ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
24 грудня 2013 року 11:03 № 826/18379/13-а
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Кармазіна О.А. при секретарі судового засідання Руденко Н.В.,
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1 (довіреність від 30.05.2013 р.)
від відповідача: Шкодич Ю.В. (довіреність від 05.08.2013 р. № 1083/9)
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3
доДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві
третя особаМале приватне підприємство - Фірма "Андромеда"
про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення від 02.10.2013 року № 0000921701,-
До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулась Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення від 02.10.2013 року № 0000921701, відповідно до якого позивачу визначено грошове зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» на 45 833 грн. за основним платежем та на 11 458,25 грн. за штрафними санкціями.
Позивач зазначає, що спірне рішення прийнято за результатами перевірки взаємовідносин позивача із його контрагентом МПП «Фірма «Андромеда» за операціями з поставки продукції (шкребків, датчиків, мікропроцесору, захисного покриття для бетонно-змішувального вузлу), відносно проведення яких ДПІ прийшла до висновку про нездійснення операцій з поставки.
Однак, як зазначає позивач, операції фактично виконані, продукція поставлена, що документально оформлено первинними документами та податковими накладними.
Відтак, позивач вважає висновки ДПІ безпідставними та протиправними, спірне рішення просить скасувати.
Відповідач, з підстав, викладених в акті перевірки, вважає оскаржувані рішення законними та обґрунтованими та зазначає, що підстав для задоволення позову не має.
Відповідно до ухвали про відкриття провадження у справі у позивача, крім іншого, витребувано: товарно-транспортні накладні; документальні підтвердження належності позичу вантажу, що перевозився; докази використання результатів спірних операцій у власній господарській діяльності позивача.
Відповідно до ухвали суду про відкриття провадження у справі до участі у справі залучено в якості третьої особи без самостійних вимог на стороні позивача контрагента позивача за спірними операціями.
Направлена третій особі за визначеною в ЄДР адресою копія ухвали про відкриття провадження у справі повернута без вручення з незалежних від суду причин у зв'язку з чим та в силу вимог абз. 2 ч. 3 ст. 167, ч. 4 ст. 33, ч. 11 ст. 35 КАС України третя особа вважається належним чином повідомленою про розгляд справи.
У той же час, третя особа в судові засідання не з'являлася, доказів поважності причин неприбуття не надала. Враховуючи наведене, а також відсутність підстав для відкладення розгляду справи, строки розгляду справи, те, що явка третьої особи не визнавалася обов'язковою, розгляд справи не відкладався та справу розглянуто на підставі наявних матеріалів.
На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 24.12.2013 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про задоволення позову виходячи з наступного.
ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві проведено позапланову невиїзну перевірку дотримання податкового законодавства фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 (р.н.о.к. НОМЕР_2) за період з 01.12.2012 р. по 31.01.2013 р.
За результатами перевірки складено акт від 20.09.2013 р. № 52/26-55-17-01-3126218799 (далі - Акт перевірки).
Зазначено, що діяльність платника податків здійснювалась на підставі свідоцтва про державну реєстрацію від 19.05.2009 р.
На податковому обліку позивач перебуває з 20.05.2009 р.
ФОП ОСОБА_3 зареєстрований платником ПДВ відповідно до свідоцтва НОМЕР_3, початок дії свідоцтва 02.03.2011 р.
До видів діяльності, які здійснювались позивачем, віднесено, зокрема, виробництво бетонних розчинів готових до використання; надання в оренду вантажних автомобілів, вантажний автомобільний транспорт.
Зазначається, що перевіркою встановлено взаємовідносини з МПП «Фірма «Андромеда» (код з ЄДР 14020271; 08292, Київська обл., місто Буча, вул. Тургенєва, 1, кабінет ТБ).
Відносно операцій, щодо яких ДПІ здійснювала перевірку, у таблиці на стор. 10 Акту перевірки зазначається перелік податкових накладних:
- від 26.12.2012 р. №№ 78, 79, 80, 81 з номенклатурою поставки - захисне покриття нижнє бетонно-змішувального вузла; боковий шкребок, розмішувальна лапа, транспортна стрічка, захисне покриття бокове,
- від 28.01.2013 р. №№ 67, 68, 69, 70, 71 з номенклатурою поставки - розмішувальний шкребок, кронштейн кріплення, тензо-датчики важелів щебеню, мікропроцесор DK 800 управління бетонно-змішувального вузла,
за якими загальна вартість поставки складає 229 166,67 грн. без ПДВ, ПДВ - 45 833,34 грн.
