ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
24 грудня 2013 р. Справа № 909/1329/13
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Максимів Т. В. , при секретарі судового засідання Конашенко О. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Хандлопекс", вул. Городоцька, 355-3,м. Львів,79040
до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "СОТА" вул. Юності, 33, м. Івано-Франківськ, 76494
про стягнення 41608,76 грн.
за участю представників сторін:
від позивача: представник Германович І.М., (довіреність № б/н від 11.10.13)
від відповідача: не з"явився
товариство з обмеженою відповідальністю "Хандлопекс" звернулось до господарського суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Сота" про стягнення 41608,76грн.
Позовні вимоги мотивовано невиконанням відповідачем прийнятих на себе зобов"язань згідно договору поставки №18 від 25.03.13 та обґрунтовано положеннями статей 526, 610, 625 Цивільного та 193 Господарського кодексів України.
Представник позивача в судовому засіданні на виконання вимог ухвали суду від 10.12.13 подав копію акта звіряння розрахунків від 17.12.13 та докази його направлення відповідачу у справі та підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві.
Всупереч клопотанню №211 від 06.12.13(вх.№19316/13 від 06.12.13), відповідач своїм конституційним правом на захист прав і охоронюваних законом інтересів не скористався, в судові засідання жодного разу не з"явився, хоча про час, дату та місце судового розгляду повідомлений належним чином ухвалами суду від 14.11.13, 28.11.13 та 10.12.13, вимоги ухвали суду від 10.12.13 щодо проведення звірки взаєморозрахунків не виконав. Однак у відзиві на позов №195 від 27.11.13 (вх.№18744/13 від 28.11.13) позовні вимоги визнав частково, на суму 13870,00грн. основного боргу, та вказав на те, що оплата ним проведена на підставі виставленого рахунку №211 від 15.04.13 на суму 46416,00грн., який відповідачем долучено до відзиву на позов. Нарахування штрафних санкцій вважає безпідставним, оскільки видаткова накладна №220 від 26.04.13 не містить посилання на договір поставки.
На момент винесення судом рішення заяв та клопотань від відповідача не надходило.
Відповідно до ч.3 ст.22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходи до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Згідно з п.3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України 26.12.2011 N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" з наступними змінами, у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про розгляд судової справи і забезпечення його явки в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів, що дає підстави для висновку суду щодо розгляду справи в порядку, передбаченому статтею 75 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи із врахуванням вимог Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно розгляду справи упродовж розумного строку, всебічно і повно з"ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються вимоги, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, вислухавши представника позивача, суд вважає за правильне взяти до уваги наступне.
25.03.13 між сторонами у справі укладено договір поставки №18. За умовами даного договору постачальник (позивач) зобов"язався поставити, а покупець (відповідач), у свою чергу, - прийняти товар і оплатити його вартість відповідно до рахунків та накладних, що є невід"ємними частинами даного договору. Термін дії договору - до 31.12.13, а в частині виконання грошових зобов"язань - до їх повного виконання ( п.7.7 договору).
Згідно п.2.1 договору №18 від 25.03.13 загальна кількість, ціна, асортимент товару узгоджуються сторонами додатково та вказуються у накладній, яка є невід"ємною частиною договору.
Пунктом 4.1 спірного договору сторони визначили обов"язок покупця оплатити вартість поставленого товару, вказану у накладній, у повному обсязі у строки, передбачені п.4.2 договору - протягом 14-ти календарних днів з моменту відвантаження товару.
На виконання прийнятих на себе договірних зобов"язань, згідно наявних в матеріалах справи копій видаткових накладних №96 від 26.03.13, №190 від 19.04.13, №220 від 26.04.13, податкових накладних, рахунків на оплату та довіреностей №0210 від 26.03.13 та №0223 від 26.04.13 позивачем здійснено поставку товарів відповідачу на суму 105300,00 грн.
В порушення визначеного п.4.1 договору №96 від 26.03.13 обов"язку вчасно та у повному обсязі здійснювати оплату вартості поставленого позивачем товару, відповідач за поставлений товар розрахувався частково, на суму 71100,00грн. Таким чином, залишок заборгованості відповідача на час винесення рішення судом становить 34200,00грн.
Керуючись умовами спірного договору та нормами чинного законодавства, позивачем у зв"язку з порушенням відповідачем термінів та обсягів розрахунків, нараховано 5087,84грн. 30% річних та 2320,92грн. пені.
