Справа № 454/1861/13-а
15 жовтня 2013 року Сокальський районний суд Львівської області в складі:
головуючого - судді Адамович М. Я.
при секретарі Калиш В.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сокалі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у Сокальському районі про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій,
Позивач ОСОБА_1 звернулась в суд із позовом до управління Пенсійного фонду України у Сокальському районі про зарахування періоду роботи до стажу, що дає право на пенсію згідно Закону України «Про державну службу». Свої вимоги мотивує тим, що в травні 2004 року вона звернулася до відповідача із заявою про призначення пенсії у зв'язку із досягненням граничного віку перебування на державній службі і виходом на пенсію. З цією метою нею були зібрані і надані всі документи, необхідні для призначення пенсії згідно Закону України «Про державну службу». Проте, відповідач відмовив їй у призначенні пенсії згідно Закону України «Про державну службу» і 27.05.2004р. призначив пенсію за віком відповідно до ст.37 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», мотивуючи відсутністю необхідного стажу роботи на державній службі не менше 10 років. На даний час розмір отримуваної нею пенсії становить 1079,53грн. на місяць. Дане рішення відповідача позивачка вважає протиправним, таким, що порушує її права. Позивачка пропрацювала на одному робочому місці, у прокуратурі Сокальського району Львівської області 36 років, звільнена з посади спеціаліста 1 категорії у зв'язку із досягненням граничного віку перебування на державній службі і виходом на пенсію. Факт роботи позивачки на державній службі підтверджується довідкою прокуратури Львівської області №154 від 01.06.2004р., записами у трудовій книжці, згідно яких вона працювала з 20.12.1966р. по 01.06.1967р.- секретарем Поторицької сільської ради; 01.03.1968р. - згідно Наказу №5 прокурора Сокальського району прийнята старшим секретарем прокуратури Сокальського району; 20.06.1996р. - згідно Наказу №33 прокурора Львівської області призначена на посаду спеціаліста 2 категорії прокуратури Сокальського району з присвоєнням 13 рангу державного службовця 2 категорії; 03.04.2000р. - прийняла присягу державного службовця, згідно Наказу №309 прокурора Львівської області призначена на посаду завідувача підрозділу з обліку і доставки документів прокуратури Сокальського району; 21.03.2004р. - прийняла присягу державного службовця, згідно Наказу №5 прокурора Львівської області призначена на посаду спеціаліста 1 категорії прокуратури Сокальського району з присвоєнням 13 рангу державного службовця 2 категорії. Згідно наказу №12 прокурора Львівської області від 18.06.2004р. звільнена з посади спеціаліста 1 категорії у зв"язку із досягненням граничного віку перебування на державній службі і виходом на пенсію. Крім цого, в період 1971-1996 років позивачка працювала на посаді завідуючої канцелярією прокуратури Сокальського району, однак запис про це у її трудовій книжці не було вчинено, і про цей факт на той час позивачці не було відомо, оскільки трудові книжки, як і книги наказів зберігались безпосередньо у прокурора району. Так як позивачка продовжувала працювати у прокуратурі Сокальського району, про відсутність запису про роботу на посаді завідуючої канцелярією прокуратури їй стало відомо лише при звільненні та отриманні трудової книжки у зв"язку із виходом на пенсію у 2004 році. Проте у період 1971-1996р. їй надавалися чергові відпустки як завідуючій канцелярією прокуратури Сокальського району, отже бухгалтерією Прокуратури Львівської області їй нараховувалися суми відпускних виплат, про що можуть стверджувати архівні накази прокуратури Львівської області. Крім цього, впродовж тривалого часу позивачка зверталася усно та письмово до прокуратури Львівської області щодо встановлення запису у її трудовій книзі і нарешті у 2013 році отримала письмову відповідь, яку долучила до позовної заяви. Вказана тяганина не дала їй можливості своєчасно звернутись з позовною заявою щодо встановлення її порушеного права. Враховуючи дані обставини, вважає поважною причину пропуску строку для звернення до адміністративного суду та просить поновити строк на оскарження рішення управління Пенсійного фонду України у Сокальському районі, як такий, що пропущений нею з поважної причини. Просить суд визнати протиправною відмову управління Пенсійного фонду України у Сокальському районі у призначенні їй пенсії згідно ЗУ «Про державну службу» та прийняти постанову про визнання даної відмови неправомірною, зобов'язати відповідача зарахувати їй період роботи на посаді завідуючої канцелярії прокуратури Сокальського району з 1971 року по 1996 рік у стаж роботи як державного службовця і провести відповідний перерахунок призначеної пенсії згідно Закону України «Про державну службу».
