83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
18.12.2013 Справа № 905/6349/13
Господарський суд Донецької області у складі судді Гриник М.М.
при секретарі Новіковій В.Р.
розглянувши матеріали справи
за позовом прокурора Ленінського району м.Донецька в інтересах держави в особі Донецької міської ради, м.Донецьк
до відповідача приватного підприємства "Сокол", м Донецьк
за участю третьої особи без самостійних вимог на стороні позивача - Державна інспекція сільського господарства у Донецькій області
про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки та стягнення шкоди, спричиненої внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, в сумі 11768,29грн.
Представники сторін:
прокурор: Федько К.Г., за посв.
від позивача: Плехова О.П. за довір.
від відповідача: Жолудев Д.Л., за довір.
від третьої особи: не з'явився
Прокурор Ленінського району м.Донецька звернувся до господарського суду Донецької області в інтересах держави в особі Донецької міської ради, м.Донецьк з позовом до приватного підприємства "Сокол", м Донецьк, за участю третьої особи без самостійних вимог на стороні позивача - Державна інспекція сільського господарства у Донецькій області про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки та стягнення шкоди, спричиненої внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, в сумі 11768,29грн.
В обґрунтування позовних вимог прокурор посилаються на те, що відповідачем використовується земельна ділянка площею 0,0913га із земель житлової та громадської забудови в Ленінському районі м.Донецька по бул.Франка,1а, надана відповідачу на підставі рішення Донецької міської ради та договору оренди від 22.09.2006р., зареєстрованому в книзі державної реєстрації за № 0406146000293 від 13.10.2006р. для функціонування літнього майданчика до кафе, термін якого на час перевірки збіг. Крім того відповідачем самовільно зайнята та використовується земельна ділянка площею 0,0222га для розширення території літнього майданчика, без одержання правовстановлюючих документів та їх державної реєстрації, що є порушенням ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України.
Ухвалою господарського суду Донецької області від 06.09.2013р. позовна заява прийнята до розгляду та порушено провадження по справі.
З метою з'ясування всіх обставин по справі, ухвалою від 29.10.2013р в порядку ст.27 ГПК України залучено в якості третьої особи без самостійних вимог на стороні позивача Державну інспекцію сільського господарства у Донецькій області. Зазначеною ухвалою зобов'язано третю особу здійснити перевірку дотримання відповідачем вимог земельного законодавства щодо земельної ділянки, розташованої за адресою: бул.Франка,1а, м.Донецьк, Донецька область.
Розпорядженням в.о. голови господарського суду Донецької області від 13.11.2013р. справу передано на розгляд судді Ю.С. Несторенко.
Розпорядженням заступника голови господарського суду Донецької області від 27.11.2013р. справу передано на розгляд судді М.М.Гриник.
Від прокуратури надійшло обгрунтування вартості земельної ділянки у розмірі 288251, 46грн. Зазначене судом не приймається, з огляду на те, що розрахунок вартості здійснено на підставі інформаціц від Управління Держземагенства шляхом помноження суми на площу земельної ділянки самовільно зайнятої ПП «Сокол». Площа, яку самовільно займає відповідач визначено орієнтовно державною інспекцією сільського господарства, оскільки на зазначений орган не покладено обовязків встановлення та визначення площ земельних ділянок.
Від прокурора надійшла заява в порядку ст.22 ГПК України, судом зазначена заява відхилена, в звязку із недодержанням порядку надсилання її копії на адресу сторін.
Відповідачем надано суду заперечення на позов, в яких пов не визнає в повному обсязі, посилаючись на те, що на момент звернення прокурора до суду з відповідним позовом земельна ділянка не належала відповідачу, а також, зазначає, що з наданих документів не має можливості довести факт самовільного зайняття земельної ділянки.
Зважаючи на достатність представлених прокурором та сторонами документів, згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними у ній матеріалами.
Судом, відповідно до вимог статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази та заслухавши в судовому засіданні пояснення представника прокурора та відповідача, господарський суд -
Прокурором Ленінського району в порядку ст. ст.20, 36-1 Закону України «Про прокуратуру» заявлено позов про зобов'язання приватного підприємства „Сокол" звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,0222га по бул.Франка, 1а, стягнення з відповідача шкоди заподіяної за самовільне зайняття земельної ділянки у сумі 11768,29грн.
