18.12.2013 р. Справа № 914/4013/13
Господарський суд Львівської області у складі судді Сухович Ю.О., при секретарі судових засідань Мак Х.Б., розглянувши матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна", м.Київ
до відповідача-1 Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м.Дрогобич Львівська область
до відповідача-2 ОСОБА_3, м.Дрогобич Львівська область
про стягнення 75 627,16 грн. заборгованості.
За участю представників сторін:
від позивача Павко В.С. - начальник сектору ТзОВ "ОТП Факторинг Україна" (довіреність №б/н від 04.03.2013р.);
від відповідача-1 не з'явився;
від відповідача-2 не з'явився.
Права та обов'язки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз'яснено, заяви про відвід судді, клопотання про технічну фіксацію судового процесу від сторін не надходили. В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" звернулось із позовом до відповідача-1 Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 та до відповідача-2 ОСОБА_3 про стягнення з відповідачів солідарно на користь ТзОВ "ОТП Факторинг Україна" заборгованості в розмірі 75 627,16 грн., з яких 46 540,43 грн. заборгованість по тілу кредиту, 24 075,20 грн. заборгованість по відсотках за користування кредитом; 5 011,53 грн. пеня за несвоєчасне повернення суми кредиту.
Ухвалою суду від 25.10.2013р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 13.11.2013р.
Ухвалою суду від 13.11.2013р. розгляд справи було відкладено на 27.11.2013р. у зв"язку з неявкою представників сторін в судове засідання.
Ухвалою суду від 27.11.2013р. розгляд справи було відкладено на 18.12.2013р. у зв"язку з неявкою відповідачів.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю та просив позов задоволити з підстав, викладених у позовній заяві.
Відповідач-1 явку уповноваженого представника в судове засідання повторно не забезпечив вимоги ухвал суду від 25.10.2013р., 13.11.2013р. та 27.11.2013р. не виконав, причин неявки представника та невиконання вимог ухвал суду не повідомив. Про порушення провадження у справі був належним чином повідомлений, що підтверджується повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення №82104 0017235 1 від 28.10.2013р. - вручено 12.11.2013р. Про відкладення розгляду справи був належним чином повідомлений, про що свідчать повідомлення про вручення рекомендованих поштових відправлень №82104 0019096 1 від 15.11.2013р. - вручено 28.11.2013р. та №82104 0018843 6 від 29.11.2013р. - вручено 07.12.2013р.
Станом на 18.12.2013р. від відповідача-1 відзив, клопотання, заяви, докази витребувані судом на адресу суду не надходили.
Відповідач-2 явку уповноваженого представника в судове засідання повторно не забезпечив вимоги ухвал суду від 25.10.2013р., 13.11.2013р. та 27.11.2013р. не виконав, причин неявки представника та невиконання вимог ухвал суду не повідомив. Про порушення провадження у справі був належним чином повідомлений, що підтверджується повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення №82104 0017232 7 від 28.10.2013р. - вручено 12.11.2013р. Про відкладення розгляду справи був належним чином повідомлений, про що свідчать повідомлення про вручення рекомендованих поштових відправлень №82104 0019105 4 від 15.11.2013р. - вручено 28.11.2013р. та №82104 0018846 0 від 29.11.2013р. - вручено 07.12.2013р.
Станом на 18.12.2013р. від відповідача-2 відзив, клопотання, заяви, докази витребувані судом на адресу суду не надходили.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд вважає за можливе розглянути справу відповідно до ст. 75 ГПК України при відсутності представників відповідача-1 та відповідача-2, за наявними у ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази та заслухавши пояснення представника позивача, суд,-
встановив:
01.09.2008р. між Закритим акціонерним товариством "ОТП Банк" (з метою приведення своєї діяльності у відповідність до Закону України "Про акціонерні товариства" найменування Закритого акціонерного товариства "ОТП Банк" було змінено на Публічне акціонерне товариство "ОТП Банк"; надалі - банк) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (позичальник) було укладено кредитний договір № EL-SME603/022/2008 (далі по тексту - кредитний договір), згідно умов якого банк надає позичальнику кредит, а позичальник приймає його на наступних умовах: розмір кредиту - 86 200,00 грн.; цільове використання кредиту - придбання обладнання; дата остаточного повернення кредиту - 01.09.2011р.; початковий внесок - 30% вартості обладнання.
