ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 910/11422/13 24.12.13
За позовом Приватного акціонерного товариства «Агробудмеханізація»
До: 1. Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк»
2. Реєстраційної служби Бориспільського міськрайонного управління юстиції Київської області
Треті особа, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-1:
1. Фізична особа ОСОБА_2
2. Фізична особа ОСОБА_3
про визнання незаконними дій та зобов'язання вчинити дії
Суддя Ващенко Т.М.
Представники учасників судового процесу:
Від позивача: Крисюк М.М. представник за довіреністю № 374/1 від 09.06.13.
Від відповідача-1: ОСОБА_1 представник за довіреністю № б/н від 18.05.13.
Від відповідача-2: не з'явився
Від третьої особи-1: не з'явився
Від третьої особи-2: не з'явився
Приватне акціонерне товариство «Агробудмеханізація» (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» (далі - відповідач-1) про:
- визнання незаконними дій відповідача-1 щодо незаконного обмеження позивача у здійсненні права розпорядження, як власника майна - квартир № НОМЕР_1, НОМЕР_2 по АДРЕСА_1;
- зобов'язання Реєстраційної служби Бориспільського міськрайонного управління юстиції Київської області внести запис до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна про виключення заборони на відчуження об'єкта нерухомого майна - квартир № НОМЕР_1, НОМЕР_2 по АДРЕСА_1, яка належить позивачу на підставі права власності, виданого 05.01.12. виконавчим комітетом Бориспільської міської ради, зареєстрованому в державному реєстрі прав № 35750450.
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач вказує на те, що відповідачем було незаконно здійснено обмеження позивача у здійсненні права розпорядження як власника майна квартирами № НОМЕР_1, НОМЕР_2 по АДРЕСА_1.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.06.13. порушено провадження у справі № 910/11422/13, на підставі ст. 27 ГПК України залучено до участі в розгляді даної справи третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Реєстраційну службу Бориспільського міськрайонного управління юстиції Київської області; розгляд справи призначено на 18.07.13.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.07.13. на підставі ст. 24 ГПК України залучено до участі у справі № 910/11951/13 в якості відповідача-2 - Реєстраційну службу Бориспільського міськрайонного управління юстиції Київської області, розгляд справи відкладено на 13.08.13.
В зв'язку з перебуванням судді Ващенко Т.М. у відпустці, справу № 910/11422/13 призначено до розгляду на 17.09.13.
16.09.13. представником відповідача-1 через відділ діловодства суду подано письмовий відзив на позовну заяву, відповідно до якого Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» проти позову заперечує з підстав, викладених в відзиві.
17.09.13. представником позивача через відділ діловодства суду подано письмові пояснення у справі.
В судовому засіданні 17.09.13. представником відповідача-1 підтримано подане ним через відділ діловодства суду клопотання про витребування доказів, яке судом задоволено.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.09.13. на підставі ст. 27 Господарського процесуального кодексу України залучено до участі у справі № 910/11422 в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-1: фізичну особу ОСОБА_2 (далі - третя особа-1) та фізичну особу ОСОБА_3 (далі - третя особа-2); розгляд справи відкладено на 01.10.13.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.10.13., в зв'язку з неявкою в судове засідання представників відповідача-2 та третьої особи-2, розгляд справи на підставі ст. 77 ГПК України відкладено на 24.10.13.
24.10.13. представником третьої особи-1 через відділ діловодства суду подано письмові пояснення по справі.
В зв'язку з перебуванням судді Ващенко Т.М. у відпустці, справу № 910/11422/13 призначено до розгляду на 26.11.13.
26.11.13. представником відповідача-1 через відділ діловодства суду подано письмові пояснення по справі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.11.13. на підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено на 10.12.13.
10.12.13. представником третьої особи-1 через відділ діловодства суду подано письмові пояснення по справі, в яких просить суд розгляд справи проводити без участі повноважного представника фізичної особи ОСОБА_2.
10.12.13. представником позивача через відділ діловодства суду подано письмові пояснення по справі.
Представники відповідача-2 та третіх осіб в судове засідання 10.12.13. не з'явились, при цьому, відповідач-2 та третя особа-2 заяв чи клопотань не подали і не надіслали, вимоги попередніх ухвал суду в даній справі не виконали, про поважні причини неявки суд не повідомили, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином.
За результатами судового засідання 10.12.13. розгляд справи № 910/11422/13 на підставі ст. 77 ГПК України відкладено на 24.12.13., про що судом прийнято відповідну ухвалу.
16.12.13. представником позивача через відділ діловодства суду подано письмові пояснення.
