Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua
Харків
23 грудня 2013 р. № 820/11230/13-а
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого - Судді Архіпової С.В.,
при секретарі - Пєнцові М.В.,
за участю: представника позивача - Семерик Т.М.,
представника відповідача - Горбонос В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД ИРБИС»
до Харківської митниці Міндоходів
про визнання протиправним та скасування рішення,
Товариство з обмеженою відповідальністю "ТД ИРБИС" (надалі позивач) звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Харківської митниці Міндоходів (надалі відповідач), та просило визнати протиправним та скасувати рішення Харківської митниці Міндоходів про корегування митної вартості товарів № 807000003/2013/001529/2 від 02.08.2013 року.
В обґрунтування заявленого позову зазначив, що позивачем до відповідача подано митну декларацію, в якій позивач визначив митну вартість товару, що дорівнює ціні товару за контрактом. Проте відповідач не прийняв до митного оформлення зазначений товар за ціною договору, про що ним прийнято рішення, яке оскаржується позивачем в даній справі. Митну вартість відповідно до даного рішення відповідачем скориговано та збільшено.
Позивач не погодився з таким рішенням відповідача, вважаючи його незаконним, необґрунтованим, та таким, що порушує його права та законні інтереси.
Представник позивача в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити, виходячи з доводів позовної заяви.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував у повному обсязі, вважаючи оскаржуване рішення цілком законним та обґрунтованим, а визначення митної вартості митним органом правомірним. Представник відповідача пояснив, що джерелом інформації для даного рішення стала наявна у митного органу цінова інформація про факти митних оформлень подібних товарів, яка міститься у ЦБД ЄАІС ДМСУ.
Заслухавши пояснення учасників процесу та дослідивши матеріали справи, суд доходить висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог та необхідність їх задовольнити, керуючись наступним.
Судом встановлено, що між «TECH SOLUTIONS» SP. Z O.O. (Польща) (продавець) з однієї сторони та позивачем укладено контракт № 168 від 14.08.2012 року відповідно до умов якого продавець на умовах СРТ (Інкотермс 2010) зобов'язується поставити, а позивач приймати та оплачувати товар в асортименті, кількості, по цінах та в строк, вказаний в специфікаціях, які є невід'ємною частиною контракту.
Позивачем відповідно до умов контракту № 168 від 14.08.2012 року по CMR №340/13 від 26.07.2013 року та інвойсу № DEX 128 від 25.07.2013 року був отриманий товар на суму 67 886,50 доларів США з відстрочкою платежу на 90 днів від дати рахунку-фактури (інвойсу), про що вказано в специфікації до контракту № 17 від 25.07.2013 року.
Митна вартість товару була заявлена позивачем шляхом подання відповідачу декларації митної вартості №807100000.2013.036701 від 30.07.2013 року за основним методом визначення митної вартості - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). Ціна договору визначена в рахунку-фактурі (інвойсу) № DEX128 від 25.07.2013 року і становить 67 886,50 доларів США. Для цього позивач надав відповідачу всі обов'язкові і додаткові документи, визначені ст.. 53 Митного кодексу України.
30.07.2013р. відповідачем відмовлено позивачу в митному оформленні товарів відповідно до наданої вантажної митної декларації №807100000.2013.036701.
02.08.2013 р. відповідачем прийнято рішення №807000003/2013/001529/2 про коригування митної вартості за другорядним (резервним) методом у відповідності до ст. 64 Митного кодексу України на підставі раніше наданих позивачем документів, які зазначені в графі 44 вантажно-митної декларації №807100000.2013.036701 від 30.07.2013 року, а імпортований позивачем товар був випущений у вільний обіг під гарантію сплати митних платежів. Приводом для відмови у митному оформленні, стало неправильне визначення позивачем, на думку відповідача , митної вартості товару. При цьому джерелом інформації для прийняття рішення про коригування митної вартості стала наявна у митного органу цінова інформація у Центральній базі даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Державної митної служби України (ЦБД ЄАСІ ДМСУ) на невизначені індивідуальними ознаками підшипники.
Суд зазначає, що Митним кодексом України не визначено правовий статус ЦБД ЄАІС ДМСУ, інформацією якого керувався відповідач при корегуванні митної вартості, порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб'єктами господарських відносин при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності.
