Справа № 454/1745/13-ц
23 вересня 2013 року Сокальський районний суд Львівської області у складі:
головуючого - судді Адамович М. Я. ,
при секретарі Калиш В.О.,
з участю представника позивача ОСОБА_1
та представника відповідача ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Сокалі, цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_4 та ОСОБА_5 сільської ради про визнання права власності на 1/2 частину житлового будинку,
Позивач, ОСОБА_3, звернулася з позовом до ОСОБА_4 та ОСОБА_5 сільської ради про визнання права власності на 1/2 частину житлового будинку, покликаючись на наступні обставини.
Зокрема, позивач у позовній заяві вказує, що в 1978р. поселилася в будинку за адресою: с.Скоморохи, вул.Коробка, 13, Сокальського району Львівської області. Головою колгоспного двору згідно записів погосподарських книг ОСОБА_5 сільської ради була ОСОБА_6, яка була її рідною тіткою.
ОСОБА_6 була одинокою, дітей не мала і взяла позивачку на виховання ще в дитячому віці. Вказує, що постійно проживала за вищевказаною адресою. Після закінчення у 1978р. Жвирківської середньої шкоди вона стала проживати разом з тіткою та допомагала вести господарство, а саме обробляла земельну ділянку загальною площею 0,54га, що знаходиться біля будинку, здійснювала ремонт будинку, сплачувала податки за користування землею та оплачувала за користування газом, допомагала вести господарство колгоспного двору та проживала однією сім'єю із ОСОБА_6
12.10.2012 р. ОСОБА_6 померла і до дня її смерті позивачка проживала разом з тіткою.
Зазначає, що вимоги ст.563 ЦК України (в редакції 1963р.) про те, що спадщина на майно колгоспного двору відкривається лише після смерті останнього члена колгоспного двору, поширюється на випадки припинення колгоспного двору лише з цих підстав до 01.07.1990р.. При припиненні двору з інших підстав, а також у разі смерті члена двору після 30.06.1990р. спадщина на відповідну частку майна колгоспного двору відкривається після смерті кожного з його колишніх членів. Якщо після смерті члена колгоспного двору інших членів двору не залишається, до майна двору застосовуються правила цього розділу. До правовідносин, що виникли раніше застосовується діюче на той час законодавство.
Зокрема, спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15.04.1991р., мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору, а саме: право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15.04.1991р. не втратили права на частку в його майні.
Такими, що втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше 3-ох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору; розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних.
Зазначає, що згідно ст.4 Постанови Верховної Ради України «Про введення в дію Закону «Про власність» загальні правила спадкування щодо частки члена колгоспного двору в майні двору застосовуються з 01.07.1990р. При спадкуванні після смерті останнього члена колгоспного двору, що мала місце до цієї дати, частка в майні двору, належна особі, яка вибула з членів двору, але не втратила на неї права на час смерті останнього члена двору, не входить до спадкового майна.
Вказує, що їй стало відомо, що 12.11.2008р. покійною був складений заповіт на користь ОСОБА_4.
Позивачем визначена ціна позову 10 000 грн., виходячи з дійсної вартості нерухомого майна.
Просить суд визнати за нею право власності на 1/2 житлового будинку з господарськими будівлями за адресою вул.Коробка, 13 в с.Скоморохи, Сокальського району Львівської області, як за членом колгоспного двору ОСОБА_6.
04.09.2013р. представник відповідача ОСОБА_2 подала письмові заперечення, в яких вказує, що позовні вимоги ОСОБА_3 вважає безпідставними, необгрунтованими та такими, що підлягають до відхилення.
Зазначає, що відповідно до ст.120 ЦК Української РСР 1963 року (далі по тексту ЦК УРСР) майно колгоспного двору належить його членам на праві сумісної власності.
За ст. 121 ЦК УРСР володіння, користування і розпорядження майном колгоспного двору здійснюється за згодою всіх його членів.
Статтею 123 ЦК УРСР встановлено, що розмір частки члена двору встановлюється, виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних.
Ст. 126 ЦК УРСР , працездатний член колгоспного двору втрачає право на частку в майні двору, якщо він не менше трьох років підряд не брав участі
своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору. Це правило не застосовується, якщо член двору не брав участі у веденні господарства в зв'язку з призовом на строкову військову службу, навчанням в учбовому закладі або хворобою.
Вказане законодавство регулює відносини лише членів колгоспного двору, вказує, що ОСОБА_3 не була членом колгоспоного двору ОСОБА_6, а тому не має права на визнання за нею права власності на 1/2 частини житлового будинку.
Головою двору за адресою с. Скоморохи по вул. Коробка, 13 являлась ОСОБА_6, яка була зареєстрована та проживала за вказаною адресою, до дня смерті 12 жовтня 2012року.
Згідно з погосподарською книгою № 4 за 1991 - 1995 роки по с. Скоморохи - в господарстві ОСОБА_6 вул. Коробка, 13 станом на 15.04.1991р. членом колгоспного двору була ОСОБА_7, яка померла 07.09.1994р., про що свідчить відповідь на адвокатський запит ОСОБА_5 сільської ради № 225 від 12.08.2013р.
Відтак, беручи до уваги погосподарські книги, слід вважати, що станом на 15.04.1991р. за адресою с. Скоморохи вул. Коробка, 13 були зареєстровані та проживали лише голова двору - ОСОБА_6 та член колгоспного двору ОСОБА_7 Ні реєстрація, ні постійне проживання позивачки, як члена цього колгоспного двору в погосподарських книгах не значиться, а тому думка позивачки про те, що позаяк вона з 1978 р. постійно проживала в господарстві ОСОБА_6, і тому набула право на частку в колгоспному дворі як член цього двору є хибною, і не дає їй права на частку в майні цього двору.