До матеріалів справи при цьому надані рахунки та видаткові накладні, банківські виписки про оплату.
В контексті наведеного вказується, що згідно з актом від 29.04.2013 р. № 146/22-4/14020271 про неможливість проведення зустрічної звірки по вказаному підприємству за період з 01.01.2011 р. по 31.03.2013 р., зустрічну звірку провести неможливо у зв'язку з тим, що підприємство відсутнє за своїм місцезнаходженням, про що складено акт від 04.04.2013 р. № 32. Під час складання зазначено акту використано також інші акти про неможливість зустрічної звірки по зазначеному підприємству з іншими суб'єктами господарювання.
Зазначається, що в ході проведення оперативно-розшукових заходів в рамках кримінального провадження № 32013110090000086, розпочатого за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 212 КК України, співробітниками ГВПМ ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС встановлено, що групою осіб з метою надання послуг з конвертації грошових коштів з безготівкової в готівкову, тривалий час використовувались реквізити, печатки, документи, предмети та речі підприємств СГД з ознаками фіктивності, у т.ч. МППФ «Андромеда» (код з ЄДР 14020271), що створені з метою прикриття незаконної діяльності, спрямованої на неправомірне збільшення податкового кредиту з ПДВ і валових витрат підприємств реального сектору економіки.
В ході проведення обшуків офісних приміщеннях, які використовувались для незаконної діяльності, було вилучено 19 печаток СГД з ознаками фіктивності, у т.ч. МППФ «Андромеда», реєстраційну та фінансово-господарську документацію вказаних підприємств.
В ході проведення слідчих дій встановлено, що вищезазначені підприємства за адресами реєстрації фактично не знаходяться і ніколи не знаходились.
Крім того, як зазначається на стор. 10 Акту перевірки, в подальшому в результаті проведених заходів були допитані особи, які займались веденням бухгалтерського обліку та системи «Клієнт-Банк» на СГД з ознаками фіктивності, які в своїх свідченнях повідомили, що вищевказані підприємства дійсно були задіяні в схемах незаконної діяльності, спрямованої на «конвертацію» безготівкових коштів у готівку, а посадові особи зазначених підприємств не мають жодного відношення до фінансово-господарської діяльності СГД.
Таким чином, звіркою не підтверджено реальність здійснення операцій з придбання та продажу товарів.
У взаємозв'язку з наведеним ДПІ зазначається про завищення позивачем показників у р. 10.1. декларації з ПДВ на загальну суму 45 833 грн., у т.ч. грудень 2012 р. - 22 500 грн., січень 2013 р. - 23 333 грн. внаслідок включення до складу податкового кредиту вартості товарів, отриманих від МППФ «Андромеда» на загальну суму 275 000 грн., у т.ч. ПДВ 45 833 грн.
Вказана розбіжність, як зазначається в Акті перевірки, виникла у зв'язку з тим, що підприємцем до складу податкового кредиту з ПДВ віднесено суми ПДВ, визначені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 ПК України, чим порушено п. 198.6. ПК України.
На підставі зазначених вище висновків Акту перевірки, які по суті ґрунтуються на тому, що спірні операції контрагентом фактично не виконувались, прийнято оскаржуване рішення.
Проаналізувавши у взаємозв'язку з вищенаведеним положення ПК України, а саме:
- п/п. 14.1.191. (щодо визначення «постачання товарів»), п/п. 14.1.202. (щодо визначення «продаж (реалізація) товарів»), п/п. 14.1.36. ПК України (щодо визначення терміну «господарська діяльність»)
- (щодо ПДВ) п/п. 14.1.178 (щодо визначення «податок на додану вартість»), п/п. 14.1.181 (щодо визначення «податковий кредит»), п. 188.1. (щодо бази оподаткування), п. 185.1. (щодо визначення «об'єкт оподаткування», яким є постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України), п. 198.1. ПК України (щодо операцій, при здійсненні яких виникає право на віднесення сум податку до податкового кредиту), п. 198.2. (щодо дати виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту), п. 198.3. (щодо порядку визначення сум податкового кредиту), п. 201.1. (щодо видачі п/п та її реквізитів), п. 201.4. (щодо дати видачі податкової накладної), п. 201.6. (щодо статусу податкової накладної (п/н) та її відображення у РПН), п. 201.7. (щодо видачі п/н на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг); п. 201.8. (щодо осіб, яким надано право нарахування податку та видачі п/н), п. 201.10 ПК України (щодо видачі п/н платником податку та статусу п/н як підстави нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту); п. 198.6. (щодо наслідків не підтвердження сум податку),
- а також п/п. 16.1.2., 16.1.3., п. 44.1. ПК України (щодо ведення обліку та підтвердження даних обліку) та положення ч. 2. ст. 3., ч. 1 ст. 9, ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», суд приходить до наступних висновків.
