ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10
17 грудня 2013 року № 813/8222/13-а
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Кравчука В.М.,
за участі секретаря судового засідання Козьміна А.М.
позивача ОСОБА_1
представника позивача ОСОБА_2,
представника відповідача Білоуса А.Т.,
розглянувши справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Стрийської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області, за участю третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог, на стороні відповідача Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області, та начальника Стрийської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області Ганюка Р.В., про визнання незаконним наказу, поновлення на роботі, стягнення втраченого заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди, -
01.11.2013 р. ОСОБА_1 звернулася до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Стрийської обєднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області, в якому, з урахуванням уточнених вимог, просить:
(1) визнати протиправним та скасувати наказ Стрийської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області № 28-о від 14 жовтня 2013 р. про звільнення ОСОБА_1;
(2) визнати протиправним та скасувати наказ Стрийської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області № 99-о від 19 серпня 2013 р. про звільнення ОСОБА_1;
(3) поновити ОСОБА_1 на посаді старшого державного податкового інспектора організаційно-розпорядчого відділу Стрийської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області;
(4) стягнути з Стрийської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу;
(5) стягнути з Стрийської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області на користь ОСОБА_1 150 000 гривень завданої моральної шкоди;
(6) стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у розмірі 2808,75 грн.
В обгрунтування позову позивач покликається на те, що працювала на посаді старшого державного податкового інспектора організаційно-розпорядчого відділу, у зв'язку із народженням дитини перебувала у відпустці по догляду за дитиною до 20.10.2013 р., але вирішили вийти на роботу достроково, про що подала заяву 14.10.2013р. Однак 15.10.2013р. дізналась, що 14.10.2013 р. підписано наказ № 28-о від 14.10.2013р. про її звільнення у зв'язку із скороченням чисельності і змінами істотних умов праці. Їй не було відомо про наказ від 19.08.2013 року про звільнення.
Позивач вважає, що звільнення є незаконним, оскільки вона перебувала у відпустці, а відповідно до ст. 40 Кодексу законів про працю України (надалі - КЗпП України) не допускається звільнення працівника з ініціативи роботодавця у період перебування у відпустці; не було враховано її переважного права на залишення на роботі; іншої роботи їй не пропонували; після скорочення штатної чисельності було проведено набір нових працівників, але їй не пропонувалося укладення трудового договору; на час звільнення вона була вагітна, а звільнення вагітних жінок заборонено ч. 3 ст. 184 КЗпП України. Вимоги про відшкодування моральної шкоди обгрунтовує тим, що порушення її трудових прав негативно вплинуло на перебіг вагітності і 19.10.2013 р. у позивачки стався викидень. Внаслідок цього вона зазнала сильних душевних хвилювань, пережила відчай та депресію, які змушена долати відвідуючи лікарняні заклади.
Представник позивача в судовому засіданні надав пояснення, які збігають з доводами позовної заяви.
Відповідач подав письмові заперечення від 18.11.2013 р. Зазначає, що звільнення відбулося законно. Зокрема, ОСОБА_1 було особисто попереджено про наступне вивільнення, 10.07.2013 р. запропоновано іншу посаду - головного спеціаліста адміністративно-господарського сектору, але позивач відмовилася, про що було складено акт. 19.08.2013 р. було видано наказ про звільнення, але позивач відмовилася підписатися про ознайомлення з ним, про що теж було складено акт. В наказі зазначено, що датою звільнення буде вважатися останній день відпустки. Після виходу з відпустки 15.10.2013 р. позивачу було надано для ознайомлення наказ про звільнення від 14.10.2013р. Про вагітність ОСОБА_1 не повідомляла, про наступне звільнення знала, а тому це не могло викликати стрес та негативні наслідки у вигляді втрати дитини. Крім того, відповідач зазначає, що ускладнення під час вагітності мали місце і під час першої вагітності, про що зазначено у листках непрацездатності. Відтак, вважає, що підстав для задоволення позову немає.
Представник відповідача в судовому засіданні зазначені пояснення підтримав.
З ініціативи суду до справи було залучено третіх осіб на стороні відповідача - Головне управління Державної казначейської служби України у Львівській області та начальника Стрийської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області Ганюка Р.В. Начальник ДПІ Ганюк Р.В. подав клопотання про розгляд справи за його відсутності та відзначив, що про вагітність ОСОБА_1 йому стало відомо з позовної заяви.
Головне управління Державної казначейської служби України у Львівській області позиції щодо позову не висловило, представника до суду не забезпечило.
Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
ОСОБА_1, 1984 р.н., з 05.10.2005 р. (наказ № 60-о) працювала у Державній податковій інспекції Стрийського району. В цей же день прийняла присягу державного службовця.
