ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91016, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел./факс 55-17-32, inbox@lg.arbitr.gov.ua _____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
25 грудня 2013 року Справа № 913/3073/13
Провадження №9/913/3073/13
за позовом Луганської обласної ради, м. Луганськ
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганськвода", м. Луганськ
про стягнення 1 977 337 грн. 28 коп.
суддя Ворожцов А.Г.,
секретар судового засідання Чех Т.М.
в присутності представників сторін:
від позивача - Вінюков В.М., дов.№ 1/10-662, від 22.04.13,
від відповідача - Ключнікова С.І., дов. б/н від 26.07.13
суть спору: позивач, Луганська облрада, звернувся з позовом про стягнення з відповідача заборгованості зі сплати частини концесійного платежу за 1-й квартал 2013 року та пені за порушення грошового зобов'язання в загальній сумі 1977337,28 грн., з яких:
- борг складає 1507719,88 грн.,
- пеня за порушення строку внесення концесійних платежів за 4-й квартал 2012 року за період з 17 травня по 22 серпня 2013 року - 171584,56 грн.,
- пеня за порушення строку внесення частини концесійного платежу за 1-й квартал 2013 року в сумі 3015439,76 грн. за період з 17 травня по 3 листопада 2013 року - 192905,53 грн.,
- пеня за порушення строку внесення частини концесійного платежу за 1-й квартал 2013 року в сумі 1507719,88 грн. за період з 3 травня по 3 листопада 2013 року - 105127,31 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на укладений між ним та відповідачем концесійний договір № 4 від 21.03.08, внесені до цього договору угоди № 1 від 19.09.08, № 2 від 01.12.08, № 3 від 19.12.08, № 4 від 11.08.11.
Згідно з п. 1 концесійного договору позивач (концесієдавець) надав строком на 25 років відповідачу (концесіонер) право здійснювати управління (експлуатацію) об'єктом концесії, а останній зобов'язався сплачувати концесійні платежі та виконувати інші зобов'язання, передбачені цим договором.
Розмір платежів встановлений на підставі Методики розрахунку концесійних платежів, затв. постановою КМУ від 12.04.2000 № 639, при цьому за кожний наступний квартал розмір концесійних платежів має коригуватися на індекс інфляції.
1 березня 2013 року сторони уклали додаткову угоду № 5 про розірвання концесійного договору, однак грошове зобов'язання в частині сплати концесійного платежу за 1-й квартал 2013 року в розмірі 1507719,88 грн. відповідачем було порушене, у зв'язку з чим відповідачу нарахована пеня за порушення строку внесення концесійних платежів за період з травня по листопад поточного року.
Відповідач, ТОВ "Луганськвода", відзивом на позовну заяву за № 20/1 позовні вимоги визнав частково, а саме в частині стягнення 364490,09 грн., з яких заборгованість зі сплати пені за порушення строків внесення концесійних платежів за 4-й квартал 2012 року за період з 17 травня по 22 серпня 2013 року складає 171584,56 грн., заборгованість зі сплати пені за порушення строків внесення концесійних платежів за 1-й квартал 2013 року за період з 17 травня по 3 листопада 2013 року складає 192905,53 грн.
Відповідач не визнав позов в частині стягнення 1612847,19 грн., у т.ч. заборгованість зі сплати частини концесійних платежів за 1-й квартал 2013 року в сумі 1507719,88 грн. та заборгованість зі сплати пені за порушення строків внесення концесійних платежів за 1-й квартал 2013 року за період з 3 травня по 3 листопада 2013 року в сумі 105127,31 грн.
Доводи відповідача ґрунтуються на нормах ч.ч. 2 та 3 ст. 653 ЦК України, згідно з якими при розірванні договору зобов'язання сторін припиняються з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.
Відповідач посилається на додаткову угоду № 5 про розірвання концесійного договору, яка була підписана сторонами 1 березня 2013 року та сам договір, у яких відсутні посилання на те, що умови договору, зокрема щодо зобов'язань за договором, розповсюджуються на відносини до того моменту, коли буде переданий об'єкт концесії, немає й жодних умов про обов'язок відповідача здійснювати оплату позивачу концесійних платежів до моменту фактичного передання об'єкту концесії.
