Справа № 465/1894/13-ц Головуючий у 1 інстанції: Кузь В.Я.
Провадження № 22-ц/783/6018/13 Доповідач в 2-й інстанції: Савуляк Р. В.
Категорія 42
02 жовтня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:
головуючого судді Савуляка Р.В.,
суддів: Бермеса І.В., Копняк С.М.,
за участі секретаря: Проворної Н.І.,
з участю: представника Франківської районної адміністрації Львівської міської ради - Винницького В.В., позивача ОСОБА_3 та його представника ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Франківської районної адміністрації Львівської міської ради на рішення Франківського районного суду м. Львова від 04 липня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Франківської районної адміністрації Львівської міської ради, треті особи - Франківський районний відділ Державної міграційної служби України у Львівській області, Львівське комунальне підприємство " Магістральне" про визнання права користування квартирою та зобов'язання Франківський районний відділ Державної міграційної служби України у Львівській області зареєструвати його у квартирі АДРЕСА_1 та зустрічним позовом Франківської районної адміністрації Львівської міської ради до ОСОБА_3, треті особи - Львівська міська рада, ЛКП "Магістральне" про виселення,-
26 лютого 2013 року ОСОБА_3 звернувся до суду із зазначеним позовом посилаючись на те, що з моменту народження і до листопада 1999 року він постійно проживав із своєю мамою у квартирі за адресою АДРЕСА_1. Потім виїхав у м. Псков, Російської Федерації, де проживав до 2005 року.
У лютому 2005 року повернувся до Львова, і знову жив у квартирі матері до дня її смерті - ІНФОРМАЦІЯ_2.
Проживаючи у квартирі без реєстрації зіштовхнувся із постійними проблемами з приводу оплати комунальних послуг, отримання поштової кореспонденції.
Після смерті матері дане питання стало ще актуальнішим, тому на підставі ст.64 ЖК України просив:
визнати за ним право на користування квартирою АДРЕСА_1;
зобов»язати Франківський районний відділ ГУ Державної міграційної служби України у Львівській області зареєструвати його за вказаною адресою (а.с.4-5).
16 травня 2013 року Франківська районна адміністрація Львівської міської ради звернулася із зустрічним позовом до ОСОБА_5 , треті особи - Львівська міська рада, ЛКП "Магістральне" про виселення посилаючись на те, основний квартиронаймач жилового приміщення за адресою: АДРЕСА_1, - ОСОБА_6 померла у 2011 році.
ОСОБА_5 займає вказану квартиру без законних підстав, жодних документів на проживання у вказаній квартирі не має, тому підлягає виселенню без надання іншого житлового приміщення в порядку ч.3 ст.116 ЖК України (а.с.37-38).
Оскаржуваним рішенням Франківського районного суду м. Львова від 04 липня 2013 року Позов ОСОБА_3 задоволено частково.
Визнано за ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, право користування квартирою АДРЕСА_1 із реєстрацією місця проживання.
Рішення суду в частині реєстрації, після набрання ним законної сили визнано підставою для реєстраційного обліку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1. Виконання судового рішення в частині реєстраційного обліку покладено на Франківський районний відділ Державної міграційної служби України у Львівській області.
В решті позовних вимог відмовлено за безпідставністю.
У задоволенні зустрічного позову відмовлено.
Рішення суду оскаржила Франківська РА ЛМР.
В апеляційній скарзі посилається на те, що ОСОБА_3 без законних на те підстав займає квартиру за адресою АДРЕСА_1. Він не був зареєстрованим за даною адресою і ордер на вказану квартиру йому не видавався.
До листопада 2011 року у даній квартирі проживала ОСОБА_6,з якою був укладений договір житлового найму, а після її смерті квартира перейшла у власність територіальної громади в особі Львівської міської ради.
ОСОБА_3 після смерті матері самоправно зайняв спірну квартиру, тому підлягає виселенню на підставі ч.3 ст.116 ЖК України.
Просить рішення Франківського районного суду м. Львова від 04 липня 2013 року скасувати та ухвалити нове, яким зустрічний позов Франківської районної адміністрації Львівської міської ради задовольнити у повному обсязі, а в позові ОСОБА_3 про визнання права на користування жилим приміщенням відмовити.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника Франківської районної адміністрації Львівської міської ради - Винницького В.В., на підтримання апеляційної скарги, позивача ОСОБА_3 та його представника ОСОБА_4 на її заперечення перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення у межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Франківської районної адміністрації Львівської міської ради підлягає задоволенню, а рішення Франківського районного суду м. Львова від 04 липня 2013 року скасуванню на підставі п.п.3,4 ч.1 ст.309 ЦПК України з ухваленням нового рішення.
Задовольняючи первісний позов та відмовляючи у зустрічному, суд першої інстанції дійшов висновку, що ОСОБА_3 з лютого 2005 року проживав за адресою: АДРЕСА_1, разом із матір»ю ОСОБА_6, вів з нею спільне господарство до дня її смерті - ІНФОРМАЦІЯ_2, тому набув право на користування вказаною квартирою в силу вимог ст.64 ЖК України.
