ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 910/21644/13 18.12.13
Суддя Господарського суду міста Києва Підченко Ю.О.
За участю секретаря судового засідання Бандури Ю.В.
Розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу
за позовом Фонду державного майна України
до відповідача Дочірнього підприємства "Компанія Інтерсервіс"
про стягнення 6 229,62 грн.
за участю представників сторін:
від позивача: Склярук Ю.В. - юрисконсульт
від відповідача: Іванець О.О. - юрисконсульт
СУТЬ СПОРУ: Фонд державного майна України звернувся до Господарського суду міста Києва з позовними вимогами до Дочірнього підприємства "Компанія Інтерсервіс" про стягнення основної заборгованості з орендної плати в сумі 5 388,52 грн. та пені в сумі 841,10 грн. відповідно до договору оренди № 281/1 нерухомого майна, що належить до державної власності від 15.06.2009.
Сторін було належним чином повідомлено про час та місце проведення судового засідання, тому судом з урахуванням вимог ст. ст. 42, 43 ГПК України створені всі необхідні умови для вирішення спору на принципах змагальності, рівності учасників процесу перед законом.
Позивач стверджує, що його права порушені, а тому наполягає на заявлених позовних вимогах. До прийняття рішення у справі позивач надав заяву про зменшення позовних вимог, згідно якої зменшив суму пені до 804,64 грн.
Потім Фонд державного майна України надав заяву про збільшення позовних вимог. Судом прийнято до уваги, що згідно пункту 3.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.11.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" встановлено, що стаття 22 ГПК України передбачає право позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції.
Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК України ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення. Позивач збільшив пеню до 811,82 грн. за період з 15.06.2009 по 13.12.2013. Дана заява прийнята судом.
Дочірнє підприємство "Компанія Інтерсервіс" надало суду відзив на позовну заяву, в якому відповідач повідомив суд, що здійснив оплату основної заборгованості з орендної плати. Безпосередньо у судовому засіданні відповідач надав клопотання про зменшення розміру пені до 19,29 грн. за період з 16.06.2009 по 15.01.2010.
Пунктом 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.11.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передбачено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення (ч. 3 ст. 551 ЦК України). Згідно ч. 1 ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Дане клопотання було подано безпосередньо у судовому засіданні, що порушує права іншої сторони. Судом розглянуто дане клопотання та відмовлено у його задоволенні.
З'ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правову норму, яка підлягає застосуванню, заслухавши доводи позивача та відповідача, суд встановив:
Позов мотивовано тим, що 15.06.2009 між Фондом державного майна України, далі Орендодавець, та Дочірнім підприємством "Компанія Інтерсервіс" Закритого акціонерного товариства "Астрон Фонд", далі Орендар, укладений договір оренди № 281/1 нерухомого майна, що належить до державної власності, далі Договір, відповідно до предмету якого (п.1.1 Договору) Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно - нежитлове підвальне приміщення площею 114,5 кв.м., що обліковується на балансі Меморіального комплексу "Національний музей історії ВВВ 1941-1945 років" та належить до сфери управління Міністерства культури і туризму України. Майно було передано по акту приймання-передачі від 15.06.2009.
Згідно п. 3.1 Договору орендна плата визначається за результатами конкурсу на право оренди державного майна і становить без ПДВ за базовий місяць оренди (березень 2009) 11 622,98 грн. Орендна плата за перший місяць оренди - червень 2009 визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекси інфляції за квітень, травень, червень 2009. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць (п. 3.2 Договору).
Додатковим договором № 412 від 07.11.2011 до Договору було викладено у новій редакції п. 3.1 Договору, згідно якого орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне мито та пропорцій її розподілу, затвердженою постановою КМУ від 04.10.1995 № 786 та становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку (вересень 2011) 16 821,74 грн. Додатковим договором № 346 від 16.08.2012 до Договору знову внесені зміни до п. 3.1 Договору згідно яких орендна плата за базовий місяць оренди (травень 2012) становить 25744, 43 грн.
Відповідно до п. 3.5 Договору Орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 50% до 50% щомісяця не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним. Орендар зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату (п. 5.5 Договору).
Договір укладено строком на 35 місяців, що діє з 15.06.2009 по 15.05.2012 включно (п. 10.1 Договору). Додатковим договором № 189 від 14.05.2012 до Договору було продовжено строк дії договору до 14.05.2015 включно.
Додатковим договором № 220 від 21.06.2013 до Договору було зменшено розмір орендованої площі до 21,3 кв.м. та встановлено розмір орендної плати без ПДВ за базовий місяць оренди (травень 2013) в сумі 4 769,94 грн.