Так, податкова звітність формується на підставі первинних бухгалтерських документів, які, для надання їм юридичної значимості (сили), крім іншого, мають бути видані за фактично вчиненою операцією.
У той же час, правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум податкових вигод, виникають за наявності сукупності обставин та підстав, з якими наведені вище норми податкового законодавства пов'язують можливість формування спірних сум податкових вигод та які є передумовою його формування.
Зокрема, такі правові наслідки наступають у разі: (1) фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; (2) документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду (в залежності від характеру певних операцій) та які містять інформацію про зміст та обсяг операції, підписані уповноваженими особами; (3) придбання товарів/послуг з метою їх використання в господарській діяльності; (4) наявності розумних економічних причин (ділової мети) для здійснення господарських операцій.
У той же час, наведені вище норми податкового законодавства у взаємозв'язку з приписами законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності визначають окремі випадки, за яких неможливе формування податкових вигод, зокрема, це: не пов'язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця (придбання товарів/послуг без мети їх використання у господарській діяльності), фіктивність операцій/нездійснення оподатковуваних операцій, та, крім того, відсутність у платника податків юридично значимих первинних документів.
У взаємозв'язку з вищенаведеним, суд, вирішуючи спір по суті, також зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
При цьому, вирішуючи з урахуванням наведених вище обставин та норм законодавства спір по суті, суд виходить також з того, що при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку, на що звертає увагу у своєму роз'ясненні ВАС України від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11.
Окрім того, вирішуючи спір по суті, суд також виходить з того, що суб'єкт владних повноважень не має права, обґрунтовуючи правомірність свого рішення, посилатися на підстави, які не враховувалися ним при ухваленні оспорюваного рішення, тобто оскаржуване рішення оцінюються судом виходячи з доведеності з боку податкового органу тих обставин (фактичних підстав) і норм права (юридичних підстав), які наведені податковим органом в Акті перевірки, що забезпечує дотримання принципу правової визначеності при вирішенні спірних взаємовідносин.
В даному випадку, як приходить до висновку суд, відповідач, в порядку виконання обов'язку визначеного ч. 2 ст. 71 КАС України та з урахуванням приписів ч. 1 ст. 138 КАС України (щодо предмету доказування), не довів належними та допустимими доказами наявності обставин, які б свідчили про порушення позивачем податкового законодавства, наявність яких би призводила до невизнання права позивача на формування спірних сум податкових вигод, а відтак ДПІ не довела законності та обґрунтованості оскаржуваного рішення.
Доводи, покладені ДПІ в основу висновків Акту перевірки та оскаржуваного рішення, ґрунтуються на припущеннях та недоведених обставинах, з огляду на що висновки Акту перевірки не можуть бути підставою для висновків про порушення позивачем податкового законодавства за відносинами із зазначеним контрагентом та підставою для прийняття спірного рішення.
У той же час, сукупність досліджених судом під час розгляду справи первинних, платіжних, облікових та звітних документів, інших відомостей, наданих зерновим складом, тобто сукупність тих відомостей та документів, які зазвичай супроводжують та підтверджують виконання операцій такого роду, не дає підстав для сумніву щодо фактичного здійснення спірних операцій, для висновку про нездійснення спірних операцій контрагентом позивача та про відсутність у позивача підстав для формування спірних сум податкових вигод.
Так, крім власне рахунків, первинних та банківських документів, податкових накладних, податкової звітності, позивачем до матеріалів справи також надано товарно-транспортну накладну щодо перевезення товару автомобілем DAF д/н. НОМЕР_4, де автопідприємством та вантажоодержувачем визначено ФОП ОСОБА_3, вантажовідправником - МППФ «Андромеда», визначено асортимент продукції, який відповідає первинним документам, яка до того ж маж необхідні відмітки, підписана з боку постачальника та покупця.
