Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua
Харків
25 грудня 2013 р. № 820/12621/13-а
Харківський окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді Лук'яненко М.О.,
за участю секретаря судового засідання Гайворонського В.С.,
представників сторін:
позивача - Радзівіло Л.В.,
відповідача - Гирі В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "Охоронне агентство "ІНЕКС" до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень - рішень, -
Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить суд: скасувати податкове повідомлення - рішення №0001142201 від 25.11.2013 року прийняте на підставі Акту перевірки №782/20-34-22-01-05/33291994 від 08.11.2013 року, в повному обсязі; скасувати податкове повідомлення - рішення №0001132201 від 25.11.2013 року прийняте на підставі Акту перевірки № 782/20-34-22-01-05/33291994 від 08.11.2013 року, в повному обсязі.
В обґрунтовування позову посилався на вимоги положень Податкового Кодексу України та зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 25.11.2013 року, прийняті Відповідачем без достатніх правових підстав, з перевищенням ним своїх повноважень, а отже є повністю незаконними і підлягають скасуванню.
В судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги та доводи заявленого позову, просив суд ухвалити рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, надав до суду письмові заперечення позиція яких повністю збігається з викладеною в судовому засіданні, де вказав, що податковий орган діяв у межах та у спосіб встановлений чинним законодавством, а отже оспорювані податкові повідомлення - рішення є цілком законним та скасуванню не підлягають.
Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.
Судовим розглядом встановлено, що фахівцем податкового органу була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ПП "Охоронне агентство "ІНЕКС" (податковий номер 33291994) з питань дотримання своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати до державного бюджету податку на додану вартість та податку на прибуток в частині взаємовідносин з ТОВ "Тат - Інвест" (податковий номер 38220399), ТОВ "Днс Траст" (податковий номер 38264462), ТОВ "Гиг Строй" (податковий номер 38310874) за період з 01.01.2011 року по 30.09.2013 року та подальшої участі отриманих ТМЦ (робіт, послуг) у фінансово - господарських операціях підприємства.
Результати перевірки оформлені актом №782/20-34-22-01-05/33291994 від 08.11.2013 року, яким зафіксовані порушення: п.п.138.1.1 п.138.1 ст. 138 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-IV (із змінами та доповненнями), внаслідок чого встановлено заниження податку на прибуток на загальну суму 87919 грн., в тому числі у 3 кварталі 2012 року на суму 67112, у 4 кварталі 2012 року на суму 20807 грн.; п.п.198.3, 198.4 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-IV (із змінами та доповненнями), внаслідок чого встановлено заниження податку на додану вартість у загальній сумі 83734 грн., в тому числі за липень 2012 року у сумі 9333 грн., серпень 2012 року у сумі 28167 грн., вересень 2012 року у сумі 26417 грн., жовтень 2012 року у сумі 19817 грн. (т. 1 а.с. 102-122).
Позивач не погодившись з висновками акту перевірки від 08.11.2013 року 14.11.2013 року надав на них свої заперечення (т. 1 а.с. 123-130).
Листом від 21.11.2013 року №3933/10/20-34-22-01-16 Відповідач повідомив ПП "Охоронне агентство "ІНЕКС", про те, що висновки податкового органу зафіксовані у відповідності до норм чинного законодавства України та підлягають залишенню без змін (т. 1 а.с. 131-134).
На підставі акту перевірки податковим органом були винесені податкові повідомлення - рішення №0001142201, №0001132201 від 25.11.2013 (т. 1 а.с. 13-14).
Судовим розглядом встановлено, що в перевіряємому періоді контрагентами Позивача були ТОВ "Тат - Інвест" (податковий номер 38220399), ТОВ "Днс Траст" (податковий номер 38264462), ТОВ "Гиг Строй" (податковий номер 38310874).
В ході розгляду справи, судом встановлено, що між Позивачем (Довіритель) та ТОВ "Тат - Інвест" (Довірений) 13.06.2012 року було укладено договір №130612, за умовами якого Довірений зобов'язується за рахунок Довірителя та від свого імені знайти замовників, які потребують охоронні послуги, провести переговори і забезпечити укладання договорів на надання охоронних послуг (т. 1 а.с. 15-16).
Факт виконання умов укладеного Договору підтверджується залученими до матеріалів справи документами первинного та бухгалтерського обліку, а саме: звітом Довіреного, актом здачі - прийняття робіт (надання послуг), податковою накладною №408 від 18.07.2012 року, рахунком - фактурою, оборотно - сальдова відомість (т. 1 а.с. 18-25).
З матеріалів справи встановлено, що між ПП "Охоронне агентство "ІНЕКС" (Довіритель) та ТОВ "Днс Траст" (Довірений) було укладено два договори доручення від 06.08.2012 №060812, від 17.07.2012 року №170712, за умовами яких Довірений зобов'язується за рахунок Довірителя та від свого імені знайти замовників, які потребують охоронні послуги, провести переговори і забезпечити укладання договорів на надання охоронних послуг (т. 1 а.с. 26-27, 41-42).