Орендар свої зобов'язання за Договорами не виконав, орендну плату не сплачував в повному обсязі, на таких підставах, позивач намагається стягнути з відповідача основний борг в сумі 5 388,52 грн., який утворився за Орендарем за фактичне користування приміщенням за період з 15.06.2009 по 29.10.2013.
Пунктом 3.6 Договору передбачено, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному п. 3.5 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати. Тому позивач намагається стягнути з відповідача пеню за період з 15.06.2009 по 13.12.2013 в сумі 811,82 грн.
Судом досліджені правові норми, які підлягають застосуванню у спірних відносинах сторін. Так, за своєю правовою природою між сторонами укладено договір оренди державного майна, тому до спірних правовідносин слід застосувати спеціальні норми права, які передбачені Законом України "Про оренду державного та комунального майна", далі Закон.
Так, ст. 10 Закону чітко регламентує істотні умови договору оренди, яких сторони досягли при укладенні Договору. Таким чином, відповідно до вимог вказаної статті, як спеціальної норми, та ст. ст. 638, 759 ЦК України, ст. ст. 180, 181, 283 ГК України, як норм загальних, він вважається укладеним, згідно частини 8 статті 181 ГК України, а саме подія, до якої прагнули сторони відбулася.
Частина перша статті 759 ЦК України, як загальна норма права визначає, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Стаття 283 ГК України передбачає, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Згідно ч. 3 ст. 18 Закону передбачено, що орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі, а статтею 19 Закону встановлений обов'язок Орендаря вносити орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності та в строк, встановлений Договором.
Орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством (ч. 1 ст. 286 ГК України).
В силу статті 526 ЦК України та частини першої ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Стаття 33 ГПК України зобов'язує сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до вимог статті 34 ГПК України визначає, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Втім ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили і оцінюються судом в розумінні вимог статті 43 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідач надав суду розрахункові документи на перерахування на адресу позивача суми основної заборгованості на загальну суму 5 480,74 грн., що підтверджується платіжними дорученнями:
· № 950 від 08.11.2013 на суму 665,91 грн.;
· № 949 від 08.11.2013 на суму 748,92 грн.;
· № 955 від 20.11.2013 на суму 1 700 грн.;
· № 956 від 20.11.2013 на суму 2 365,91 грн.
Припинення провадження у справі - це форма завершення судової процедури, за якою рішення по суті не виноситься.
Законодавець зазначає, що господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 статті 80 ГПК України), зокрема у таких випадках:
· припинення існування предмета спору, якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань;
· спір врегульовано самими сторонами шляхом перерахування боргу (передачі майна чи усунення перешкод у користуванні ним) після звернення кредитора з позовом за умови подання доказів такого врегулювання.
Оскільки звернення з позовом відбулося 06.11.2013, а перерахування основного боргу відбулося після звернення позивача з позовною заявою, тому провадження у справі щодо стягнення з відповідача основного боргу в сумі 5 388,52 грн. слід припинити за ознаками частини першої пункту 1-1 статті 80 ГПК України за відсутністю предмету спору.
В силу ст. 611 ЦК України та ст. 230 ГК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Частиною 3 цієї статті передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Приписами ч. 6 ст. 232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Проте, умовами Договору № 281/1, зокрема п. 3.6, сторонами було закріплено інший порядок нарахування пені, тому суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача пені обґрунтовані та підлягають задоволенню в сумі 811,82 грн.
Витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача - Дочірнє підприємство "Компанія Інтерсервіс", згідно ст. 44, 49 ГПК України.
У судовому засіданні, яке відбулося 18.12.2013 року, згідно частини 2 статті 85 ГПК України було проголошено скорочений текст рішення, а саме його вступну та резолютивні частини.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 10, 18, 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", ст.ст. 526, 549, 551, 611, 638, 759 ЦК України, ст. ст. 180, 181, 193, 230, 232, 233, 283 ГК України, ст. ст. 42, 43, 33, 34, 43, 44, 49, 80, 82, 84, частиною другою та третьою ст. 85 ГПК України, суд ,-
1. Позовні вимоги Фонду державного майна України до Дочірнього підприємства "Компанія Інтерсервіс" задовольнити частково.
2. Провадження у справі за позовом Фонду державного майна України до Дочірнього підприємства "Компанія Інтерсервіс" в частині стягнення основної заборгованості з орендної плати в сумі 5 388,52 грн. припинити.
3. Стягнути з Дочірнього підприємства "Компанія Інтерсервіс", 04071, м. Київ, вул. Набережно-Лугова, буд. 8, код ЄДРПОУ 30971020, на користь:
- Державного бюджету України в особі Фонду державного майна України, пеню в сумі 811,82 грн. та судовий збір у розмірі 1 720,50 грн., видавши наказ.
4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено - 23.12.2013 року
Суддя Ю.О.Підченко