Окрім того, в рішенні про корегування заявленої митної вартості не вказано, які саме подібні та ідентичні товари використовувалися при перерахунку митної вартості, з якої країни вони були випущені, в чому виражається їх подібність та ідентичність.
Тобто, визначення відповідачем корегування митної вартості товару виключно на підставі даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Державної митної служби України не є таким, що відповідає нормам діючого законодавства.
В зв'язку із встановленими обставинами справи суд зазначає, що відповідно до ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; 6) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Таким чином Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм Митного Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 Митного Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Крім того, пунктами 3.16, 3.17 Загального додатку до Міжнародної конвенції щодо спрощення та гармонізацію митних процедур встановлено стандартне правило, що і підтвердження декларації на товари, митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства. У випадках, коли окремі підтверджуючі документи не можуть бути представлені разом з декларацією на товари причини, які визнані митною службою обґрунтованими, вона дозволяє подачу таких документів протягом визначеного періоду часу.
Згідно з ч. 6 ст. 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митної вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;2)неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 Митного Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей, щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3)невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 Митного Кодексу;
Згідно з ч. 2 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозять на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції) здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Аналіз положень ч. 3 ст. 53, ч.ч. 2, 4 - 6 ст. 54, ст. 58 МК України та пунктів Методичних рекомендацій надає підстави для висновку про те, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості; ціною договору, наведених у статті 58 МК України.
У рішенні про корегування митної вартості товарів №807000003/2013/001529/2 від 02.08.2013 року митна вартість імпортованих товарів, на думку відповідача, не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо тоаварів, які імпортуються (вартість операції) через : невідповідності обраного декларантом методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 Митного кодексу України, в зв'язку з виявленими і непідтвердженими розбіжностями в документах, в зв'язку з тим, що використані позивачем відомості не підтверджені в повній мірі документально.
Джерелом інформації для даного рішення стала наявна у митного органу цінова інформація про факти митних оформлень подібних товарів, яка міститься у ЦБД ЄАІС ДМСУ.
Судом встановлено, що на підставі належних і допустимих доказів Харківська митниця під час визначення митної вартості спірного товару позивача за методом №3 використала наявну у неї інформацію про вартість подібних (аналогічних) товарів, розмитнених раніше з визначенням митної вартості із застосуванням саме першого методу.
Виходячи з викладеного, суд не погоджується з висновками відповідача. Оскільки застосування відповідачем лише відомості спеціалізованої бази даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби України суд вважає необґрунтованим, оскільки самі по собі відомості згаданої системи не містять жодних параметрів, об'єктивно необхідних для судження про схожість, подібність, аналогічність чи ідентичність товарів. Потрібні для такого судження характеристики товару можуть бути з'ясовані лише у спосіб порівняння змісту поданих до митного оформлення документів з документами про властивості раніше імпортованого товару. Проте, при прийнятті оскаржуваного рішення, відповідачем такого порівняння зроблено не було.
Відповідно до приписів ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
В зв'язку з наведеним суд відзначає, що будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень має бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до п. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Також рішення суб'єкта владних повноважень на може ґрунтуватися на припущеннях.
В даній справі відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, суду не надано доказів законності та обґрунтованості оскаржуваних рішень, у той час як позивачем подано переконливі докази в обґрунтування своєї позиції, з аналізу яких судом зроблено вичерпні висновки.
Згідно ч. 1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
На підставі викладеного та керуючись ст., ст. 160,161,162,163 КАС України, суд,-
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД ИРБИС" до Харківської обласної митниці про визнання рішення недійсним і стягнення надмірно сплаченого ПДВ, - задовольнити у повному обсязі.
Визнати протиправним та скасувати рішення Харківської митниці Міндоходів про корегування митної вартості товарів №807000003/2013/001529/2 від 02.08.2013 року;
Стягнути з державного бюджету (п/р 31217206784011 УДКСУ у Червонозаводському районі м. Харкова, банк отримувача - ГУ ДКСУ у Харківській області, МФО 851011) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД ИРБИС» (код ЄДРПОУ 31559190) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 704,06 грн.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги у десятиденний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня отримання копії постанови. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання апеляційної скарги обчислюється з дня отримання нею копії постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не було скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови складено та підписано 27 грудня 2013 року.
Головуючий суддя С.В. Архіпова