83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
25.11.2013 Справа № 905/6587/13
Господарський суд Донецької області у складі судді Гриник М.М.
при секретарі Новіковій В.Р.
розглянувши матеріали справи
за позовом Управління комунального господарства Констянтинівської міської ради, м.Констянтинівка
до відповідача публічного акціонерного товариства "Констянтинівське автотранспортне підприємство - 11409", м.Констянтинівка
про зобов'язання оформити правовстановлюючі документи на земельну ділянку
За участю представників:
від позивача: Піскунова М.І., за довір.
від відповідача: не з'явився
Управління комунального господарства Констянтинівської міської ради звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до публічного акціонерного товариства "Констянтинівське автотранспортне підприємство - 11409" про зобов'язання оформити правовстановлюючі документи на земельну ділянку.
В обгрунтування позову позивач посилається на те, що відповідач використовує земельну ділянку у місті Костянтинівна по вул..Тельмана,1, площею 5,0014га для обслуговування виробничих будівель та споруд без правовстановлюючих документів.
Відповідач позов не визнав, у відзиві на позовну заяву звернув увагу на користування спірною земельною ділянкою на підставі Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою.
Судом, відповідно до вимог статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.
Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні, яке відбулось 25.11.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази та заслухавши у судовому засіданні пояснення представників сторін, присутніх в судовому засіданні, господарський суд -
На підставі протоколу засідання комісії з проведення інвентаризації земель, які знаходяться у користуванні юридичних і фізичних осіб від 10.12.2010р. виконавчим комітетом Костянтинівської міської ради скеровано листи до Костянтинівської міжрайонної прокуратури з проханням здійснити перевірку дотримання ПАТ "Констянтинівське автотранспортне підприємство - 11409" вимог земельного законодавства.
У позовній заяві позивач звертає увагу на положення частини 2 статті 116 Земельного кодексу України, відповідно до якої набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Відсутність між сторонами у справі жодних договірних правовідносин, а також незаконне використання відповідачем земельної ділянки завдає шкоди інтересам територіальної громади міста Костянтинівна та позбавляє можливості використовувати відповідно до законодавства кошти, отримані за оренду земельних ділянок, в зв'язку з їх ненадходженням.
Дослідивши надані сторонами докази у підтвердження своїх доводів і заперечень, суд приходить до висновку, що заявлений позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до частини першої статті 13 Конституції України земля є об'єктом права власності українського народу, від імені якого це право здійснюють органи державної влади і органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією, іншими законодавчими актами України.
Від імені українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування.
Звертаючись до суду із позовом позивач зазначає, що його основним завданням є, в тому числі, регулювання земельних відносин на території Костянтинівської міської ради, виконання за дорученням і в межах, визначених міською радою, повноважень з управління земельними ресурсами м.Костянтинівка, здійснення контролю за використанням об'єкту земельних відносин територіальної громади м.Костянтинівка.
Статтею 2 Земельного кодексу України передбачено, що земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.
Завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.
Відповідно до статті 3 Земельного кодексу України, земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
У розумінні діючого законодавства правом постійного користування земельною ділянкою визнається право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.
Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
До документів, що посвідчують право на земельну ділянку стаття 126 Земельного кодексу України відносить державні акти на право власності і право користування земельною ділянкою та договір оренди, у разі оформлення права оренди.
Як свідчать матеріали справи, 21.10.1994 р. Костянтинівською міською радою прийнято рішення, на підставі якого Костянтинівському автотранспортному підприємству 11409 видано державний акт на постійне користування спірною земельною ділянкою.
Відповідно до пункту 1.1 Статуту відповідача, останній створено відповідно до Закону України «Про господарські товариства», «Про цінні папери і фондову біржу», відповідно до рішення Донецького регіонального відділення Фонду державного майна України від 10 серпня 1995року № 3948 шляхом перетворення структурного підрозділу державного підприємства «Донецькавтотранс» Костянтинівське АТП 11409» у відкрите акціонерне товариство відповідно до Закону України від 04.03.1992 року «Про приватизацію майна державних підприємств».
