Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"23" грудня 2013 р.Справа № 922/4630/13
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Буракової А.М.
при секретарі судового засідання
розглянувши справу
за позовом Публічного акціонерного товариства "Київський картонно-паперовий комбінат", м. Обухів
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лікон-Трейд", м. Харків
про стягнення заборгованості 549 604,51 грн.
за участю представників сторін:
позивача - Черковський Б.І., дов.№ 95 від 07.11.2013 року, Дяченко Ю.Ф., дов № 97 від 19.11.2013 року,
відповідача - не з'явився,
Публічне акціонерне товариство "Київський картонно-паперовий комбінат", м. Обухів (позивач) звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Лікон-Трейд", м. Харків про заборгованості 549 604,51 грн. В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на неналежне виконання покладених на відповідача обов'язків за Договором поставки №2368/41/1212 від 26.11.2012 року, в частині повної та своєчасної оплати за отриманий товар, з урахуванням чого та враховуючи приписи ст.ст. 509, 526, 546, 549 Цивільного кодексу України, ст.ст. 230, 231 Господарського кодексу України, просить суд стягнути з відповідача на користь позивач суму основного боргу в розмірі 535 255,82 грн., 14 348,69 грн. пені та судові витрати.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 07.11.2013 року було прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її розгляд у відкритому судовому засіданні на 25.11.2013 року о 11:00 годині.
На підставі розпорядження керівника апарату господарського суду Харківської області від 25.11.2013 року №1545, у зв'язку хворобою судді Кухар Н.М., призначено повторний автоматичний розподіл справи. Автоматизованою системою документообігу господарського суду Харківської області справу призначено для розгляду судді Бураковій А.М.
Приймаючи до уваги абзац 4 п. 3.8. постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.11р., у разі зміни складу суду (в тому числі з одноосібного на колегіальний, навіть якщо до складу колегії суддів входить суддя, який раніше одноособово розглядав дану справу) спочатку починається й перебіг строку вирішення спору.
Таким чином, строк розгляду заяви по справі № 922/4630/13 починається заново, а саме з 25.11.2013 року.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 25.11.2013 року розгляд справи було відкладено на 23.12.2013 року о 11:30 годині.
Представник позивача у судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд їх задовольнити, з підстав викладених у позовній заяві та стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 535 255,82 грн., 14 348,69 грн. пені та судові витрати.
Відповідач документально обґрунтованого відзиву на позов суду не надав, свого повноважного представника у судове засідання не направив, хоча про час та місце розгляду даної справи повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи, а саме відміткою на поштовому повідомленні про вручення судової ухвали відповідачу 02.12.2013р., проте відповідач своїм конституційним правом на захист не скористався,
Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.
Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.
Відповідно до ст.ст. 627, 628, 629 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, зміст договору складається з умов, які визначаються на розсуд та за погодженням сторін, та умов, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства, договір укладений (підписаний сторонами) є обов'язковим для виконання кожної із сторін.
26.11.2012р. між Публічним акціонерним товариством «Київський картонно-паперовий комбінат» (Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛІКОН-ТРЕИД» (Відповідач) було укладено договір поставки № 2368/41/1212 (Договір).
Відповідно до п.1.1. Договору, позивач, який виступав Постачальником, брав на себе зобов'язання в порядку та строки, встановлені договором, передати у власність Покупцеві товар, в певній кількості і відповідної якості, а Покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його на умовах, визначених договором.
Відповідно до п.1.3. та п.1.4. Договору, кількість і асортимент кожної партії товару вказуються в накладній, яка є невід'ємною частиною цього договору та складена на підставі замовлення Покупця. Накладні оформляються на кожну партію товару, що поставляється і мають силу специфікацій до цього договору. Загальна кількість товару, що підлягає поставці за цим договором, визначається як наростаюча кількість по всіх поставках, зроблених згідно оформленим накладними.
Пунктом 9.1. договору встановлено, що він набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2013 р.