Зазначає, що єдиним документом, яким може підтверджуватися належність до членів колгоспного двору є погосподарська книга.
Вважає, що ОСОБА_3 і не могла набути статусу члена колгоспного двору ОСОБА_6, позаяк не працювала у сільському господарстві.
Позивач ОСОБА_3 та її представник, ОСОБА_1, в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, надали пояснення аналогічні викладеним в позовній заяві та просили суд позов задовольнити.
Представник відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, надала пояснення аналогічні викладеним в запереченні на позовну заяву та просила суд в позові відмовити.
Представник відповідача ОСОБА_5 сільської ради в судове засідання не прибув, хоча належним чином повідомлявся про час та місце розгляду справи.
Заслухавши пояснення учасників, дослідивши письмові матеріали справи, оцінивши всі докази по справі в їх сукупності, суд прийшов до наступних висновків.
Як вбачається з свідоцтва про смерть серія 1-СГ №288621 - ОСОБА_6 померла - 11.10.2012 року.
З дослідженого в судовому засіданні заповіту від 12.11.2008р., посвідченого секретарем Скоморохівської сільської ради Сокальського району ОСОБА_8 та зареєстрованого в реєстрі за №1418 встановлено, що ОСОБА_6, яка проживає в ІНФОРМАЦІЯ_1 на випадок своєї смерті зробила розпорядження : усе її майно, де б воно не знаходилось, з чого б воно не складалось, і взагалі все те, що буде належати їй на день смерті, і на що вона по закону матиме право (в тому числі грошові вклади) заповіла у власність своєму племіннику ОСОБА_4.
Відповідно до ст.120 ЦК УРСР майно колгоспного двору належить його членам на праві сумісної власності.
Згідно ст.121 ЦК УРСР володіння, користування і розпорядження майном колгоспного двору здійснюється за згодою всіх його членів.
Статтею 123 ЦК УРСР визначено, що розмір частки члена двору встановлюється, виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних.
Судом установлено, що головою колгоспного двору за адресою с. Скоморохи по вул. Коробка, 13 являлась ОСОБА_6, яка була зареєстрована та проживала за вказаною адресою, до дня смерті 12 жовтня 2012року
Згідно відповіді ОСОБА_5 сільської ради на адвокатський запит № 225 від 12.08.2013р. установлено, що відповідно до записів у погосподарській книзі № 4 за 1991 - 1995 роки по с. Скоморохи в господарстві ОСОБА_6 вул. Коробка, 13, станом на 15.04.1991року, членом колгоспного двору була ОСОБА_7, яка померла 07.09.1994р.
Також, згідно відповіді на адвокатський запит Жвирківської селищної ради № 338 від 14.08.2013р., установлено, що ОСОБА_3 зареєстрована в ІНФОРМАЦІЯ_2 з 1978 р. і разом з нею зареєстровані та проживають її брат, сестра та два племінники з шваґром, що свідчить про те, що ОСОБА_3 постійно не проживала в ІНФОРМАЦІЯ_3.
Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму ВСУ № 20 від 22.12.1995 р. «Про судову практику у справах за позовом про захист права приватної власності» до правовідносин, що виникли раніше, застосовується діюче на той час законодавство. Зокрема, спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за нормами, ще регулювали власність цього двору, а саме: право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Такими, що втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору (в цей строк не включається час перебування на дійсній строковій військовій службі, навчання в учбовому закладі,
хвороба).
Згідно ч.1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Разом з тим, судом забезпечено всі умови для всебічного і повного з'ясуванню обставин справи, однак позивачкою не надано доказів того, що вона являлась членом колгоспного двору ОСОБА_6, або брала трудову участь у придбанні спірного майна.
Таким чином, в позові ОСОБА_3 до ОСОБА_4 та ОСОБА_5 сільської ради про визнання права власності на 1/2 частину житлового будинку слід відмовити.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивачем ОСОБА_3 визначена ціна позову 10 000 грн.
Як вбачається з поданої квитанції ОСОБА_3 при зверненні до суду з даним позовом сплатила 114, 70 грн. судового збору.
На підставі ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру розмір судового збору, становить1 відсоток ціни позову, але не менше 0,2 розміру мінімальної заробітної плати - 229,40грн.
Згідно ч.2 ст.80 ЦПК України якщо визначена позивачем ціна позову вочевидь не відповідає дійсній вартості спірного майна або на момент пред'явлення позову встановити точну його ціну неможливо, розмір судового збору попередньо визначає суд з наступним стягненням недоплаченого або з поверненням переплаченого судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом при вирішенні справи.
Таким чином, суд приходить до висновку, що з ОСОБА_3 слід стягнути 114,70 грн. недоплаченого судового збору.
Керуючись ст.ст. 10, 60, 84, 88, 212 ЦПК України, ст.ст. 120, 121, 123 ЦК України (в редакції 1963р.), суд, -
В позові ОСОБА_3 до ОСОБА_4 та ОСОБА_5 сільської ради про визнання права власності на 1/2 частину житлового будинку - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_3 в дохід держави 114 (сто чотирнадцять) грн. 70 коп. судового збору.
Рішення може бути оскаржене сторонами в апеляційному порядку до Апеляційного суду Львівської області через Сокальський районний суд шляхом подання в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.
Головуючий: М. Я. Адамович