Справа № 1328/1725/11 Головуючий у 1 інстанції: Зима І.Є.
Провадження № 22-ц/783/5359/13 Доповідач в 2-й інстанції: Курій Н. М.
Категорія: 27
19 грудня 2013 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Львівської області в складі: головуючого - судді Курій Н.М.,
суддів: Крайник Н.П., Мельничук О.Я.,
за секретаря Данилик І.І.,
з участю ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Акціонерно-комерційний банк «Львів» на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 16 травня 2012 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Акціонерно-комерційний банк «Львів» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором за рахунок майна боржника та зустрічним позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства Акціонерно-комерційний банк «Львів» про розірвання кредитного договору та договору іпотеки,
21 квітня 2011 року позивач ПАТ "Акціонерно-комерційний банк "Львів" звернувся до Шевченківського районного суду м. Львова із позовною заявою про стягнення з відповідача ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором в розмірі 205987,07 доларів США, що в еквіваленті становить 1641140,18 грн. та 1820 грн. судових витрат. Свої вимоги обґрунтовував неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між ними кредитного договору № 2007S0171 від 11 травня 2007 року, за яким відповідачу наданий кредит на суму 300000,00 доларів США.
05 липня 2011 року заявою про уточнення позовних вимог позивач збільшив позовні вимоги та просив суд розірвати кредитний договір № 2007S0171 від 11 травня 2007 року та стягнути із відповідача 206536,34 доларів США, що в еквіваленті становить 1645144,56 грн. за рахунок належного йому майна та коштів, у тому числі нежитлових приміщень, що знаходяться у АДРЕСА_1, а судові витрати покласти на відповідача. Збільшення розміру позовних вимог позивач обґрунтовував відсутністю погашення заборгованості з часу подання позову, а також неналежним виконанням відповідачем умов кредитного договору № 2007S0171 від 11 травня 2007 року та договору іпотеки від 25 травня 2009 року, за яким передано позивачу в іпотеку нежитлові приміщення, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1
22 листопада 2011 року відповідач пред'явив до позивача зустрічний позов, у якому просив суд розірвати кредитний договір № 2007S0171 від 11 травня 2007 року та розірвати договір іпотеки від 25 травня 2009 року, укладений між ним та ПАТ "АКБ "Львів". Свої зустрічні вимоги обґрунтовував тим, що первісний позивач ПАТ "АКБ "Львів" не виконує належним чином свої зобов'язання за кредитним договором № 2007S0171 від 11 травня 2007 року, зокрема, відмовився надавати черговий транш кредиту, передбачений договором. Розірвання договору іпотеки обґрунтовував тим, що із припиненням основного зобов'язання, іпотека припиняється.
05 квітня 2012 року заявою про уточнення позовних вимог позивач збільшив позовні вимоги в частині стягнення коштів та відмовився від частини вимог. Просив суд стягнути із відповідача 229950,79 доларів США, що в еквіваленті становить 1836823,91 грн. за рахунок належного йому майна та коштів, у тому числі нежитлових приміщень, що знаходяться у АДРЕСА_1. Судові витрати просив покласти на відповідача.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 16 травня 2012 року первісний позов Публічного акціонерного товариства Акціонерно-комерційний банк «Львів» задоволено частково та стягнуто з ОСОБА_2 на користь позивача заборгованість за кредитним договором у розмірі 229 950 доларів 79 центів США, що по курсу НБУ станом на 05.04.2012 року еквівалентно 1 836 823 грн. 91 коп., а також судові витрати у розмірі 1 733 грн.
Цим же рішенням задоволено зустрічний позов ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства Акціонерно-комерційний банк «Львів» та розірвано кредитний договір від 11 травня 2007 року та договір іпотеки від 25 травня 2009 року.
Рішення суду оскаржило Публічне акціонерне товариство Акціонерно-комерційний банк «Львів».
Апелянт вважає, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, судом не застосовано норми матеріального права, які мали бути застосовані.
Апелянт стверджує, що суд, задовольняючи позов у частині стягнення заборгованості за кредитним договором, але відмовляючи у зверненні на предмет іпотеки, неправомірно не застосував до спірних правовідносин такі норми законодавства, як ст. ст. 572, 589, 590 ч. 2 ЦК України та ч. 1 ст. 7 Закону України "Про іпотеку".
