Копія
Справа № 822/4501/13-а
19 грудня 2013 року м. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд
в складі :головуючого-судді суддівБлонського В.К. Козачок І.С. Майстер П.М.
при секретарі Дехтярук В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_5 до апеляційного суду Хмельницької області , Державної судової адміністрації України , Міністерства фінансів України , територіального управління Державної судової адміністрації України в Хмельницькій області , Державної казначейської служби України про стягнення заборгованості по заробітній платі та грошовому утриманню, -
Позивач звернувся в суд з адміністративним позовом до апеляційного суду Хмельницької області , Державної судової адміністрації України, Міністерства фінансів України , територіального управління Державної судової адміністрації України в Хмельницькій області , Державної казначейської служби України про стягнення заборгованості по заробітній платі та грошовому утриманню.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначає, що частиною другою статті 44 Закону України «Про статус суддів» передбачено, що розміри посадових окладів суддів встановлюються у відсотковому відношенні до посадового окладу Голови Верховного Суду України і не можуть бути меншими від 50 відсотків його окладу. Посадовий оклад судді не може бути меншим від 80 відсотків посадового окладу голови суду, в якому працює суддя. Постановою Кабінету Міністрів України «Про оплату праці Голови та заступників Голови Верховного Суду України» від 30.06.2005р. №514 зазначеним особам підвищено посадові оклади з 01.06.2005р. Лише 03.09.2005р. Кабінет Міністрів України прийняв постанову «Про оплату праці суддів» № 865, якою привів оклади суддів у відповідність з встановленим частиною другою статті 44 Закону України «Про статус суддів» співвідношенням до посадових окладів Голови Верховного Суду України та голови суду, в якому працює суддя. Ця постанова набрала чинності з 01.01.2006р. Внаслідок цього з 01.06.2005р. до 01.01.2006р. оклади суддів не відповідали вимогам статті 44 Закону України «Про статус суддів».
Також згідно заяви про уточнення позовних вимог позивач вказав, що відповідно до статті 2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів, у зв'язку з порушенням строків їх сплати" він має право на компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати .
Тому з урахуванням уточнених позовних вимог позивач просить задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі.
Позивач в судове засідання не прибув, хоча був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи в суді належним чином та надіслав клопотання про розгляд справи за його відсутності, також вказав, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Представник апеляційного суду Хмельницької області в судове засідання не прибув, хоча про день, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, надіслав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, у розгляді даної справи покладається на розсуд суду.
Представник Державної судової адміністрації України у судове засідання також не прибув, надав суду письмове заперечення на позов, у якому вказує, що Державна судова адміністрація України діяла в межах повноважень та на підставі діючого на час виникнення спірних правовідносин законодавства України. Виплата заробітної плати та інших виплат суддям здійснювалась в межах передбачених в Державному бюджеті України на 2005-2013 роки асигнувань. У задоволенні позовних вимог в частині вимог до Державної судової адміністрації України просить відмовити, а справу слухати за відсутності її представника.
Представник територіального управління Державної судової адміністрації України в Хмельницькій області в судове засідання не прибув, хоча територіальне управління Державної судової адміністрації України в Хмельницькій області було повідомлене про дату, час та місце розгляду справи належним чином, та подало до суду клопотання про розгляд справи за відсутності його представника, позовні вимоги не визнає повністю.
Представник Міністерства фінансів України в судове засідання по справі не прибув, хоча Міністерство фінансів України було повідомлене про дату, час та місце розгляд справи. В письмових запереченнях, які містяться в матеріалах справи Міністерство фінансів України просить відмовити в задоволенні позовних вимог, справу просить слухати за відсутності його представника.
Представник Державної казначейської служби України в судове засідання не прибув, хоча Державна казначейська служби України про день, час та місце судового засідання повідомлена належним чином, заяви про розгляд справи за відсутності її представника до суду не подавала.
Судом явка сторін в судове засідання не визнавалася обов'язковою. За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу без участі сторін на підставі наявних доказів.
Відповідно до частини 6 статті 12 та частини 1 статті 41 КАС України фіксування судового засідання по справі не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач з 02.08.2002 року працює на посаді судді апеляційного суду Хмельницької області і протягом червня-грудня 2005 року отримував заробітну плату.
Частиною четвертою статті 43 Конституції України визначено, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
Відповідно до частини першої статті 126 Конституції України незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України.
Визначальним актом, який регулював питання оплати праці суддів на момент виникнення спірних правовідносин був Закон України «Про статус суддів» від 15 грудня 1992 року № 2862-XII, який встановлював гарантії незалежності суддів, включаючи їх матеріальне і соціальне забезпечення, у тому числі гарантії права щодо оплати праці.