За умовами п.3. кредитного договору, сторони домовились, що для розрахунку процентів за користування кредитом буде використовуватись фіксована процентна ставка - 21% річних.
Відповідно до п.4. кредитного договору, сторони домовились, що повернення кредиту та сплати процентів відбувається шляхом сплати позичальником ануїтетних платежів. Детальний порядок повернення кредиту та сплати процентів визначений в ч.2 цього договору.
У забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором №EL-SME603/022/2008 від 01.09.2008р. між Закритим акціонерним товариством "ОТП Банк" (надалі - банк) та громадянкою України - ОСОБА_3 (надалі - поручитель) 01.09.2008р. було укладено договір поруки №SR-SME603/022/2008 (надалі - договір поруки).
Відповідно до умов п.1.1. договору поруки поручитель зобов'язується відповідати за повне та своєчасне виконання боржником його боргових зобов'язань перед кредитором за кредитним догвором, в повному обсязі таких зобов'язань.
Відповідно до умов п.1.2. договору поруки поручитель та боржник відповідають як солідарні боржники, що означає, що кредитор може звернутись з вимогою про виконання боргових зобов'язань як до боржника, так і до поручителя, чи до обох одночасно.
17.04.2009р. між сторонами було укладено додатковий договір №1 (надалі - додатковий договір) до кредитного договору № EL-SME603/022/2008 від 01.09.2008р., за умовами якого сторони домовились внести зміни та доповнення до кредитного договору.
За умовами п.2.1.1. додаткового договору, сторони погодили викласти графік платежів в новій редакції (додаток №1 до цього додаткового договору).
Згідно п.2.1.2. додаткового договору проценти нараховуються у день сплати процентів, що визначаються у графіку платежів (додаток №1), на фактичну суму непогашених кредитних коштів і за фактичний час користування такими коштами, включаючи день видачі та виключаючи день повернення, та сплачуються позичальником відповідно до умов п.2.1.3.1. цього додаткового договору та інших положень кредитного договору.
За умовами п.2.1.3.1. додаткового договору повернення відповідної частини кредиту та сплата процентів буде здійснюватись шляхом сплати позичальником платежів у розмірі, строки та з періодичністю, що визначені у графіку платежів, який є невід'ємною частиною цього додаткового договору (додаток №1) та з урахуванням інших положень кредитного договору.
Згідно п.2.1.6. додаткового договору у випадку порушення позичальником свого зобов'язання відповідно до п.3.6. цього додаткового договору фіксована процентна ставка чи фіксований відсоток (в залежності від виду процентної ставки, що застосовується за кредитним договором (плаваюча фіксована процентна ставка)) підвищується на 2% річних в порядку передбаченому цим додатковим договором.
За умовами п.2.2. додаткового договору сторони домовились провести реструктуризацію частини боргових зобов'язань з періодом погашення з 19.02.2009р. по 21.04.2009р., шляхом: - зміни порядку та строків погашення частини суми кредиту в розмірі 3 292,11 грн., шляхом визначення нового порядку та строків погашення частини суми кредиту в графіку платежів; - надання позичальнику траншу в сумі 1 241,50 грн. з метою погашення прострочених платежів.
У зв'язку з тривалим невиконанням позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором по сплаті суми кредиту та відсотків за його користування, 18.03.2011р. між Публічним акціонерним товариством "ОТП Банк" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" (покупець, позивач) було укладено договір купівлі-продажу кредитного портфелю (надалі - договір купівлі-продажу), згідно умов якого продавець продає (переуступає) покупцю права на кредитний портфель, який включає в себе кредитні договори (перелік яких міститься в додатку №1 до цього договору), а покупець приймає такий кредитний портфель та зобов'язується сплатити на користь продавця винагороду.