З таким висновком суду першої інстанції погодитись не можна, виходячи із наступного.
Відповідно до ст.64 ЖК України члени сім»ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов»язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім»ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов»язаннями, що випливають із зазначеного договору.
До членів сім»ї наймача належить дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім»ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.
Якщо особи, зазначені в частині другій цієї статті, перестали бути членами сім»ї наймача, але продовжують проживати в займаному жилому приміщенні, вони мають такі ж права і обов»язки, як наймач та члени його сім»ї.
В силу вимог ч.3 ст.116 ЖК України осіб, які самоправно зайняли жиле приміщення, виселяють без надання їм іншого жилого приміщення.
Судом та матеріалами справи встановлено, що на підставі ордеру №1380 від 05 листопада 1973 року мати позивача - ОСОБА_6 отримала у користування квартиру за адресою: АДРЕСА_1, у якій проживала до смерті (а.с.22).
За життя ОСОБА_6 квартиру не приватизувала.
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 померла, що підтверджується копією свідоцтва про смерть від 25.11.2011 року (а.с.12).
Як пояснив в суді апеляційної інстанції ОСОБА_3, в кінці 1999 року він виїхав на тимчасове проживання у Російську Федерацію, де доглядав за хворою бабцею. У 2005 році, повернувся до Львова, і з того часу проживає у квартирі АДРЕСА_1.
У той же час, об»єктивних доказів постійного проживання ОСОБА_3 у квартирі за адресою: АДРЕСА_1, та ведення із ОСОБА_6 спільного господарства у період з 2005 року і до дня її смерті (ІНФОРМАЦІЯ_2) у матеріалах справи не має.
Зокрема, посвідку на постійне проживання в Україні ОСОБА_3 отримав відповідно до Закону України «Про іміграцію» 09 липня 2012 року, вже після смерті матері (а.с.11).
Заборгованість за комунальні послуги ОСОБА_6 погашалася також після її смерті, тому квитанції про сплату комунальних послуг від 14.05.2013 року в сумі - 4213,65 гривень, не може підтверджувати факт проживання позивача у вказаній квартирі до смерті матері (а.с.29).
Акти комісії ЛКП «Магістральне» від 04.10.2012 року, 25.10.2012 року та від 02.11.2012 року про те, що у спірній квартирі АДРЕСА_1 без реєстрації фактично проживає ОСОБА_3, складалися також після смерті ОСОБА_6 (а.с.8-10). До того ж, дані акти складалися на замовлення самого ОСОБА_3 і ґрунтувалися на словах сусідів, тому не можуть бути доказом постійного проживання ОСОБА_3 із ОСОБА_6, ведення з нею спільного господарства та користування нарівні з наймачем усіма правами і обов»язками, що випливають з договору найму жилого приміщення.
Довідками ЛКМ «Магістральне» №668 від 18.02.2013 року та №1876 від 13.05.2013 року стверджується, що після смерті ОСОБА_6 у квартирі АДРЕСА_1 зареєстрованих немає (а.с.13,39).
При встановлених обставинах колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову ОСОБА_3.
У той же час встановлено, що ОСОБА_3 після смерті ОСОБА_6 без законних на це підстав самоправно зайняв жиле приміщення - квартиру АДРЕСА_1, власником якого є територіальна громада м. Львова в особі Львівської міської ради, тому підлягає виселенню на підставі ч.3 ст.116 ЖК України, без надання іншого жилого приміщення.
З урахуванням наведеного апеляційна скарга Франківської районної адміністрації Львівської міської ради підлягає до задоволення, рішення Франківського районного суду м. Львова від 04 липня 2013 року скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні первісного позову та задоволенню - зустрічного.
Керуючись п.2 ч.1 ст.307, п.3 ч.1 ст. 309, ст.313, ч.2 ст.314, ст.ст.316,317,319 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Франківської районної адміністрації Львівської міської ради - задовольнити.
Рішення Франківського районного суду м. Львова від 04 липня 2013 року скасувати та ухвалити нове рішення:
У задоволенні позову ОСОБА_3 до Франківської районної адміністрації Львівської міської ради, треті особи Франківський районний відділ Державної міграційної служби України у Львівській області, Львівське комунальне підприємство " Магістральне" про визнання за ОСОБА_3 права користування квартирою АДРЕСА_1 і реєстрацію місця проживання за вказаною адресою - відмовити.
Зустрічний позов Франківської районної адміністрації Львівської міської ради задовольнити.
Виселити ОСОБА_3 із квартири АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення.
Стягнути із ОСОБА_3 на користь Франківської районної адміністрації Львівської міської ради 229 (двісті двадцять дев»ять гривень) гривень судових витрат.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили шляхом подачі касаційної скарги.
Головуючий : Савуляк Р.В.
Судді: Бермес І.В.
Копняк С.М.