Фактично, з огляду на умови концесійного договору, додаткової угоди та норм законодавства, вважає відповідач, договір є розірваним з моменту досягнення домовленості між його сторонами, тобто з 1 березня 2013 року, а зобов'язання за договором, зокрема оплата концесійних платежів, є припиненими саме з цієї дати.
У судовому засіданні 25.12.13 представник відповідача звернувся до суду з клопотанням про зменшення нарахованої позивачем пені на 50% та відстрочення виконання судового рішення до 1 березня 2015 року.
Оцінивши матеріали справи, вислухавши доводи учасників судового процесу, суд дійшов наступного висновку.
Спір виник через порушення грошового зобов'язання відповідачем за концесійним договором.
Відповідно до ст. 1115 ЦК України за договором комерційної концесії одна сторона (правоволоділець) зобов'язується надати другій стороні (користувачеві) за плату право користування відповідно до її вимог комплексом належних цій стороні прав з метою виготовлення та (або) продажу певного виду товару та (або) надання послуг.
Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем було укладено концесійний договір № 4 від 21.03.08 (Т. 1, а.с. 25 - 35) та внесені численні додаткові угоди до цього договору, зокрема, № 1 від 19.09.08, № 2 від 01.12.08, № 3 від 19.12.08, № 4 від 11.08.11 (Т. 1, а.с. 36 - 45, 64 - 69).
Згідно з п. 1 концесійного договору позивач (концесієдавець) надав строком на 25 років відповідачу (концесіонер) право здійснювати управління (експлуатацію) об'єктом концесії, а останній зобов'язався сплачувати концесійні платежі та виконувати інші зобов'язання, передбачені цим договором.
За умовою п. 2 договору об'єктом концесії є цілісний майновий комплекс ОКП "Компанія "Луганськвода", при цьому перелік. вартість майна, що надається в концесію, його місцезнаходження, зазначені в додатку № 1.
В абзаці 3 пункту 10 договору сторонами було визначено порядок внесення концесійних платежів - щоквартально в 5-ти денний термін від дати, встановленої для подачі річних бухгалтерських звітів (балансів), а за 4-й квартал термін складає 10 днів.
Розмір платежів встановлений на підставі Методики розрахунку концесійних платежів, затв. постановою КМУ від 12.04.2000 № 639, при цьому за кожний наступний квартал розмір концесійних платежів має коригуватися на індекс інфляції.
Згідно з рішенням господарського суду м. Києва від 21.10.10 у справі № 45/189 відповідачу було надано відстрочку оплати концесійних платежів шляхом перенесення їх оплати до моменту досягнення підприємством позитивного фінансового результату від господарської діяльності (прибутку), але не більш ніж на два роки з моменту набрання рішенням законної сили (набрало законної сили 15.11.2000).
Однак, з 16.11.12 за відповідачем, окрім стягнутої за рішенням господарського суду Луганської області від 10.07.12 у справі № 11/200/2011(29/54/2011) заборгованості зі сплати концесійних платежів в сумі 24199857,73 грн. за період з 1-го по 3-й квартали 2010 року, утворилась заборгованість за договором за період з 4-го кварталу 2010 року по 3-й квартал 2012 року в сумі 36044848,34 грн.
Ця заборгованість разом з пенею в розмірі 472719,32 грн., штрафу за порушення строків внесення інвестицій за період з 1 січня по 31 грудня 2011 року в сумі 4114594,01 грн. була стягнута за рішенням господарського суду у справі № 3/5014/3276/2012.
Крім того, відповідач не виконав зобов'язання зі сплати концесійних платежів в сумі 4518641,0 грн. за 4-й квартал 2012 року та в сумі 4523159,64 грн. за 1-й квартал 2013 року.