Апелянт зазначає, що, задовольняючи зустрічний позов ОСОБА_2 щодо розірвання кредитного договору, суд у своєму рішенні помилково зазначає, що ОСОБА_2 надавались заявки від 26.12.2008 р., від 29.01.2009 р., 27.02.2009 р. на видачу чергових траншів кредитних коштів і що ПАТ АКБ «Львів» їх не задовольнив, що своєю чергою було підставою для розірвання договору.
Апелянт зазначає, що суд порушив рівність всіх учасників судового процесу перед законом і судом та не взяв до уваги доводів та доказів, наданих ПАТ АКБ «Львів».
Апелянт стверджує, що ОСОБА_2 не звертався до ПАТ АКБ «Львів» із зазначеними вище заявками, що підтверджується відсутністю у ПАТ АКБ «Львів» цих заявок, а також відсутністю доказів направлення цих заявок на адресу ПАТ АКБ «Львів» та доказів про отримання ПАТ АКБ «Львів» зазначених заявок.
Апелянт просить змінити рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 16 травня 2012 року, ухваливши його в такій редакції: «стягнути з ОСОБА_2 за рахунок нерухомого майна - нежитлових приміщень, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 на користь ПАТ АКБ «Львів» суму заборгованості за Кредитним договором №200780171 від 11.05.2007 р. в розмірі 229 950 доларів США 79 центи, що в еквіваленті по курсу НБУ станом на 05.04.2012 р. становить 1836 823 грн. 91 коп.».
Апелянт також просить скасувати рішення про задоволення зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 до ПАТ АКБ «Львів» та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні зустрічного позову.
В іншій частині апелянт просить рішення суду залишити без змін.
В судовому засіданні ОСОБА_2 доводи в частині скасування рішення суду щодо задоволення зустрічного позову не заперечив, однак, в решті рішення просив залишити без змін, оскільки більшу частину боргу сплатив, що підтверджується поданою заявою ПАТ АКБ «Львів» про зменшення позовних вимог до 113643,66 доларів США, що в еквіваленті по курсу НБУ станом на 17 грудня 2013 року становить 908353,78 грн.
В судове засідання апелянт - Публічне акціонерне товариство Акціонерно-комерційний банк «Львів» свого представника не направило, хоча про час і місце розгляду справи було належно повідомлено, що підтверджується розпискою представника на повідомленні про розгляд справи (а. с. 13 том 2), про причини неявки суд не повідомило та з клопотанням про відкладення розгляду справи не зверталось, тому розгляд справи відповідно до ч. 2 ст. 305 ЦПК України здійснюється колегією суддів за відсутності апелянта.
Заслухавши доповідь судді апеляційної інстанції, учасника судового розгляду, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково з таких підстав.
Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до вимог ст. 214 ЦПК України, під час ухвалення судового рішення суд вирішує, чи мали місце обставини справи, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення та якими доказами вони підтверджуються, які правовідносини випливають із встановлених обставин, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правових відносин та інші. Оцінка зібраних по справі доказів має здійснюватися за правилами, передбаченими ст.212 ЦПК України з врахуванням положень ст.57-66 ЦПК України.
Відповідно до ч.1 ст.309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Відповідно до загальних засад цивільного судочинства, зокрема, ст. ст. 10, 60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За змістом ст. 15 ЦК України та ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому Цивільним процесуальним Кодексом звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Захист цивільних прав здійснюється у спосіб передбачений частиною 2 статті 16 Цивільного кодексу України. При цьому суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Отже, тільки позивачу належить право обирати, у який спосіб він просить поновити його порушені права. Вибір конкретного способу захисту здійснюється позивачем, зокрема, при пред'явленні позову, де він указує підставу та предмет позовних вимог.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про іпотеку", іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
У відповідності до частини 6 статті 3 Закону України "Про іпотеку", у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами.
"У разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону" - установлено частиною 1 статті 33 Закону України "Про іпотеку".
Пред'являючи позов та уточнюючи його у подальшому, позивач просив суд стягнути із відповідача заборгованість за кредитним договором за рахунок усього належного йому майна та коштів, у тому числі нежитлових приміщень, що знаходяться у АДРЕСА_1. Від позовних вимог у частині стягнення заборгованості за рахунок коштів позивач не відмовлявся.
