ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
25 грудня 2013 року № 826/19524/13-а
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Гарника К.Ю., при секретарі судового засіданні Непомнящій А.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом Приватного підприємства "Ден"
до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000712250 від 12.02.2013 року
09 грудня 2013 року (відповідно до відмітки служби діловодства суду) Приватне підприємство «Ден» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі по тексту - відповідач) в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва Державної податкової служби від 12 лютого 2013 року № 0000712250.
Позивач не погоджується з висновками Акта перевірки та прийнятим на його підставі податковим повідомленням - рішенням, вважаючи його протиправним, необґрунтованим та таким, що не відповідає вимогам чинного податкового законодавства. Позовні вимоги мотивує тим, що відповідачем не наведено жодного доказу на підтвердження відсутності реальної можливості здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентом ТОВ «Ук Транссервіс», а реальність господарських операцій підтверджується належним чином оформленими документами.
Заперечення відповідача співпадають із висновками акту перевірки від 29 січня 2013 року № 39/22-50/31246688.
Після розгляду адміністративного позову та доданих до нього матеріалів, всебічного і повного встановлення всіх фактичних обставин, на яких ґрунтується позов, об'єктивної оцінки доказів, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.
На підставі направлення від 16 січня 2013 року № 33/22-50П, наказу Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва ДПС від 16 січня 2013 року № 55, на підставі підпункту 75.1.2. пункту 75.1. статті 75, підпункту 78.1.1. пункту 78.1. статті 78, пункту 82.2. статті 82 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову виїзну перевірку Приватного підприємства «Ден» з питань дотримання вимог податкового законодавства при нарахуванні та сплаті до бюджету податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Ук Транссервіс» (код ЄДРПОУ 37474819) за період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2011 року, за результатом якої складено акт перевірки від 29 січня 2013 року № 39/22-50/31246688.
Як висновок проведеної перевірки серед іншого встановлено порушення пункту 44.1. статті 44, пункту 198.2., пункту 198.6.статті 198, пункту 201.1., пункту 201.6. статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет по взаємовідносинам з ТОВ «Ук Транссервіс» за жовтень 2011 року на суму 206 398,00 грн.
Такий висновок податкового органу мотивований тим, що згідно акту перевірки ДПІ у Києві-Святошинському районі ДПС від 04 квітня 2012 року № 60/22-05/37474819 про результати документальної виїзної позапланової перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Ук Транссервіс» (код ЄДРПОУ 37474819) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 березня 2011 року по 29 лютого 2012 року, встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг) у період за період з 01 серпня 2011 року по 29 лютого 2012 року, які підпадають під визначення ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість».
При цьому, податковий орган посилається на постанову слідчого з ОВС СУ ДПС у м. Києві від 14 вересня 2012 року про проведення перевірки ПП «Ден».
Податковим повідомленням - рішенням Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва Державної податкової служби від 12 лютого 2013 року № 0000712250 згідно з підпунктом 54.3.2. пункту 54.3 статті 54 та пунктом 123.1. статті 123 Податкового кодексу України за порушення пункту 44.1. статті 44, пункту 198.2., пункту 198.6.статті 198, пункту 201.1., пункту 201.6. статті 201 Податкового кодексу України Приватному підприємству «Ден» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 309597,00 грн., в тому числі: за основним платежем - 206 398,00 грн., за штрафними санкціями - 103 199,00 грн.
На думку позивача, висновок акту перевірки спростовуються первинною документацією, наявною в матеріалах справи, а спірне податкове повідомлення - рішення є неправомірним та підлягає скасуванню.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши встановлені обставини справи, Окружний адміністративний суд міста Києва зазначає наступне.
Як зазначив Вищий адміністративний суд України в листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.
Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між Приватним підприємством «Ден» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ук Транссервіс», обставини використання придбаних товарів, послуг у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції (зокрема, чи були платниками податку на додану вартість).
Матеріали справи свідчать, що основною метою позивача при укладенні договорів з ТОВ «Ук Транссервіс» було належне виконання договірних зобов'язань.
Так, між Публічним акціонерним товариством «Аврора» (Замовник) та ПП «Ден» (Субпідрядник) укладено договір підряду № 17/10-11 від 17 жовтня 2011 року. За умовами договору Субпідрядник зобов'язується власними силами та засобами, з своїх та (або) з матеріалів Замовника виконати роботи, визначені в Договорі, а Замовник зобов'язується прийняти виконані роботи та оплатити їх. Об'єктом - є нежиле приміщення - ТЦ «Квадрат», що знаходиться за адресою: м. Київ бул. Перова, 36.
