Справа № 454/2120/13-ц
15 листопада 2013 року Сокальський районний суд Львівської області у складі:
головуючого - судді Адамович М. Я. ,
при секретарі Калиш В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Сокалі, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до державного підприємства «Львіввугілля» про стягнення моральної шкоди, спричиненої ушкодженням здоров»я при виконанні трудових обов»язків, внаслідок професійного захворювання,
Позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до відповідача державного підприємства «Львіввугілля», у позовній заяві вказав, що 24.07.1965 року він прийнятий підземним електрослюсарем II розряду на шахту № 5 тресту "Червоноградвугілля", 13.10.1965 року звільнений у звязку із службою в армії. 27.08.1970 року позивач прийнятий на шахту № 5 "Великомостівська" комбінату "Укрзахідвугілля" підземним електрослюсарем. 21.02.1974 року звільнений з шахти. 29.11.1993року позивач прийнятий підземним електрослюсарем 4-ого розряду на дільницю № 2 з повним робочим днем під землею на шахту № 5 «Великомостівська» Західно-Українського виробничого об»єднання «Укрзахідвугілля». 22.03.1993 року він переведений підземним електрослюсарем 5-ого розряду. 11.03.1995 року позивач звільнений. У зв'язку із роботою в особливо шкідливих та тяжких умовах праці у позивача погіршився стан здоров'я, внаслідок чого він неодноразово був змушений звертатись за медичною допомогою. В 1990 роках у нього погіршився стан здоровя внаслідок чого він перебував на лікуванні в Соснівській міській лікарні з діагнозом. 20.10.1994 року роботодавцем було складено акт розслідування професійного захворювання (отруєння). Згідно п. 11 акту, професійне захворювання виникло через пилевий стаж на вугільній шахті який становить 4 роки 6 місяців. Професійне захворювання виникло в результаті контакту з вугільно-породним шахтним пилом, безпосередньою причиною профзахворювання є вугільно-породній пил в концентрації вище рівня ГДК. Висновком Сокальської районної МСЕК від 21.11.1995 року позивачу встановлено вперше III групу інвалідності та 50 % ступеня втрати професійної працездатності. Висновком Львівської обласної МСЕК №3 від 24.11.2000 року йому безтерміново встановлено ІІІ групу інвалідності та 50% ступеня втрати професійної працездатності. Вважає, що внаслідок отриманого професійного захворювання йому завдано великої моральної шкоди у вигляді фізичних та душевних страждань, які виражаються у тому, що він втратив працездатність, став інвалідом, у нього з'явились постійні болі в кистях рук, болі в спині, попереку, позивач змушений постійно звертатись за медичною допомогою, стан здоров'я став незадовільним. У зв'язку із отриманим професійним захворюванням порушено всі нормальні умови життя позивача, він відчуває великі незручності при веденні домашнього господарства, йому стало важко займатись домашніми справами, що потребують навіть невеликих фізичних зусиль, змушений докладати додаткових зусиль для організації життя, вести малорухомий спосіб життя. Вважає, що у нього наявний факт заподіяння моральної шкоди, оскільки безстроково на 50% втратив працездатність внаслідок професійного захворювання, що значно посилює його фізичні та моральні страждання. З покликанням на "Правила відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків" затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 472 від 23.06.1993 року, постанову Пленуму Верховного суду України № 6 від 23.02.1992 року "Про практику розгляду судами цивільних справ про відшкодування шкоди" ст.ст. 153, 173 КЗпП України, ст. 440-1 ЦК Української РСР (1963 року), Рішення Конституційного суду України № 1-рп/2004 від 27.01.2004 року, постанову Пленуму Верховного суду № 4 від 31.03.1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", просить суд стягнути з відповідача ДП "Львіввугілля" в його користь 28675грн. відшкодування моральної, спричиненої ушкодженням здоров'я при виконанні трудових обов'язків, внаслідок професійного захворювання.