Обираючи такий спосіб захисту своїх порушених прав, позивач ПАТ "АКБ "Львів" обрав загальний порядок задоволення його вимог, що передбачений Законом України "Про виконавче провадження" та відповідає способу захисту, передбаченого статтею 41 Закону України, відповідно до якої реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження", з дотриманням вимог цього Закону.
У разі, якщоб позивач хотів скористатися своїм правом задоволення вимог шляхом звернення стягнення тільки на предмет іпотеки, він мав зазначити такий предмет позову. При цьому, у позовній заяві позивач мав відобразити вимоги у відповідності до статті 39 Закону України "Про іпотеку", зокрема, опис нерухомого майна, за рахунок якого належить задовольнити вимоги іпотекодержателя, спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону, початкову ціну предмета іпотеки для його подальшої реалізації та під час розгляду справи по суті доводити ці обставини належними та допустимими доказами.
Окрім того, колегія суддів бере до уваги той факт, що предмет іпотеки не зберігся у первинному стані. Так, відповідно до заяви ПАТ "УКБ "Львів" від 17 грудня 2013 року, що не заперечується відповідачем у справі ОСОБА_2, частина заставленого майна реалізована з дозволу позивача, що свідчить про реалізацію ним у позасудовому порядку своїх прав, передбачених статтею 36 Закону України "Про іпотеку".
З урахуванням наведеного, рішення суду першої інстанції в частині стягнення суми заборгованості з відповідача та відмови в позові в частині звернення стягнення на предмет іпотеки є законним та обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги цих висновків суду не спростовують.
Щодо доводів апеляційної скарги про скасування рішення суду першої інстанції в частині задоволених зустрічних позовних вимог про розірвання кредитного договору № 2007S0171 від 11 травня 2007 року та договору іпотеки від 25 травня 2009 року, укладеного між ПАТ "АКБ "Львів" та ОСОБА_2, колегія апеляційного суду дійшла висновку, що апеляційна скарга підставна, відтак, її належить в цій частині задовольнити, виходячи з такого.
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У відповідності до статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з частиною 1 статті 1056 ЦК України, кредитодавець має право відмовитися від надання позичальникові передбаченого договором кредиту частково або в повному обсязі за наявності обставин, які явно свідчать про те, що наданий позичальникові кредит своєчасно не буде повернений.
Укладеним між сторонами по справі кредитним договором № 2007S0171 від 11 травня 2007 року, зокрема, пунктом 1.9 передбачено, що зобов'язання банку з надання кредиту (чергового траншу на вимогу Позичальника) не є для банку безумовно обов'язковим. Пунктом 7.1. договору передбачено, що зобов'язання банку з надання кредиту в сумі і терміни згідно з умовами цього договору виникають за умови виконання позичальником усіх умов кредитування.
За наведених обставин, а також ураховуючи те, що позичальник неналежно виконував свої зобов'язання за договором з квітня 2008 року, що відповідачем не оспорюється, необґрунтованою та незаконною є вимога відповідача у зустрічному позові про розірвання кредитного договору № 2007S0171 від 11 травня 2007 року.
Ураховуючи наведене, а також те, що відповідно до статті 17 Закону України "Про іпотеку", іпотека припиняється у разі припинення основного зобов'язання (при цьому не передбачено припинення іпотеки у разі розірвання основного договору), підстав для задоволення позовних вимог відповідача в зустрічному позові про розірвання договору іпотеки від 25 травня 2009 року, укладеного між ПАТ "АКБ "Львів" та ОСОБА_2 немає.
За таких обставин, колегія суддів доходить висновку, що оскаржене рішення в частині задоволення зустрічного позову ОСОБА_2 ухвалено з порушенням норм матеріального й процесуального права, і таке рішення відповідно до вимог ст. 309 ЦПК України необхідно скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні зустрічного позову.
Керуючись ст. 303, п. 1, п. 2 ч.1 ст. 307, ст. 308, ч. 1 ст. 309, ч. 2 ст. 314, ст. 316 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Акціонерно-комерційний банк «Львів» задовольнити частково.
Рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 16 травня 2012 року в частині задоволення зустрічного позову ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства Акціонерно-комерційний банк «Львів» про розірвання кредитного договору від 11 травня 2007 року та договору іпотеки від 25 травня 2009 року скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні зустрічного позову.
В решті рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 16 травня 2012 року залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили рішенням апеляційного суду.
Головуючий: Курій Н.М.
Судді: Крайник Н.П.
Мельничук О.Я.