В запереченні на позовну заяву представник відповідача вказав, що позивачці ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, призначено пенсію по віку з 27.05.2004р., тобто з дня набуття права на цю пенсію, при загальному стажі роботи 36 років 11 місяців та 09 днів. Щодо зарахування трудового стажу з 20.12.1966р. по 01.06.1967р. - посада секретаря сільської ради, з 01.03.1968р. - посада старшого секретаря прокуратури, з 20.06.1996р. - спеціаліста другої категорії прокуратури, з 03.04.2000р. по 20.03.2004р. - завідувача підрозділу з обліку і доставки документів прокуратури, з 21.03.2004р. по 18.06.2004р. - спеціаліста першої категорії прокуратури, до стажу державної служби, то відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 03.05.1994р. № 283, до стажу державної служби зараховуються періоди роботи на посадах службовців в органах, зазначених у пункті 2 Порядку обчислення стажу державної служби та додатку до нього, якщо при просуванні по службі вони зайняли посади державних службовців. Під терміном «просування по службі» слід розуміти безпосередній перехід з посади службовця на посаду державного службовця у період роботи в державних органах, які передбачені пунктом 2 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою КМУ №282 від 03.05.1994р. та додатку до нього, а в разі переходу після 01.01.1994 року - за умови, що перехід (переведення) відбувся через конкурс. Постановою КМУ від 21.01.1993р. №38 «Про умови оплати праці працівників органів прокуратури», яка діяла до прийняття постанови КМУ від 13.12.1999р. №2288, посади завідуючого канцелярією віднесена до категорії службовців. Постановою КМУ від 13.12.1999р. №2288 «Про впорядкування умов оплати працівників апарату органів виконавчої влади, місцевого самоврядування та їх виконавчих органів, органів прокуратури, судів та інших органів» посада завідувача підрозділу з обліку і доставки документів прокуратури віднесена до категорії службовців. За умовами оплати праці посади секретаря прокуратури та секретаря виконкому сільської ради також віднесені до посад службовців. До стажу державної служби зараховуються всі періоди безперервної роботи службовцем у державних органах, що передбачені пунктом 2 Порядку обчислення стажу державної служби та додатку до нього, які передували переходу на посаду державного службовця до 08.06.1995 року. Відповідно до постанови КМУ від 08.06.1995р. №397, для службовців, які після прийняття цієї постанови при просуванні по службі зайняли посади державних службовців, стаж для надання додаткової відпустки та призначення пенсії державного службовця обчислюється з дня призначення на посаду державного службовця. Особам, які при просуванні по службі зайняли посади державних службовців після 08.06.1995 року (в випадку ОСОБА_1 - 20.06.1996р.), до набуття стажу державної служби три роки, надбавка за вислугу років, призначається у розмірах, встановлених постановою КМУ від 20.12.1993р. №1049, залежно від сумарного стажу роботи на посадах службовця і державного службовця і виплачується у відсотках до його посадового окладу (без урахування надбавки за ранг). Після набуття права на надбавку за вислугу років як державному службовцю (наявність трьох років державної служби), така надбавка виплачується сумарно, за стаж на посадах службовця відповідно до постанови КМУ від 20.12.1993р. №1049 (без урахування надбавки за ранг), а за стаж на посадах державного службовця відповідно до постанови КМУ від 03.05.1994р. № 283 (з урахуванням надбавки за ранг). Відповідно до ст. 37 ЗУ «Про державну службу», на одержання пенсії державних службовців мають право особи, які досягли, встановленого законодавством пенсійного віку, за наявності загального трудового стажу для чоловіків - не менше 25 років, для жінок - не менше 20 років, у тому числі стажу державної служби - не менше 10 років, та які на час досягнення пенсійного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менше 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, - незалежно від місця роботи на час досягнення пенсійного віку. Крім цього, вирішення питань щодо обчислення стажу роботи, у тому числі державної служби, покладено на кадрову службу органу, з яким працівник перебуває у трудових відносинах. Кадрова служба на підставі відповідних нормативно - правових актів, зокрема, Порядку обчислення стажу державної служби та записів трудової книжки має самостійно приймати рішення, яке не суперечитиме чинному законодавству. Виходячи з вищенаведеного, ОСОБА_1 не має право на пенсію державного службовця відповідно до Закону України «Про державну службу». Просить відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову.
Ухвалою від 05.07.2013 року позивачу ОСОБА_1 поновлено строк звернення з позовом до адміністративного суду.
Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просить задовольнити, в обґрунтування надала пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві. Додатково повідомила, що зокрема в період з 01.01.1971 року по 19.06.1996 рік, який відповідач відмовляється зарахувати їй до державної служби працювала у прокуратурі Сокальського району на посаді завідуючої канцелярією. У всіх наказах прокуратури за даний період, що стосуються відпусток, внутрішніх розпоряджень, виплат та інш. її посада зазначалась - завідуюча канцелярією. Про відсутність такого запису у трудовій книжці їй відомо не було. Заробітну плату вона отримувала як зав. канцелярією прокуратури району. Вважає таке упущення виною кадрової служби. Факт її праці на державній службі стверджується довідкою прокуратури області.