В силу статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно ст.173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші тощо), а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Наведена правова норма кореспондується зі ст.509 Цивільного кодексу України: зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
За змістом ст.265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Реалізація суб'єктами господарювання товарів негосподарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
Наведена правова норма кореспондується зі ст.712 Цивільного кодексу України, згідно якої за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов"язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов"язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні положення встановлено і статтею 193 Господарського кодексу України: суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).
Згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Враховуючи умови п.п. 4.1 та 4.2 спірного договору, граничний строк оплати відповідачем товару, згідно видаткової накладної №220 від 26.04.13 - 10.05.13.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно пункту 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Пунктом 2 ст. 614 Цивільного кодексу України встановлено, що відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Відповідач доказів належного виконання своїх зобов'язань не надав, доводи позивача не спростував. Посилання відповідача про те, що оплата ним проведена на підставі виставленого рахунку №211 від 15.04.13 на суму 46416,00грн. до уваги не приймається, оскільки судом встановлено, що поставка товару на підставі видаткової накладної №220 від 26.04.13 відбулася на суму 57890,00грн., що підтверджується податковою накладною №215 від 26.04.13, а розбіжність у сумах спростовується письмовим поясненням позивача вх.№19516/13 від 10.12.13 та поясненням представника в судовому засіданні.
З огляду на встановлення судом факту порушення відповідачем прийнятого на себе зобов"язання, вимога щодо стягнення з відповідача 34200,00грн. основного боргу є обґрунтованою та підлягає до задоволення.
Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
В силу ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою (штрафом, пенею), якою, з огляду на положення ст.549 Цивільного кодексу України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов"язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно ч. 6 ст. 231 Господарського Кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
В силу ч. 2 статті 343 Господарського Кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
У відповідності до ст. 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом(ст.625 Цивільного кодексу України).
Пунктом 5.1 спірного договору сторони погодили, що при несвоєчасній оплаті за отриманий товар покупець сплачує постачальнику суму боргу з врахуванням встановленого інлексу інфляції 30% річних та пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення. Таким чином, укладаючи договір, сторони дійшли згоди відносно забезпечення виконання відповідачем грошових зобов'язань пенею та відсотками річних та погодили строк їх нарахування.
Керуючись умовами спірного договору та нормами чинного законодавства, позивачем у зв"язку з порушенням відповідачем термінів та обсягів розрахунків, нараховано 5087,84грн. 30% річних та 2320,92грн. пені, оскільки сторони уклали договір поставки №18 від 25.03.13, в якому погодили розмір штрафних санкцій, а поставка згідно видаткової накладної №220 від 26.04.13 відбулася в межах спірного договору, посилання на який міститься у податковій накладній №215 від 26.04.13.
Відповідно до вимог частини 1 статті 4-7 Господарського процесуального кодексу України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого позивачем нарахування, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.
Відповідно до ст.55 Господарського процесуального кодексу України, судом здійснено перерахунок пені та відсотків річних у відповідності до вищенаведеної правової норми та задоволено їх частково, пеню - на суму 2306,86грн., 30 % річних - на суму 5059,73грн., оскільки наявний в матеріалах справи розрахунок позивача є арифметично невірним.
В контексті вищенаведеного, позов підлягає до задоволення частково.
Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій сторони, судові витрати, у відповідності до ст.49 ГПК України, покласти на відповідача пропорційно до задоволених вимог.
На підставі вищевикладеного, у відповідності до ст.124 Конституції України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст.11, 509, 525, 526, 530, 546, 547, 549, 610, 612, 614, 625, 629, 712 Цивільного Кодексу України, ст.ст.173, 193, 216, 230, 231, 265, 343 Господарського кодексу України, керуючись ст.ст.4-7, 43, 49, 55, 75, ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
позов товариства з обмеженою відповідальністю "Хандлопекс" до товариства з обмеженою відповідальністю "Сота" про стягнення 41608,76грн. задовольнити частково.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Сота"(м.Івано-Франківськ, вул.Юності, 33, код ЄДРПОУ 31262487) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Хандлопекс"(м.Львів, вул.Городоцька, 355-3, код ЄДРПОУ 37800770) 34200,000(тридцять чотири тисячі двісті гривень) основного боргу, 2306,86(дві тисячі триста шість гривень вісімдесят шість копійок)пені, 5059,73(п"ять тисяч п"ятдесят дев"ять гривень сімдесят три копійки) 30 % річних та 1718,76(одну тисячу сімсот вісімнадцять гривень сімдесят шість копійок) судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
В решті позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 27.12.13
Суддя Максимів Т. В.
Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"
________________ Легінь О. В. 27.12.13