ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
25 грудня 2013 року 08:45 № 2а-9998/12/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кармазіна О.А. при секретарі судового засідання Руденко Н.В.,
за участю представників сторін:
від позивача: Борецька Ю.В. (довіреність від 17.12.2013 р.)
від відповідача: Мірошніченко М.М. (дов-ть від 18.09.2013 р. № 825/9/26-59-10-19)
від третьої особи: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Любар-Інвест 2005»
до ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві
третя особаТовариство з обмеженою відповідальністю «ТД «ТРЕЙДСТАР»
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 16 березня 2012 року № 0001392309 та № 0001402309,-
Товариство з обмеженою відповідальністю «Любар-Інвест 2005» звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 16 березня 2012 року:
- № 0001392309, відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» на 133 382 грн. за основним платежем та на 33 346 грн. за штрафними санкціями;
- № 0001402309, відповідно до якого зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 87 918 грн. (декларація за серпень 2011 р.) та застосовано штрафні санкції у розмірі 1 грн.
В обґрунтування позову позивач зазначає, що висновки ДПІ ґрунтуються на оцінці обставин взаємовідносин позивача з ТОВ «ТД «Трейдстар» з придбання яблук для промислової переробки. Зокрема, ДПІ вважає, що контрагент підпадає під ознаки фіктивності, контрагент не має можливостей (ресурсів) для виконання цих операцій, операції, на думку ДПІ, фактично не здійснювались.
У той же час, як зазначає позивач, операції фактично виконані та документально оформлені, проведені розрахунки, а відтак, як вважає позивач, у нього були всі підстави для формування спірних сум податкових вигод.
При цьому, позивач зазначає, що предметом поставки були яблука, які ним перероблялися та виготовлявся яблучний сік (концентрат), який надалі постачався іншим підприємствам.
Враховуючи наведене, позивач вважає спірні рішення такими, що прийняті без врахування всіх обставин, що мали значення для прийняття спірних рішень, є протиправними та підлягають скасуванню.
ДПІ з підстав, викладених в акті перевірки, вважає спірні рішення законними та обґрунтованими, підстав для скасування рішень не вбачає та у задоволенні позову просить відмовити.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.10.2012 (справа № 2а-9998/12/2670) у задоволенні позову відмовлено повністю.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20.11.2012 апеляційну скаргу позивача залишено без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.10.2012 - без змін.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 05.11.2013 касаційну скаргу ТОВ «Любар-Інвест 2005» задоволено частково та скасовано постанову суду першої інстанції від 11.10.2012 і ухвалу апеляційної інстанції від 20.11.2012, а справу направлено до суду першої інстанції на новий розгляд.
Відповідно до ухвали від 21.11.2013 р. справу прийнято до провадження судді Окружного адміністративного суду м. Києва Кармазіна О.А.
До участі у справі залучено третю особу без самостійних вимог на стороні позивача ТОВ «ТД «ТРЕЙДСТАР» - контрагента позивача за спірними операціями.
В осіб, які беруть участь у справі, витребувані додаткові матеріали на підтвердження їх доводів та заперечень.
Направлена третій особі за визначеною в ЄДР адресою копія ухвали про відкриття провадження у справі, а також повістка в наступне засідання, повернуті без вручення з незалежних від суду причин («за закінченням встановленого терміну зберігання), у зв'язку з чим та в силу вимог абз. 2 ч. 3 ст. 167, ч. 4 ст. 33, ч. 11 ст. 35 КАС України третя особа вважається належним чином повідомленою про розгляд справи.
У той же час, третя особа в судові засідання не з'являлася, доказів поважності причин неприбуття не надала. Враховуючи наведене, а також відсутність підстав для відкладення розгляду справи, строки розгляду справи, те, що явка третьої особи не визнавалася обов'язковою, розгляд справи не відкладався та справу розглянуто на підставі наявних матеріалів.
На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 25.12.2013 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи, заслухавши пояснення присутніх представників осіб, які беруть участь у справі, з'ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про задоволення позову виходячи з наступного.
ДПІ у Шевченківському районі м. Києва, правонаступником якої є ЛПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, проведено невиїзну документальну перевірку ТОВ «Любар-Інвест 2005» (код з ЄДР 33602346) з питань взаємовідносин з ТОВ «ТД «Трейдстар» (код з ЄДР 37479199) за період серпня 2011 року.