Стосовно поданої 10.12.13. заяви про застосування строку позовної давності, суд відзначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 22 ГПК України, сторони мають право знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії, брати участь в господарських засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання, давати усні та письмові пояснення господарському суду, наводити свої доводи і міркування з усіх питань, що виникають у ході судового процесу, заперечувати проти клопотань і доводів інших учасників судового процесу, оскаржувати судові рішення господарського суду в установленому цим Кодексом порядку, а також користуватися іншими процесуальними правами, наданими їм цим Кодексом.
Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (ч. 3 ст. 267 ЦК України).
Заява про сплив позовної давності, зроблена будь-якою іншою особою, крім сторони у спорі, не є підставою для застосування судом позовної давності (п. 2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.13. № 10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішення господарських спорів»).
Згідно зі ст. 21 ГПК України, сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу. Позивачами є підприємства та організації, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є підприємства та організації, яким пред'явлено позовну вимогу.
Сторонами в даній справі є: Приватне акціонерне товариство «Агробудмеханізація», Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» та Реєстраційна служба Бориспільського міськрайонного управління юстиції Київської області.
Разом з тим, з поданої 10.12.13. заяви про застосування строку позовної давності вбачається, що її подано представником ПАТ «АКБ «Київ», яке не є стороною в даній справі.
Внаслідок вказаного, заява про застосування строку позовної давності залишається судом без розгляду.
В судовому засіданні 24.12.13. представником позивача підтримано свої позовні вимоги в повному обсязі.
Представник відповідача-1 в судовому засіданні 24.12.13. проти позову заперечував.
Представники відповідача-2 та третіх осіб в судове засідання 24.12.13. не з'явились, при цьому, відповідач-2 та третя особа-2 заяв чи клопотань не подали і не надіслали, вимоги попередніх ухвал суду в даній справі не виконали, про поважні причини неявки суд не повідомили, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином.
Зважаючи на те, що неявка представників відповідача та третіх осіб не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, враховуючи предмет спору, а також доказове наповнення матеріалів справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.
При цьому, оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 ГПК України, не знаходить підстав для повторного відкладення розгляду справи.
Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").
Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України від 25 січня 2006 р. № 1-5/45, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.
Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.
Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.
За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд у нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ухвалив рішення у справі № 910/11422/13.
В судовому засіданні 24.12.13. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача-1, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
26.04.05. між відповідачем (далі - Банк) та позивачем (далі - Клієнт) було укладено генеральний договір про співробітництво (далі - Договір про співробітництво), відповідно до умов якого (п. 1.1) сторони домовились про співробітництво з метою збільшення Клієнтом обсягів реалізації нерухомості та надання Банком фізичним та/або юридичним особам грошових коштів для здійснення розрахунків за інвестиційними договорами, що були та або будуть укладені між Покупцями та Клієнтом, і відповідно до яких Клієнт залучає від Покупців грошові кошти на будівництво нерухомого майна, визначеного у відповідному договорі, а після закінчення будівництва нерухомого майна передає його Покупцям.
Згідно з переліком об'єктів будівництва до Договору про співробітництво таким об'єктом є багатоповерховий 108-ми квартирний житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1.
Положеннями п. п. 6.3, 6.4 Договору про співробітництво встановлено, що він набирає чинності з дати його укладення та діє до 05.01.06. Дія його вважається продовженою на наступний календарний рік на умовах вказаних в ньому, якщо за п'ятнадцять календарних днів до закінчення строку його дії жодна зі сторін не повідомила іншу сторону в письмовій формі про припинення цього договору.
06.06.08. між відповідачем (далі - Кредитор) та фізичною особою ОСОБА_2 (далі - Позичальник) було укладено Договір кредиту № 382/396/08-4, відповідно до умов якого (п. 1.1) Кредитор надав Позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти.
Кредит було надано фізичній особі ОСОБА_2 для здійснення розрахунків за Інвестиційним договором № 76/78 від 12.01.06.
На забезпечення виконання зобов'язань за Договором кредиту № 382/396/08-4 від 06.06.08. між відповідачем як Заставодержателем та фізичною особою ОСОБА_2 як Заставодавцем 06.06.08. укладено Договір застави (іпотеки).
Відповідно до п. 1.1 Договору застави (іпотеки) від 06.06.08., Заставодавець передає в заставу (іпотеку) Заставодержателю у якості забезпечення виконання Заставодавцем грошових зобов'язань перед Заставодержателем за Договором кредиту № 382/396/08-І, а також виконання Заставодавцем грошових зобов'язань перед Заставодержателем за цим Договором (далі обидва зобов'язання разом - Основне зобов'язання), майно Заставодавця, яке відповідно до цього Договору визначене, як Предмет застави (іпотеки).