В додатку №1 до договору купівлі-продажу вказано кредитний договір № EL-SME603/022/2008 від 01.09.2008р, боржником є Фізична особа-підприємець ОСОБА_2, загальна сума боргу якого за кредитним договором станом на 18.03.2011р. становить 46 540,43 грн. Крім того, в додатку №1 до договору купівлі-продажу вказано договір поруки №SR-SME603/022/2008 поручителем якого є ОСОБА_3.
За умовами п.3.5. договору купівлі-продажу на момент укладання цього договору зобов'язання продавця перед боржником за кредитними договорами виконані повністю.
Відтак, до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" (позивач) перейшли всі права Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" щодо права вимоги до боржника за кредитним договором № EL-SME603/022/2008 від 01.09.2008р.
У зв'язку з тривалим невиконанням позичальником (відповідачем-1) своїх зобов'язань за кредитним договором по сплаті суми кредиту та відсотків за його користування, позивач 02.08.2013р. надіслав відповідачу-1 досудову вимогу вих. №200038722 про погашення заборгованості за кредитним договором. Проте, відповідач-1 залишив дану досудову вимогу без відповіді та задоволення.
У зв'язку з тривалим невиконанням позичальником (відповідачем-1) своїх зобов'язань за кредитним договором по сплаті суми кредиту та відсотків за його користування, позивач 02.08.2013р. надіслав відповідачу-2 досудову вимогу вих. №200038723 про погашення заборгованості за кредитним договором. Проте, відповідач-2 залишив дану досудову вимогу без відповіді та задоволення.
Боржник та поручитель й надалі не виконують умови кредитного договору щодо повернення заборгованості та відсотків за користування кредитними коштами, у зв'язку з чим позивач просить стягнути солідарно з відповідача-1 та відповідача-2 загальну суму заборгованості в розмірі 75 627,16 грн., з яких 46 540,43 грн. заборгованість по тілу кредиту, 24 075,20 грн. заборгованість по відсотках за користування кредитом, 5 011,53 грн. пеня за несвоєчасне повернення суми кредиту.
При прийнятті рішення суд виходить із наступного:
Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини. Згідно ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.
Положеннями ст.ст.627, 628, 629 ЦК України визначено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільні в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (ч.2 ст.1054 ЦК України).
Як вбачається з матеріалів справи, ПАТ "ОТП Банк" (позичальник) свої зобов'язання по кредитному договору виконав повністю, перерахував відповідачу кредитні кошти в розмірі 86 200,00 грн.
Відповідно до умов кредитного договору відповідач-1 брав на себе зобов'язання своєчасно сплачувати кошти отримані в кредит, але порушив зобов'язання з повернення кредитних коштів у строки, встановлені кредитним договором.
Згідно п.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно ч.1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до ст.655 ЦК України За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ч. 3 ст. 656 ЦК України предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру. До договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом.
У зв'язку з тривалим невиконанням позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором по сплаті суми кредиту та відсотків за його користування, 18.03.2011р. між Публічним акціонерним товариством "ОТП Банк" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" (покупець, позивач) було укладено договір купівлі-продажу кредитного портфелю.
Відтак, до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" (позивач) перейшли всі права Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" щодо права вимоги до боржника ФОП ОСОБА_2 за кредитним договором № EL-SME603/022/2008 від 01.09.2008р.
У зв'язку з тривалим невиконанням позичальником (відповідачем-1) своїх зобов'язань за кредитним договором по сплаті суми кредиту та відсотків за його користування, позивач 02.08.2013р. надіслав відповідачу-1 досудову вимогу вих. №200038722 про погашення заборгованості за кредитним договором. Проте, відповідач-1 залишив дану досудову вимогу без відповіді та задоволення.