20.10.2008 р. у ОСОБА_1 народилася донька - ОСОБА_6.
12.10.2012 р. ОСОБА_1 надано відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею 5-річного віку з 21.10.2012 р. по 20.10.2013 р. (наказ № 198-в від 12.10.2012 р.)
На підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 20.03.2013 № 229 «Про утворення територіальних органів Міністерства доходів і зборів», наказу ДПС України від 26.04.2013 р. № 11 «Про реорганізацію ДПС в окремих областях, мм. Києві та Севастополі, Центрального офісу», наказів Міністерства доходів і зборів України; від 26.04.2013 р. № 80 «Про затвердження чисельності працівників територіальних органів Міндоходів»; від 26.04.2013 р. № 81 «Про затвердження тимчасових типових структур територіальних органів Міндоходів»; від 22.05.2013 р. №120 «Про затвердження чисельності працівників державних податкових інспекцій головних управлінь Міндоходів»; від 03.06.2013 р. №31 «Про реорганізацію територіальних органів Державної податкової служби у Львівській області»; наказу ДШ у Стрийському районі Львівської області ДПС від 06.06.2013 р. № 365 «Про питання реорганізації ДПІ у Стрийському районі Львівської області ДПС та порядок підписання документів під час реорганізації» відбувались заходи у зв'язку з реорганізацією, скороченням штатної чисельності і змінами істотних умов праці.
18.06.2013 р. ОСОБА_1 попереджено про наступне звільнення із займаної посади 19.08.2013 р. згідно п. 1 ст. 40 КЗпП України, про що вона розписалась на бланку попередження.
10.07.2013 р. ОСОБА_1 запропоновано іншу посаду. Сама позивачка це заперечує. У справі є документ - пропозиція ОСОБА_1 посади Головного спеціаліста адміністративно-господарського сектору Стрийської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області, по строковому договору, на час відпустки по догляду за дитиною ОСОБА_7 Представник відповідача пояснив, що не було інших вільних посад, де було можливе працевлаштування ОСОБА_1 Від цієї пропозиції ОСОБА_1 відмовилася, але не підписалась про це у відповідній графі бланку попередження. Про це було складено акт про відмову від підпису від 10.07.2013р.
Порівняння штатного розпису ДПІ у Стрийському районі Львівської області ДПС на 2013 р. (до реорганізації) і тимчасового штатного розпису Стрийської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів на 2013 р., затвердженого 20.06.2013 р. (після реорганізації), свідчить про те, що посади старшого державного податкового інспектора в організаційно-розпорядчому відділі (який після реорганізації називається сектором організації діяльності та контролю виконання документів) немає. В цьому підрозділі є 2 посади - завідувача та головного державного інспектора.
19.08.2013 р. видано наказ № 99-о про звільнення з роботи 19.08.2013 р. ОСОБА_1 з займаної посади у зв'язку із скороченням штатної чисельності і змінами істотних умов праці. Зазначено в наказі, що у зв'язку з тим, що ОСОБА_1 перебуває у відпустці без збереження заробітної плати для догляду за дитиною, яка потребує домашнього догляду згідно медичного висновку до досягнення нею 5-тирічного віку, датою звільнення вважати останній день цієї відпустки.
19.08.2013 р. складено акт про відмову ОСОБА_1 від підпису про ознайомлення з наказом ДПІ від 19.08.2013р. № 99-о «Про звільнення» та попередженням про наступне вивільнення 21.10.2013р. Акт підписали 7 посадових осіб ДПІ.
В судовому засіданні допитувалися свідки ОСОБА_8, ОСОБА_3, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, які підтвердили факти, наведені в актах від 10.07.2013 р. та 19.08.2013 р.
14.10.2013 р. ОСОБА_1 подала заяву про те, що з 15.10.2013р. виходить з декретної відпустки по догляду за дитиною та приступає до виконання службових обов'язків.
14.10.2013 р. видано наказ № 28-о «Про звільнення», за яким звільнено з роботи з 14 жовтня 2013 року ОСОБА_1 в зв'язку із скороченням чисельності і змінами істотних умов праці. Серед підстав наказу зазначено заяву ОСОБА_1 від 14.10.2013 р., а також наказ ДПІ від 19.08.2013р. № 99-о. В трудову книжку ОСОБА_1 внесено запис про звільнення.
З довідки від 23.09.2013 р. Стрийського пологового будинку вбачається, що ОСОБА_1 була вагітна. Термін вагітності - 4 тижні. Однак 19.10.2013 р. на 9 тижні вагітність була перервана (аборт в ходу).
Згідно довідки від 02.12.2013 р. середньомісячна заробітна плата ОСОБА_1 становить 1147 грн.