В запереченні на позовну заяву представник відповідача вказав, що у відповідності до тексту позовної заяви позивач з 29.11.1993р. перебував у трудових відносинах із Шахтою №5 «Великомостівська», а 11.03.1995р. був звільнений з роботи за власним бажанням. 20.10.1994р. Шахтою №5 «Великомостівська» видано ОСОБА_2 розслідування професійного захворювання. Висновком Сокальської районної МСЕК від 21.11.1995р. встановлено вперше III групу інвалідності та 50% ступеня втрати професійної працездатності. Наведені в акті підстави про те, що пиловий стаж на вугільній шахті становить 4 роки та 6 місяців ставить під сумнів справжніть встановленого діагнозу Антракосилікоз І-ІІ ступеня, а також ступінь втрати професійної працездатності в розмірі 50%. Наказом МПЕ України від 11.07.2000р. № 248 «Про ліквідацію ДВАТ «Шахти №5 «Великомостівська» ДХК«Укрзахідвугілля» зобов'язано організувати роботу з фізичної ліквідації ДВАТ «Шахта №5 «Великомостівська». Пунктом 9 даного наказу передбачено, що правонаступником майнових прав та обов'язків ДВАТ «Шахта №5 «Великомостівська», призначити ДК «Укрвуглереструктуризація» згідно з розподільчим балансом. Таким чином, ДК «Укрвуглереструктуризація» несе відповідальність за боргові зобов'язання ДВАТ «Шахта №5 «Великомостівська». На підставі наведеного позивач не перебував у трудових відносинах із ДП „Львіввугілля", оскільки, Наказом Міністерства палива та енергетики України від 24.12.2002р. №751 „Про реорганізацію ВАТ ДХК „Львіввугілля" створено ДП „Львіввугілля" в склад якого ДВАТ «Шахта №5 «Великомостівська» не ввійшла, а внаслідок виділення приєднана в склад ДК «Укрвуглереструктуризація». Саме тому, належною стороною по справі є ДП «Центрально-західна Компанія «Вуглеторфреструктуризація» в особі Західно-Української виконавчої дирекції з ліквідації шахт ДК «Укрвуглереструктуризація». Просить суд відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до ДП «Львіввугілля» про стягнення моральної шкоди, спричиненої ушкодженням здоров'я при виконанні трудових обов'язків, внаслідок професійного захворювання.
Представник позивача ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просить задовольнити в повному обсязі, в обґрунтування навів обставини, викладені у позовній заяві, вважає, що спричинення позивачу значної моральної шкоди є повністю доведеним в ході розгляду справи як наданими поясненнями так і чисельними медичними документами.
Представник відповідача ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, підтримала обґрунтування, надане у письмовому запереченні на позовну заяву.
Заслухавши учасників судового розгляду та дослідивши письмові матеріали справи, оцінивши докази по справі в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково з наступних підстав.
Як встановлено із дослідженої в судовому засіданні трудової книжки на ім»я ОСОБА_1, з 24.07.1965р. по 13.10.1965р., з 27.08.1970р. по 21.02.1974р., а також з 29.11.1993р. по 11.03.1995р. він працював на шахті №5 «Великомостівська» комбінату «Укрзахідвугілля» та виконував роботу підземного електрослюсара.
Із дослідженого акту розслідування професійного хронічного захворювання від 20.10.1994 року встановлено, що професійне захворювання ОСОБА_1 виникло внаслідок контакту з вугільно-породним шахтним пилом в концентрації вище ГДК.
Із довідки обласної МСЕК Серії 2-18 №020012 від 21.11.1995р. ОСОБА_1 вперше встановлено ІІІ групу інвалідності та 55% втрати професійної працездатності.
З довідки МСЕК Серії ЛВА-1 №043480 від 24.11.2000р. ОСОБА_1 підтверджено ІІІ групу інвалідності.
У зв»язку зі наявністю вказаного вище захворювання позивач ОСОБА_1 неодноразово перебував на стаціонарному та амбулаторному лікуванні, що вбачається з наданих позивачем виписок з історій хвороби.
Таким чином, вперше позивачу ОСОБА_1 встановлено ІІІ групу інвалідності та 55% втрати працездатності - 21.11.1995 року.
Отже, право на відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров»я, у позивача виникло 21.11.1995 року, коли висновком МСЕК йому вперше встановлено 55% втрати професійної працездатності та ІІІ групу інвалідності.
На цей час спірні правовідносини були врегульовані ЦК УРСР 1963 року, Законом України «Про охорону праці» та Правилами відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров»я, пов»язаним з виконанням трудових обов»язків, затвердженими постановою КМУ №472 від 23.06.1993 року.
Відповідно до ст. 71 ЦК УРСР 1963р., який діяв на час виникнення спірних правовідносин, загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється три роки.
Разом з тим, згідно із ст. 83 ЦК УРСР 1963р. позовна давність не поширюється на вимоги, що випливають з порушення особистих немайнових прав, крім випадків, передбачених законом.
