Справа № 439/7/13 Головуючий у 1 інстанції: Кваша В.О.
Провадження № 22-ц/783/5611/13 Доповідач в 2-й інстанції: Шеремета Н. О.
Категорія: 27
04 листопада 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області в складі:
головуючої - судді: Шеремети Н.О.
суддів: Копняк С.М., Ніткевича А.В.
при секретарі: Служалі А.Ю.
з участю: представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Бродівського районного суду Львівської області від 18 червня 2013 року, -
у квітні 2008 року кредитна спілка "Довіра" звернулася з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_4, у якому, ураховуючи збільшення та уточнення позовних вимог, просила стягнути за договором позики від 02.07.2004 року з ОСОБА_2 заборгованість у сумі 53240,27 грн., а за договором позики від 13 жовтня 2003 року солідарно з обох відповідачів заборгованість у сумі 101176,12 грн.
Рішенням Бродівського районного суду Львівської області від 18.06.2013 р. позов задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_2 в користь КС "Довіра" за договором позики від 13.10.2003 року 71784,42 грн., за договором позики від 02.07.2004 року 38272,33 грн.
Рішення в апеляційному порядку оскаржив представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3, вважає, що рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права при неповно з'ясованих обставинах, що мають значення для справи, а висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи. Покликаючись на Господарський процесуальний кодекс України, Закони України "Про кредитні спілки", "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» апелянт зазначає, що кредитна спілка є господарською організацією, діє на основі самофінансування і несе відповідальність за наслідки своєї діяльності та виконання зобов'язань перед своїми членами в межах вартості майна, яке належить їй на праві власності. Покликається на те, що склад збитків, що підлягають відшкодуванню у внутрішньогосподарських відносинах, визначається відповідними суб'єктами господарювання - господарськими організаціями з врахуванням специфіки їх діяльності, що передбачено ч.7 ст. 225 ГК України. На думку апелянта даний спір не підсудний місцевим судам, його слід розглядати у господарському суді Львівської області, оскільки відповідач був прийнятий членом кредитної спілки «Довіра». Крім того, апелянт покликається на ст. 34 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», якою передбачено, що надання фінансових кредитів дозволяється тільки після отримання відповідної ліцензії, а оскільки позивачем не представлено в судове засідання для огляду відповідної ліцензії,то у даному випадку позивач не мав права надавати позики під проценти. За таких обставин позивач має право вимагати повернення тільки основного боргу, тобто, суму позики без процентів, а оскільки його довіритель повністю сплатив позичені кошти, то суд не мав підстав для задоволення позову КС «Довіра». З наведених підстав просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог.
Заслухавши суддю - доповідача, пояснення представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 в підтримання доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити з врахуванням наступного.
Стаття 213 ЦПК України рішення передбачає, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Положеннями ст.214 ЦПК України передбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їхнє підтвердження; які правовідносини сторін випливають зі встановлених обставин та яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Задовольняючи частково позов та стягуючи з ОСОБА_2 на користь КС «Довіра» заборгованість за договорами позики, суд першої інстанції, керуючись ст. ст. 1046 -1050 ЦК України виходив з того, що між сторонами виникли договірні правовідносини, а ОСОБА_2, сплативши суму боргу лише частково, про що свідчать долучені до матеріалів справи платіжні доручення, не виконав взятих на себе відповідно до договорів позики зобов»язань, і з того, що укладені між сторонами договори відповідають закону, а тому відповідач повинен нести цивільно - правову відповідальність за його невиконання.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції.
Як встановлено судом першої інстанції і вбачається з матеріалів справи, відповідно договорів від 13 жовтня 2003 року та від 2 липня 2004 року відповідач ОСОБА_2 отримав у КС «Довіра» позику в сумі 15тис. гривень та 8 тис. гривень, факт отримання яких підтверджується видатковими касовими ордерами №1465 від 13.10.2003 року на суму 15 тис. грн., та №1455 від 02.07.2004 року на суму 8тис. гривень.
Укладеними договорами передбачено повернення позики щомісяця рівними частинами і сплату відсотків за користування позикою в розмірі 5% місячних від суми позики. Згідно п.3.2 договору при несвоєчасному поверненні позики, відсотки нараховується в розмірі 6 % місячних від суми позики. Крім того, відповідно до п.3.4 договору за прострочення графіку погашення позики та відсотків нараховується пеня розмірі 0,1% від загальної суми несплаченого боргу і відсотків за кожний день прострочення. Погашення боргу проводиться в такому порядку: спочатку сплачуються відсотки та пеня, потім сума позики, що передбачено п.3.3 договору.
Згідно з ч. І ст.1 Закону України «Про кредитні спілки» кредитна спілка - це неприбуткова організація, заснована фізичними особами, професійними спілками, їх об»єднаннями та кооперативних засадах з метою задоволення потреб їх членів у взаємному кредитуванні та наданні фінансових послуг за рахунок об»єднаних грошових внесків членів кредитної спілки. Абзацом третім ч.І ст.21 цього Закону передбачено, що кредитна спілка відповідно до свого статуту надає кредити своїм членам на умовах їх платності, строковості та забезпеченості в готівковій та безготівковій формі.
