73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90
"25" грудня 2013 р. Справа № 821/4379/13-а
Херсонський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Бездрабка О.І.,
при секретарі - Транчуковій О.С.,
за участю:
представника позивача - ОСОБА_1,
представника відповідача - Мірошниченка О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у м.Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
встановив:
Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (далі - позивач) звернувся з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м.Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області (далі - відповідач, ДПІ у м.Херсоні), в якому з урахуванням заяви про зміну позовних вимог просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 18.10.2013 р. № 0004721702, яким позивачу збільшено суму грошового зобов"язання з податку на додану вартість на 215962,86 грн., з яких за основним платежем на 143975,24 грн., за штрафними санкціями на 71987,62 грн.
Свої вимоги мотивує тим, що ДПІ у м.Херсоні неправомірно визнала нікчемними правочини з придбання товарів (послуг) у ТОВ "Новатор Груп", оскільки факт поставки товарів (послуг) підтверджується первинними бухгалтерськими документами.
У судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги, вказавши на те, що висновки акту перевірки ґрунтуються лише на припущеннях, а не на аналізі первинних бухгалтерських документів. Збільшення грошових зобов'язань з податку на додану вартість за результатами перевірки та за спірним податковим повідомленням-рішенням проведено у зв'язку з визнанням нікчемними правочинів, укладених з ТОВ "Новатор Груп". Між тим вчинені правочини з вказаним контрагентом є оспорюваними і визнання їх такими можливо лише в судовому порядку. Відповідно до Податкового кодексу України підставою для віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту є підтвердження придбання товарів (послуг) належним чином складеними податковими накладними та використання цих товарів (послуг) з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Позивачем було отримано від постачальників податкові накладні, на підставі яких і було сформовано податковий кредит. Висновки відповідача про безтоварність операцій з ТОВ "Новатор Груп" спростовуються первинними бухгалтерськими документами - податковими та видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, платіжними дорученнями.
Представник відповідача заперечував проти позову, оскільки ФОП ОСОБА_3 протиправно формував податковий кредит по операціях з ТОВ "Новатор Груп". За даними відповідача за цими операціями документувались безтоварні поставки товарів, а бухгалтерські та податкові документи не відображають реально здійснених господарських операцій. Просить відмовити у задоволені позовних вимог.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у справі докази, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.
Судом встановлено, що в період з 01.10.2013 р. по 04.10.2013 р. відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ФОП ОСОБА_3 з питань взаємовідносин з ТОВ "Новатор Груп" за вересень та жовтень 2011 року, за результатами якої складено акт перевірки від 04.10.2013 р. № 1026/21-03-17-02/НОМЕР_2.
У висновках акту перевірки зазначено, що встановлено порушення п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, а саме: заниження ПДВ на загальну суму 143975,24 грн., у т.ч. у вересні 2011 року на суму 61401,34 грн. та у жовтні 2011 року на суму 82573,90 грн.
На підставі акту перевірки ДПІ у м.Херсоні винесено податкове повідомлення-рішення від 18.10.2013 р. № 0004721702, яким позивачу збільшено суму грошового зобов"язання з податку на додану вартість на 215962,86 грн., з яких за основним платежем на 143975,24 грн., за штрафними санкціями на 71987,62 грн.
Висновки відповідача про заниження ПДВ ґрунтуються на визнанні безтоварними операцій, здійснених позивачем з ТОВ "Новатор Груп" у вересні, жовтні 2011 року.
Під час перевірки відповідач встановив, що позивачем у вересні 2011 року задокументовано отримання товару від ТОВ "Новатор Груп" на загальну суму 368408 грн., у тому числі ПДВ - 61401,34 грн., а у жовтні 2011 року - на загальну суму 495443,50 грн., у тому числі ПДВ - 82573,90 грн.