За результатами перевірки складено акт від 02.03.2012 р. № 235/23-03/33602346 (далі - Акт перевірки).
Перевіркою встановлено п. 198.1., 198.2., 198.6., 200.1., 200.2., 200.3. ПК України в результаті чого завищено податковий кредит з ПДВ на 221 300 грн. за серпень 2011 р.
В контексті наведеного в Акті перевірки зазначається, що між позивачем (покупцем) та контрагентом (продавцем) укладено договір № 11082 від 05.08.2011 р. на поставку позивачу яблук для пром.переробки по ціні 1,08 грн./кг. з ПДВ. Загальна сума поставки 847 800 грн.
Зазначається про виписку податкових накладних: № 183 від 08.08.2011 р. на суму 490 212 грн., крім того ПДВ 81 702 грн.; № 206 від 09.08.2011 р. на суму 357 588 грн., крім того ПДВ 59 598 грн. Оформлено при цьому, видаткові накладні № 183 від 08.08.2011 р. на суму 490 212 грн. з ПДВ, № 206 від 09.08.2011 р. на суму 357 588 грн. з ПДВ.
Згідно з умовами вказаного договору товар повинен бути затарений та упакований продавцем. Поставка здійснюється валом.
Крім того, під час перевірки встановлено укладання договору № 11083 від 11.08.2011 р. між вказаними вище особами на поставку яблук в кількості 400 000 кг. по ціні 1,20 грн./кг. з ПДВ. Загальна вартість поставки 480 000 грн.
Згідно з умовами вказаного договору також передбачено, що товар повинен бути затарений та упакований продавцем.
Зазначається про виписку податкової накладної № 264 від 11.08.2011 р. на суму 480 00 грн., крім того ПДВ 80 000 грн.
В Акті зазначається про проведення сторонами угод розрахунків.
У взаємозв'язку з наведеним зазначається про отримання акту від 30.11.2011 р. № 1440/3-23-30 про неможливість проведення зустрічної звірки по ТОВ «ТД «Трейдстар» за період березень - серпень 2011 р.
Згідно висновку ГВПМ від 08.09.2011 р., який відсутній у матеріалах справи, контрагент має ознаки фіктивності.
Зазначається, що при проведенні наявності в органах ДПС інформації встановлено, що кількість працюючих на підприємстві - 1 особа; основні засоби - відсутні; місцезнаходження не встановлено.
Крім того, зазначається про наявність експертного дослідження, згідно з яким підпис на договорі про визнання електронних документів ймовірно виконані не Колосовим Ю.М. (директором контрагента), а іншою особою.
Виходячи з наведеного, ДПІ приходить до висновку про безтоварність спірних операцій та до висновку про відсутність у зв'язку з цим у позивача підстав для формування спірних сум податкових вигод.
На підставі зазначених висновків акту перевірки прийнято оскаржувані рішення.
Проаналізувавши у взаємозв'язку з вищенаведеним положення ПК України, а саме:
- п/п. 14.1.36. ПК України (щодо визначення терміну «господарська діяльність»), п/п. 14.1.191. (щодо визначення «постачання товарів»), п/п. 14.1.202. (щодо визначення «продаж (реалізація) товарів»),
- (щодо ПДВ) п/п. 14.1.178 (щодо визначення «податок на додану вартість»), п. 185.1. (щодо визначення «об'єкт оподаткування»), п/п. 14.1.181 (щодо визначення «податковий кредит»), п. 188.1. (щодо бази оподаткування), п. 198.1. ПК України (щодо обставин, наявність яких зумовлює виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту), п. 198.2. (щодо дати виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту), п. 198.3. (щодо порядку визначення податкового кредиту), п. 201.1. (щодо обов'язку видати податкову накладну та обставин, які зумовлюють їх видачу), п. 201.4. (щодо дати видачі податкової накладної), п. 201.6. (щодо статусу податкової накладної (п/н) та її відображення у РПН), п. 201.7. (щодо видачі п/н на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс); п. 201.8. (щодо осіб, яким надано право нарахування податку та видачі п/н), п. 201.10 ПК України (щодо видачі п/н платником податку та статусу п/н як підстави нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту); п. 198.6. (щодо наслідків не підтвердження сум податку),
- а також п/п. 16.1.2., 16.1.3., п. 44.1. ПК України (щодо ведення обліку та підтвердження задекларованих відомостей), а також положення ч. 2. ст. 3., ч. 1 ст. 9, ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», суд приходить до наступних висновків.
