Справа № 825/4572/13-а
24 грудня 2013 року Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючої судді Житняк Л.О.
за участі секретаря Сугакової Т.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу, -
11.12.2013 Державна податкова інспекція у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області (далі - ДПІ у м. Чернігові) звернулась до суду з адміністративним позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1) про стягнення податкового боргу по єдиному податку з фізичних осіб в сумі 2 714,76 грн., мотивуючи тим, що відповідач є платником податків і зобов'язаний сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законодавством терміни.
Позивач в судове засідання не з'явився, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується розписками суду (повістка про виклик вручена - 16.12.2013, 19.12.2013, а.с. 17,21). При цьому, представниками позивача через канцелярію суду були подані заяви про розгляд справи без їх участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі (вх. від 18.12.2013 № 24177, від 24.12.2013 № 24601, а.с. 18,22).
Відповідач до суду також не з'явився, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином за адресою реєстрації: АДРЕСА_1, вказаною у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АВ № 098997 та матеріалах справи, що підтверджується повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення (вручено - 24.12.2013, а.с. 25).
За таких обставин, враховуючи ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе розглянути спір по суті на підставі наявних у справі доказів без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, ФОП ОСОБА_1 (ід.н. НОМЕР_1) зареєстровано 23.07.2007 як фізичну особу-підприємця виконавчим комітетом Чернігівської міської ради, включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (витяг з ЄДР серії АВ № 098997, а.с. 6-7) і взято на облік до ДПІ у м. Чернігові як платника податків з 25.07.2007 за № 25875 (довідка про взяття на облік від 25.07.2007 № 4796/Ш/29-040, а.с. 8).
В силу пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи. А згідно пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Кодексу - податковий борг, це сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Відповідно враховуючи термін "податкове зобов'язання", визначене пп. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, суд зазначає, що вчинення платниками податків, їх посадовими особами та посадовими особами контролюючих органів порушень законів з питань оподаткування та порушень вимог, встановлених іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, тягне за собою відповідальність, передбачену цим Кодексом та іншими законами України (п. 109.2 ст. 109 Кодексу).
Виходячи із аналізу правових норм, що регулюють обов'язки платника податків, під час дослідження позовних вимог судом встановлено, що відповідно до розрахунку позивача відповідач має податковий борг по єдиному податку з фізичних осіб в сумі 2 714,76 грн. (з неї основного платежу - 2 644,16 грн., пені - 70,60 грн.), розрахована з урахуванням часткової сплати та наявної переплати, що рахувалась на момент виникнення боргу, що відповідає даним картки обліку платника податку (а.с. 4-5) та підтверджується:
- заявою про застосування спрощеної системи оподаткування з 01.01.2012 від 12.12.2012 (вх. від 12.12.2012 № 9448, а.с. 11-12), на підставі якої нарахована заборгованість за лютий-листопад 2013 року (по термінам сплати - 20.02.2013 в сумі 229,40 грн., 20.03.2013 в сумі 229,40 грн., 20.04.2013 в сумі 229,40 грн., 20.05.2013 в сумі 229,40 грн., 20.06.2013 в сумі 229,40 грн., 20.07.2013 в сумі 229,40 грн., 20.08.2013 в сумі 229,40 грн., 20.09.2013 в сумі 229,40 грн., 20.10.2013 в сумі 229,40 грн., 20.11.2013 в сумі 229,40 грн.);
- податковою декларацією платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця за 2012 рік вх. від 04.02.2013 № 1300001364 (нараховано 06.02.2013 в сумі 16 116,55 грн. по терміну сплати 19.02.2013, а.с. 9-10).
Так, згідно заяви про застосування спрощеної системи оподаткування з 01.01.2012 від 12.12.2012 (вх. від 12.12.2012 № 9448), поданої відповідачем до ДПІ у м. Чернігові, останнім зазначено як обраний вид діяльності за КВЕД - 68.20 надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна, розмір ставки єдиного податку - 20% до розміру мінімальної заробітної плати (друга група платників).
При цьому, необхідно також зазначити, що податкова декларація являє собою самостійно визначене відповідачем грошове зобов'язання, що в силу п. 56.11 ст. 56 Податкового кодексу України не підлягає оскарженню, тому сума податкових зобов'язань є узгодженою і підлягає сплаті.
