Справа № 464/7499/13-а
пр.№ 2-а/464/237/13
26.12.2013 року Сихівський районний суд м.Львова
в складі: головуючого Борачка М.В.
при секретарі Гарасимович Ю.Р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 відділу соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради до ОСОБА_2 про стягнення коштів державної допомоги, виплаченої надміру за призначеними субсидіями, -
Позивач звернувся до суду із позовом, в якому просить стягнути з відповідача кошти надміру виплачені за призначеною державною допомогою в сумі 10 462,59 грн. В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що згідно заяв відповідача ОСОБА_1 ВСЗ ДГП ЛМР надавалась субсидія для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг в квартирі за адресою: м.Львів, вул.Полуботка, 3/85. Субсидія призначається уповноваженому власнику (співвласнику) житла, наймачу державного та громадського житлового фонду, членові житлово-будівельного (житлового) кооперативу, власнику (співвласнику) житлового приміщення, на якого відкрито особовий рахунок за місцем реєстрації. В результаті проведеної перевірки, позивачем встановлено, що відповідач ОСОБА_2 подала недостовірну інформацію щодо перебування у власності вищевказаної квартири, на яку надавалась субсидія, а саме вказала, що вона є власником такої. Проте, відповідно до інформації наданої Шостою Львівською державною нотаріальною конторою, на ім'я відповідача 29.12.2006 року посвідчувався договір довічного утримання, у зв'язку з чим відповідач втратила право власності на дану квартиру та відповідно і на отримання субсидії. Внаслідок цього за період з 01.01.2007 року по 30.11.2012 року відповідачем не проводилась оплата житлово-комунальних послуг у повному обсязі, що призвело до надмірної виплати коштів Держбюджету у вигляді субсидій на суму 5371, 77грн. та у вигляді муніципальних субсидій на суму 5090,82 грн. з вини відповідача.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовну заяву слід залишити без розгляду з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст.99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого КАС України або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів ( ч.2 ст.99 КАС України).
Згідно із ч. 1 ст. 102 КАС України, пропущений з поважних причин процесуальний строк, встановлений законом, може бути поновлений, а процесуальний строк, встановлений судом, - продовжений судом за клопотанням особи, яка бере участь у справі.
Судом встановлено, що 31 липня 2013 року позивач звернувся з даним позовом до Сихівського районного суду м.Львова.
Як вбачається з пояснень представника позивача, даних в судовому засіданні, ОСОБА_1 ВСЗ ДГП ЛМР дізнався про порушення свого права 30.01.2013 року з листа Шостої Львівської державної нотаріальної контори (а.с.6), згідно якого остання повідомила про те, що власником квартири за адресою м.Львів, вул.Полуботка, 3/85, в якій проживає відповідач ОСОБА_2, є набувач (утримувач), з яким уклали договір довічного утримання.
Однак, суд не приймає до уваги дані твердження представника позивача, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, позивач дізнався про порушення свого права 19.12.2012 року з листа Шостої Львівської державної нотаріальної контори №3109/01-09 від 11.12.2012 року (а.с.7), яким остання повідомила ОСОБА_1 ВСЗ ДГП ЛМР про те, що відповідачем ОСОБА_2 29.12.2006 року укладався договір довічного утримання.
В позовній заяві позивач зазначає про те, що уклавши договір довічного утримання, ОСОБА_2 втратила право власності на квартиру №85 на вул.Полуботка, 3 у м.Львові та, відповідно, на утримання субсидій.
Таким чином, суд приходить до висновку, що наявність в позивача офіційної відповіді уповноваженого органу про факт укладення відповідачем договору довічного утримання дає підстави зробити висновок, що позивач дізнався про порушення свого права саме в момент отримання такої відповіді, тобто 19.12.2012 р. Проте, позивач звернувся до суду лише 31 липня 2013 року, тобто з пропуском встановленого шестимісячного строку звернення до суду.
В судовому засіданні представником позивача подано усне клопотання про поновлення строку звернення до суду, яке мотивує тим, що у зв'язку з наявністю різної за змістом інформації від Шостої Львівської державної нотаріальної контори щодо факту укладення договору довічного утримання, позивачем вживались додаткові заходи (повторні запити в нотаріальну контору) для з'ясування обставин наявності або відсутності такого договору. Крім цього, позивачем вживались заходи для позасудового врегулювання спору з відповідачем. Вважає, що дані обставини вказують на поважність причин пропуску строку звернення до суду.
У ст. 100 КАС України передбачено можливість визнання судом причин пропуску строку звернення до суду поважними. Проте причина пропуску строку є поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам:
1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк;
2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк;
3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено;
4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Відповідно до положень, закріплених статтею 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів (ст. 69 КАС України).
За правилами, встановленими ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
При дослідженні обставин звернення позивача до Шостої Львівської державної нотаріальної контори, як на підставу поважності причин пропуску строку звернення до суду, судом з'ясовано, що позивач 19.12.2012 р. отримавши відповідь нотаріальної контори №3109/01-09 від 11.12.2012 року (а.с. 7) про наявність укладеного відповідачем договору довічного утримання, повторно звернувся до нотаріальної контори листом №2605/10-268 від 22.01.13 р. (а.с.8) з проханням надати копію даного договору та вказати чи є відповідач власником квартири. На даний запит позивач 30.01.2013 р. отримав відповідь нотаріальної контори від 23.01.2013 р. №59/01-16 (а.с.6) про неможливість надання копії договору в зв'язку з таємницею вчинення нотаріальних дій. Таким чином, суд приходить до висновку, що дана обставина лише вказує на прагнення позивача отримати додаткові докази по справі, однак жодним чином не спростовує можливість позивача звернення з позовом до суду в передбачений законодавством строк. Суд також звертає увагу на те, що копія зазначеного договору довічного утримання була відсутня в позивача і на момент звернення до суду.
Вжиття позивачем заходів для позасудового врегулювання спору з відповідачем також не розцінюється судом як поважна причина пропуску процесуального строку, оскільки не перешкоджала зверненню з позовом до суду.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено поважності причин пропуску строку звернення до суду, а тому в клопотанні представника позивача про поновлення такого слід відмовити.
Згідно з імперативною нормою статті 100 КАС України, адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала. Позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи.
Враховуючи вищенаведене, суд не знаходить підстав для висновку про поважність причин пропуску позивачем строку для звернення з позовом до адміністративного суду, а тому відсутні підстави для поновлення пропущеного процесуального строку. Відтак, позовні вимоги ОСОБА_1 відділу соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради про стягнення з ОСОБА_2 коштів державної допомоги, виплаченої надміру за призначеними субсидіями - слід залишити без розгляду.
Керуючись ст.ст.99, 100, 102, 158, 165 КАС України, суд, -
В задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 відділу соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради про поновлення строку звернення до суду - відмовити.
Позовну заяву до ОСОБА_1 відділу соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради до ОСОБА_2 про стягнення коштів державної допомоги, виплаченої надміру за призначеними субсидіями - залишити без розгляду.
Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. Якщо ухвалу було постановлено у письмовому провадженні або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
Головуючий