З акту перевірки слідує, що ревізором первинні бухгалтерські документи ФОП ОСОБА_3 не досліджувалися, а був використаний акт Переяслав-Хмельницької ОДПІ від 20.01.2012 р. № 7/23-1/37517244 "Про результати проведення документальної невиїзної позапланової перевірки ТОВ "Новатор Груп" з питань достовірності визначення показників декларації з податку на додану вартість за період з 01.06.2011 р. по 31.12.2011 р.", відповідно до якого встановлено, що у ТОВ "Новатор Груп" відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, підприємство не знаходиться за юридичною адресою, угоди укладені між постачальниками та покупцями за період з 01.10.2011 р. по 31.10.2011 р. мають ознаки нікчемності відповідно до ч.ч.1, 5 ст.203, ч.ч.1, 2 ст.215, ст.ст.216, 228 ЦК України.
На підставі вказаних висновків відповідач вважає безпідставним віднесення позивачем до податкового кредиту результатів господарської діяльності за цими операціями.
Виходячи з позицій сторін стосовно формування податкового кредиту, суд вважає необхідним зазначити наступне.
Положеннями п.198.2 ст.198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Відповідно до п.198.3 ст.193 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Згідно з п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Отже, з точки зору податкового законодавства України головними умовами для віднесення сплаченого при придбанні товару ПДВ до складу податкового кредиту є використання придбаних товарів (робіт, послуг) у власній господарській діяльності платника податків у межах оподатковуваних операцій та належне документування сплаченого ПДВ.
Також суд вважає, що для встановлення обґрунтованості декларування податкового кредиту необхідно встановити наступні обставини: реальність здійснення господарських операцій, суми за якими віднесені до податкового кредиту; наявність у продавців товарів, робіт (послуг), які видавали податкові накладні, спеціальної податкової правосуб'єктності; віднесення до складу податкового кредиту лише сум, сплачених (нарахованих) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), що підлягають використанню у господарській діяльності платника податку.
Судом встановлено, що між ФОП ОСОБА_3 та ТОВ "Новатор Груп" 20.09.2011 р. було укладено договір поставки нафтопродуктів № 29-01. На виконання даного договору ТОВ "Новатор Груп" поставило позивачу дизельне пальне у кількості 57200 л загальною вартістю 610538,50 грн., що підтверджується видатковими накладними від 21.09.2011 р. № РН-2109904, від 23.09.2011 р. № РН-230904, від 27.09.2011 р. № РН-270904, від 05.10.2011 р. № РН-051008, від 12.10.2011 р. № РН-121005, від 19.10.2011 р. № РН-191003, від 25.10.2011 р. № РН-211005, від 31.10.2011 р. № РН-311004, податковими накладними від 21.09.2011 р. № 126, від 23.09.2011 р. № 129, від 27.09.2011 р. № 145, від 05.10.2011 р. № 48, від 12.10.2011 р. № 87, від 19.10.2011 р. № 138, від 25.10.2011 р. № 176, від 31.10.2011 р. № 216. Перевезення дизельного пального здійснено безпосередньо ФОП ОСОБА_3 згідно товарно-транспортних накладних від 21.09.2011 р. № 2109/1, від 23.09.2011 р. № 2009/3, від 27.09.2011 р. № 2709/1, від 19.10.2011 р. № 1910/1, від 25.10.2011 р. № 2510/2.
Також 25.09.2011 р. між ФОП ОСОБА_3 та ТОВ "Новатор Груп" укладено договір поставки шин № 2509. На виконання вказаного договору ТОВ "Новатор Груп" поставило позивачу шини у кількості 28 штук на загальну суму 143612 грн. Факт поставки шин підтверджується видатковою накладною від 26.09.2011 р. № РН-260904, податковою накладною від 26.09.2011 р. № 136.
