26 грудня 2013 року Справа № 910/9277/13
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Дерепи В.І. - головуючого (доповідача), Грека Б.М., Палія В.В.
за участю представників сторін: позивача - Гейко О.В.
відповідача - Бережка С.І.
розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Херсонгаз" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 7 листопада 2013 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Херсонгаз" до Публічного акціонерного товариства НАК "Нафтогаз України" про зміну умов договору,
встановив:
Позивач звернувся до господарського суду м.Києва з позовом до відповідача про зобов'язання внести зміни до договору №13-322-ВТВ купівлі-продажу природного газу від 4 січня 2013 року, укладеного між сторонами у справі, шляхом викладення пунктів 7.2, 7.4, 7.5, 7.6 цього договору в редакції проекту, запропонованій позивачем.
Рішенням господарського суду м.Києва від 2 серпня 2013 року (суддя Стасюк С.В.) позов задоволений частково. Змінено пункт 7.2 договору №13-322-ВТВ купівлі-продажу природного газу від 04.01.2013 року, укладеного між сторонами у справі та викладено його в наступній редакції: "У разі невиконання покупцем умов пункту 6.1 Договору покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. Неустойка нараховується продавцем протягом шести місяців, що передують дню звернення з вимогою, претензією, позовом."
Встановити, що зміни до пункту 7.2 договору №13-322-ВТВ на купівлю-продаж природного газу, укладеного між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та Публічним акціонерним товариством "Херсонгаз" діють з 04.01.2013 року та поширюють дію на відносини, що фактично склались між сторонами з 1 січня 2013 року і діють в частині реалізації газу до 31 грудня 2013 року, а в частині проведення розрахунків за газ - до їх повного здійснення.
В іншій частині позову відмовлено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 7 листопада 2013 року рішення суду скасоване в частині внесення змін до пункту 7.2 договору №13-322-ВТВ на купівлю-продаж природного газу від 04.01.2013 року. Прийняте в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги позивача залишено без задоволення. В решті частині - рішення суду залишене без змін.
Не погоджуючись з прийнятою постановою апеляційного господарського суду, скаржник у касаційній скарзі просить її скасувати, посилаючись на те, що постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права і залишити без змін рішення місцевого господарського суду.
Перевіривши матеріали справи та на підставі встановлених в ній фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування апеляційним господарським судом при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального і процесуального права, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як встановлено судами, 4 січня 2013 року між сторонами у справі був укладений договір №13-322-ВТВ купівлі-продажу природного газу, згідно умов якого продавець зобов'язувався передати у власність покупцю у 2013 році природний газ, а покупець - прийняти та оплатити його вартість в порядку та на умовах, передбачених даним договором.
Зазначений договір між сторонами у справі було укладено відповідно до вимог Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу", Постанови Національної комісії регулювання електроенергетики №212 від 10 лютого 2011 року "Про затвердження типового договору на купівлю-продаж природного газу (між власниками та постачальниками природного газу)".
У відповідності до норм вищезазначеного Закону, державне регулювання діяльності суб'єктів ринку природного газу, в тому числі суб'єктів природних монополій та суб'єктів господарювання, які діють на суміжних ринках, здійснюється Кабінетом Міністрів України, Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та центральними органами виконавчої влади в межах їх повноважень.
Згідно ст.4 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" до повноважень Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики належать, зокрема, затвердження типових договорів на купівлю-продаж природного газу (між власниками та постачальниками природного газу).
Постановою НКРЕ №849 від 05.07.2012 року "Про затвердження типового договору на купівлю-продаж природного газу (між власниками та постачальниками природного газу)" було затверджено Типовий договір на купівлю-продаж природного газу (між власниками та постачальниками природного газу) та зобов'язано власникам природного газу та суб'єктам господарювання, що провадять діяльність на підставі ліцензії на постачання природного газу за регульованим тарифом привести свої договірні відносини у відповідність до вимог Типового договору на купівлю-продаж природного газу (між власниками та постачальниками природного газу) у місячний строк з дати набрання чинності цією постановою.
Дана постанова набрала чинності 13 серпня 2012 року.
Згідно умов спірного пункту 7.2 укладеного Договору, у разі невиконання покупцем умов пунктів 6.1 цього Договору він зобов'язується сплатити продавцю (крім суми заборгованості) пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.
Відповідно до пункту 10.3 Договору всі зміни і доповнення до цього Договору оформлюються письмово та підписуються уповноваженими представниками сторін.
Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін, поширює дію на відносини, що фактично склались між сторонами з 1 січня 2013 року і діє в частині реалізації газу до 31 грудня 2013 року, а в частині проведення розрахунків за газ - до їх повного здійснення (пункт 11 Договору).
З метою приведення зазначеного пункту 7.2 укладеного між сторонами у справі договору купівлі-продажу природного газу у відповідність до Типового договору, затвердженого вказаною Постановою НКРЕ, позивач листом від 4 квітня 2013 року звернувся до відповідача з проектом про укладення Додаткової угоди до основного договору та конкретизації умов договору шляхом додання пунктів 7.4, 7.5, 7.6 на умовах, визначених у поданому проекті (а.с.19).