Так, податкова звітність формується на підставі первинних бухгалтерських документів, які, для надання їм юридичної значимості (сили), крім іншого, мають бути видані за фактично вчиненою операцією.
У той же час, правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум податкових вигод, виникають за наявності сукупності обставин та підстав, з якими наведені вище норми податкового законодавства пов'язують можливість формування спірних сум податкових вигод та які є передумовою його формування.
Зокрема, такі правові наслідки наступають у разі: (1) фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; (2) документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду (в залежності від характеру певних операцій) та які містять інформацію про зміст та обсяг операції, підписані уповноваженими особами; (3) придбання товарів/послуг з метою їх використання в господарській діяльності; (4) наявності розумних економічних причин (ділової мети) для здійснення господарських операцій.
У той же час, наведені вище норми податкового законодавства у взаємозв'язку з приписами законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності визначають окремі випадки, за яких неможливе формування витрат, зокрема, це: не пов'язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця (придбання товарів/послуг без мети їх використання у господарській діяльності), фіктивність операцій/нездійснення оподатковуваних операцій, та, крім того, відсутність у платника податків юридично значимих первинних документів.
У взаємозв'язку з вищенаведеним, суд, вирішуючи спір по суті, також зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
При цьому, вирішуючи з урахуванням наведених вище обставин та норм законодавства спір по суті, суд виходить також з того, що при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку, на що звертає увагу у своєму роз'ясненні ВАС України від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11.
Окрім того, вирішуючи спір по суті, суд також виходить з того, що суб'єкт владних повноважень не має права, обґрунтовуючи правомірність свого рішення, посилатися на підстави, які не враховувалися ним при ухваленні оспорюваного рішення, тобто оскаржуване рішення оцінюються судом виходячи з доведеності з боку податкового органу тих обставин (фактичних підстав) і норм права (юридичних підстав), які наведені податковим органом в Акті перевірки, що забезпечує дотримання принципу правової визначеності при вирішенні спірних взаємовідносин.
В даному випадку, як приходить до висновку суд, відповідач, в порядку виконання обов'язку визначеного ч. 2 ст. 71 КАС України, та з урахуванням приписів ч. 1 ст. 138 КАС України (щодо предмету доказування), не довів належними та допустимими доказами наявності обставин, які б свідчили про порушення позивачем податкового законодавства, наявність яких би призводила до невизнання права позивача на формування спірних сум податкових вигод, а відтак ДПІ не довела законності та обґрунтованості оскаржуваних рішень.
Доводи, покладені ДПІ в основу висновків Акту перевірки та оскаржуваних рішень, є доволі гіпотетичними та неприпустимо спрощеними, висновки ДПІ по суті ґрунтуються на припущеннях та недоведених обставинах, які, до того ж, не забезпечені логічним зв'язком між собою, з огляду на що висновки Акту перевірки не можуть бути підставою для висновків про порушення позивачем податкового законодавства за відносинами із зазначеним контрагентом та підставою для прийняття спірних рішень.
При цьому, суд додатково зазначає, що під час розгляду справи ДПІ не надано жодних матеріалів, на які міститься посилання в Акті перевірки.
У той же час, сукупність досліджених судом під час розгляду справи первинних, платіжних, облікових та звітних документів, інших відомостей та документів, зокрема, витяги із журналу видачі довіреностей на отримання ТМЦ, які зазвичай супроводжують та підтверджують виконання операцій такого роду, не дає підстав для сумніву щодо фактичного здійснення спірних операцій, для висновку про нездійснення спірних операцій контрагентом позивача та про відсутність у позивача підстав для формування спірних сум податкових вигод.
Так, як вже зазначалося, відповідно до умов договорів між позивачем та його контрагентом, товар повинен бути затарений та упакований продавцем. Поставка здійснюється валом.