Відповідно до п. 1.2 статуту відповідача на виконання вимог ЗУ «Про акціонерні товариства» відкрите акціонерне товариство «Костянтинівське автотранспортне підприємство 11409» змінено на публічне акціонерне товариство «Костянтинівське автотранспортне підприємство 11409».
Згідно з ч. 7 ст. 34 Закону України "Про підприємства в Україні", чинного на момент проведення реорганізації структурного підрозділу державного підприємства «Донецькавтотранс» Костянтинівське АТП 11409 шляхом перетворення у ВАТ " Костянтинівське АТП 11409", при перетворенні одного підприємства в інше до підприємства, яке щойно виникло, переходять усі майнові права і обов'язки колишнього підприємства.
За своєю правовою природою реорганізація підприємства шляхом перетворення є зміною її організаційно-правової форми (ст. 108 ЦК України), що зумовлює універсальний характер правонаступництва новоствореної юридичної особи усіх прав та обов'язків правопопередника.
Зазначені норми закону знайшли своє відображення у п. 1.2 статуту ПАТ " Костянтинівське АТП 11409".
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що до відповідача перейшли усі майнові права попередника, у тому числі право постійного користування спірною земельною ділянкою.
Статтею 92 вказаного Кодексу встановлено, що право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають, зокрема, підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності.
Державні акти про право власності або право постійного користування на земельну ділянку є документами, що посвідчують відповідне право і видаються на підставі рішень Кабінету Міністрів України, обласних, районних, Київської і Севастопольської міських, селищних, сільських рад, Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, обласної, районної, Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій.
Підстави набуття прав на землю визначені розділом IV ЗК України.
Рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 51 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 92, пункту 6 розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України (справа про постійне користування земельними ділянками) від 22.09.2005р. № 5-рп/2005, визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту 6 розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України щодо зобов'язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення.
Згідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 02.04.2002р. №449 , яка була чинною на час перетворення підприємства відповідача, раніше видані державні акти на право приватної власності на землю, державні акти на право власності на землю, державні акти на право власності на земельну ділянку та державні акти на право постійного користування землею залишаються чинними і підлягають заміні у разі добровільного звернення громадян або юридичних осіб.
Водночас, ст. 12 Земельного кодексу України встановлено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, розпорядження землями територіальних громад; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства.
Між тим, до справи не надано доказів припинення у відповідача права користування земельною ділянкою відповідно до ст.. 141, 143 Земельного кодексу України та в порядку, передбаченому ст. 144 Земельного кодексу України.
За приписами статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд, у визначеному законом порядку, встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно з приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Під належністю доказу розуміється наявність об'єктивного зв'язку між змістом судових доказів і фактами, що є об'єктом судового дослідження. Належними слід визнавати докази, які містять відомості про факти, що входять у предмет доказування у справі, та інші факти, що мають значення для правильного вирішення спору. Допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування або певні обставини не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Отже, обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.
Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі усіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Підсумовуючи викладене, суд приходить до висновку, що відповідач є законними землекористувачем земельної ділянки по вул. Тельмана, 1 в м. Костянтинівка, отже твердження управління комунального господарства Костянтинівської міської ради стосовно використання спірної земельної ділянки відповідачем без правовстановлюючих документів є недоведеними.
В зв'язку із вищенаведеним позовні вимоги є недоведеними та такими, що не підлягають задоволенню.
Судовий збір підлягає віднесенню на позивача в порядку ст. 49 ГПК України.
Керуючись ст. ст. 22, 33, 43, 49, 80, 82-85 ГПК України, суд, -
В задоволенні позовних вимог Управління комунального господарства Констянтинівської міської ради, м.Констянтинівка до публічного акціонерного товариства "Констянтинівське автотранспортне підприємство - 11409", м.Констянтинівка про зобов'язання оформити правовстановлюючі документи на земельну ділянку - відмовити.
Рішення господарського суду може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду протягом десяти днів. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя М.М. Гриник
Повний текст складено та підписано 02.12.2013р.