Харківський окружний адміністративний суд
61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua
Харків
20 грудня 2013 р. № 820/11475/13-а
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Волкової Л. М.
при секретарі судового засідання - Костіній А.В.
за участю:
представника позивача - Подзізей С.А., діє за довіреністю від 14.11.13
представника відповідача 1 - Горбонос В.В., діє за довіреністю від 25.09.13 № 061/01-09/3336
представник відповідача 2 - не прибув
розглянув у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський м'ясопереробний завод" до Харківської митниці Міндоходів, Головного управління Державної казначейської служби України у Харківській області про скасування рішення та стягнення сум,-
встановив:
Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому після уточнення позовних вимог, просив суд визнати протиправними та скасувати Рішення Харківської обласної митниці Про коригування митної вартості товарів: - № 807000003/2013/001386/2 від 11.07.2013 року, № 807000003/2013/001409/2 від 16.07.2013 року, № 807000003/2013/001411/2 від 16.07.2013 року, № 807000003/2013/001508/2 від 01.08.2013 року, № 807000003/2013/001410/2 від 16.07.2013 року. № 807000003/2013/001414/2 від 16.07.2013 року. № 807000003/2013/001506/2 від 12.08.2013 року, № 807000003/2013/001522/2 від 01.08.2013 року, № 807000003/2013/001594/2 від 13.08.2013 року, № 807000003/2013/001607/2 від 13.08.2013 року, № 807000003/2013/001265/2 від 27.06.2013 року, № 807000003/2013/001408/2 від 16.07.2013 року; стягнути з Головного управління Державного казначейства України в Харківській області на користь ТОВ «Харківський м'ясопереробний завод» (адреса: 61002, м. Харків Сумська, 36/38, код ЄЛРПОУ 34630704. Р/р 2600430137819 в АКБ «ЗОЛОТІ ВОРОТА» м. Харків МФО 351931, ІПН 346307020314, номер свідоцтва 200125893) кошти в сумі надміру зарахованих до державного бюджету митних платежів 4 047 560,72 (чотири мільйони сорок сім тисяч п'ятсот шістдесят гривень 72 коп.) гривень.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, в обґрунтування яких зазначив, що при здійсненні митного декларування правильно визначив митну вартість товарів за основним методом - за ціною договору. Підстав для застосування другорядних методів визначення митної вартості товару у спірних правовідносинах не було. Посилаючись на викладені вище доводи, представник позивача у судовому засіданні, просив суд прийняти рішення про задоволення заявлених вимог.
Представник відповідача 1- Харківська митниця Міндоходів проти задоволення адміністративного позову заперечував в повному обсязі посилаючись на те, що у зв'язку з неможливістю застосування кожного наступного методу визначення митної вартості товару, митний орган застосував резервний метод відповідно до ст.64 Митного кодексу України, у зв'язку з чим просив суд відмовити в задоволенні заявлених вимог.
Представник відповідача 2 - Головне управління Державного казначейства у Харківській області в судове засідання призначене на 20.12.2013 року не прибув, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, причин неприбуття не повідомив, заперечень проти позову не надав.
Суд, заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом у судовому засідання встановлено, що ТОВ «Харківський м'ясопереробний завод» під час здійснення зовнішньоекономічних імпортних операцій в межах укладеного з резидентом Німеччини компанією Trinity GmbH контракту № 20100408 від 08 квітня 2010 року, склав і подав до Харківської митниці Міндоходів вантажні митні декларації: ВМД № 807100000/2013/033927 від 16.07.2013, ВМД № 807100000/2013/036901 від 31.07.2013 року, ВМД № 807100000/2013/033721 від 15.07.2013 року, ВМД № 807100000/2013/036724 від 30.07.2013 року, ВМД № 807100000/2013/033679 від 15.07.2013 року, ВМД № 807100000/2013/033688 від 16.07.2013 року, ВМД № 807100000/2013/036591 від 30.07.2013 року на товар, в яких визначив митну вартість товару за основним методом у розмірі 79402,50 євро за 176450 кілограм товару, що становить 0,45 євро за кілограм товару, в тому числі у вартість входить і оплата транспортних послуг. На виконання умов контракту № 20100408 від 08 квітня 2010 року позивач придбав заморожене куряче м'ясо механічної обвалки.
