Господарський суд
Житомирської області
10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65
Від "17" грудня 2013 р. Справа № 906/1717/13
Господарський суд Житомирської області у складі:
судді Прядко О.В.
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: не з'явився
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інжиніринговий центр Протеїн Продукт" (м. Київ)
до Публічного акціонерного товариства "Новоград-Волинський м'ясокомбінат" (м.Новоград-Волинський, Житомирська область)
про стягнення 10140,80 грн.
Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача суми заборгованості у розмірі 10140,80грн, з яких: 9892,80грн основного боргу, 169,13грн пені, 39,30грн 3% річних та 39,57грн інфляційних.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору №16-12 від 20.01.2012 в частині оплати поставленого товару на загальну суму 9892,80грн.
16.12.2013 на адресу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Інжиніринговий центр Протеїн Продукт" надійшла бухгалтерська довідка, згідно якої позивач повідомляє, що відповідач оплату за поставлений товар не провів, у зв'язку з чим станом на 11 грудня 2013 року заборгованість ПАТ "Новоград-Волинський м'ясокомбінат" перед ТОВ "Інжиніринговий центр Протеїн Продукт" складає 9892,80грн (а.с.56-57).
Сторони в судове засідання не з'явилися, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час і місце розгляду справи повідомлялися вчасно та належним чином, про що свідчать поштові повідомлення про вручення поштових відправлень (а.с.54-55).
У відповідності до ст. 75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, господарський суд встановив наступне.
Відповідно до укладеного 20.01.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Інжиніринговий центр Протеїн Продукт" (позивач/постачальник) та Публічним акціонерним товариством "Новоград-Волинський м'ясокомбінат" (відповідач/покупець) договору поставки №16-12 (далі - договір, а.с.9-12), постачальник зобов'язується передати у власність покупця харчові добавки для м'ясної промисловості (надалі - товар), а покупець зобов'язується прийняти товар від постачальника та здійснити оплату за нього в строки і порядку, передбаченими цим договором (п.1.1).
Найменування, ціна та кількість товару зазначаються в прайс листах та накладних, які є невід'ємною частиною цього договору (п.1.2). Право власності на товар переходить від постачальника до покупця з моменту підписання уповноваженими представниками покупця або перевізника накладної, яка засвідчує момент передачі товару (п.1.3 договору).
Матеріалами справи підтверджено, що на виконання вищевказаного договору згідно видаткової накладної від 12.06.2013 №ІЦ-0001005 (а.с.13) позивачем було поставлено відповідачу через представника за довіреністю №775716 від 03.06.2013 Пархомюка В.О. (а.с.14) продукцію на загальну суму 9892,80грн.
Як передбачено ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно п.8.1 договору покупець зобов'язаний прийняти і розрахуватися за товар у відповідності до п.6.2 цього договору.
Враховуючи, що п.6.2 договору строк оплати наданих послуг сторони не обумовили, його слід обраховувати, виходячи з направленої на адресу відповідача претензії №280-Д від 11.09.2013, з врахуванням ст.530 ЦК України (а.с.16).
Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
...Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
З рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення вбачається, що направлена позивачем претензія була отримана відповідачем 17.09.2013 (а.с.17).
Отже, враховуючи положення ст.530 ЦК України, у відповідача виник обов'язок розрахуватись за виконані позивачем роботи у строк до 24.09.2013 включно (17.09.2013 (дата отримання претензії) + 7 пільгових днів).
Однак, як підтверджується матеріалами справи, та не спростовано відповідачем, останній кошти за отриманий згідно видаткової накладної №ІЦ-0001005 від 12.06.2013 товар не повернув, заборгованість у заявлені позивачем до сплати сумі визнав, про що вказав у надісланому на адресу позивача листі-відповіді №1525 від 31.10.2013. Зокрема відповідач пояснив, що погасити наявну заборгованість ПАТ наразі не може, у зв'язку із відчуженням майна підприємства "Дельта-банком" та арештом рахунків виконавчою службою. Повідомив, що відразу після реалізації майнового комплексу підприємства та появи нового власника питання повернення боргу підприємству позивача буде вирішено першочергово (а.с.18).
Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Це положення кореспондується зі ст.193 Господарського кодексу України, згідно якої суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
З огляду на викладене, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 9892,80грн боргу обґрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства та підтверджуються належними доказами, які є в матеріалах справи, зокрема: податковою накладною від 12.06.2013 №1005 (а.с.15), банківською випискою по рахунку 2600931449101 за 12.06.2013 (а.с.20), актом звірки №ІЦ-0000017 за період з 12.06.2013 по 28.11.2013 (а.с.49), бухгалтерською довідкою (а.с.48) та іншими документами.
Розглядаючи питання щодо законності та обґрунтованості позовних вимог в частині стягнення нарахованих позивачем штрафних санкцій, господарський суд приймає до уваги, що згідно п.5.3 договору №18 від 13.05.2013 за несвоєчасне виконання робіт виконавець зобов'язується оплатити замовнику штрафні санкції в розмірі 0,5% від загальної суми невиконаних робіт по даному договору.
Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 ЦК України).
Зі змісту ст.610 Цивільного кодексу України випливає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Отже, порушення відповідачем строків оплати за отриманий товар, є порушенням зобов'язання, що відповідно до ст.611 Цивільного кодексу України тягне за собою правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплату неустойки.
За таких обставин, враховуючи наявність передбачених договором підстав для застосування до відповідача відповідальності у вигляді сплати пені, а також перевіривши правильність її нарахування за визначений позивачем період її нарахування, суд приходить до висновку про правомірність та обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення пені розрахованої в межах подвійної облікової ставки НБУ в сумі 169,13грн. за період з 25.09.2013 по 11.11.2013.
Розглядаючи питання про обґрунтованість вимог позивача щодо нарахування і стягнення на свою користь з відповідача інфляційних та 3% річних, господарський суд враховує, що за ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до розрахунку позивача, останній просить стягнути з відповідача 39,57грн інфляційних втрат за жовтень 2013 року та 39,03грн 3% річних за період з 25.09.2013 по 11.11.2013 (а.с.4).
Перевіривши проведені позивачем нарахування 3% річних та інфляційних, господарський суд встановив, що їх суми обґрунтовані та вірні.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.
Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (ч.1 ст. 32 ГПК).
Відповідач за підставами пред'явлення та предметом позов не оспорив, відзиву на позовну заяву та доказів сплати заборгованості не надав, суму боргу визнав, доказом чого є підписаний та скріплений печатками сторін акт звірки №ІЦ-0000015 за період з 01.06.2013 по 30.10.2013 (а.с.19).
Враховуючи вищевикладене, господарський суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, заявленими відповідно до чинного законодавства і укладеного договору та такими, що підлягають задоволенню на суму 10140,80грн, з яких: 9892,80грн основного боргу, 169,13грн пені, 39,30грн 3% річних та 39,57грн інфляційних втрат.
Судові витрати покладаються на відповідача.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.32,33,34,49,75,82-85 ГПК України, господарський суд,-
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Новоград-Волинський м'ясокомбінат" (11700, Житомирська обл., м.Новоград-Волинський, вул.Борисова, буд.4, ідент. код 00443424)
на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інжиніринговий центр Протеїн Продукт" (02081, м.Київ, Дарницький район, вул.Сортувальна, буд.5, ідент. код 10000392682):
- 9892,80грн заборгованості за поставлену продукцію;
- 169,13грн пені,
- 39,30грн 3% річних,
- 39,57грн інфляційних втрат,
- 1720,50грн судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено: 19.12.13
Суддя Прядко О.В.
Віддрукувати:
1 - в справу
2,3 - сторонам - рек. з повід.