01.10.2011 р. між позивачем та ТОВ "Новатор Груп" укладено договір транспортного експедирування № 04/10. На виконання вказаного договору ТОВ "Новатор Груп" надало ФОП ОСОБА_3 послуги з організації та перевезення вантажів автомобільним транспортом на загальну суму 112569 грн. Факт надання послуг підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 01.10.2011 р. № ОУ-011001, від 03.10.2011 р. № ОУ-031008, від 04.10.2011 р. № ОУ-041002, від 05.10.2011 р. № ОУ-051001, від 06.10.2011 р. № ОУ-061003, від 07.10.2011 р. № ОУ-071001, від 08.10.2011 р. № ОУ-081001, від 09.10.2011 р. № ОУ-091001, від 10.10.2011 р. № ОУ-101002, від 11.10.2011 р. № ОУ-111001, від 12.10.2011 р. № ОУ-121004, від 13.10.2011 р. № ОУ-131001, від 14.10.2011 р. № ОУ-141003, від 15.10.2011 р. № ОУ-151001, від 16.10.2011 р. № ОУ-161001, від 17.10.2011 р. № ОУ-171002, від 18.10.2011 р. № ОУ-181001, від 19.10.2011 р. № ОУ-191001, від 20.10.2011 р. № ОУ-201002, від 21.10.2011 р. № ОУ-211001, від 24.10.2011 р. № ОУ-241004, від 25.10.2011 р. № ОУ-251001, від 26.10.2011 р. № ОУ-261003, від 28.10.2011 р. № ОУ-281002, від 29.10.2011 р. № ОУ-291001, від 31.10.2011 р. № ОУ-311017, податковими накладними від 01.10.2011 р. № 8, від 03.10.2011 р. № 9, від 04.10.2011 р. № 12, від 05.10.2011 р. № 78, від 06.10.2011 р. № 88, від 07.10.2011 р. № 89, від 08.10.2011 р. № 93, від 09.10.2011 р. № 111, від 10.10.2011 р. № 112, від 11.10.2011 р. № 113, від 12.10.2011 р. № 114, від 13.10.2011 р. № 115, від 14.10.2011 р. № 121, від 15.10.2011 р. № 122, від 16.10.2011 р. № 135, від 17.10.2011 р. № 139, від 18.10.2011 р. № 145, від 19.10.2011 р. № 148, від 20.10.2011 р. № 149, від 21.10.2011 р. № 155, від 24.10.2011 р. № 157, від 25.10.2011 р. № 158, від 26.10.2011 р. № 159, від 28.10.2011 р. № 160, від 29.10.2011 р. №161, від 31.10.2011 р. № 162.
Розрахунки між ФОП ОСОБА_3 та ТОВ "Новатор Груп" здійснено у безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями.
В акті перевірки ДПІ у м.Херсоні не здійснює аналіз первинних документів по операціях позивача з ТОВ "Новатор Груп", однак у п.3.1 вказує на наявність первинних документів за перевірений період. Зауважень до первинних документів позивача по операціях з вказаним постачальником, зокрема, до видаткових та податкових накладних, акт перевірки не містить.
Таким чином, господарські операції між ФОП ОСОБА_3 та ТОВ "Новатор Груп" з приводу поставок дизельного пального і шин, надання послуг з організації перевезень вантажним транспортом повністю підтверджено первинними бухгалтерськими документами.
Факт того, що ТОВ "Новатор Груп" на момент проведення операцій з позивачем мало право на виписку податкових накладних і було зареєстроване як платник податку на додану вартість, не оспорюється відповідачем ні в акті перевірки, ні в ході розгляду справи.
Також суд зазначає, що будь-які первинні документи (у тому числі договори, податкові накладні, акти виконаних робіт тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.
В той же час, з урахуванням закріпленої в ст.204 ЦК України презумпції правомірності правочину, а також враховуючи вимоги ст.71 КАС України, за якою обов'язок доказування правомірності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень покладається на такого суб'єкта, ДПІ у м.Херсоні повинна була надати суду належні та достовірні докази своїх тверджень про те, що задекларовані позивачем операції з придбання товарів (послуг) у ТОВ "Новатор Груп" в реальності не виконувались, а мало місце лише документування цих операцій з метою завищення податкового кредиту без фактичного отримання від цього контрагента товарів (послуг). А оскільки такі дії мають злочинний характер, то доказом їх вчинення може бути лише відповідне рішення, винесене в порядку кримінально-процесуального судочинства.
Однак ДПІ у м.Херсоні не посилається на факти вчинення позивачем таких дій і не надала докази притягнення його до відповідальності за такі дії.
Крім посилань на інформацію з акту Переяслав-Хмельницької ОДПІ стосовно результатів перевірки ТОВ "Новатор Груп" відповідач не надав достовірних доказів фіктивності задекларованих позивачем операцій з придбання дизпалива, шин, отримання послуг.