Згідно з абз. 4 ч. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Частиною третьою зазначеної статті передбачено, що у позовній заяві прокурор самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах" потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.
Відповідно до п.2 ст. 121 Конституції України до основних функцій прокуратури віднесене представництво інтересів держави у випадках, визначених законом. Згідно ст.36-1 ЗУ "Про прокуратуру" прокуратурою здійснюється представництво інтересів держави в суді, при цьому прокурор самостійно визначає підстави для представництва. Підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою і однією з форм представництва є звернення до суду з позовами або заявами, коли порушуються інтереси держави.
За ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією.
За таких обставин, прокурор вважає, що діями відповідача порушуються вимоги діючого законодавства і інтереси держави. За змістом позову, відповідачем самовільним зайняттям земельної ділянки спричинено шкоду, яка відповідно до розрахунку державного інспектора сільського господарства в Донецькій області склала 11768,29 грн., яка останнім на час звернення до суду не сплачена та підлягає стягненню в судовому порядку.
Дослідивши надані суду докази та заслухавши присутніх в судових засіданнях представників сторін, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Згідно статті 125 Земельного кодексу України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Відповідно до ст. 126 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.
За матеріалами справи, 22.09.2006р. між відповідачем та Виконавчим комітетом Донецької міської ради укладено договір оренди земельної ділянки для розміщення літнього майданчику до існуючого кафе (на південь від будинку №1 при кафе (Шерлок Холмс) по бульвару Франко, 1а в Ленінському районі м.Донецька, площею 0,0813га)
Договір укладено на термін до 19.07.2009р.
За твердженням прокурора Ленінського району порушення земельного законодавства відповідачем полягає в тому, що приватним підприємством „Сокол" самовільного зайнята та використовується земельна ділянка загальною площею 0,0222га по бул.Франка для розширення території літнього майданчику без відповідних правовстановлюючих документів та встановлення її меж в натурі.
Державним інспектором сільського господарства в Донецькій області проведено перевірку дотримання вимог земельного законодавства приватним підприємством „Сокол". В ході перевірки встановлено, що приватним підприємством „Сокол" використовується земельна ділянка площею 0,0913га із земель житлової та громадської забудови в Ленінському районі м.Донецька по бул.Франка, 1а на підставі договору оренди від 22.09.2006р. термін якого збіг для функціонування літнього майданчику до кафе. Земельна ділянка площею 0,0222га для розширення літнього майданчику без одержання правовстановлюючих документів та їх державної реєстрації, що є порушенням ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України.
За результатами перевірки складено акт від 05.06.2012р. та видано припис №000037 від 06.06.2011р., яким зобов'язано відповідача усунути виявлене порушення земельного законодавства. Крім того, складено протокол про адміністративне правопорушення №000033 від 06.06.2011р. та винесено постанову про накладення адміністративного стягнення №07/06/12-28 від 06.06.2011р.
Посилаючись на відсутність усунення порушення, прокурором Ленінського району м.Донецька в інтересах держави в особі Донецької міської ради, м.Донецьк в порядку господарського судочинства пред'явлено позов до ПП „Сокол" про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки.
Відповідач заперечив факт самовільного зайняття земельної ділянки та надав договір купівлі - продажу від 18.04.2013р. З зазначеного договору купівлі-продажу вбачається, що ПП «Сокол» продав гр.. Софієву Ровшану Тахіровичу будівлю нічного клубу літ. А-1 з прибудовою літ.А2-1 загальною площею 530,9 кв.м., що розташована за адресою: Донецька область, м.Донецьк, бул.Франка, буд.1а на неприватизованій земельній ділянці загальною площею 0,0828га, кадастровий номер:1410137700:00:004:0051.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 34 того ж Кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуюється на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Прокурором в позовній заяві ставиться питання про зобов'язання відповідача, ПП «Сокол», звільнити самовільно зайняту земельну ділянку та привести її у придатний для використання стан та стягнути з відповідача шкоду, спричинену внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, в сумі 11768,29грн.
Відповідно до ст. 21 Господарського процесуального кодексу України сторони у справі - позивач та відповідач, є суб'єктами матеріально-правових відносин, які виступають на захист своїх інтересів, і на яких поширюється законна сила судового рішення. При цьому, відповідачем у справі є особа, яка повинна виконати зобов'язання.