Положеннями п. 1.2 Договору застави (іпотеки) від 06.06.08. Заставодавцем було укладено з Клієнтом, який є боржником по відношенню до Заставодавця (далі - Боржник), Інвестиційний договір № 76/78 (про інвестування будівництва житла), укладеного між Заставодавцем та Клієнтом 12.01.06. (далі - Інвестиційний договір), відповідно до якого Боржник залучає від Заставодавця грошові кошти на будівництво однокімнатної квартири № НОМЕР_2, загальною площею 53,16 кв.м (далі - Нерухоме майно), що буде знаходитись у будинку АДРЕСА_1.
Предметом застави (іпотеки) за цим Договором є наступне майно Заставодавця: до моменту (дати) завершення будівництва та отримання Заставодавцем Нерухомого майна - права Заставодавця, як кредитора в зобов'язанні за Інвестиційним договором, в тому числі право вимоги передачі Нерухомого майна (далі - Майнові права); після завершення будівництва Нерухомого майна та отримання його Заставодавцем, в тому числі після оформлення та/або державної реєстрації права власності на Нерухоме майно за Заставодавцем - Нерухоме майно.
27.03.08. між відповідачем (далі - Кредитор) та фізичною особою Свідро Наталією Вікторівною (далі - Позичальник) було укладено Договір кредиту № 382/336/08-І, відповідно до умов якого (п. 1.1) Кредитор надав Позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти.
Кредит було надано фізичній особі ОСОБА_3 для здійснення розрахунків за Інвестиційним договором № 71/35 від 12.01.06.
На забезпечення виконання зобов'язань за Договором кредиту № 382/336/08-І від 27.03.08. між відповідачем як Заставодержателем та фізичною особою Свідро Наталією Вікторівною як Заставодавцем 27.03.08. укладено Договір застави (іпотеки).
Відповідно до п. 1.1 Договору застави (іпотеки) від 27.03.08., Заставодавець передає в заставу (іпотеку) Заставодержателю у якості забезпечення виконання Заставодавцем грошових зобов'язань перед Заставодержателем за Договором кредиту № 382/336/08-І, а також виконання Заставодавцем грошових зобов'язань перед Заставодержателем за цим Договором (далі обидва зобов'язання разом - Основне зобов'язання), майно Заставодавця, яке відповідно до цього Договору визначене, як Предмет застави (іпотеки).
Положеннями п. 1.2 Договору застави (іпотеки) від 27.03.08. Заставодавцем було укладено з Клієнтом, який є боржником по відношенню до Заставодавця (далі - Боржник), Інвестиційний договір № 71/35 (про інвестування будівництва житла), укладеного між Заставодавцем та Клієнтом 12.01.06. (далі - Інвестиційний договір), відповідно до якого Боржник залучає від Заставодавця грошові кошти на будівництво однокімнатної квартири НОМЕР_1, загальною площею 77,35 кв.м (далі - Нерухоме майно), що буде знаходитись у будинку АДРЕСА_1.
Предметом застави (іпотеки) за цим Договором є наступне майно Заставодавця: до моменту (дати) завершення будівництва та отримання Заставодавцем Нерухомого майна - права Заставодавця, як кредитора в зобов'язанні за Інвестиційним договором, в тому числі право вимоги передачі Нерухомого майна (далі - Майнові права); після завершення будівництва Нерухомого майна та отримання його Заставодавцем, в тому числі після оформлення та/або державної реєстрації права власності на Нерухоме майно за Заставодавцем - Нерухоме майно.
Спір у справі виник в зв'язку з тим, що на думку позивача відповідачем-1 незаконно здійснено обмеження позивача у здійсненні Приватним акціонерним товариством «Агробудмеханізація» права розпорядження його майном, а саме: квартирами № НОМЕР_1, НОМЕР_2 по АДРЕСА_1.
Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.12. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.
Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Отже, суд дає самостійну оцінку доказам на підставі чинного законодавства і не зв'язаний позицією сторін.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.
В силу приписів статей 316, 317, 319 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
За змістом права власності, визначеного у статті 317 ЦК України, власникові належить права володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (пункт 1 статті 321 вказаного Кодексу).
Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Позитивний аспект права власності означає можливість реалізації прав на річ (майно) без участі всіх інших осіб, а негативний - усунення всіх інших осіб від речі і захист її від всіх цих осіб.
Захист права власності врегульовано главою 29 ЦК України, яка передбачає наступні способи захисту: право власника на витребування майна із чужого незаконного володіння (ст. 387), на витребування майна від добросовісного набувача (ст. 388), витребування грошей та цінних паперів (ст. 389), захист права власності від порушень, не пов'язаних із позбавленням володіння (ст. 391), визнання права власності (ст. 392) тощо.
