(вступна та резолютивна частини)
07 листопада 2013 року Справа № 814/4006/13-а
м. Миколаїв
10:00
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Птичкіної В. В.,
за участю:
секретаря судового засідання: Єрзікова О. М.,
представників позивача: Анікєєва В.Є., Кривко Н. В.,
представника відповідача: Гави О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю «Агролідер-2009», вул. Горького, 86, смт. Єланець, Миколаївська область, 55500, вул. Крилова 12/4, кв. 116, м. Миколаїв, 54038
до відповідача:Вознесенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління Міндоходів у Миколаївській області, пров. Бр. Іпатових, 6-а, м. Вознесенськ, Миколаївська область, 56500
про:визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення № 0000012202 від 04.02.2013,
Керуючись статтями 11, 71, 158 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
В задоволенні позову відмовити.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя В.В. Птичкіна
07 листопада 2013 року Справа № 814/4006/13-а
м. Миколаїв
10:00
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Птичкіної В. В.,
за участю:
секретаря судового засідання: Єрзікова О. М.,
представників позивача: Анікєєва В.Є., Кривко Н. В.,
представника відповідача: Гави О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю «Агролідер-2009», вул. Горького, 86, смт. Єланець, Миколаївська область, 55500, вул. Крилова 12/4, кв. 116, м. Миколаїв, 54038
до відповідача:Вознесенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління Міндоходів у Миколаївській області, пров. Братів Іпатових, 6-а, м. Вознесенськ, Миколаївська область, 56500
про:визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення № 0000012202 від 04.02.2013,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Агролідер 2009» (надалі - Товариство або позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000012202 від 04.02.2013, винесеного Вознесенською об'єднаною державною податковою інспекцією Миколаївської області Державної податкової служби (Єланецьке відділення), правонаступником якої є Вознесенська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Миколаївській області (надалі - ОДПІ або відповідач, т. с. 1, ар. 131-132).
В обґрунтування позову Товариство вказало на безпідставність висновків відповідача про нікчемність правочинів; на неправомірність доводів ОДПІ про те, що відсутність належних документів на підтвердження господарських операцій (зокрема товарно-транспортних накладних) унеможливлювала включення відповідних сум до податкового кредиту.
Відповідач надав письмові заперечення проти адміністративного позову (т. с. 2, ар. 155-157).
В судовому засіданні представники Товариства вимоги позову підтримали, представник відповідача просив у задоволенні позову відмовити.
07.11.2013 судом було оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, суд
З 15.01.2013 по 21.01.2013 ОДПІ здійснила документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства щодо визначення правомірності формування суми податкового кредиту з ПДВ, задекларованого в податкових деклараціях з ПДВ за березень, квітень, травень, червень, липень 2012 року при здійсненні взаєморозрахунків з ТОВ «Негоциант-Агро», результати якої оформила актом від 25.01.2013 № 4/22/35630731 (надалі - Акт, т. с. 1, ар. 13-65).
Актом відповідач встановив порушення Товариством пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту на 101 477 грн. - ПДВ, що був сплачений позивачем на користь ТОВ «Негоциант-Агро» у складі вартості «організації транспортних послуг».
Відповідно до викладеного в Акті, висновки ОДПІ про допущені Товариством порушення ґрунтуються на інформації, що міститься в актах перевірки ТОВ «Негоциант-Агро» (т. с. 2, ар. 160-231).
Податковим повідомленням-рішенням від 04.02.2013 № 0000012202 (надалі - Рішення, т. с. 1, ар. 12, 66) ОДПІ збільшила суму грошового зобов'язання Товариства з ПДВ на 152 215,50 грн. (з яких 101 477 грн. - основний платіж, 50 738,50 грн. - штрафні санкції).
При прийнятті рішення суд виходив з такого.
Відповідно до підпункту «б» пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є операції платників ПДВ з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.
Згідно з підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання послуг.
Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України).