Згідно додатку №1 до договору купівлі-продажу вказано кредитний договір № EL-SME603/022/2008 від 01.09.2008р, з якого вбачається, що боржником є Фізична особа-підприємець ОСОБА_2, загальна сума боргу якого за кредитним договором станом на 18.03.2011р. становить 46 540,43 грн.
Відтак, заборгованість відповідача-1 по тілу кредиту становить 46 540,43 грн.
За умовами п.3. кредитного договору, сторони домовились, що для розрахунку процентів за користування кредитом буде використовуватись фіксована процентна ставка - 21% річних.
За умовами п.2.1.6. додаткового договору у випадку порушення позичальником свого зобов'язання відповідно до п.3.6. цього додаткового договору фіксована процентна ставка чи фіксований відсоток (в залежності від виду процентної ставки, що застосовується за кредитним договором (плаваюча фіксована процентна ставка)) підвищується на 2% річних в порядку передбаченому цим додатковим договором.
Згідно поданого позивачем розрахунку позовних вимог, заборгованість відповідача-1 по відсотках за користування кредитом становить 24 075,20 грн.
Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Зазначені норми Цивільного кодексу України кореспондуються із приписами, встановленими Господарським кодексом України.
Так у відповідності із ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно п.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
У п.4.1.1. кредитного договору передбачено, що за порушення прийнятих на себе зобов'язань стосовно повернення кредитних коштів, сплаті процентів за користування кредитними коштами, у визначені цим договором строки, позичальник зобов'язується сплатити банку пеню в розмірі 1% від суми несвоєчасного виконаного грошового зобов'язання, за кожний день прострочки. Зазначена пеня сплачується додатково до прострочених сум, що підлягають сплаті згідно цього договору.
Як вбачається із долученого до матеріалів справи розрахунку при нарахуванні пені позивач правомірно обмежив її розмір подвійною обліковою ставкою НБУ, як того вимагають положення ст.3 Закон України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".
Водночас, при нарахуванні пені позивач не врахував положення ч.6 ст.232 ГК України щодо нарахування пені протягом шести місяців від дня коли зобов"язання мало бути виконано.
Відтак, судом здійснено перерахунок пені згідно якого за період з 10.02.2013р. по 10.08.2013р. пеня становить 4 933,08 грн.
Згідно ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За умовами ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України, ст.202 Господарського кодексу України зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином.
За умовами ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Оскільки зобов'язання відповідача-1 по кредитному договору не виконані позов підлягає до часткового задоволення шляхом стягнення з відповідача-1 46 540,43 грн. заборгованості по тілу кредиту, 24 075,20 грн. заборгованості по відсотках за користування кредитом, 4 933,08 грн. пені за несвоєчасне повернення суми кредиту.
Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача-2 заборгованості, суд зазначає наступне.
З огляду на приписи ч.3 ст. 22 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якими місцеві господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності, та на вимоги статей 1, 41, 12 ГПК господарські суди розглядають справи в порядку позовного провадження, коли склад учасників спору відповідає приписам статті 1 ГПК, а правовідносини, з яких виник спір, мають господарський характер (п.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011р. за №10 із змінами та доповненнями "Про деякі питання підвідомчості та підсудності справ господарським судам").
Як вказано у п.3.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011р. №10 із змінами та доповненнями, господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов: - участь у спорі суб'єкта господарювання; - наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; - наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; - відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.
Справи, віднесені до підвідомчості господарських судів, кваліфікуються за сукупністю предметного та суб'єктного критеріїв.
За суб'єктним критерієм до компетенції господарських судів відносять спори і справи між юридичними особами, фізичними особами - підприємцями та в передбачених законом випадках за участі державних органів, органів місцевого самоврядування, інших осіб. Окрему категорію справ становлять справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, які підвідомчі господарським судам незалежно від суб'єктного складу учасників відносин.
Згідно ч.1 ст.21 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу.