Положеннями ст. 391 ЦК України встановлено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до цієї статті, власник має право вимагати захисту свого права і від особи, яка перешкоджає його користуванню та розпорядженню своїм майном у випадку, коли право власності порушене без безпосереднього вилучення майна у власника. Такий позов є негаторним. Однією з особливостей цього позову, як правило, є відсутність спорів з приводу належності позивачу майна на праві власності чи іншому титулі. В протилежному випадку власник має право звернутися до суду з двома вимогами - про визнання права власності на майно та усунення перешкод у здійсненні щодо нього правомочностей. Якщо ж між сторонами існують договірні відносини, власник здійснює захист порушеного права власності зобов'язально-правовими засобами. Підставою негаторного позову слугують посилання позивача на належне йому право користування і розпорядження майном, а також факти, що підтверджують дії відповідача у створенні позивачеві перешкод щодо здійснення ним цих правомочностей.
З огляду на зазначене, належним способом захисту порушених прав власника майна щодо усунення перешкод у праві розпорядження власним майном (за умови неоспорення такого права власності), є позов власника про усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Стосовно вимог позивача про зобов'язання Реєстраційної служби Бориспільського міськрайонного управління юстиції Київської області внести запис до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна про виключення заборони на відчуження об'єкта нерухомого майна - квартир № НОМЕР_1, НОМЕР_2 по АДРЕСА_1, яка належить позивачу на підставі права власності, виданого 05.01.12. виконавчим комітетом Бориспільської міської ради, зареєстрованому в державному реєстрі прав № 35750450, суд відзначає наступне.
Позивачем не викладено та необґрунтовано жодних підстав для зобов'язання відповідача-2 вчинити вказані дії, як і не надано нормативно-правового обґрунтування вказаної вимоги.
Згідно з витягом про реєстрацію в Єдиному реєстрі заборони відчуження об'єктів нерухомого майна, 06.06.08. Приватним нотаріусом ОСОБА_7 внесено реєстраційний запис про заборону на нерухоме майно, що знаходиться за адресою: Київська область, м. Бориспіль, АДРЕСА_1 кв. НОМЕР_2, на підставі договору іпотеки від 06.06.08.; власник: ОСОБА_2.
Як вбачається з витягу про реєстрацію в Єдиному реєстрі заборони відчуження об'єктів нерухомого майна від 27.03.08., за параметрами запиту: адреса об'єкта Київська область, м. Бориспіль, АДРЕСА_1 кв. НОМЕР_1; власник фізична особа ОСОБА_3; тип обтяження заборона, арешт - інформація відсутня.
Згідно з витягом про реєстрацію в Єдиному реєстрі заборони відчуження об'єктів нерухомого майна від 07.01.13., Приватним нотаріусом ОСОБА_7 внесено реєстраційний запис про заборону на нерухоме майно, що знаходиться за адресою: Київська область, м. Бориспіль, АДРЕСА_1 кв. НОМЕР_1 на підставі договору іпотеки від 23.07.08.; власник: ОСОБА_3.
При цьому, положеннями ст. 43 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» встановлено, що відомості про припинення обтяження реєструються держателем або реєстратором Державного реєстру на підставі рішення суду або заяви обтяжувача, в якій зазначаються реєстраційний номер запису, найменування боржника, ідентифікаційний код боржника в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України чи індивідуальний ідентифікаційний номер боржника в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів та інформація про припинення обтяження.
Суду не надано доказів того, що відповідач-2 має відповідні правові підстави для внесення записів до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна про виключення заборони на відчуження спірних квартир, як і не надано доказів наявності заяви обтяжувала чи того, що відповідні договори, на підставі яких проводилась реєстрація заборони на нерухоме майно, визнані недійсними чи припинені - не надано.
Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
При цьому, судом враховано, що доведення належними засобами доказування певних обставин по справі, ГПК України покладається саме на особу, яка на ці обставини посилається (аналогічної позиції дотримується Вищий господарський суд України в постанові № 30/5009/2733/11 від 02.04.12.).
Таким чином, оскільки позивачем не вірно обраний спосіб захисту свого права та майнового інтересу, у суду відсутні обґрунтовані правові підстави для задоволення позову в частині визнання незаконними дій відповідача-1.
Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено, що позовні вимоги щодо внесення записів до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна про виключення заборони на відчуження спірних квартир є передчасними та необґрунтованими, вони не підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Враховуючи вищевикладене, з наведеного вбачається, що до господарського суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється.
Відповідно до ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд порушує справи за позовними заявами підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.
Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення невизнання або оспорювання.
Отже, необхідною умовою для звернення до суду із відповідним позовом є порушення прав та охоронюваних законом інтересів особи - позивача у справі, в даному випадку - Приватного акціонерного товариства «Агробудмеханізація».
Проте, як вбачається з матеріалів справи, позивачем належними засобами доказування не доведено суду порушення з боку відповідачів законних та охоронюваних інтересів позивача.
Враховуючи все викладене вище в сукупності, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
В позові відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 27.12.13.
Суддя Т.М. Ващенко