Як пояснив позивач (т. с. 1, ар. 134), він, відповідно до договору від 26.10.2011 № 02/0866-Т (т. с. 1, ар. 135-138), надавав Товариству з обмеженою відповідальністю «Олсідз Груп Україна» послуги з перевезення автомобільним транспортом сільськогосподарської продукції. Згідно з пунктом 1.3 договору, вид, найменування та кількість вантажу; пункти відправлення і призначення; розмір оплати послуг автоперевізника (позивача); найменування вантажоотримувача; період, в якому здійснюється автоперевезення та інші необхідні відомості сторони мали визначати у додаткових угодах.
В зв'язку з недостатністю власних потужностей для перевезення вантажу за договором № 02/0866-Т, з метою виконання зобов'язань перед ТОВ «Олсідз Груп Україна», позивач у березні-липні 2012 року скористався послугами ТОВ «Негоциант-Агро» (відповідно до договору від 01.02.2012 № 15-Т, т. с. 1, ар. 67).
За твердженнями позивача, він надавав ТОВ «Олсідз Груп Україна» послуги з перевезення вантажу з використанням автотранспортних засобів, що були надані позивачу ТОВ «Негоциат Агро».
На підтвердження зв'язку між послугами, що були отримані від ТОВ «Негоциант-Агро», та послугами, що були надані ТОВ «Олсідз Груп України», позивач надав товарно-транспортні накладні (в яких відсутня інформація про ТОВ «Негоциант-Агро») і реєстри товарно-транспортних накладних, що були підписані позивачем і ТОВ «Негоциант-Агро» (т. с. 1, ар. 135-250, т. с. 2, ар. 1-154).
Право на податковий кредит від операцій з придбання послуг у ТОВ «Негоциоант-Агро» позивач підтвердив:
договором від 01.02.2013 № 15-Т про надання послуг;
актами виконаних робіт; податковими накладними; банківськими виписками (т. с. 1, ар. 68-87);
реєстрами товарно-транспортних накладних (т. с. 1, ар. 139, 169, 201, т. с. 2, ар. 3-5, 101а).
На думку суду, висновок ОДПІ про завищення Товариством податкового кредиту є обґрунтованим.
Відповідно до статті 306 Господарського кодексу України, перевезенням вантажів у цьому Кодексі визнається господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами.
Як вказано у статті 307 Господарського кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.
Відповідно до частини 5 статті 308 Господарського кодексу України, про прийняття вантажу до перевезення перевізник видає вантажовідправнику в пункті відправлення документ, оформлений належним чином.
Як свідчать надані позивачем документи, ТОВ «Негоциант-Агро» не надавало Товариству послуги з перевезення вантажу за договором від 01.02.2012 № 15-Т, оскільки предметом цього договору, відповідно до пункту 1.1, була організація «… виконання транспортних послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу залізничним або автомобільним транспортом …», для чого ТОВ «Негоциант-Агро», як вказано у підпунктах 2.1.1 і 2.1.2, прийняло на себе зобов'язання представляти інтереси Товариства «… у взаємовідносинах з перевізниками, експедиторами … укладати … в інтересах замовника (позивача) цивільно-правові угоди (перевезення, доручення, підряду, зберігання тощо) …».
Позивач надав лист ТОВ «Негоциант-Агро» (т. с. 2, ар. 246) про те, останнє надавало «… автопослуги ТОВ «Агролідер-2009» в період з 01 лютого по 30 червня 2012 року найманим автотранспортом фізичних осіб підприємців …».
У податкових накладних, на підставі яких Товариство сформувало податковий кредит, відсутні посилання на договір від 01.02.2012 № 15-Т.
Наданими позивачем документами не підтверджений факт придбання ним у ТОВ «Негоциант-Агро» послуг, що в подальшому були використані в оподатковуваних операціях Товариства і ТОВ «Олсідз Груп Україна», отже, не підтверджено існування обов'язкової умови для включення відповідної суми сплаченого ПДВ до податкового кредиту.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання протиправним і скасування Рішення.
Керуючись статтями 11, 71, 158 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
В задоволенні позову відмовити.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя В.В. Птичкіна
Постанова оформлена у відповідності до статті160 КАС України
та підписана суддею 12 листопада 2013 року