Разом з тим, як свідчать матеріали справи, на момент звернення до суду зазначений в позові в якості відповідача ПП «Сокол» вже не був власником майна, розташованого на спірній земельній ділянці та не порушував інтереси позивача, що тягне за собою відмову в задоволенні позову в частині зобов'язання відповідача звільнити самовільно зайняту земельну ділянку.
Крім того, долучений до справи акт обстеження земельної ділянки від 09.12.2013р., складений Державною інспекцією сільського господарства в ході розгляду справи свідчить про відсутність порушень земельного законодавства на спірній земельній ділянці.
Одночасно, прокурором в позові ставиться питання про стягнення з відповідача шкоди, заподіяної відповідачем внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, в сумі 11768,29грн. В якості доказу до справи надано розрахунок розміру шкоди. Вказаний розрахунок в якості належного доказу судом не приймається з урахуванням наступного. По-перше, з данного документу не вбачається на підставі якого акту перевірки складено даний розрахунок, по-друге, з матеріалів перевірки взагалі не вбачається яким чином здійснено вимірювання площі самовільно зайнятої земельної ділянки та до якого акту та від якої дати долучено план -схему. Самі акти не містять план-схеми. Наявна в матеріалах справи план-схема не свідчить, що вона є додатком до якогось акту.
На підставі вищевикладеного, суд відмовляє в задоволенні позову про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки та стягнення шкоди, спричиненої внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, в сумі 11768,29грн.
Що стосується обґрунтувань прокурора в частині визначення вартості площі спірної земельної ділянки з посиланням на отримання інформації від Управління Держземагентсва в м. Донецьку, вони судом розглянуті та відхилені з огляду на те, що по-перше, вартість земельної ділянки не була предметом дослідження в межах даної справи, по-друге, прокурором не визначено яке відношення вказана вартість має до предмету спору, а по-третє, до вказаних обґрунтувань не долучено інформації Управління Держземагентсва в м. Донецьку, на яку посилається прокурор в своїх обґрунтуваннях .
Частиною ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011р. №3674-VI, встановлено ставку судового збору для звернення до господарського суду з позовом майнового характеру в розмірі 2 відсотків ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.
За п.4.6. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повного або часткового задоволення позову (скарги) стягує судовий збір з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам), якщо він не звільнений від сплати судового збору; у разі ж повної або часткової відмови в позові судовий збір стягується з визначеного прокурором позивача (так само повністю або пропорційно задоволеним вимогам), за винятком випадків, коли останнього звільнено від сплати судового збору та коли позивачем у справі є сам прокурор. Стягнення відповідних сум судового збору здійснюється в доход державного бюджету України.
Відповідно до Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" від 21.02.2013р. у пункті 2.10 встановлено, що якщо в позовній заяві об'єднано вимоги як майнового, так і немайнового характеру судовий збір згідно з пунктом 3 статті 6 Закону України "Про судовий збір" підлягає сплаті як за ставками, встановленими для позовів майнового характеру, так і за ставками, встановленими для розгляду позовних заяв зі спорів немайнового характеру.
В позовній заяві прокурором ставилося питання щодо самовільно зайнятої земельної ділянки та стягнення шкоди, спричиненої внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, в сумі 11768,29грн., за вказаних обставин стягненню підлягає сума судового збору у розмірі 2867,5грн. (1147грн.+1720,50грн.).
Керуючись ст.ст. 1, 2, 22, 32, 33, 43, 75; 82-85 Господарського процесуального кодексу України суд, -
В задоволенні позову прокурора Ленінського району м.Донецька в інтересах держави в особі Донецької міської ради, м.Донецьк до приватного підприємства "Сокол", м Донецьк за участю третьої особи без самостійних вимог на стороні позивача - Державна інспекція сільського господарства у Донецькій області про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки та стягнення шкоди, спричиненої внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, в сумі 11768,29грн. - відмовити.
Стягнути з Донецької міської ради, м.Донецьк (83050, Донецька область, м.Донецьк, вул..Артема,98, ідентифікаційний код 04052844, р/р35411006002433 в УДКС м.Донецька, МФО) на користь Державного бюджету України (р/р 31217206783006 у ГУ ДКСУ у Донецькій області, МФО 834016, ЄДРПОУ 38034002, Отримувач : Київське УК/Київський р-н/22030001, код бюджетної класифікації 22030001) судовий збір в сумі 2867,5грн.
Рішення господарського суду може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду протягом десяти днів. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя М.М. Гриник
Повний текст складено та підписано 19.12.2013р.