На виконання умов договору поставки № 2368/41/1212 від 26.11.2012р. позивачем поставлено відповідачу товар на суму 607 273,06 грн. (копії видаткових накладних № ТТН № 89215 від 24.05.2013р. на суму 126 783,36 грн.; ТТН № 89272 від 25.05.2013р. на суму 72889,06 грн.; ТТН № 89671 від 28.05.2013р. на суму 93 709,44 грн.; ТТН № 89835 від 29.05.2013р. на суму - 106 571,52 грн.; ТТН № 93290 від 28.06.2013р. на суму 64 918,08 грн.; ТТН № 93382 від 30.06.2013р. на суму 63 391,68 грн.; ТТН № 93553 від 01.07.2013р. на суму 79 009,92 грн.), а відповідачем прийнято (копії довіреностей № 6/1224 від 25.05.2013р„ № 6/1234 від 27.05.2013р„ № 6/1258 від 30.05.2013р., № 6/1415 від 01.07.2013р., № 6/1418 від 01.07.2013р., № 6/1428 від 02.07.2013р.), що підтверджується матеріалами справи (арк.с. 23-30, 38-43).
За змістом п.5.1. договору покупець здійснює оплату товару на умовах відстрочення платежу 40 (сорок) календарних днів з моменту поставки товару.
Як вбачається зі змісту вищезазначеного договору, останній по своїй правовій природі є договором поставки, і на підставі ст. 712 ЦК України до нього застосовуються загальні положення про купівлю - продаж.
Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
У відповідності до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До вимог господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з врахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
У відповідності до ст. 509 Цивільного Кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
З матеріалів справи вбачається, що вартість товару, отриманого відповідачем за накладними, наданими до матеріалів справи, в порушення умов договору, оплачена в сумі 72 017,24 грн., а отже, не сплаченою залишилась сума боргу в розмірі 535 255,82 грн., доказів оплати отриманого від позивача товару відповідачем до суду також не надано.
Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).
Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
В силу ст. 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень. Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем не спростував, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі - в сумі 535 255,82 грн.
Окрім вимоги про стягнення основного боргу, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 14 348,69 грн. пені.
Відповідно до ст. 611 ЦК одним з наслідків порушення зобов'язань є сплата неустойки, розмір якої встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до п. 6.2. договору, яким встановлено, що за несвоєчасну оплату товару покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі двох облікових ставок НБУ від неоплаченої суми за кожен день прострочення, позивачем нараховано пеню за період з 04.07.2013р. по 01.10.2013 р. у розмірі подвійної облікової ставки НБУ на загальну суму 14 348,69 грн.
Норма ст. 546 Цивільного кодексу України встановлює, що виконання зобов'язання може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Невиконання зобов'язання або виконання його з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), визнається згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання, в результаті чого настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст. 611 Цивільного кодексу України).
Правові основи господарської діяльності суб'єктів господарювання регулюються Господарським кодексом України, ст. 230 якого встановлено, що учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штрафу, пені).
За приписами статей 1,3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", якими передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Отже, положеннями ст. 343 Господарського кодексу України та ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" не встановлено обмежень щодо визначення розміру пені, а передбачено лише обмеження розміру пені, що підлягає стягненню.
Беручи до уваги, що позовні вимоги про стягнення штрафних санкцій, передбачених п. 6.2 договору, не перевищують подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за їх який нараховано - з 04.07.2013р. по 01.10.2013 р. (окремо за кожною накладною), суд, перевіривши правильність нарахування штрафних санкцій за розрахунком позивача, визнав позовні вимоги в цій частині обґрунтованими, доведеними і такими, що підлягають задоволенню в сумі 14 348,69 грн.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої судові витрати з цієї справи, які складаються з 10 992,09 грн. судового збору, покладаються на відповідача.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 549, 610, 625, 626 Цивільного кодексу України, ст.ст. 4, 173, 174, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 38, 43, 49, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Лікон-Трейд" (61052, м. Харків, вул. Малиновського 3, код ЄДРПОУ 37874381) на користь Публічного акціонерного товариства "Київський картонно-паперовий комбінат", м. Обухів (08700, Київська обл., м. Обухів, вул. Київська, 130, п/р: 2600515637, АТ «Райффайзен Банк Аваль» МФО 300335, код ЄДРПОУ 05509659) суму боргу у розмірі 535 255,82 грн., суму пені у розмірі 14 348,69 грн. та 10992,09 грн. витрат зі сплати судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено 27.12.2013 р.
Суддя Буракова А.М.
922/4630/13