З наведеного вбачається, що позивач не вступає у транспортні відносини у зв'язку з перевезенням продукції, місцем доставки та приймання продукції є виробничі площі покупця, що, відповідно, не передбачає участі позивача в оформленні транспортних документів, а оформлення поставки здійснюється шляхом складання акту або накладної, що в даному випадку і проведено сторонами угод.
Слід додати, що під час розгляду справи позивачем надано технічну, облікову та оціночну документацію, зокрема, оборотно-сальдові відомості (машини та обладнання; інструменти, прилади та інвентар, малоцінні, необоротні активи), перелік рухомого/нерухомого майна на балансі підприємства, звіт про оцінку цілісного майнового комплексу (заводу по переробці ягід та фруктів у концентрат) у с. Громада, Любарського р-ну Житомирської області, пояснення щодо технологічного процесу (відносно відсутності необхідності зберігання яблук внаслідок їх передачі в переробку одразу після надходження), Технологічна інструкція на виробництво соку яблучного концентрованого, а також Презентація Любарського консервного заводу позивача. З сукупності наведених матеріалів та відомостей вбачається наявність у позивача власного виробництва, що також супроводжується даними фото-фіксації, що у свою чергу вказує на зв'язок спірних операцій та придбання яблук для цілей їх використання у власній господарській діяльності позивача.
До цього також надано штатний розпис з 01.08.2011 р. відносно кількості працюючих (36 осіб), серед яких: диспетчер, завідуючий виробництвом, оператори ветеринарної станції, слюсарі котельні, майстри цеху, оператори пресу, оператор ферментації, завідуючий лабораторією, оператори фільтру, робочі, начальник котельні, електрик, що у сукупності вказує на наявність у позивача трудових і виробничих ресурсів та можливостей для здійснення господарської/виробничої діяльності.
При цьому, відносно подальшого руху виробленого позивачем з яблук соку яблучного концентрованого, під час розгляду справи позивачем надано первинні, облікові та платіжні документи, а також документи про якість, відповідно до яких позивач постачав вироблену продукцію на адресу ТОВ «Аграна Фрут Україна». При цьому, до матеріалів справи надано товарно-транспортні накладні щодо перевезення виробленої продукції в автоцистернах на адресу вказаного товариства (покупця соку).
Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку, що сукупність наявних документів, підтверджує факт прийняття позивачем від контрагента продукції (яблук) на власних виробничих площах, переробку продукції та подальшу поставку виробленої продукції іншим підприємствам.
Під час розгляду справи ДПІ не наведено жодних обставин та доказів, які б свідчили про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, незвичності цих операцій, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про не пов'язаність операцій з господарською діяльністю позивача, фіктивність вчинених операцій, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагентів були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.
Під час розгляду справи ДПІ не надано: рішення суду, прийнятого в порядку ст. 234 ЦК України щодо фіктивності правочинів, тобто щодо вчинення правочинів без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином; рішення суду про визнання правочину з контрагентом недійсним з підстав його суперечності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, як-то передбачено приписами ч. 3 ст. 228 ЦК України; рішення суду, яке б було прийнято в порядку ст. 207 ГК України щодо визнання недійсними спірних операцій з підстав їх невідповідності вимогам закону, або вчинення їх з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.
Судом під час розгляду справи також не встановлено обставин, які б відповідно до конкретних норм ЦК України свідчили про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та його контрагентами.
В контексті наведеного слід також зазначити, що під час розгляду справи не надано рішення суду, яке б набрало законної сили та яке б було прийнято в порядку ст. 551 ГК України («Фіктивна діяльність суб'єкта господарювання»), яким би встановлювалась реєстрація та діяльність контрагента позивача без відома засновника, його реєстрація на підроблені, втрачені документи або реєстрація на осіб, які не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність або реалізовувати повноваження, реєстрації/ перереєстрації цього підприємства на підставних осіб.
Суд, крім іншого та в контексті наведеного наголошує також на тому, що згідно з усталеною судовою практикою вищих судових інстанцій, можливі порушення податкового законодавства з боку контрагентів позивача, чого в даному випадку не доведено ДПІ належними та допустимими доказами, за відсутності доказів протиправної змови учасників операцій з метою отримання позивачем (покупцем) необґрунтованої податкової вигоди, не є підставою для позбавлення покупця сформованих податкових вигод за фактично вчиненою операцією.
