Справа № 1311/968/12 Головуючий у 1 інстанції: Костюк У.І.
Провадження № 22-ц/783/5880/13 Доповідач в 2-й інстанції: Шеремета Н. О.
Категорія: 57
09 грудня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області в складі:
головуючої - судді: Шеремети Н.О.
суддів: Зверхановської Л.Д., Цяцяка Р.П.
при секретарі: Служалі А.Ю.
з участю: ОСОБА_2, ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Кам»янка Бузького районного суду Львівської області від 11 червня 2013 року,
ОСОБА_2 в своїх інтересах та інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_4, 2007 р.н., ОСОБА_5, 2007 р.н., ОСОБА_6, 1994 р.н., звернулись з позовом до ОСОБА_3, третя особа Служба у справах дітей Кам"янка - Бузької районної державної адміністрації, який в подальшому уточнила,просить ухвалити рішення, яким визначити порядок користування квартирою АДРЕСА_1, зобов"язати відповідача не чинити перешкод у користуванні спірною квартирою, оформити дозвільні документи на встановлення газового котла, витребувати у відповідача технічний паспорт на квартиру та будинкову книгу, стягнути 50000 грн. моральної шкоди та відшкодувати половину вартості батьківської плати за дошкільний навчальний заклад.
Оскаржуваним рішенням в задоволенні позову відмовлено.
Рішення в апеляційному порядку оскаржила ОСОБА_2, вважає, що таке ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права при неповно з'ясованих обставинах, що мають значення для справи, а висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи. Покликається на те, що вона разом з сином від попереднього шлюбу та двома дітьми від шлюбу з ОСОБА_3 проживають в квартирі, яка належить йому на праві власності. Вважає невірним висновок суду з посиланням на ст. 156 ЖК України, відповідно до якої члени сім"ї власника житлового будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. Такої угоди з відповідачем не укладалось і під час вселення у квартиру зі згоди відповідача у її користуванні та користуванні сина від першого шлюбу, ОСОБА_6, була вся квартира. Також апелянт зазначає, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення порушено ст. 18 ЗУ "Про охорону дитинства", відповідно до якої держава забезпечує право дитини на проживання в таких санітарно-гігієнічних та побутових умовах, що не завдають шкоди її фізичному та розумовому розвитку. Діти - члени сім"ї наймача або власники жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем, а оскаржуваним рішенням порушено право дітей на користування жилим приміщенням і позивач ухиляється від обов"язку забезпечити належний розвиток дітей. З наведених підстав просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
Заслухавши суддю - доповідача, пояснення ОСОБА_2 на підтримання доводів апеляційної скарги, заперечення ОСОБА_3 щодо задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що така підлягає до часткового задоволення.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Статтею 212 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному, об»єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв»язок доказів у їх сукупності.
Рішення суду в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про зобов»язання ОСОБА_3 не чинити перешкод ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 у користуванні квартирою АДРЕСА_1 не відповідає зазначеним вимогам.
Відмовляючи у задоволенні позовної вимоги про зобов»язання ОСОБА_3 не чинити перешкод ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 у користуванні квартирою АДРЕСА_1, суд першої інстанції виходив з положень ст. ст. 321,391 ЦК України, відповідно до яких право власника є непорушним, ніхто не може бути позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні; власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування чи розпорядження своїм майном.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду з огляду на наступне.
Частинами 1, 4 ст.156 ЖК України передбачено, що члени сім»ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо під час їх вселення не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. До членів сім»ї власника будинку (квартири) належать особи,зазначені в ч.2 ст. 64 цього Кодексу. Припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням. У разі відсутності угоди між власником будинку (квартири) і колишнім членом його сім»ї про безоплатне користування жилим приміщенням до цих відносин застосовуються правила, встановлені ст. 162 ЖК України.
Згідно з ч.2,3 ст. 64 ЖК України до членів сім»ї наймача належить дружина наймача, їхні діти та батьки. Членами сім»ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство. Якщо особи, зазначені в п.2 цієї статті перестали бути членами сім»ї наймача, але продовжують проживати у займаному житловому приміщенні, вони мають такі ж права і обов»язки, як наймач та члени його сім»ї.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_2 разом з неповнолітніми дітьми від шлюбу з ОСОБА_3 - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, сином від першого шлюбу - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_4, зареєстровані та проживають у АДРЕСА_1, яка належить на праві приватної власності ОСОБА_3, що підтверджується свідоцтвом про право власності серії САА за №419998, виданим 10.01.2006 р.