На час розгляду справи вакантні посади відсутні, конкурсів на заміщення вакантних посад не оголошувалося.
Вирішуючи спір, Суд виходив з наступного.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України від 10.12.1971 р. (з наступними змінами і доповненнями станом на час виникнення спірних правовідносин) трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Факт реорганізації ДПІ у Стрийському районі Львівської області ДПС та утворення на її базі Стрийської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області сторонами визнається та підтверджується доказами. Реорганізація супроводжувалася зміною в організації праці, скороченням чисельності та штату працівників, зокрема посади, яку займала позивачка - старшого державного податкового інспектора в організаційно-розпорядчому відділі.
Відповідно до ст. 492 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.
Щодо не врахування її переважного права на залишення на роботі. Відповідно до ч. 1 ст. 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. Однак посада, яку обіймала позивачка, скорочена повністю. Переважне право не могло застосовуватися, оскільки не було інших працівників, які обіймали такі самі посади, і між якими мав би визначитися роботодавець з урахуванням переваг, передбачених у ст. 42 КЗпП України.
Твердження позивачки про те, що їй не пропонували іншої роботи, спростовується зібраними у справі доказами, зокрема, актами про відмову від підпису пропозиції, а також показаннями свідків. Відхилення цієї пропозиції було зумовлено тим, що позивачка не хотіла погоджуватися на запропоновані умови праці, її не влаштовував тимчасовий характер роботи, яка пропонувалася. Відповідач довів, що іншої посади, яку можна було б запропонувати ОСОБА_1, не було. Таким чином, ОСОБА_1 відмовилась від запропонованої роботи, що дало підстави для її звільнення.
Не підтверджується жодними доказами твердження позивачки, що після скорочення штатної чисельності було проведено набір нових працівників, але їй не пропонувалося укладення трудового договору.
Покликання позивачки щодо звільнення її під час перебування у відпустці суд відхиляє, оскільки 19.08.2013 р. видано наказ № 99-о про звільнення її з роботи 19.08.2013 р., але в самому наказі зазначено, що у зв'язку з тим, що ОСОБА_1 перебуває у відпустці без збереження заробітної плати для догляду за дитиною, датою звільнення вважати останній день цієї відпустки. Тому коли вона вийшла на роботу 14.10.2013 р. видано наказ № 28-о «Про звільнення», за яким її звільнено з роботи з 14 жовтня 2013 року. Таким чином, прав позивача не порушено, оскільки наслідки, які обумовлюються звільненням, у проміжку між 19.08.2013 р. і 14.10.2013 р. (тобто під час відпустки), не настали.
Щодо звільнення під час вагітності, то дійсно, медичними документами встановлено, що такий фізіологічний стан мав місце 19.08.2013 р. та 14.08.2013р. Відповідно до ч. 3 ст. 184 КЗпП України звільнення вагітних жінок з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов'язковим працевлаштуванням. Обов'язкове працевлаштування зазначених жінок здійснюється також у випадках їх звільнення після закінчення строкового трудового договору. На період працевлаштування за ними зберігається середня заробітна плата, але не більше трьох місяців з дня закінчення строкового трудового договору.
Для застосування цієї гарантії працівник повинен повідомити роботодавця про вагітність. Позивачка у позовній заяві зазначала, що про вагітність усно повідомила начальника ДПІ 14.10.2013 р. під час подання заяви про вихід на роботу. Однак відповідач і безпосередньо начальник ДПІ Ганюк Р.В. цей факт заперечують.
Відповідно до ч. 1 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Обов'язок доказування факту повідомлення роботодавця про вагітність має особа, яка це стверджує, тобто позивач. За умови відсутності об'єктивних доказів цієї обставини і суперечності у поясненнях сторін, Суд не може вважати, що такий факт мав місце. Відтак, підстав для застосування до ОСОБА_1 гарантій, передбачених ч. 3 ст. 184 КЗпП України, у відповідача не було.
Враховуючи вищенаведене, Суд дійшов висновку, що під час звільнення ОСОБА_1 не було порушено вимог законодавства про працю, а отже немає підстав для скасування оскаржуваних наказів, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу.
Відсутність порушення трудових прав позивача свідчить про відсутність протиправної поведінки, що виключає задоволення вимог про відшкодування моральної шкоди.
Відповідно до ст. 94 КАС України судові витрати позивача, якому відмовлено у задоволенні позову, не відшкодовуються і покладаються на нього.
Керуючись ст.ст. 17-19, 94, 160-163 КАС України, -
У задоволенні позову відмовити.
Судові витрати покласти на позивача.
Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
Повний текст постанови складено 24 грудня 2013 р.
Головуючий суддя Кравчук В.М.