26 грудня 2013 року Справа № 905/6086/13
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Дерепи В.І. - головуючого (доповідача), Грека Б.М., Палія В.В.
за участю представників:
позивача -
відповідача - Єпішева О.В.
розглянувши у відкритому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Маріупольський завод важкого машинобудування" на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 29 жовтня 2013 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Маріупольський завод важкого машинобудування" до Публічного акціонерного товариства "ДТЕК "Донецькобленерго" про стягнення 6 913,18 грн.,
У серпні 2013 року позивач звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача про стягнення 6 913,18 грн., мотивуючи свої вимоги тим, що відповідач безпідставно утримує грошову суму в зазначеному розмірі, отриману як передплату за непоставлений товар.
Рішенням господарського суду Донецької області від 10.09.2013 року (суддя Зекунов Е.В.) позовні вимоги задоволено та постановлено стягнути з ПАТ "ДТЕК "Донецькобленерго" на користь ПАТ "Маріупольський завод важкого машинобудування" 6913, 18 грн. та судовий збір.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 29.10.2013 року рішення господарського суду Донецької області від 10.09.2013 року скасовано та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ПАТ "Маріупольський завод важкого машинобудування" до ПАТ "ДТЕК "Донецькобленерго" про стягнення 6 913,18 грн. відмовлено.
У касаційній скарзі ПАТ "Маріупольський завод важкого машинобудування" просить постанову апеляційного господарського суду скасувати, як прийняту з порушенням норм матеріального і процесуального права, а рішення місцевого господарського суду залишити без змін.
Заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи та на підставі встановлених в ній фактичних обставин справи, проаналізувавши правильність застосування апеляційним господарським судом при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального і процесуального права, суд вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, між ВАТ "Донецькобленеого" в особі Приазовських електричних мереж (Постачальник) та Відкритим акціонерним товариством "Маріупольський завод важкого машинобудівництва" (Споживач) 20.10.2003 року був укладений Договір про постачання електричної енергії №12/59-ПСН-00038 (далі - Договір). Пунктом 1.1 Договору передбачено, що постачальник електричної енергії постачає Споживачу електричну енергію, а Споживач користується елекроенергією та оплачує Постачальнику її вартість згідно умов Договору та додатків до Договору, що є його невід'ємними частинами.
Відповідно до п. 2 Договору, під час виконання умов цього договору, а також при вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим Договором, сторони зобов'язалися керуватися чинним законодавством України, Правилами користування електричною енергією, Правилами улаштування електроустановок та технічними умовами, Привалами безпечної експлуатації електроустановок споживачів, Правил технічної експлуатації електроустановок споживачів, Інструкцією про порядок погодження використання елетрокотлів та інших електронних засобів.
Відповідно до пункту 2 Порядку розрахунків за електроенергію (Додаток №5/2 до Договору №12/59) передбачено, що споживачі здійснюють оплату щотижнево 7-го, 14-го, 21-го, 28-го числа розрахункового місяця по 25% очікуваного місячного споживання (тобто до 28 числа розрахункового місяця повинна бути сплачено 100% очікуваного місячного споживання) і остаточний до 5 числа наступного за розрахунковим місяцем (а.с. 18).
Загальними зборами акціонерів прийнято рішення щодо зміни найменування Відкритого акціонерного товариства "Маріупольський завод тяжкого машинобудівництва" на Публічне акціонернетовариство "Маріупольський завод важкого машино будівництва", яке є правонаступником усіх прав та обов'язків Відкритого акціонерного товариства "Маріупольський завод тяжкого машинобудівництва".
Згідно частини 1 загальних положень Статуту, Публічне акціонерне товариство "Донецькобленерго" перейменовано у Публічне акціонерне товариство "ДТЕК Донецькобленерго", відповідно до рішення Загальних зборів акціонерів (протокол від 27.03.2012 року).