Стосовно наведених в акті перевірки обставин діяльності ТОВ "Новатор Груп" суд зазначає, що діюче податкове законодавство України не містить норм, які б ставили в залежність право платника податку на формування податкового кредиту від можливих порушень податкової дисципліни з боку його контрагентів, або зобов'язували б платників податків контролювати дотримання своїми контрагентами норм законодавства. Можливі порушення контрагентами платника податків податкової дисципліни, у тому числі не декларування своїх зобов'язань або не сплата податку до бюджету, ще не є достатньою підставою для позбавлення платника податків права на податковий кредит з ПДВ по операціям з такими контрагентами.
Податковий кодекс України встановлює вимоги лише щодо документального підтвердження задекларованих господарських операцій, а як вже зазначено вище, акт перевірки не містить зауважень щодо правильності складання наданих позивачем первинних документів.
Підсумовуючи викладене, слід дійти висновку, що за відсутності доказів проведення позивачем фіктивних господарських операцій з ТОВ "Новатор Груп" та при наявності належним чином оформлених первинних документів по операціях з купівлі товарів, отримання послуг у цього постачальника, висновок ДПІ у м.Херсоні про завищення позивачем податкового кредиту за такими операціями є протиправним.
Такий висновок узгоджується із правовою позицією Верховного суду України, яка викладена в постанові від 31.01.2011 р. по справі № 21-47а10, та з практикою Європейського суду з прав людини у справі "Булвес" АД проти Болгарії та Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії.
Стосовно висновків ДПІ у м.Херсоні про нікчемність укладених позивачем правочинів із ТОВ "Новатор Груп", суд зазначає, що по-перше, договори на поставку позивачу цими постачальниками дизпалива, шин, надання послуг за своєю суттю є оспорюваними, так як їх недійсність законом прямо не встановлена, і жодного судового рішення про визнання цих договорів недійсними немає, а по-друге, відсутні будь-які докази того, що сторони цих угод при їх укладанні та виконанні мали умисел на порушення публічного порядку, тобто посягали на суспільні, економічні та соціальні основи держави.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про протиправність нарахування позивачу грошових зобов"язань з податку на додану вартість за спірним податковим повідомленням-рішенням та про обґрунтованість позовних вимог ФОП ОСОБА_3
Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб"єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені витрати з Державного бюджету України.
В матеріалах справи є два платіжних доручення про сплату судового збору від 30.10.2013 р. № 1910 на суму 275,28 грн. та від 20.11.2013 р. № 1998 на суму 569,57 грн.
Судом встановлено, що платіжне доручення від 30.10.2013 р. № 1910 використовувалося позивачем у адміністративній справі № 821/3947/13-а, у якій ухвалою суду від 01.11.2013 р. судовий збір у сумі 275,28 грн. повернутий позивачу.
Судовий збір у сумі 569,57 грн. згідно платіжного доручення від 20.11.2013 р. № 1998 було сплачено ФОП ОСОБА_3 у даній справі за подання позовних вимог як матеріального (оскарження податкового повідомлення-рішення), так і нематеріального характеру (оскарження наказу, дій).
Ухвалою суду від 25.12.2013 р. позовні вимоги ФОП ОСОБА_3 в частині скасування наказу на проведення перевірки, визнання протиправними дій та зобов"язання вчинити певні дії залишено без розгляду у зв"язку з відповідним клопотанням позивача.
Згідно п.4 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв"язку з повторним неприбуттям позивача або за його клопотанням).
Відповідно до ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання адміністративного позову немайнового характеру становить 0,06 відсотків розміру мінімальної заробітної плати (68,82 грн.).
Враховуючи викладене, стягненню з Державного бюджету на користь ФОП ОСОБА_3 підлягає сума судового збору у розмірі 431,93 грн. (за виключенням суми 137,64 грн., сплаченої за дві позовні вимоги немайного характеру, стосовно яких винесено ухвалу про залишення позовних вимог без розгляду).
Керуючись ст.ст.8, 9, 12, 19, 71, 158-163, 167 КАС України, суд -
постановив:
Позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області від 18.10.2013 р. № 0004721702.
Стягнути з Державного бюджету на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_2) судовий збір у сумі 431 (чотириста тридцять одну) грн. 93 коп.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови виготовлений та підписаний 27 грудня 2013 р.
Суддя Бездрабко О.І.
кат. 8