В межах укладеного з резидентом Голландії компанією Vion Sales West B.V. контракту № 20121120 від 20 листопада 2012 року, позивач склав і подав до відповідача , Харківської митниці Міндоходів вантажні митні декларації ВМД № 807100000/2013/037016 від 31.07.2013 року, ВМД № 807100000/2013/039324 від 12.08.2013 року, ВМД № 807100000/2013/039327 від 12.08.2013 року, ВМД № 807100000/2013/030680 від 27.06.2013 року на товар, в яких визначив митну вартість товару за основним методом у розмірі 8800 євро за 20000 кілограм товару, що становить 0,44 євро за кілограм товару. На виконання умов контракту № 20121120 від 20 листопада 2012 року позивач придбав заморожене свинину та субпродукти.
В межах укладеного з резидентом Франції компанією SN Favid контракту № F-1-2013/1 від 14 травня 2013 року позивач склав і подав до відповідача , Харківської митниці Міндоходів вантажну митну декларацію ВМД № 807100000/2013/033685 від 15.07.2013 року на товар, в якій визначив митну вартість товару за основним методом у розмірі 88244,70 євро за 176489,4 кілограм товару, що становить 0,50 євро за кілограм. На виконання умов контракту № F-1-2013/1 від 14 травня 2013 року позивач придбав заморожене куряче м'ясо механічної обвалки.
Внаслідок реалізації Харківською обласною митницею владної управлінської функції - контролю за правильністю визначення митної вартості товарів згаданим територіальним органом доходів і зборів було застосовано резервний метод визначення митної вартості товарів, у зв'язку з чим прийняті рішення № 807000003/2013/001386/2 від 11.07.2013 року, № 807000003/2013/001409/2 від 16.07.2013 року, № 807000003/2013/001411/2 від 16.07.2013 року, № 807000003/2013/001508/2 від 01.08.2013 року, № 807000003/2013/001410/2 від 16.07.2013 року, № 807000003/2013/001414/2 від 16.07.2013 року, № 807000003/2013/001506/2 від 12.08.2013 року, № 807000003/2013/001522/2 від 01.08.2013 року, № 807000003/2013/001594/2 від 13.08.2013 року, № 807000003/2013/001607/2 від 13.08.2013 року, № 807000003/2013/001265/2 від 27.06.2013 року, № 807000003/2013/001408/2 від 16.07.2013 року "Про коригування митної вартості товарів", якими скориговано митну вартість товарів.
Матеріалами справи підтверджено, що коригування митним органом вартості товарів у більшу сторону призвело до збільшення загальної митної вартості товарів, що в свою чергу призвело до збільшення на 4047560,72 гривень митних платежів, які позивач сплатив до Державного бюджету України.
Судом встановлено, що з метою випуску задекларованих товарів у вільний обіг, оскільки товари є швидкопсувними, позивач здійснив коригування їх митної вартості згідно з Рішеннями, подавши нові митні декларації ВМД № 807100000/2013/033927 від 16.07.2013, ВМД № 807100000/2013/036901 від 31.07.2013 року, ВМД № 807100000/2013/036840 від 30.07.2013 року, ВМД № 807100000/2013/039318 від 12.08.2013 року, ВМД № 807100000/2013/035035 від 22.07.2013 року, ВМД № 807100000/2013/039342 від 12.08.2013 року, ВМД № 807100000/2013/039288 від 12.08.2013 року, ВМД № 807100000/2013/039307 від 12.08.2013 року, ВМД № 807100000/2013/039665 від 13.08.2013 року, ВМД № 807100000/2013/039823 від 14.08.2013 року, ВМД № 807100000/2013/034930 від 22.07.2013 року, ВМД № 807100000/2013/039339 від 12.08.2013 року.
Як встановлено судом, юридичною підставою для прийняття спірних рішень суб'єкт владних повноважень обрав положення ст.ст.55, 57, 64 Митного кодексу України, а фактичною підставою слугувало судження суб'єкта владних повноважень про не підтвердження платником податків в ході процедури консультацій підстав для застосування основного методу визначення митної вартості товару та про наявність в розпорядженні митного органу цінової інформації про інший (вищий) рівень цін на імпортуємий товар.
Суд, перевіряючи дії митного органу на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, приходить до наступного.
Відповідно до ст.57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Відповідно ст. 55 Митного кодексу України у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів орган доходів і зборів за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів. Протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати органу доходів і зборів додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються. У разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів орган доходів і зборів розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому випадку надана фінансова гарантія відповідно повертається (вивільняється) або реалізується в порядку та у строки, визначені цим Кодексом.
З досліджених у судовому засіданні матеріалів справи, суд прийшов до висновку, що протягом встановленого законом строку позивачем буди надані Харківській митниці Міндоходів всі необхідні документи.