Частиною другою статті 44 Закону України «Про статус суддів» від 15 грудня 1992 року № 2862-XII було передбачено, що розміри посадових окладів суддів встановлюються у відсотковому відношенні до посадового окладу Голови Верховного Суду України і не можуть бути меншими від 50 відсотків його окладу. Посадовий оклад судді не може бути меншим від 80 відсотків посадового окладу голови суду, в якому працює суддя.
Тобто, згідно з цією нормою гарантований мінімальний посадовий оклад судді не може бути меншим встановленого статтею 44 цього Закону в співвідношенні до окладу Голови Верховного Суду України. Недодержання цього принципу є порушенням конституційного права суддів на отримання заробітної плати не нижче від визначеної законом та порушенням конституційних гарантій щодо незалежності та недоторканності суддів.
Кабінет Міністрів України 30 червня 2005 року в межах своїх повноважень прийняв постанову № 513 «Про оплату праці Голови та заступників Голови Конституційного Суду України» та постанову № 514 «Про оплату праці Голови та заступників Голови Верховного Суду України», якими підвищив оклади, зокрема, Голові Конституційного Суду України та Голові Верховного Суду України.
Водночас, Кабінет Міністрів України не привів посадові оклади суддів у відповідність з вимогами статті 44 Закону України «Про статус суддів». Лише 03 вересня 2005 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 865 «Про оплату праці суддів», якою затверджено схеми посадових окладів інших керівників та суддів Конституційного Суду України, керівників та суддів інших судів загальної юрисдикції, якою привів оклади суддів у відповідність з встановленим частиною другою статті 44 Закону України «Про статус суддів» співвідношенням до посадових окладів Голови Верховного Суду України та голови суду, в якому працює суддя.
Проте Кабінет Міністрів України не усунув порушення вимог частини 2 статті 44 Закону України «Про статус суддів» і не привів оклади суддів усіх судів України до встановленого цією нормою співвідношення, одночасно з окладами Голови Верховного Суду України та Голови Конституційного Суду України, а саме з 01 червня 2005 року, оскільки надав постанові «Про оплату праці суддів» від 3 вересня 2005 року № 865 чинності з 01 січня 2006 року (пункт 5 Постанови).
Внаслідок цього з 01 червня 2005 року до 01 січня 2006 року оклади суддів не відповідали вимогам статті 44 Закону України «Про статус суддів».
Відповідно до висновку судово-економічної експертизи Вінницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз №3611-3644 від 23 лютого 2009 року заборгованість перед позивачем по заробітній платі становить 62458,81 грн., та 42380,15 грн., компенсації.
З урахуванням викладеного, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_5 про стягнення заборгованості по заробітної платі в сумі 62458,81 грн., за червень - грудень 2005 року необхідно задовольнити.
Щодо позовних вимог позивача в частині стягнення компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати заробітної плати необхідно зазначити слідуюче.
З аналізу норм законодавства суд приходить до висновку, що до вказаних спірних правовідносин не можуть бути застосовані положення Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000, № 2050-III, із змінами та доповненнями, оскільки за правилами, визначеними статтею 3 цього Закону, сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Оскільки позивачем заявлена вимога про нарахування компенсації щодо оспорюваної суми заробітної плати, а не нарахованої, то дана вимога задоволенню не підлягає.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставах, в межах та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
Відповідно до статтей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно статті 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Частиною 2 статті 71 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З врахуванням зазначеного вище, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_5, підлягають частковому задоволенню, а саме необхідно визнати протиправними дії територіального управління Державної судової адміністрації України в Хмельницькій області щодо нарахування та виплати йому заробітної плати з порушенням норм діючого законодавства та стягнути з Державної судової адміністрації України заборгованість по заробітній платі за червень-грудень 2005 року в сумі 62458,81 грн., і зобов'язати Державну казначейську служби України провести видатки з державного бюджету, передбачені Державній судовій адміністрації України в частині виплати заробітної плати ОСОБА_5 за червень-грудень 2005 року, у задоволенні решти позовних вимог необхідно відмовити.
Керуючись ст.ст. 4-12, 17-21, 70-71, 94, 99-103, 158-163, 167,186,254 КАС України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії територіального управління Державної судової адміністрації України в Хмельницькій області щодо нарахування та виплати ОСОБА_5 заробітної плати з порушенням норм діючого законодавства.
Стягнути з Державної судової адміністрації України і зобов'язати Державну казначейську службу України провести видатки з державного бюджету, передбачені Державній судовій адміністрації України на користь ОСОБА_5 в сумі 62458,81 грн., (шістдесят дві тисячі чотириста п'ятдесят вісім гривень вісімдесят одна копійка) заборгованості по заробітній платі за червень-грудень 2005 року.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
В повному обсязі постанова суду буде виготовлена 24.12.2013 року.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України.
Повний текст постанови виготовлено 24 грудня 2013 року
Головуючий суддя судді/підпис/ /підпис/ /підпис/В.К. Блонський І.С. Козачок П.М. Майстер
"Згідно з оригіналом" Суддя В.К. Блонський