Відповідно до вимог п.3 ч.І ст.1, п.4 ч.І ст. 34, ч.2 ст.34 «Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та ч.4 ст.8 Закону України «Про кредитні спілки», фінансовий кредит - кошти, які надаються у позику юридичні або фізичній особі на визначений строк і під процент, діяльність з надання фінансових кредитів підлягає обов'язковому ліцензуванню. Здійснення діяльності з надання фінансових кредитів дозволяється тільки після отримання відповідної ліцензії.
Частиною 4 ст.8 Закону « Про кредитні спілки» передбачено, що ліцензуванню в кредитній спілці підлягає діяльність по залученню внесків(вкладів) членів кредитної спілки, на депозитні рахунки, а також інші види діяльності відповідно до закону.
Згідно із ч.З ст.5, п.З ч.І ст. 34 Закону України / «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» таким видом діяльності є надання фінансових кредитів за рахунок залучених коштів, до яких не відносяться внески членів кредитної спілки, що спрямовуються на формування капіталу кредитної спілки.
Відповідно до Ліцензійних умов проведення діяльності кредитних спілок з надання фінансових послуг, затверджених розпорядженням комісії з регулювання фінансових послуг України від 02.12.2003 року №14, діяльність кредитної спілки з надання фінансових кредитів за рахунок капіталу кредитної спілки, а також коштів кредитних спілок, що є їх членами та коштів спільних фінансових фондів асоціації кредитних спілок, утворених їх членами, не потребує отримання ліцензії.
Враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що діяльність кредитної установи з надання фінансових кредитів за рахунок капіталу самої кредитної установи не потребує отримання додаткової ліцензії.
Як вбачається з аудиторського висновку щодо визначення джерел видачі коштів, а саме на позики ОСОБА_2 по договорах від 13.10.2003 року та 02.07.2004 р., джерелом видачі коштів по вищевказаних договорах є власні кошти кредитної спілки.(а.с.196-203).
Оскільки позика під проценти надавалася відповідачу за рахунок власних коштів, висновок суду першої інстанції про те, що надання такого фінансового кредиту не потребує додаткової ліцензії, є правильним.
Згідно з розрахунком заборгованості КС «Довіра» станом на 26.02.2013 р., по договору позики від 13.10.2003 р. ОСОБА_2 сплатив 3000 грн. основного боргу з 15 тис. грн., тому основний борг становить 12 тис. грн., проценти - 59784.42 грн., пеня -29391.70 грн., по договору позики від 02.07.2004 р. - основного боргу 2010.0 грн. з 8тис.грн, залишок основного боргу становить 5990.0 грн., процентів - 32282.33грн., пеня-14976.94 грн.
Враховуючи положення ст. 258 ч.2 п.1 ЦК України, ст. ст. 71,72 ЦК України 1963 року, згідно з якими позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені), враховуючи термін дії договорів позики, правильним є висновок суду першої інстанції про пропуск КС «Довіра» строку позовної давності щодо позовних вимог про стягнення пені в сумі 29391.70 грн., нарахованої позивачем по договору позики від 13.10.2003 р. та 14976.94 грн. пені, нарахованої по договору позики від 02.07.2004 р., а тому суд першої інстанції підставно відмовив у задоволенні цієї позовної вимоги, та стягнув з відповідача за договором позики від 13.10.2003 р. - 71784.42 гривні, а за договором позики від 02.07.2004 р. - 38272.33 гривні.
Рішення суду з підстав розміру стягнутих судом сум заборгованості КС «Довіра» не оскаржувалось.
Відповідно до ч.1 ст.1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (зокрема іноземні),громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб»єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Господарським судам підвідомчі, зокрема, справи у спорах, що виникають під час укладання, зміни, розірвання і виконання господарських договорів. Згідно з п.3.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011 р. №10 «Про деякі питання підвідомчості та підсудності справ господарським судам» господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, наявність між сторонами, по - перше, господарських відносин, врегульованих Цивільним Кодексом України,іншими актами господарського і цивільного законодавства, і , по - друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин
Кредитна спілка «Довіра» не не є господарюючим суб»єктом, спір між сторонами виник не з господарського договору, а з приводу виконання умов договорів позики,, а тому розгляд цієї справи згідно з положеннями ст.15 ЦПК України повинен відбуватися за правилами цивільного судочинства.
Відтак, доводи апеляційної скарги, що справа підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, є безпідставними.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
Відповідно до ч.1 ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки суд першої інстанції повно та всебічно з»ясував обставини справи, ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального закону, а тому колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення суду.
Керуючись ст. 303, п.1 ч.1 ст. 307, ст.ст. 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-
апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 - відхилити, рішення Бродівського районного суду Львівської області від 18 червня 2013 року - залишити без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою апеляційного суду законної сили.
Головуюча: Шеремета Н.О.
Судді: Копняк С.М.
Ніткевич А.В.