Так, подані до митного оформлення документи повністю відповідали вимогам ч.2 ст.58 Митного кодексу України і не створювали розумно достатніх підстав для виникнення у митниці обґрунтованих сумнівів відносно непідтвердженості чи невизначеності кількісно і достовірно та/або відсутності хоча б однієї із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
При цьому, суд звертає увагу, що у розумінні ч.4 ст.58 Митного кодексу України митною вартістю є ціна товару, збільшена на розмір платежів, перелічених у ч.10 цієї ж статті.
Відповідно до ч. 2 ст.53 Митного кодексу України передбачено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Згідно з ч.3 ст.53 Митного кодексу України право органу доходів і зборів на висунення письмової вимоги про надання додаткових документів виникає лише у разі, коли 1) перелічені документи містять розбіжності, 2) перелічені документи містять ознаки підробки, 3) перелічені документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, 4) перелічені документи не містять відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Під час розгляду справи судом встановлено, що іноземні контрагенти позивача - резидент Німеччини компанія Trinity GmbH, резидент Голландії компанія Vion Sales West B.V., та резидент Франції SN Favid згідно з поданими до митного оформлення документами є виробником імпортованого товару. Митний орган цієї обставини при здійсненні митних процедур під сумнів не поставив, належних та допустимих згідно з ст. 70 КАС України доказів на спростування достовірності цієї обставини до суду не подав.
Отже, за відсутності ознак пов'язаності імпортера з іноземним контрагентом, за відсутності ознак, котрі б показували на явну незвичайність умов або суттєву відмінність від звичайних умов господарської операції з поставки, відносно такої складової митної вартості товару як ціна придбання митний орган не мав фактичних даних вважати подані платником податків документи про ціну придбання неповними чи недостовірними.
З матеріалів справи вбачається, що стосовно інших складових митної вартості суб'єкт владних повноважень також не мав підстав для сумніву в достовірності та правильності їх визначення платником податків.
З огляду на викладене вище, суд приходить до висновку, що митним органом не було встановлено обставин, які, згідно ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України, є підставою для витребовування додаткових документів.
Відповідно до ст. 54 Митного кодексу України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Згідно з п.1 ч.4 ст.53 Митного кодексу України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Однак, під час розгляду справи, суб'єктом владних повноважень не надано до суду жодних фактичних даних, які б засвідчували, що подані до митного оформлення документи містять розбіжності чи ознаки підробки, не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів або не містять відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
У зв'язку з неподанням митницею доказів правомірності та обґрунтованості рішень про застосування резервного методу визначення митної вартості товару відповідно до ст. 64 Митного кодексу України, слід дійти висновку про обґрунтованість доводів позивача.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що реалізація суб'єктом владних повноважень у спірних правовідносинах управлінської функції в порядку ч.1 ст. 55 Митного кодексу України шляхом прийняття рішення про коригування митної вартості товарів та в порядку ч.6 ст.54 Митного кодексу України шляхом прийняття рішення про відмову в митному оформленні товару у вигляді карток відмови у митному оформленні товарів здійснена безпідставно. Надання відповідачем письмової відмови у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів є необґрунтованим.
Застосування відповідачем лише з причини спрацювання модуля АСАУР ціни на товар за відомостями спеціалізованої бази даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби України суд вважає необґрунтованим, оскільки самі по собі відомості згаданої системи не містять жодних параметрів, об'єктивно необхідних для судження про схожість, подібність, аналогічність чи ідентичність товарів. Потрібні для такого судження характеристики товару можуть бути з'ясовані лише у спосіб порівняння змісту поданих до митного оформлення документів з документами про властивості раніше імпортованого товару. Проте, при прийнятті оскаржуваного рішення, як було встановлено судом вище, відповідачем такого порівняння зроблено не було.
Суд зазначає, що позивачем оспорюється правомірність дій (рішення) митниці, яка як встановлено судом вище, відмовилася пропускати задекларований позивачем товар за визначеною митною вартістю, запропонувавши задекларувати цей товар за іншою митною вартістю, обґрунтованість ввезення товару за якою і оспорюється.
З змістом чинного законодавства позивач міг не погодитися з законністю такої вказівки митниці і оспорити відмову в пропуску товару на митну територію України, рішення про визначення митної вартості. Однак, обраний позивачем спосіб захисту, - оформлення товару за вказаною митним органом митною вартістю, а потім оскарження його рішення - не суперечить закону.