Рішенням господарського суду Луганської області у справі № 913/1387/13 з відповідача було стягнуто заборгованість зі сплати концесійних платежів в сумі 4518641,0 грн. за 4-й квартал 2012 року; частину концесійного платежу за 1-й квартал 2013 року (60 днів) - 3015439,76 грн.; пеню за порушення строків внесення концесійних платежів за період з 4-го кварталу 2010 року по 3-й квартал 2012 року в сумі 2221376,09 грн. за період з 18.12.12 по 16.05.13; пеню за порушення строків внесення концесійних платежів за 4-й квартал 2012 року в сумі 155985,96 грн. за період з 22.02.13 по 16.05.13; пеню за порушення строків внесення концесійних платежів за 1-й квартал 2013 року в сумі 17349,11 грн. за період з 03.05.13 по 16.05.13; штраф за порушення строків внесення інвестицій за період з 1 січня по 31 грудня 2012 року в сумі 5603880,10 грн.
1 березня 2013 року сторони уклали додаткову угоду № 5 про розірвання концесійного договору, однак акт прийому-передачі щодо повернення об'єкту концесії був підписаний 31 березня 2013 року, тому позивач вважає, що протягом 1-го кварталу поточного року майновий комплекс знаходився в управління відповідача й за цей період останній має внести концесійний платіж в сумі 4523159,64 грн. з урахуванням інфляції згідно з п. 4 Методики та додатку № 6 до договору.
Разом з тим, враховуючи судове рішення від 11.07.13 по справі № 913/1387/13, за яким з відповідача стягнуто частину концесійного платежу за 1-й квартал 2013 року в розмірі 3015439,76 грн., позивач вимагає від відповідача сплати концесійного платежу за цей період в сумі 1507719,88 грн.
Умовою п. 32.2 договору передбачена відповідальність за порушення строків внесення концесійних платежів у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення оплати.
Позивач звертає увагу на те, що відповідачем були порушені зобов'язання зі сплати концесійних платежів ще до набрання чинності п. 10.1 договору (15.11.10), яким встановлені строки виконання грошових зобов'язань, що не були виконані відповідачем у встановлені строки до 15.11.10 (з 2-го кварталу 2008 року по 3-й квартал 2010 року).
Рішенням господарського суду Луганської області від 10.07.12 у справі № 11/200/2011(29/54/2011) з відповідача було стягнуто пеню за порушення грошового зобов'язання в сумі 2871974,18 грн., які відбулися за період з 2-го кварталу 2008 року по 3-й квартал 2010 року.
Рішенням господарського суду Луганської області від 04.03.13 по справі № 3/5014/3276/2012 з відповідача було стягнуто пеню за період з 16.11.12 по 17.12.12 в сумі 472719,32 грн. за порушення грошового зобов'язання за період з 4-го кварталу 2010 року по 3-й квартал 2012 року.
Крім того, рішенням господарського суду Луганської області від 11.07.13 у справі № 913/1387/13 з відповідача стягнуто пеню в сумі 2221376,09 грн. за період з 18.12.12 по 16.05.13 за порушення грошового зобов'язання, які відбулися за період з 4-го кварталу 2010 року по 3-й квартал 2012 року.
Через порушення грошового зобов'язання позивач, посилаючись на п. 32.2 концесійного договору, донарахував відповідачу пеню за порушення строку внесення концесійних платежів у 4-му кварталі 2012 року в сумі 4518641,0 грн. за період з 17 травня по 22 серпня 2013 року (98 днів), яка складає 171584,56 грн.
З посиланням на п. 32.2 концесійного договору нарахована пеня й пеня за порушення строку внесення частини концесійного платежу за 1-й квартал 2013 року в сумі 3015439,76 грн. за період з 17 травня по 3 листопада 2013 року - 192905,53 грн. та пеня за порушення строку внесення частини концесійного платежу за 1-й квартал 2013 року в сумі 1507719,88 грн. за період з 3 травня по 3 листопада 2013 року - 105127,31 грн.
Вирішуючи цей спір, суд врахував наступне.
Відповідно до ч. 5 ст. 22 ГПК України відповідач має право визнати позов повністю або частково.