Відповідач 16.04.2013 року відмовився від внесення змін до укладеного Договору на умовах, запропонованих позивачем, що і стало підставою для звернення позивача з відповідним позовом до суду.
Відповідно до п.3 ст.179 Господарського кодексу України укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.
Згідно ч.4 ст.179 Господарського кодексу України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови.
Відповідно до частин 2, 3, 5, 7 статті 181 Господарського кодексу України проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках. Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму, тощо у двадцятиденний строк після одержання договору. Сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони.
Якщо сторона, яка одержала протокол розбіжностей щодо умов договору, заснованого на державному замовленні або такого, укладення якого є обов'язковим для сторін на підставі закону, або сторона-виконавець за договором, що в установленому порядку визнаний монополістом на певному ринку товарів (робіт, послуг), яка держала протокол розбіжностей, не передасть у зазначений двадцятиденний строк до суду розбіжності, що залишилися неврегульованими, то пропозиції другої сторони вважаються прийнятими.
Відповідно до вимог частини 4 статті 179 Господарського кодексу України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови.
Як вбачається з тексту Додаткової угоди до Договору №13-322-ВТВ на купівлю-продаж природного газу від 04.01.2013 року, позивач запропонував відповідачу викласти умови пункту 7.2 Договору у наступній редакції:
"7.2. У разі невиконання покупцем умов пункту 6.1. Договору покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. Неустойка нараховується продавцем протягом шести місяців, що передують дню звернення з вимогою, претензією, позовом.
Між тим, ч.6 ст.232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Як правильно було встановлено апеляційним господарським судом при прийнятті оскаржуваної постанови, виходячи зі змісту зазначених норм закону, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців. Проте, законом або договором можуть бути передбачені інші умови нарахування.
Відповідно до частини першої статті 223 Господарського кодексу України при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені Цивільним кодексом України, якщо інші строки не встановлено Господарським кодексом України.
За змістом пункту 1 частини другої статті 258 Цивільного кодексу України щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) передбачено спеціальну позовну давність в один рік.
Порядок обчислення позовної давності в силу вимог ч.2 ст. 260 Цивільного кодексу України не може бути змінений за домовленістю сторін.
Відтак, ч. 6 ст. 232 ГК України визначено строк та порядок нарахування штрафних санкцій, а строк, протягом якого особа може звернутись до суду за захистом свого порушеного права, встановлюється Цивільним кодексом України.
Виходячи з викладеного, судова колегія вважає, що при вирішенні спору апеляційний господарський суд всебічно дослідив надані сторонами докази і правильно встановив той факт, що умови запропонованої позивачем Додаткової угоди щодо зміни пункту 7.2 основного договору на умовах, викладених у наданому позивачем проекті, суперечать вимогам ст.232 Господарського кодексу України, якою регулюється порядок застосування штрафних санкцій і є обов'язковою умовою для сторін у справі.
Тому, суд апеляційної інстанції обгрунтовано скасував рішення місцевого господарського суду в частині внесення змін до спірного пункту 7.2 укладеного договору №13-322-ВТВ, відмовивши в цій частині задоволення позовних вимог позивача та вірно погодився з висновком місцевого господарського суду щодо відмови в задоволенні позовних вимог позивача в частині зміни спірного Договору шляхом додання пунктів 7.4,7.5,7.6 в редакції позивача, оскільки в запропонованій позивачем редакції вони не відповідають умовам Типового договору з цього приводу та не ґрунтуються на вимогах статей 179, 188 Господарського кодексу України, статті 651 Цивільного кодексу України.
Окрім того, як правильно було встановлено судом апеляційної інстанції при розгляді справи, пунктом 11 укладеного Договору сторони передбачили, що спірний Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін, а саме з 04.01.2013 року і поширює свою дію на відносини, що фактично склались між сторонами з 1 січня 2013 року та діє в частині реалізації газу до 31 грудня 2013 року, а в частині проведення розрахунків за газ - до їх повного здійснення.
Таким чином, оскільки відсутні підстави для встановлення дати набрання чинності спірних пунктів 7.2, 7.4, 7.5, 7.6 укладеного Договору з 01.01.2013 року, колегія суддів погоджується з висновком апеляційного господарського суду про те, що зміни до спірного пункту 7.2 укладеного договору №13-322-ВТВ на купівлю-продаж природного газу діють з 04.01.2013 року та поширюють свою дію на відносини, що фактично склались між сторонами з 1 січня 2013 року і діють в частині реалізації газу до 31 грудня 2013 року, а в частині проведення розрахунків за газ - до їх повного здійснення.
Касаційною інстанцією перевірені обставини справи та їх відповідність викладеним апеляційним господарським судом нормам матеріального права.
Наведені висновки апеляційного господарського суду відповідають матеріалам справи та діючому законодавству.
Доводи касаційної скарги про необґрунтованість оскаржуваної постанови помилкові і не відповідають матеріалам справи.
З урахуванням викладеного, підстав для задоволення касаційної скарги немає.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 7 листопада 2013 року залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
Головуючий, суддя В.І. Дерепа
Судді Б.М. Грек
В.В. Палій