Таким чином, оформлення митним органом товару згідно з поданими позивачем вантажними митними деклараціями є дією суб'єкта владних повноважень, що породжує для позивача певні правові наслідки й може бути оскаржено до суду. При цьому право позивача на оскарження не залежить від того чи сам він помилково зазначив митну вартість товару, чи в результаті вказівки митного органу, оскільки останній має діяти лише в спосіб, на підставі та в межах закону. Вказане узгоджується з правовою позицією, викладеною в Постанові Верховного суду України від 01.12.09 у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Пластфарма» з Львівської митниці та Головного управління Державного казначейства у Львівській області про визнання нечинним митного оформлення товарів та зобов'язання вчинити дії.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог та скасування рішень про коригування митної вартості товарів № 807000003/2013/001386/2 від 11.07.2013 року, № 807000003/2013/001409/2 від 16.07.2013 року, № 807000003/2013/001411/2 від 16.07.2013 року, № 807000003/2013/001508/2 від 01.08.2013 року, № 807000003/2013/001410/2 від 16.07.2013 року, № 807000003/2013/001414/2 від 16.07.2013 року, № 807000003/2013/001506/2 від 12.08.2013 року, № 807000003/2013/001522/2 від 01.08.2013 року, № 807000003/2013/001594/2 від 13.08.2013 року, № 807000003/2013/001607/2 від 13.08.2013 року, № 807000003/2013/001265/2 від 27.06.2013 року, № 807000003/2013/001408/2 від 16.07.2013 року.
Оскільки вказані рішення Харківської митниці про коригування митної вартості товарів № 807000003/2013/001386/2 від 11.07.2013 року, № 807000003/2013/001409/2 від 16.07.2013 року, № 807000003/2013/001411/2 від 16.07.2013 року, № 807000003/2013/001508/2 від 01.08.2013 року, № 807000003/2013/001410/2 від 16.07.2013 року, № 807000003/2013/001414/2 від 16.07.2013 року, № 807000003/2013/001506/2 від 12.08.2013 року, № 807000003/2013/001522/2 від 01.08.2013 року, № 807000003/2013/001594/2 від 13.08.2013 року, № 807000003/2013/001607/2 від 13.08.2013 року, № 807000003/2013/001265/2 від 27.06.2013 року, № 807000003/2013/001408/2 від 16.07.2013 року є необґрунтованим та таким, що суперечить вимогам діючого законодавства та фактичним обставинам справи, то і сплата ПДВ та мита у зв'язку з митним оформлення товару на підставі вказаного рішення є надмірною сплатою та підлягає поверненню. Відповідно до ч. 3 ст. 301 Митного кодексу України помилково та/або надміру зараховані до державного бюджету суми митних платежів повертаються з державного бюджету в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Як встановлено судом, вказані митні платежі перераховувалися позивачем до Державного бюжету України на розрахункові рахунки, відкриті в установі Державної казначейської служби, то належним способом захисту права позивача буде стягнення вказаних коштів з Державного бюджету України.
На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, Митним кодексом України, ст.ст.7-11, ст.ст.158-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Адміністративний Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський м'ясопереробний завод" до Харківської митниці Міндоходів, Головного управління Державної казначейської служби України у Харківській області про скасування рішення та стягнення сум - задовольнити в повному обсязі.
2. Визнати протиправними та скасувати Рішення Харківської обласної митниці Про коригування митної вартості товарів: № 807000003/2013/001386/2 від 11.07.2013 року, № 807000003/2013/001409/2 від 16.07.2013 року,' № 807000003/2013/001411/2 від 16.07.2013 року, № 807000003/2013/001508/2 від 01.08.2013 року, № 807000003/2013/001410/2 від 16.07.2013 року. № 807000003/2013/001414/2 від 16.07.2013 року. № 807000003/2013/001506/2 від 12.08.2013 року, № 807000003/2013/001522/2 від 01.08.2013 року. № 807000003/2013/001594/2 від 13.08.2013 року, № 807000003/2013/001607/2 від 13.08.2013 року, № 807000003/2013/001265/2 від 27.06.2013 року, № 807000003/2013/001408/2 від 16.07.2013 року.
3. Стягнути з Державного бюджету України на користь ТОВ «Харківський м'ясопереробний завод» (місцезнаходження: 61002, м. Харків Сумська, 36/38, ідентифікаційний номер: 34630704; розрахунковий рахунок 2600430137819 в АКБ «ЗОЛОТІ ВОРОТА» м. Харків МФО 351931, ІПН 346307020314) кошти в сумі надміру зарахованих до державного бюджету митних платежів в розмірі 4 047 560,72 (чотири мільйони сорок сім тисяч п'ятсот шістдесят гривень 72 коп.) гривень.
4. Постанова може бути оскаржена в Харківський апеляційний адміністративний суд через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови суду в десятиденний строк з дня її проголошення та поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
5. Постанова набирає законної сили після закінчення строку на подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови виготовлено 25 грудня 2013 року.
Суддя Волкова Л.М.