Таким чином, законодавець надав право відповідачу під час розгляду справи в господарському суді визнати позов повністю або частково. Оскільки відповідач скористався своїм правом щодо часткового визнання позовних вимог в сумі 364490,09 грн., у т.ч. з яких заборгованість зі сплати пені за порушення строків внесення концесійних платежів за 4-й квартал 2012 року за період з 17 травня по 22 серпня 2013 року складає 171584,56 грн., заборгованість зі сплати пені за порушення строків внесення концесійних платежів за 1-й квартал 2013 року за період з 17 травня по 3 листопада 2013 року складає 192905,53 грн., і це визнання викладене у письмовій формі у наданому відзиві на позовну заяву, суд приймає цю обставину до уваги.
Відповідно до ч. 5 ст. 78 ГПК України у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.
Оскільки часткове визнання позову не суперечить законодавству та не порушує прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб, крім того, визнана відповідачем сума підтверджується матеріалами справи, суд приймає це визнання та вважає позовом обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню в цій частині.
Щодо решти позовних вимог.
Відповідно до ч.ч. 2 та 3 ст. 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.
Йдеться про повне припинення зобов'язань сторін такого договору, яке має відбутися саме з моменту надання відповідній угоді (у спірних відносинах - додаткова угода № 5 від 01.03.13 про розірвання концесійного договору) сторін про це необхідної формі, оскільки угода щодо розірвання договору сама по собі є договором, а, відтак, на неї поширюються всі правила глави 53 ЦК України Укладення, зміна і розірвання договору.
Суд не погоджується з доводами позивача щодо правомірності нарахування ним концесійних платежів з 1-го по 31-го березня 2013 року з посиланням на п. 7 додаткової угоди № 5 (Т. 1, а.с. 70 - 73), оскільки у цьому пункті йдеться про зобов'язання відповідача надавати населенню послуги з водозабезпечення та водовідведення у встановленому концесійним договором об'ємі, а не про зобов'язання щодо сплати концесійних платежів.
Крім того, умовою п. 2 цієї угоди сторони передбачили термін, протягом якого відповідач мав передати позивачу об'єкт концесії, - 30 днів з моменту набрання сили цієї додаткової угоди, тобто до 30 березня включно.
Таким чином, зобов'язання відповідача щодо сплати концесійних платежів припиняються з моменту укладення угоди про розірвання концесійного договору, оскільки інше не встановлено цією угодою від 01.03.13.
Виходячи з цього, позивач не має права нараховувати концесійні платежі з 1 березня 2013 року та нараховувати пеню за несплату цих платежів з цієї дати, незважаючи на те, що акт прийому-передачі щодо повернення об'єкту концесії був підписаний 31 березня 2013 року, оскільки підписання цього акту через місяць після укладення додаткової угоди № 5 не впливає на відносини сторін в розумінні ст. 653 ЦК України.
Щодо клопотання відповідача про зменшення нарахованої пені.
Відповідно до ст. 233 ГК України суду надано право зменшувати розмір штрафних санкцій у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. Законодавець встановив, що при цьому повинно бути взято до уваги:
·ступінь виконання зобов'язання боржником,
·майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні,
·не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Частина 3 статті 551 ЦК України містить норму, за якою розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Аналогічна норма міститься й у п. 3 ст. 83 ГПК України, за якою господарський суд має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Таким чином, суд має право, виходячи з конкретних обставин справи, зменшити розмір штрафних санкцій, але не звільнити повністю боржника від їх сплати.
Суд приймає до уваги:
- пеня, яка нарахована позивачем за порушення строків внесення концесійних платежів, надмірно велика порівняно з його збитками,
- послуги надавались відповідачем за тарифами, які були затверджені рішенням Луганської облради від 29.05.08, на момент прийняття були вже економічно необґрунтованими. З 2011 року декілька раз ці тарифи коригувалися уповноваженими органами, але за окремими складовими тарифу та не для всіх категорій споживачів, у зв'язку з чим тариф не відповідав економічно обґрунтованому рівню на протязі всій виробничої діяльності підприємства,
- нормою ч. 4 ст. 31 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що у разі затвердження тарифів на житлово-комунальні послуги нижчим від розміру економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво орган, який їх затвердив відшкодовує з відповідного місцевого бюджету виробникам різницю між затвердженим розміром тарифів та економічно обґрунтованими витратами на виробництво цих послуг.