Як зазначає позивач та підтверджується матеріалами справи, замовлена продукція має невеликі розміри та має невелику вагу, у зв'язку з чим для його доставки використовувався власний технологічний транспорт позивача.
При цьому, позивачем надано правовстановлюючі документи на транспортний засіб, свідоцтво про реєстрацію, договір від 01.12.2011 р. №1/12/2011-1 щодо придбання бетонно-змішувального вузла із супроводжуючими його документами.
Відносно наявності потреби у придбанні продукції, позивачем надано акти обстеження бетонно-змішувального вузла на предмет зношення деталей та механізмів у зв'язку з проведенням виробничої діяльності, де комісією зроблено висновок, що певні запчастини потребують заміни та вказано місце доставки комплектуючих та матеріалів.
Додатково позивачем надано у вигляді фото-фіксації зображення запчастин вузлу, технологічної схеми роботи, фото об'єктів виконання робіт.
Щодо використання придбаної продукції у власній господарській діяльності у складі виробничих та транспортних засобів, до матеріалів справи також залучено договір від 01.09.2012 р. щодо оренди цементного складу та бетонної площадки із супроводжуючими його матеріалами. До цього також надано договір від 17.08.2012 р. № СК-20, укладений з ТОВ «Дікергофф/Україна/», про надання позивачем послуг з приготування бетонних розчинів, готових для використання з сировини замовника.
Виходячи з наведеного та беручи до уваги те, що продукція, яка поставлялася мала невеликі обсяги/розміри, що у свою чергу не зумовлювало замовлення позивачем іншого вантажного транспорту, крім наявного у позивача, суд приходить до висновку, що сукупність наявних документів, підтверджує факт поставки позивачу продукції та її використання у власній господарській діяльності позивача.
Слід зазначити, що характер спірних операцій відповідає звичайній господарській діяльності позивача.
Відносно первинних документів, слід зазначити, що вищезгадані первинні документи, податкові накладні видані контрагентом позивача за оподатковуваними операціями за ставкою 20% (за звичайними правилами), що відповідає наведеним вище положенням податкового законодавства стосовно порядку оформлення та підстав їх видачі, наведені в них відомості відповідають та кореспондуються з даними первинних документів.
Контрагенти позивача на момент вчинення господарських операцій, видачі податкових накладних були зареєстровані платниками ПДВ, що не заперечується ДПІ, а отже видача ними податкових накладних, є правомірною.
В контексті доводів ДПІ, викладених в Акті перевірки, слід зазначити, що Акт про неможливість проведення зустрічної звірки, на який посилається ДПІ, складений 29.04.2013 р., тобто поза межами періоду виконання спірних операцій, а отже не є самостійною та достатньою підставою для висновку про відсутність контрагента за місцезнаходженням у період виконання спірних операцій, відсутності у контрагента відповідних умов для здійснення спірних операцій в період проведення цих операцій, підставою для висновку про нездійснення спірних операцій та про порушення позивачем податкового законодавства.
Як вбачається із змісту акту про неможливість проведення зустрічної звірки, процедура проведення звірки не була ініційована відповідачем по даній справі у зв'язку з проведенням перевірки позивача, як-то передбачено п. 3 Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затвердженого постановою КМ України від 27 грудня 2010 р. № 1232 (акт про неможливість звірки взагалі складений до проведення перевірки позивача). Наведене вказує на порушення проведення порядку проведення зустрічної звірки відомостей щодо взаємовідносин позивача з даними його контрагента та на те, що акт про неможливість звірки складений з порушенням встановлених законодавством правил, що зумовлює застосування положень ч. 3 ст. 70 КАС України, відповідно до яких докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги.
У взаємозв'язку з наведеним слід додати, що в силу приписів ч. 1 ст. 16 та ч. 1 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» відомості, які внесені до ЄДР, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. В даному випадку, відомості, які були внесені до ЄДР відносно контрагента та його директора вважаються достовірними в силу закону та не спростовані ДПІ станом на період вчинення спірних операцій.
В контексті наведеного та юридичної значимості первинних документів слід додати, що під час розгляду справи ДПІ не надано висновків експертизи, зокрема, ініційованою ДПІ в порядку ст. 84 ПК України, щодо можливої підробки підписів на первинних документах за спірними операціями.