Представник відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позов не визнав, підтримав обґрунтування письмового заперечення.
Заслухавши учасників судового розгляду та дослідивши матеріали справи, оцінивши докази по справі в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення з наступних підстав.
З оглянутої в судовому засіданні трудової книжки на ім»я ОСОБА_3 встановлено, що вона зокрема 01.03.1968 року прийнята на посаду старшого секретаря прокуратури Сокальського району, 20.06.1996 року призначена на посаду спеціаліста 2 категорії прокуратури Сокальського району з присвоєнням 13 рангу державного службовця, 03.04.2000року прийнята на посаду завідувача підрозділу з обліку і доставки документів прокуратури Сокальського району.
Відповідно до ст. 37 ЗУ «Про державну службу», на одержання пенсії державних службовців мають право особи, які досягли встановленого законодавством пенсійного віку, за наявності загального трудового стажу для жінок - не менше 20 років, у тому числі стажу державної
служби не менше як 10 років, та які на час досягнення пенсійного
віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які
мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи
на час досягнення зазначеного віку.
Згідно ст. 62 ЗУ «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Із досліджених копій наказів прокурора Сокальського району №18 від 07.12.1970р., №6 від 17.08.1972р., №14 від 26.12.1973р. та №2 від 07.03.1974р., встановлено, що у всіх посада позивачки ОСОБА_3 зазначена - завідуючий (начальник) канцелярії прокуратури Сокальського району.
Відповідно до копії довідки прокуратури Львівської області №154 від 01.06.2004 року, встановлено, що ОСОБА_1 дійсно працювала на посаді спеціаліста 1 категорії прокуратури Сокальського району і стаж державної служби станом на 01.06.2004 року становить 36 років 9 місяців.
Згідно постанови КМУ №38 від 21.01.1993 року «Про умови оплати праці працівників прокуратури»,яка діяла до прийняття постанови КМУ №2288 від 13.12.1999р., посада завідуючий канцелярією віднесена до категорії службовців.
Відповідно до постанови КМУ №2288 від 13.12.1999 року «Про впорядкування умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, місцевого самоврядування та їх виконавчих органів, органів прокуратури, судів та інших органів», посада завідувача підрозділу з обліку і доставки документів прокуратури віднесена до категорії службовців.
Згідно постанови КМУ №758 від 10.11.1994 року «Про доповнення Порядку обчислення державної служби», до стажу державної служби зараховуються періоди роботи на посадах службовців в органах, зазначених у п.2 Порядку обчислення стажу державної служби та додатку до нього, якщо при просуванні по службі вони зайняли посади державних службовців.
Як встановлено в ході розгляду справи, позивачка ОСОБА_1 в період з 1971 року по 1996 рік працювала на посаді завідуючої канцелярією прокуратури Сокальського району, даний факт зокрема стверджується довідкою прокуратури Львівської області де підтвердженого, що позивачка працювала на посаді спеціаліста 1 категорії прокуратури Сокальського району і стаж державної служби станом на 01.06.2004 року становить 36 років 9 місяців.
Таким чином внаслідок допущеної кадровою службою прокуратури району помилки, у трудовій книжці позивачки за період 1971-1996р.р. не відображено займаної нею посади - завідуюча канцелярією прокуратури Сокальського району, що порушує її право на призначення пенсії згідно ЗУ «Про державну службу».
В свою чергу, відповідно до підпункту 6 пункту 2.2 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 30.04.2002 року № 80-2, у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 25.02.2008 року №5-5 (зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 13.03.2008 року), управління Пенсійного фонду України в місті (районі) відповідно до покладених на нього завдань призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії, допомогу на поховання та інші виплати відповідно до чинного законодавства.
Таким чином відповідач зобов'язаний провести перерахунок призначеної позивачці пенсії, без вирішення такої вимоги судом.
Відповідно до ст. 5 ЗУ «Про судовий збір», установи Пенсійного фонду України звільнені від сплати судового збору.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 6, 17, 104, 158, 160, 161, 162, 163 КАС України, суд,
Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати протиправними дії управління Пенсійного фонду України в Сокальському районі, Львівської області щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 пенсії згідно Закону України «Про державну службу».
Зобов"язати управління Пенсійного фонду України в Сокальському районі, Львівської області зарахувати ОСОБА_1 період роботи з 01.01.1971 року по 19.06.1996 рік на посаді завідуючої канцелярією прокуратури Сокальського району як державного службовця та провести перерахунок призначеної пенсії згідно Закону України «Про державну службу».
Постанова може бути оскаржена сторонами в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду через Сокальський районний суд шляхом подання в 10-денний строк з дня отримання копії постанови апеляційної скарги.
Головуючий: М. Я. Адамович