Згідно із п.16 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31.03.1995р., до вимог про відшкодування моральної шкоди, заподіяної поширенням відомостей, що не відповідають дійсності і порочать честь, гідність чи ділову репутацію фізичної або юридичної особи,
згідно з ч.3 ст.7 ЦК застосовується строк позовної давності в один рік. До вимог про відшкодування моральної шкоди у випадках, передбачених трудовим законодавством, - тримісячний строк (ст. 233 КЗпП). До інших вимог про відшкодування моральної шкоди, як вимог, що випливають з порушення особистих немайнових прав, строки позовної давності відповідно до ст. 83 ЦК не застосовуються.
Оскільки вимоги позивача випливають з порушення особистих немайнових прав тому, відповідно до ст. 83 ЦК УРСР 1963 року позовна давність не розповсюджується на такі вимоги позивача.
Відповідно до ст. 440-1 ЦК УРСР 1963р. моральна (немайнова) шкода, заподіяна громадянину або організації діяннями іншої особи, яка порушила їх законні права, відшкодовується особою, яка заподіяла шкоду, якщо вона не доведе, що моральна шкода заподіяна не з її вини. Моральна шкода відшкодовується в грошовій або іншій матеріальній формі за рішенням суду незалежно від відшкодування майнової шкоди.
Розмір відшкодування визначається судом з урахуванням суті позовних вимог, характеру діяння особи, яка заподіяла шкоду, фізичних чи моральних страждань потерпілого, а також інших негативних наслідків, але не менше п'яти мінімальних розмірів
заробітної плати.
У п. 9 постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31.03.1995р. звернуто увагу на те, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках та інш. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
У випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи.
В ході розгляду справи встановлено, що виконуючи трудові обов»язки позивач ОСОБА_1 отримав ушкодження здоров»я, з приводу чого тривалий час перебував на стаціонарному лікуванні та продовжує лікуватися. Даний факт стверджується дослідженими медичними документами, а також актом розслідування професійного хронічного захворювання від 20.10.1994р..
Згідно із п. 1 «Правил відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків» затверджених постановою КМУ №472 від 23.06.1993р. (які були чинні на момент виникнення спірних правовідносин), власник підприємства, установи і організації (надалі - підприємство) або уповноважений ним орган (надалі - власник) несе матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну працівникові
каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків (надалі - ушкодження здоров'я), а також за моральну шкоду, заподіяну потерпілому власником фізичного чи психічного впливу небезпечних або шкідливих умов праці.
Суд критично ставиться до тверджень представника відповідача про необхідність звернення позивача із даним позовом до правонаступника шахти №5 «Великомостівська» - ДК «Укрвуглерестуктуризація», оскільки із копії листа міністерства енергетики та вугільної промисловості України №21-01-156 від 22.05.2011р., встановлено, що ліквідацію шахти №5 «Великомостівська» прийнято проводити без правонаступника, згідно постанови КМУ №280 від 28.03.1997р.
Таким чином, суд покладає обов'язок відшкодувати моральну шкоду позивачу ОСОБА_1 на відповідача державне підприємство «Львіввугілля», яка спричинена ушкодженням здоров»я при виконанні трудових обов»язків внаслідок професійного захворювання.
В свою чергу, що стосується розміру відшкодування моральної шкоди, суд враховує те, що даний розмір згідно із п. 11 Правил (в ред. від 23.06.1993р., яка діяла на час виникнення спірних правовідносин), не може перевищувати 200 мінімальних розмірів заробітної плати незалежно від інших будь-яких виплат.
Враховуючи роз»яснення, викладені у п. 9 постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31.03.1995р., до розрахунку суми відшкодування заподіяної моральної шкоди суд застосовує розмір мінімальної заробітної плати 1147 грн., який діє на час розгляду справи.
При визначенні розміру грошового відшкодування моральної шкоди, суд враховує характер заподіяної позивачу шкоди, глибину фізичних та душевних страждань позивача, а також вимоги розумності та справедливості, тому, позовну вимогу позивача про відшкодування моральної шкоди в сумі 28675грн., суд задовольняє частково на суму 2500 грн.
Керуючись ст.ст. 10,60,212 ЦПК України, 440-1 ЦК УРСР 1963р , суд,-
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з державного підприємства «Львіввугілля» в користь ОСОБА_1 2500 (дві тисячі п»ятсот) грн. відшкодування моральної шкоди, спричиненої ушкодженням здоров»я при виконанні трудових обов»язків внаслідок професійного захворювання.
Стягнути з ДП «Львіввугілля» в користь держави 114 (сто чотирнадцять) грн. 70 коп. судового збору.
Рішення може бути оскаржене учасниками розгляду в апеляційному порядку до Апеляційного суду Львівської області через Сокальський районний суд шляхом подання в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Головуючий: М. Я. Адамович