Суд також зазначає, що виходячи з характеру спірних операцій, які по своїй суті є операціями з перепродажу, однак, в порядку виконання обов'язку, визначеного ч. 2 ст. 71 КАС України, ДПІ не доведено кількості та обсягів ресурсів, які були необхідні контрагенту для організації виконання спірних операцій, але були відсутні.
У той же час, як вбачається з податкової звітності контрагента з податку на прибуток за 2012 рік вбачається, що контрагент ніс адміністративні витрати (200 381 грн.), витрати на збут (610 280 грн.), інші витрати звичайної господарської діяльності (4756 грн.), що за звичайних умов вказує на здійснення підприємством звичайної господарської діяльності, фіктивність здійснення якої, як вже зазначалося вище, ДПІ під час розгляду справи належними та допустимими доказами не доведено.
В контексті доводів ДПІ, викладених в Акті перевірки, слід також зазначити, що відповідачем під час розгляду справи не надано вироку або іншого рішення суду по кримінальній справі відносно посадових осіб позивача або контрагентом позивача, яким би встановлювались обставини протиправної діяльності цих осіб та підприємств з метою отримання необґрунтованої податкової вигоди за спірними операціями або реєстрації/перереєстрації підприємства - контрагента позивача на підставних осіб.
Під час розгляду справи ДПІ не надано: рішення суду, прийнятого в порядку ст. 234 ЦК України щодо фіктивності правочинів, тобто щодо вчинення правочинів без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином; рішення суду про визнання правочину з контрагентом недійсним з підстав його суперечності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, як-то передбачено приписами ч. 3 ст. 228 ЦК України; рішення суду, яке б було прийнято в порядку ст. 207 ГК України щодо визнання недійсними спірних операцій з підстав їх невідповідності вимогам закону, або вчинення їх з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.
Судом під час розгляду справи також не встановлено обставин, які б відповідно до конкретних норм ЦК України свідчили про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та його контрагентом.
В контексті наведеного слід також зазначити, що під час розгляду справи не надано рішення суду, яке б набрало законної сили та яке б було прийнято в порядку ст. 551 ГК України («Фіктивна діяльність суб'єкта господарювання»), яким би встановлювалась реєстрація та діяльність контрагента позивача без відома засновника, його реєстрація на підроблені, втрачені документи або реєстрація на осіб, які не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність або реалізовувати повноваження, реєстрації/ перереєстрації цього підприємства на підставних осіб.
Суд, крім іншого та в контексті наведеного наголошує також на тому, що згідно з усталеною судовою практикою вищих судових інстанцій, можливі порушення податкового законодавства з боку контрагентів позивача, чого в даному випадку не доведено ДПІ належними та допустимими доказами, за відсутності доказів протиправної змови учасників операцій з метою отримання позивачем (покупцем) необґрунтованої податкової вигоди, не є підставою для позбавлення покупця сформованих податкових вигод за фактично вчиненою операцією.
У взаємозв'язку з вищенаведеним, слід також зазначити, що в Акті перевірки не наведено жодних обставин та доказів, які б свідчили про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, незвичності цих операцій, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про не пов'язаність операцій з господарською діяльністю позивача, фіктивність вчинених операцій, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагента були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.
Відтак, відповідачем по суті не надано в порядку виконання обов'язку, передбаченого ч. 2 ст. 71 КАС України, будь-яких належних та допустимих доказів, не доведено наявності обставин та підстав, які б відповідно до вищезгаданих положень податкового законодавства та законодавства з питань бухгалтерського обліку унеможливлювали формування позивачем спірних сум податкового кредиту за вищезгаданими операціями, які б свідчили про нездійснення спірних операцій та юридичну дефектність первинних документів за спірними операціям та не доведено непереборних обставин, які б унеможливлювали надання цих документів під час розгляду справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Враховуючи вищенаведене в сукупності, суд приходить до висновку, що в даному випадку, в порядку виконання обов'язку, передбаченого ч. 2 ст. 71 КАС України, відповідачем не доведено законності та обґрунтованості спірного рішення, у зв'язку з чим та виходячи з положень п.1 ч. 2 ст. 162 та ч. 2 ст. 11 КАС України, суд приходить до висновку про задоволення позову шляхом визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення.
Керуючись вимогами статей 69-71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-
Адміністративний позов Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (р.н.о.к. НОМЕР_2; адреса: АДРЕСА_1) до ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 02.10.2013 року № 0000921701.
Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.
Суддя О.А. Кармазін
Повний текст постанови складено та підписано 24.12.2013 р.