При перевірці правильності нарахування відповідачу податкового боргу необхідно врахувати, що в силу п. 291.3 ст. 291 Податкового кодексу України юридична особа чи фізична особа-підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.
При цьому, враховуючи те, що відповідач відноситься до другої групи платників єдиного податку, суд зазначає п. 291.4 ст. 291 Кодексу, яким встановлено, що до другої групи платників єдиного податку відносяться фізичні особи-підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв: не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб; обсяг доходу не перевищує 1 000 000 гривень.
Ставки єдиного податку встановлюються у відсотках (фіксовані ставки) до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (далі у цій главі - мінімальна заробітна плата), та у відсотках до доходу (відсоткові ставки) (п. 293.1 ст. 293 Кодексу).
Також суд зазначає п. 293.2 ст. 293 Податкового кодексу України, згідно якого фіксовані ставки єдиного податку встановлюються сільськими, селищними та міськими радами для фізичних осіб-підприємців, які здійснюють господарську діяльність, залежно від виду господарської діяльності, з розрахунку на календарний місяць: для другої групи платників єдиного податку - у межах від 2 до 20 відсотків розміру мінімальної заробітної плати.
Податковим (звітним) періодом для платників єдиного податку першої та другої груп згідно п. 294.1 ст. 294 Кодексу є календарний рік.
Відповідно до п. 295.1 ст. 295 Кодексу платники єдиного податку першої і другої груп сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця. Такі платники єдиного податку можуть здійснити сплату єдиного податку авансовим внеском за весь податковий (звітний) період (квартал, рік), але не більш як до кінця поточного звітного року.
Крім того, суд також враховує п. 49.1 ст. 49 Податкового кодексу України, яким визначено, що податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків. При цьому в силу пп. 49.18.2 п. 49.18 ст. 49 Кодексу податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя). Відповідно п. 57.1 ст. 57 Кодексу встановлено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Слід також врахувати п. 129.1, п. 129.3, п. 129.4 та п. 129.5 ст. 129 Податкового кодексу України.
Як встановлено вище, узгоджена сума податкового зобов'язання ФОП ОСОБА_1 сплачена не була. Таким чином, відповідно до порядку надіслання податкової вимоги, визначеного п. 59.3 ст. 59 Податкового кодексу України, на адресу відповідача була направлена податкова вимога від 26.07.2013 № 466-11 в сумі 2 666,00 грн. (а.с. 13). Вказана вимога не була отримана відповідачем, лист повернуто 27.08.2013 поштою без вручення, а отже податкове зобов'язання визнається узгодженим в силу п. 58.3 ст. 58 Податкового кодексу України, оскільки було направлено рекомендованим листом з повідомленням про вручення за адресою реєстрації ФОП ОСОБА_1: АДРЕСА_1.
Щодо даних правовідносин, судом також встановлено, що у ФОП ОСОБА_1, як фізичної особи-підприємця, відсутні рахунки в банківських установах.
Отже, судом встановлено, що передбачені чинним законодавством заходи не привели до погашення податкового боргу. Сума податкового боргу в добровільному порядку відповідачем не сплачена. Тобто, оскільки встановлено порушення відповідачем вищезазначених норм Податкового кодексу України, суд визнає, що податковий борг виник саме внаслідок несплати відповідачем узгодженого податкового зобов'язання.
З огляду на встановлене, враховуючи норму пп. 20.1.18 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України, якою встановлено право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини та може бути примусово стягнуто в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду, згідно п. 87.1 ст. 87 Податкового кодексу України, суд визнав позовні вимоги про стягнення податкового боргу по єдиному податку з фізичних осіб в сумі 2 714,76 грн. такими, що підтверджені належними та допустимими доказами, і такими, що підлягають задоволенню.
Судові витрати по справі згідно ч. 4 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України з відповідача не стягуються.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 41, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Позов задовольнити.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ід.н. НОМЕР_1) податковий борг по єдиному податку з фізичних осіб в сумі 2 714,76 грн. (дві тисячі сімсот чотирнадцять гривень 76 коп.) та перерахувати на р/р 31515970700002, код 18050400, одержувач: УК у м. Чернігові/м. Чернігів/18050400, код виду сплати - 147, код ЄДРПОУ 38054398, банк ГУДКС України у Чернігівській області, МФО 853592.
Постанова суду набирає законної сили в порядку статей 167, 186 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання її копії. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
Суддя Л.О. Житняк