Реальність виконання сторонами своїх зобов'язань по укладеним вище правочинам підтверджується наступними документами: звітом Довіреного, актами здачі - прийняття робіт (надання послуг), податковими накладними №534 від 14.09.2012 року, №633 від 17.09.2012 року, №823 від 21.08.2012 року, №885 від 22.08.2012 року, рахунками - фактури, оборотно - сальдова відомість (т. 1 а.с. 29-40, 44-57).
Крім того, між Позивачем (Довіритель) та ТОВ "Гиг Строй" (Довірений) було укладено два договори доручення від 22.08.2012 року №220812, від 11.07.2012 року №110712, за умовами яких Довірений зобов'язується за рахунок Довірителя та від свого імені знайти замовників, які потребують охоронні послуги, провести переговори і забезпечити укладання договорів на надання охоронних послуг (т. 1 а.с. 75-76, 90-91).
Факт виконання умов укладених Договорів підтверджується залученими до матеріалів справи документами первинного та бухгалтерського обліку, а саме: звітом Довіреного, актами здачі - прийняття робіт (надання послуг), податковими накладними №925 від 24.09.2012 року, №965 від 25.09.2012 року, №421 від 22.08.2012 року, рахунками - фактури, оборотно - сальдова відомість (т. 1 а.с. 78-89, 93-101).
Також, матеріалами справи підтверджено, що Позивачем (Замовник) та ТОВ "Гиг Строй" (Виконавець) 27.09.2012 року було укладено договір №270912 про надання інформаційно - консультаційних послуг. умовами якого передбачено, що Виконавець зобов'язується надавати Замовнику послуги у відповідності з потребами Замовника в рамках дійсного договору відповідної якості та в повному об'ємі (т. 1 а.с. 58-60).
Реальність виконання сторонами своїх зобов'язань по укладеному вище правочину підтверджується наступними документами: актами здачі - прийняття робіт (надання послуг), податковими накладними №1051 від 26.10.2012 року, №1003 від 25.10.2012 року, рахунками - фактури, оборотно - сальдова відомість (т. 1 а.с. 62-74).
Оплата по вищевказаним Договорам здійснювалась в повному обсязі шляхом списання коштів з рахунків Позивача, що підтверджується залученими до матеріалі справи платіжними дорученнями завіреними печаткою банку (т. 2 а.с. 124-139).
Отримані послуги за укладеним вище договорами були використані позивачем у подальшій діяльності підприємства позивача, що підтверджується залученими до матеріалів справи договорами (т. 2).
Проаналізувавши вищенаведені обставини, суд приходить до висновку, що позивачем доведено придбання у своїх контрагентів товарів/послуг та використання їх в своїй господарській діяльності, оскільки ними виконані умови укладених договорів, що підтверджується первинними бухгалтерськими та податковими документами, які виписані з додержанням вимог п. 9.2. ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995року №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995року за №168/704), п.201.1 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI та п.2.4 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку". Факти, які б позбавляли правового значення конкретні видані за здійсненою господарською операцією документи первинного бухгалтерського та податкового обліку, відповідачем не надані.
Досліджуючи витребувані та приєднані до справи документи, суд відзначає, що матеріали справи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентом при укладенні, виконанні договору взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст. 11 КАС України не виявлено.
При цьому, суд бере до уваги, що доказів, які б вказували на відсутність реальності господарських операцій за цими договорами, за правилами ч. 2 ст. 71 КАС України відповідач суду не подав.
Судом не встановлено невідповідності даних податкових накладних фактичним обставинам справи.
Крім того, суд також зауважує, що вказані податкові накладні містять усі обов'язкові реквізити, передбачені п. 201.1 ст. 201 ПК України.
Відповідно до приписів п.п.138.1.1 п.138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають:
собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку;
витрати банківських установ, до яких відносяться: а) процентні витрати за кредитно-депозитними операціями, в тому числі за кореспондентськими рахунками та коштами до запитання, цінними паперами власного обігу; б) комісійні витрати, в тому числі за кредитно-депозитними операціями, розрахунково-касове обслуговування, інкасацію та перевезення цінностей, операціями з цінними паперами, операціями на валютному ринку, операціями з довірчого управління; в) від'ємний результат (збиток) від операцій з купівлі/продажу іноземної валюти та банківських металів; г) від'ємне значення курсових різниць від переоцінки активів та зобов'язань у зв'язку зі зміною офіційного курсу національної валюти до іноземної валюти відповідно до підпункту 153.1.3 пункту 153.1 статті 153 цього Кодексу; ґ) суми страхових резервів, сформованих у порядку, передбаченому статтею 159 цього Кодексу; д) суми коштів (зборів), внесені до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб; е) витрати з придбання права вимоги на виконання зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги (факторинг); є) витрати, пов'язані з реалізацією заставленого майна; ж) інші витрати, прямо пов'язані зі здійсненням банківських операцій та наданням банківських послуг; з) інші витрати, передбачені цим розділом.
Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (п.138.2 ст. 138 ПКУ).
Порядок формування податкового кредиту передбачений ст. 198 Податкового кодексу України.
Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, передбачено право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:
а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Пунктом 198.2 ст. 198 визначено, - датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:
- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;
- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Також, відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України,198.3. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника (п.198.4 ст. 198 ПКУ).
У відповідності до п. 200.1 ст. 200 вищевказаного кодексу сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Згідно п.201.1, п.201.4, п.201.6 ст. 201 вищевказаного кодексу платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань і реєстр виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.
Пунктом 201.10 ст. 201 вищевказаного кодексу податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Таким чином, надаючи оцінку всім наявним в матеріалах справи договорам, податковим накладним, актам здачі-прийняття робіт (надання послуг), розрахунковим документам, якими позивач доводе перед судом реальність здійснення господарської операції, суд, досліджуючи їх, встановлює наявність обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку.
З приводу посилань в акті перевірки Відповідача на висновки актів перевірок контрагентів Позивача (т. 1 а.с. 179-191), якими зафіксовано нереальність здійснення господарських операцій та вирок Куйбишевського районного суду м. Донецька від 03.06.2013 року, то вказані посилання відповідача є необґрунтованими, оскільки у відповідності до вимог ст. 61 Конституції України юридична відповідальність має індивідуальний характер, а отже господарська діяльність контрагентів позивача не вказує на нереальність укладених правочинів з ТОВ "ТАТ-Инвест", ТОВ "ДНС Траст", ТОВ "ГИГ Строй" за перевіряємий період.
Ця позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню.
Отже, такі вимоги, відповідно до зазначеного рішення Європейського суду з прав людини є надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.
Так, наявні у справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та контрагентом позивача, взаємоузгоджених спільних зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.
Додатково суд бере до уваги, що згідно з змістом суджень відповідача, котрі викладені в акті висновок суб'єкта владних повноважень про відсутність факту реального вчинення господарських операцій спірних правочинів вмотивований виключно посиланням на акти податкових інспекцій на обліку в яких знаходяться контрагенти позивача.
Разом з тим, в силу ст.70 КАС України судження органу державної податкової служби України про нікчемність укладених суб'єктами господарювання правочинів не може бути визнано належним, допустимим і достатнім доказом невідповідності правочину вимогам закону.
Інших мотивів нікчемності спірного правочину відповідач в основу оскаржених податкових повідомлень -рішень не поклав.
За таких обставин, слід дійти висновку, що за правилами ч.2 ст.71 КАС України відповідач не довів правомірності та обґрунтованості мотивів власного судження про нікчемність правочинів укладених між позивачем та контрагентами.
Враховуючи, що обґрунтованість та правомірність судження суб'єкта владних повноважень про нікчемність правочинів не знайшла свого підтвердження добутими судом по справі доказами, а інших фактичних мотивів суб'єктом владних повноважень в основу спірних рішень згідно з актом перевірки не покладено, у зв'язку з чим, суд дійшов до висновку про недоведеність факту порушення позивачем положень Податкового кодексу України.
А, отже, суд дійшов до висновку, що Відповідач ні документально, ні нормативно не довів правомірності винесених повідомлень - рішень, а тому вважає за доцільне задовольнити позовні вимоги та скасувати податкові повідомлення-рішення №0001142201, №0001132201 від 25.11.2013 року.
Керуючись ст.ст. 8 і 19 Конституції України, ст.ст. 7-11, ч. 1 ст. 158, ст. 159, ч. ч. 1, 2 ст. 160, ст. 161, ч. 1 ст. 162, ст. 163 КАС України, суд, -
Адміністративний позов Приватного підприємства "Охоронне агентство "ІНЕКС" до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень - рішень - задовольнити в повному обсязі.
Скасувати податкове повідомлення - рішення №0001142201 від 25.11.2013 року прийняте на підставі Акту перевірки №782/20-34-22-01-05/33291994 від 08.11.2013 року, в повному обсязі.
Скасувати податкове повідомлення - рішення №0001132201 від 25.11.2013 року прийняте на підставі Акту перевірки № 782/20-34-22-01-05/33291994 від 08.11.2013 року, в повному обсязі.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги у 10-денний строк з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили у порядку, передбаченому ст. 254 КАС України.
Повний текст постанови виготовлено 25 грудня 2013 року.
Суддя М.О.Лук'яненко