Відповідно ч.1 ст.1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Частиною 2 ст.1 ГПК України визначено, що у випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.
Водночас, до спорів про стягнення банком кредитної заборгованості з фізичних осіб, положення ч.2 ст.1 ГПК України не застосовуються.
Як вбачається із матеріалів справи відповідачем-2 по справі є фізична особа ОСОБА_3, яка не має статусу суб'єкта підприємницької діяльності.
Відповідно до п. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України. .
Відтак, суд на підставі п.1 ст.80 ГПК України припиняє провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення із ОСОБА_3 заборгованості за кредитним договором № EL-SME603/022/2008 від 01.09.2008р.
Водночас, позивач не позбавлений права звернутись з окремим позовом до вказаної фізичної особи в порядку цивільного судочинства за встановленою підвідомчістю.
Матеріалами справи підтверджено, що відповідач-1 не виконав належним чином свої зобов'язання перед позивачем по кредитному договору, заборгованість в добровільному порядку не сплатив, заходів щодо погашення заборгованості не вжив, відтак позовні вимоги, з врахуванням вищенаведених правових норм, є обґрунтованими і підлягають задоволенню частково.
В порядку ст. 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Відповідно до ч.1 ст.4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до ст.8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2013 рік" з 1 січня 2013 року мінімальну заробітну плату визначено у місячному розмірі 1 147,00 грн.
Згідно п.п.1 п.2 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру розмір ставки судового збору становить 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.
Згідно п.1 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
При поданні позову позивачем до стягнення заявлено 75 627,16 грн. та сплачено судовий збір на загальну суму 5 010,51 грн., а саме: згідно платіжного доручення №5357 від 09.10.2012р. - 3 906,78 грн. та згідно платіжного доручення №834 від 27.12.2011р. - 1 103,73 грн., в той час як судовий збір повинен був становити 1 720,50 грн.
Відтак позивачу, на підставі п.1 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір", слід повернути 3 290,01 грн. зайво сплаченого судового збору.
Згідно ст.49 ГПК України судовий збір слід покласти на позивача та відповідача-1 пропорційно до задоволеної суми позову.
Керуючись п.1 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір", ст.ст.11, 512, 525, 526, 543, 549, 599, 610-612, 625, 627-629, 655, 656, 1048, 1049, 1054 ЦК України, ст.ст.174, 193, 230, 232 ГК України, ст.ст. 1, 12, 21, 33, 43, 49, 75, п.1 ст.80, ст.ст.82-85, 115, 116 ГПК України, суд -
1. Позов задоволити частково.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" (03680, м.Київ, Голосіївський район, вул.Фізкультури, 28Д; п/р 26507002333333 в АТ «ОТП Банк»; МФО 300528; код ЄДРПОУ 36789421) 46 540,43 грн. заборгованості по тілу кредиту, 24 075,20 грн. заборгованості по відсотках за користування кредитом; 4 933,08 грн. пені за несвоєчасне повернення суми кредиту та 1 718,71 грн. судового збору.
3. В частині стягнення пені в сумі 78,45 грн. відмовити.
4. Наказ видати після набрання судовим рішення в законної сили, в порядку ст.116 ГПК України.
5. Припинити провадження у справі в частині позовних вимог до ОСОБА_3.
6. Ухвалою повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" (03618, м.Київ, вул.Фізкультури, 28 Д; п/р 26507002333333 в АТ «ОТП Банк»; МФО 300528; код ЄДРПОУ 36789421) з Державного бюджету України зайво сплачений судовий збір на загальну суму 3 290,01 грн., а саме згідно платіжного доручення №5357 від 09.10.2012р. - 2 186,28 грн. та згідно платіжного доручення №834 від 27.12.2011р. - 1 103,73 грн.
7. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.
8. Згідно ст.87 ГПК України повне рішення та ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді.
Повний текст рішення
виготовлено 23.12.2013р.
Суддя Сухович Ю.О.