Відповідно до ч. 8 ст. 31 вказаного Закону у разі зміни цін/тарифів на послуги/товари центральними органами виконавчої влади, національними комісіями, що здійснюють державне регулювання у відповідній сфері, які призвели до непередбачених витрат виконавців/виробників, центральні органи виконавчої влади зобов'язані відшкодувати в повному обсязі збитки, зумовлені такими змінами, протягом поточного фінансового року та до затвердження нового бюджету.
Однак відшкодування відповідачу різниці між затвердженим розміром тарифів та економічно обґрунтованими витратами на виробництво цих послуг здійснювалось не в повному обсязі та несвоєчасно, у зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 280 312,3 тис. грн. що підтверджується протоколом засідання територіальної комісії з погашення заборгованості ПЕК Луганської області від 20.11.13 № 49,
Ш на час розгляду цієї справи основними боржниками відповідача є вугільні і теплопостачаючі підприємства (питома вага в дебіторській заборгованості - 31%), які знаходяться під правовим захистом Закону України "Про заходи, направлені на забезпечення стабільного функціонування підприємств паливно-економічного комплексу". Відповідач несе витрати зі сплати судових зборів для стягнення заборгованості з вугільних і теплопостачаючих підприємств, а отримати від з них грошові кошти навіть у примусовому порядку не міг протягом декількох років, оскільки відповідно до ч. 6 ст. 3.7 вказаного Закону та п. 15 ст. 34 Закону України "Про виконавче провадження" (які діяли до 2013 року) виконавче провадження підлягало припиненню у випадку внесення боржника до реєстру ПЕК.
- відповідач є збитковим підприємством згідно з балансом станом на 30 вересня 2013 року та звіту про фінансовий результат,
- відповідачем надані до справи належні докази, які підтверджують доводи щодо зменшення пені.
Ці та інші обставини, на які посилається відповідач, є виключними та такими, які надають суду застосувати право щодо зменшення нарахованої пені, яке надано суду чинним законодавством.
За таких обставин суд вважає за можливе зменшити розмір нарахованої пені на 50% до суми 182245,05 грн.
Щодо клопотання про відстрочення виконання судового рішення.
Відповідно до ст. 121 ГПК України, за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони…господарський суд, який видав виконавчий документ, у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення.
Підставою для відстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом.
Як зазначив Вищий господарський суд України у роз'ясненні президії ВАСУ від 12.09.96 № 02-5/333 (з подальшими змінами та доповненнями), вирішуючи питання про відстрочку… виконання рішення, суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступень вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.
Розглядаючи клопотання відповідача, суд виходить з того, що:
·згоди сторін на вжиття заходів з надання розстрочення судового рішення стаття 121 ГПК України не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами розстрочки,
·господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи утруднюють його виконання, тому розглядаючи цю заяву відповідача, суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Тому заслуговують на увагу доводи заявника щодо обставин, що ускладнють виконання судового рішення в строк у зв'язку з об'єктивними причинами, наведеними вище.
Відповідач просить відстрочити виконання судового рішення до 1 березня 2015 року, однак, враховуючи матеріальні інтереси обох сторін, задоволення судом клопотання відповідача про зменшення пені вдвічі, суд вважає, що судове рішення за цією справою має бути відстрочено до грудня 2014 року.
Виходячи з фактичних обставин, керуючись ст.ст. 47-1, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганськвода", 91047, м. Луганськ, кв-л Пролетаріату Донбасу, буд. 166, код 35554719, на користь позивача, Луганської обласної ради, 91016, м. Луганськ. пл. Героїв ВВВ, буд. 3, код 37991110, зменшену судом пеню в розмірі 182245,05 грн., крім того, витрати зі сплати судового збору - 7289, 80грн.
3. В решті позову відмовити.
4. Відстрочити виконання судового рішення до грудня 2014 року (включно).
Наказ видати після набрання законної сили даним рішенням.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Повний текст рішення складено і підписано 27.12.13.
Суддя А.Г. Ворожцов