З метою виконання своїх договірних зобов'язань ПП «Ден» укладено договір підряду № 19/10-11 від 19 жовтня 2012 року з ТОВ «Ук Транссервіс». Відповідно до умов договору Субпідрядник (ТОВ «Ук Транссервіс») зобов'язується власними силами та засобами, з своїх та (або) з матеріалів Замовника виконати роботи, визначені в Договорі, а Замовник зобов'язується прийняти виконані роботи та оплатити їх. Сторони домовились, що Субпідрядник виконує на об'єкті (нежиле приміщення ТЦ «Квадрат» м. Київ бул. Перова, 36) будівельно-монтажні роботи.
За результатами виконання зазначених робіт між позивачем та ТОВ «Ук Транссервіс» було підписано без зауважень Акт здачі-прийняття робіт та відповідно виписано податкові накладні. В свою чергу, ПП «ДЕН» здійснено оплату за вказані роботи в повному обсязі, що підтверджується банківськими виписками.
Окрім того, між позивачем (Покупець) та ТОВ «Ук Транссервіс» (Постачальник) було укладено договір поставки № 9/11-1 від 09 вересня 2011 року. Відповідно до умов договору Постачальник зобов'язується виготовляти та систематично поставляти і передавати у власність Покупцю визначений цим договором товар (клінінгова продукція), а Покупець зобов'язується приймати цей товар та вчасно здійснювати оплату.
Згідно умов договору (п.2.1) поставка товару здійснюється транспортним засобом Покупця згідно його усних замовлень. Зокрема, на підтвердження наявності вантажного автомобіля, який здійснював перевезення миючих засобів, суду було надано видаткову накладну, виписану ТОВ «Порше Лізинг Україна» на адресу ПП «Ден» та технічний паспорт на автомобіль.
На підтвердження зберігання поставленого товару позивачем надано договір оренди нежитлового приміщення № 2010/26А від 01 серпня 2010 року. За умовами договору ВАТ «Дослідно-експериментальний завод № 20 цивільної авіації» передає, а ПП «Ден» приймає в строкове платне користування нежитлове приміщення загальною площею 160,0 кв.м. без права передання в суборенду.
Надання в оренду вищевказаного нежитлового приміщення підтверджується Актом передачі-приймання приміщення та актами здачі прийняття-прийняття приміщення та актами здачі-прийняття наданих комунальних послуг за кожен місяць.
Поставлена клінінгова продукція використовувалась позивачем у власній господарській діяльності. На підтвердження її використання ПП «Ден» надано суду договори на надання послуг з прибирання, зокрема договір № 04/11 від 13 грудня 2010 року з АТ тютюнова компанія «В.А.Т.-Прилуки», договір на комплексне прибирання № 30/12/11 від 30 грудня 2011 року з ТОВ «Фінпрод», договір № JTIU-DEN/10 від 10 квітня 2010 року з ЗАТ «Джей Ті Інтернешнл Україна».
За результатами здійснення договірних зобов'язань перед контрагентами між позивачем та АТ тютюнова компанія «В.А.Т.-Прилуки», ТОВ «Фінпрод», ЗАТ «Джей Ті Інтернешнл Україна» було підписано без зауважень акти здачі-прийняття робіт, копії яких містяться в матеріалах справи.
Також, позивачем було надано банківські виписки, що свідчать про надходження оплати зі сторони контрагентів за надані послуги з прибирання ПП «Ден».
Окрім того, з наданих документів чітко вбачається отримання економічної вигоди від здійснення фінансово-господарських операцій позивача з ТОВ «Ук Транссервіс», зокрема, відповідно до договору підряду між позивачем та ТОВ «Аврора», вартість робіт становила 405000,00 грн. Визначені договором будівельно-монтажні роботи було замовлено у ТОВ «Ук Транссервіс» та виконано за вартістю 388050,00 грн.
Щодо договору поставки миючих засобів, судом встановлено їх використання при професійному прибиранні нежитлових приміщень значних площ, починаючи з січня 2012 року та приблизно до червня 2012 року (відповідні документи надані суду). Клінінгову продукцію у ТОВ «Ук Транссервіс» було придбано на суму 1700668,00 грн.
Так, з актів здачі-прийняття робіт вбачається, що вартість послуг з прибирання протягом півроку становила: з АТ тютюнова компанія «В.А.Т.-Прилуки» - 582481,00 грн., з ЗАТ «Джей Ті Інтернешнл Україна» - 1329822,00 грн., з ТОВ «Фінпрод» -308603,10 грн.
Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник. податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
З аналізу вказаних правових норм та обставин справи суд приходить до висновку, що необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товару, робіт чи послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням.
Як вбачається з обставин справи, позивачем задекларовано податок на додану вартість за перевіряємий період на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ «Ук Транссервіс» у зв'язку з придбанням товарів та наданням послуг.
Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України дою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Податковий кодекс України передбачає тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження податковими накладними або оформлення з порушенням вимог чи не підтвердження митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (пункт 198.6 статті 198).
Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.
За приписом пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.
Як встановлено судом, на момент складання податкових накладних контрагент позивача ТОВ «Ук Транссервіс» - був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мав право нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні на кожну поставку послуг; в свою чергу, податкові накладні, на підставі яких позивач формував податковий кредит, та копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам, встановленим пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.
Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов'язану з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямовану на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Таким чином, суд приходить до висновку, що операції позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю «Ук Транссервіс» здійснені в межах господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.
При вирішенні даного спору суд притримується позиції, що у разі якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.
Судом також враховано вимоги статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", яка встановлює: якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні.
Так, на момент здійснення спірних господарських операцій Товариство з обмеженою відповідальністю «Ук Транссервіс» було зареєстроване як юридична особа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців міститься в матеріалах справи).
Доказів на підтвердження того, що контрагент позивача не мав адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по спірним операціям, та доказів відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов'язань, відповідачем до суду не надано.
Суд відхиляє посилання відповідача на відсутність будь-якої інформації про наявні у ТОВ «Ук Транссервіс» складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства, оскільки такі висновки не впливають на діяльність позивача як суб'єкта господарювання у взаємовідносинах із контрагентами - покупцями та не свідчать про нереальність господарської операції, здійсненої між позивачем та ТОВ «Ук Транссервіс».
При цьому, суд звертає увагу, що ймовірні порушення податкового законодавства з підприємств по ланцюгу постачання не можуть бути підставою для обмеження права покупця на податковий кредит за умови реальності господарської операції.
Варто зазначити, що порушення кримінальної справи щодо посадових осіб ТОВ «Ук Транссервіс» не тягне за собою жодних правових наслідків для позивача, оскільки ця обставина не впливає на виконання договірних обов'язків контрагентом при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин.
Враховуючи викладене, суд вважає, що Приватним підприємством «Ден» правомірно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Ук Транссервіс», а висновки Акта перевірки про порушення позивачем норм Податкового кодексу України та завищення від'ємного значення суми податку на додану вартість є помилковими, відтак зменшення від'ємного значення суми з податку на додану вартість є протиправним.
Таким чином, податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва Державної податкової служби від 12 лютого 2013 року № 0000712250.
Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, ДПІ у святошинському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві не доведена правомірність та обґрунтованість прийняття спірного податкового повідомлення-рішення з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов Приватного підприємства «Ден» підлягає задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору", який набрав чинності з 23 жовтня 2013 року, внесено зміни у підпункті 1 пункту 3: а саме: за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру ставка судового збору складає 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати.
Відповідно до статті 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2013 рік" встановлено у 2013 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі з 01 січня - на рівні 1147,00 грн.
Позивачем оскаржується податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва Державної податкової служби від 12 лютого 2013 року № 0000712250, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 309 597,00 грн.
Враховуючи розмір майнових вимог, позивачу, в даному випадку, за звернення до адміністративного суду із майновим позовом слід було сплатити 4588,00 грн.
Водночас, частиною 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.
Таким чином, належною сплатою судового збору з урахуванням ставки та приписів частини 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір", вважалась би сплата судового збору у розмірі 458,80 грн.
Відповідно до платіжного доручення № 6649 від 15 жовтня 2013 року позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2294,00 грн.
Враховуючи, результат розгляду адміністративної справи, саме сума судового збору у розмірі 458,80 грн. підлягає стягненню з позивача на користь Державного бюджету.
При цьому, суд роз'яснює, що решта суми у розмірі 1835,20 грн. може бути повернена в порядку, визначеному статтею 7 Закону України "Про судовий збір" як така, що внесена в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 128, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Адміністративний позов Приватного підприємства «Ден» задовольнити.
2.Скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва Державної податкової служби від 12 лютого 2013 року № 0000712250.
3. Зобов'язати відповідний підрозділ Державної казначейської служби України стягнути судові витрати в сумі 458,80 грн. на користь Приватного підприємства «Ден» за рахунок Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунків Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві за рахунок бюджетних асигнувань.
Постанова набирає законної сили в строки та порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя К.Ю. Гарник