Судом першої інстанції також встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі з відповідачем, який було розірвано 28.01.2010 р. Від шлюбу сторони мають двох дітей: ОСОБА_5 та ОСОБА_4, які народилися 29.06.2007 р.
Як ствердив в суді апеляційної інстанції ОСОБА_3, і підтверджується копією будинкової книги, позивачка, яка є його колишньою дружиною, її син від першого шлюбу, ОСОБА_6, вселилися у спірну квартиру і були у ній зареєстровані 19.06.2007 р. зі згоди її власника, ОСОБА_3, діти від шлюбу з ОСОБА_3 - ОСОБА_5 та ОСОБА_4, були зареєстровані у спірній квартирі 17.07.2007 р. і проживають у ній також зі згоди ОСОБА_3
Відповідач в суді апеляційної інстанції підтвердив і той факт, що при вселенні ОСОБА_2, її сина від першого шлюбу, між ними не був обумовлений порядок користування квартирою, а саме, право користування ними лише однієї житловою кімнатою.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що факт припинення шлюбних відносин між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, не позбавляє її права, як колишнього члена сім»ї власника квартири, на користування всією площею квартири АДРЕСА_1.
Актами обстеження житлово-побутових умов проживання сім»ї ОСОБА_2 від 04.05.2012 р., 10.05.2012 р., складеного службою у справах дітей Кам"янка-Бузької райдержадміністрації, підтверджується факт чинення ОСОБА_3 перешкод позивачці та їх неповнолітнім дітям в користуванні всією площею квартири, а саме, двома житловим кімнатами, оскільки одна кімната закрита на ключ і відповідач не допускає ні дітей, ні позивачку в цю кімнату.
Зважаючи на те, що ОСОБА_2 було заявлено позов в своїх інтересах та інтересах неповнолітніх дітей, місцем проживання яких є місце проживання їх батьків, і які, як встановлено судом, проживають разом з матір»ю у спірній квартирі, які, як діти відповідача, є членами його сім»ї, висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог про зобов»язання ОСОБА_3 не чинити перешкод ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5 у користуванні всією площею квартири АДРЕСА_1, а саме, двома житловими кімнатами, суперечить ст. 64, ч.1, 4 ст. 156 ЖК України. Відмовляючи у задоволенні цієї позовної вимоги суд першої інстанції не дотримався зазначених норм матеріального права.
Відповідно до ч.4 ст. 41 Конституції України, ст. 319, ч. ч. 1, 2 ст. 321 ЦК, власник не може бути протиправно позбавлений права власності або обмежений у цьому праві. Однак у передбачених законом випадках обмеження права власності можуть мати місце. У цьому випадку обмеження права власника передбачене ст. 156 ЖК України, що не було враховано судом першої інстанції.
Відтак, рішення суду в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про зобов»язання ОСОБА_3 не чинити перешкод ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 у користуванні всією площею квартири АДРЕСА_1 ухвалене з порушенням норм матеріального права, таке підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення про задоволення цієї позовної вимоги. В решті рішення суду слід залишити без змін.
Оскільки відповідно до ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, та вимог заявлених у суді першої інстанції, доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 стосуються лише щодо відмови у задоволенні позовної вимоги про зобов»язання відповідача усунути перешкоди в користуванні квартирою АДРЕСА_1, в іншій частині позовних вимог рішення суду першої інстанції колегією суддів не переглядається.
Керуючись ст. 303, п.2 ч.1 ст. 307, ст.ст. 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-
апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково, рішення Кам»янка Бузького районного суду Львівської області від 11 червня 2013 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про зобов»язання ОСОБА_3 не чинити перешкод ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 у користуванні квартирою АДРЕСА_1 скасувати та в цій частині ухвалити нове рішення про задоволення цієї позовної вимоги.
Зобов»язати ОСОБА_3 не чинити перешкод ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 у користуванні всією площею квартири АДРЕСА_1.
В решті рішення суду залишити без змін.
Рішення суду набирає законної сили з моменту його проголошення, може бути оскаржене в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання рішенням апеляційного суду законної сили.
Головуюча: Шеремета Н.О.
Судді: Зверхановська Л.Д.
Цяцяк Р.П.