Що стосується доводів ДПІ відносно того, що у контрагента у штаті рахувалась одна особа, слід зазначити, що за своєю суттю операції між позивачем та контрагентом є операціями з перепродажу, проведення яких не заборонено законодавством та не потребує значних організаційних ресурсів для їх організації та забезпечення. В контексті наведеного ДПІ під час розгляду справи не доведено кількості ресурсів, які повинні були бути у контрагента для забезпечення та організації вказаних операцій, але були відсутні.
У той же час, з податкової декларації контрагента з податку на прибуток за 2-3 кв. 2011 р. вбачається, що контрагент ніс адміністративні витрати, зокрема, на оплату праці та соціальні заходи.
Відносно посилання ДПІ на висновок експерта, слід зазначити, що згідно з його висновками підписи на договорі про визнання електронних документів ймовірно виконані не Колосовим Ю.М. (директором контрагента), а іншою особою. З наведеного вбачається, що цей висновок не стосується первинних документів за відносинами між позивачем та контрагентом, а отже не спростовує юридичної значимості первинних документів за спірними операціями.
Що ж стосується довідки про встановлення місцезнаходження контрагента, слід зазначити, що місцезнаходження контрагента на час проведення операцій - м. Київ, вул. Гайдара, 27, офіс 123. У той же час, зазначена довідка складена щодо перевірки місцезнаходження контрагента за адресою м. Київ, будинок 27, без зазначення проведення перевірки місцезнаходження власне в офісі 123, у зв'язку з чим зазначена довідка не може бути прийнята до уваги на підтвердження відсутності контрагента за його місцезнаходженням.
При цьому, відносно акту про неможливість проведення зустрічної звірки слід зазначити, що він складений 30.11.2011 р., тобто поза межами періоду виконання спірних операцій, а отже не є самостійною та достатньою підставою для висновку про відсутність контрагента за місцезнаходженням у період виконання спірних операцій, відсутності у контрагента відповідних умов для здійснення спірних операцій в період проведення цих операцій, підставою для висновку про нездійснення спірних операцій та про порушення позивачем податкового законодавства.
Із змісту цього акту вбачається, що процедура проведення звірки не була ініційована відповідачем по даній справі у зв'язку з проведенням перевірки позивача, як-то передбачено п. 3 Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затвердженого постановою КМ України від 27 грудня 2010 р. № 1232 (акт про неможливість звірки взагалі складений до проведення перевірки позивача). Наведене вказує на порушення порядку проведення зустрічної звірки відомостей щодо взаємовідносин позивача з даними його контрагента та на те, що акт про неможливість звірки складений з порушенням встановлених законодавством правил, що зумовлює застосування положень ч. 3 ст. 70 КАС України, відповідно до яких докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги.
Відтак, відповідачем по суті не надано в порядку виконання обов'язку, передбаченого ч. 2 ст. 71 КАС України, будь-яких належних та допустимих доказів, не доведено наявності обставин та підстав, які б відповідно до вищезгаданих положень податкового законодавства та законодавства з питань бухгалтерського обліку унеможливлювали формування позивачем спірних сум податкового кредиту за вищезгаданими операціями, які б свідчили про нездійснення спірних операцій та юридичну дефектність первинних документів за спірними операціям та не доведено непереборних обставин, які б унеможливлювали надання цих документів під час розгляду справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Враховуючи вищенаведене в сукупності, суд приходить до висновку, що в даному випадку, в порядку виконання обов'язку, передбаченого ч. 2 ст. 71 КАС України, відповідачем не доведено законності та обґрунтованості спірних рішень, у зв'язку з чим та виходячи з положень п.1 ч. 2 ст. 162 та ч. 2 ст. 11 КАС України, суд приходить до висновку про задоволення позову шляхом визнання протиправними та скасування оскаржуваних рішень.
Керуючись вимогами статей 69-71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Любар-Інвест 2005» (код з ЄДР 33602346) задовольнити повністю.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 16 березня 2012 року № 0001392309 та № 0001402309.
Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.
Суддя О.А. Кармазін
Повний текст постанови складено та підписано 25.12.2013 р.