В період з січня по березень 2011 року Відповідачем виставлені розрахунки за споживання активної електричної енергії на загальну суму 35819,41 грн.: рахунок за січень на суму 12835,75 грн.; рахунок за лютий на суму 13560,76 грн.; рахунок за березень на суму 9422,90 грн. (а.с.30-31). Зазначені рахунки були вчасно сплачені позивачем, також ПАТ "Маріупольський завод важкого машинобудівництва" в лютому 2011 року була сплачена в якості передплати за активну електричну енергію сума в розмірі 6030 грн., що підтверджується платіжним дорученням №406009 від 25.02.2011року (а.с. 32).
15 березня 2011 року споживач та постачальник підписали Додаткову угоду до Договору №12/59, якою припинили дію Договору №12/59 від 06.10.2003 року (а.с. 17).
Відповідно до пункту 2 статті 653 ЦК України в разі розірвання договору обов'язки сторін припиняються.
Враховуючи суми сплати з боку позивача, суму поставленої електричної енергії з боку відповідача та факт розірвання Договору, заборгованість за Договором №12/59 від 20.10.2003 року на момент його розірвання склала 6913,18 грн. на користь позивача.
Станом на 26.05.2011 року між ПАТ "Маріупольський завод важкого машинобудівництва" та ПАТ "ДТЕК Донецькобленерго" проведений та підписаний акт звірки заборгованості, з якого вбачається, що дебіторська заборгованість на користь позивача складає 6 913, 18 грн.
18.10.2012 року на адресу відповідача була направлена вимога № 523/1029 про повернення грошових коштів у сумі 6 913,18 грн., на яку отримана відповідь від 31.10.2012 року, у якій відповідач повідомив Публічне акціонерне товариство "Маріупольський завод важкого машинобудування", що відповідно до умов договору про постачання електроенергії, у Публічного акціонерного товариства "ДТЕК "Донецькобленерго" відсутнє зобов'язання про повернення грошових коштів.
Приймаючи постанову про скасування рішення господарського суду та прийняття нового рішення у справі про відмову позивачу у позові, апеляційний господарський суд виходив з того, що оскільки між сторонами у даній справі було укладено Договір про постачання електричної енергії №12/59 від 06.10.2003 року, а кошти, які позивач просить стягнути з відповідача як попередню оплату за недоотриману електроенергію перераховані за договором, то такі кошти набуто за наявності правової підстави, а тому не може бути витребувано відповідно до положень ст.1212 ЦК України як безпідставне збагачення.
Проте, з вказаними висновками апеляційної інстанції погодитися не можна, враховуючи наступне.
Відповідно до частин 1, 2 ст.275 Цивільного кодексу України за договором енергопостачання, енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.
Частинами 2, 4 ст. 653 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.
Пунктом 6.6 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою НКРЕ № 28 від 31.07.1996 року, передбачена можливість попередньої оплати електричної енергії, яка відпускається споживачу, у розмірі вартості заявленого обсягу споживання електричної енергії на відповідний розрахунковий або плановий період.
Проте, зі змісту п.6.11 Правил користування електричною енергією вбачається, що оплаті підлягає лише фактичний обсяг спожитої електричної енергії.
Відповідно до вимог частини 1, 2 ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа, зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються залежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Таким чином, з моменту підписання сторонами угоди про припинення договору на постачання електричної енергії обов'язок відповідача постачати електричну енергію припинився, як припинився і обов'язок позивача оплачувати електроенергію, тому внесені позивачем на підставі договору спірні кошти як попередня оплата у зв'язку з припиненням дії договору підлягають поверненню, оскільки підстави знаходження у відповідача цієї суми відпали.
Враховуючи зазначені вимоги закону та встановлені обставини справи, суд вважає, що висновки апеляційного господарського суду є хибними, тому постанова апеляційної інстанції підлягає скасуванню.
Поряд з цим, перевіряючи законність і обґрунтованість прийнятого місцевим господарським судом рішення, суд вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно з'ясував всі обставини справи, дав належну правову оцінку зібраним у справі доказам та прийняв рішення, яке відповідає матеріалам справи та вимогам законодавства, що регулює дані правовідносини, тому його необхідно залишити без змін.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд
Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 29 жовтня 2013 року скасувати, задовольнивши касаційну скаргу.
Рішення господарського суду Донецької області від 10 вересня 2013 року залишити без змін.
Головуючий, суддя В.І. Дерепа
Судді Б.М. Грек
В.В. Палій