24.12.13р. Справа № 904/7851/13
За позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ
до Публічного акціонерного товариства "Криворіжгаз", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область
про стягнення 17 440 грн. 85 коп.
Суддя Кармазіна Л.П.
Представники:
від позивача - Букоємський Р.В., представник, дов. № 14-325 від 16.03.2012року
від відповідача - Лихина М.М., представник, дов. № 192-Д від 29.12.2012 року.
Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до господарського суду з позовом до публічного акціонерного товариства "Криворіжгаз" про стягнення 17 440 грн. 85 коп.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем вимог договору на купівлю-продаж природного газу №104/12-РО від 30.03.2012 року, щодо вчасного виконання договірних зобов'язань.
Ухвалою господарського суду від 11.10.2013 року розгляд справи призначено на 31.10.2013р.
31.10.2013р. представник позивача в судовому засіданні надав пояснення по суті спору, підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд їх задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти позовних вимог позивача, подав до суду відзив на позовну заяву, яким позов не визнає посилаючись на положення Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", у зв'язку з тим, що ухвалою господарського суду від Дніпропетровської області від 08.01.2013 року відносно публічного акціонерного товариства "Криворіжгаз" порушено провадження у справі №38/904/208/2013 про банкрутство та одночасно введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, таким чином, як стверджує відповідач, протягом дії здійснення провадження у справі про банкрутство встановлюється заборона на нарахування боржнику, щодо якого порушено провадження у справі про банкрутство та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів неустойки незалежно від часу їх виникнення. Крім того відповідач зазначив, що позивачем допущені помилки при нарахуванні 3% річних. (а.с.53-54)
В присутності представників сторін оголошено перерву до 03.12.2013 року та зобов'язано відповідача надати до матеріалів справи контррозрахунок суми 3% річних.
03.12.2013 року представник позивача в судовому засіданні надав заперечення на відзив, якими вважає що доводи викладені у відзиві на позов не відповідають дійсним, а тому не можуть бути прийняті до уваги судом, просив суд позовну заяву задовольнити у повному обсязі. (а.с.69-73)
Представник відповідача надав до суду доповнення на відзив, якими зазначив, що заборгованість за транспортування природного газу виникла у зв'язку з тривалою кризою неплатежів у паливно-енергетичному комплексі та враховуючи, що на даний час заборгованість населення за 2012 рік перед відповідачем становить 4 292 314 грн. 43 коп., відповідач просив суд в задоволенні позовної заяви відмовити та зменшити розмір пені, яка підлягає стягненню до 1 відсотка. (а.с.66-67)
Також, під час судового засідання представник відповідача заявив клопотання про продовження строку розгляду спору на 15 днів.
Представник позивача у судовому засіданні не заперечив проти клопотання відповідача про продовження строку розгляду спору.
Ухвалою господарського суду від 03.12.2013р. строк розгляду спору продовжено в порядку ст. 69ГПК України на 15 днів до 25.12.2013р. за клопотанням відповідача, а розгляд справи відкладено на 24.12.2013р.
24.12.2013р. представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти позову, надав до матеріалів справи доповнення до відзиву на позовну заяву, яким зазначив, що при розгляді судом питання, щодо можливості зменшення розміру пені та штрафу відповідач просить суд врахувати, що відповідач не є фактичним споживачем газу, оскільки відповідно до договору, газ використовується виключно для подальшої реалізації релігійним організаціям, які є кінцевими споживачами газу; заборгованість за спожитий природний газ виникла у зв'язку з несплатою основною категорією споживачів природного газу за даними договором це - населення (релігійні організації); діючим законодавством не надано право відповідачу нараховувати пеню та штраф за несвоєчасну оплату наданих послуг з населення; відповідач сплатив суму боргу добровільно до подання позову; вина відповідача у виникненні заборгованості відсутня; відповідача внесено до реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу. (а.с.83)
24.12.2013р. в порядку ст. 85 ГПК України, у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -
Між національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (позивач-продавець) та публічним акціонерним товариством "Криворіжгаз" (відповідач, покупець) укладено договір на купівлю-продаж природного газу №104/12-РО від 30.03.2012 року, відповідно до умов якого продавець зобов'язався передати у власність покупцю у 2012 році природний газ (далі - газ), а покупець зобов'язався прийняти і оплатити газ на умовах цього договору. (а.с.10-15)
Газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для подальшої реалізації релігійним організаціям (крім обсягів, що використовуються для виробничо-комерційної діяльності), які є кінцевими споживачами газу.(п. 1.2. договору)
На підставі п. 2.1. договору, продавець передає покупцеві у період з 01.02.12р. по 31.12.12р. газ обсязі до 278,000 тис.куб.м., у тому числі по місяцях кварталів.
Відповідно до п.5.2. договору, ціна за 1000 куб.м. газу на дату укладання цього договору без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим становить:
газ, який використовується споживачами за умови, що споживання не перевищує 2500 куб.м на рік:
- при наявності газових лічильників 231,6667 грн., крім того ПДВ 20%;
- при відсутності газових лічильників 290,9804 грн., крім того ПДВ 20%;
газ, який використовується споживачами за умови, що споживання не перевищує 6000 куб.м на рік:
- при наявності газових лічильників 536,0784 грн., крім того ПДВ 20%;
- при відсутності газових лічильників 625,7843 грн., крім того ПДВ 20%;
газ, який використовується споживачами за умови, що споживання не перевищує 12000 куб.м на рік:
- при наявності газових лічильників 1475,7843 грн., крім того ПДВ 20%;
- при відсутності газових лічильників 1659,6078 грн., крім того ПДВ 20%;
газ, який використовується споживачами за умови, що споживання перевищує 12000 куб.м на рік:
- при наявності газових лічильників 1833,1373 грн., крім того ПДВ 20%;
- при відсутності газових лічильників 2052,5000 грн., крім того ПДВ 20%;
Згідно з п.6.1. договору, оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати планових обсягів газу протягом місяця поставки з урахуванням положень п. 6.2. договору.
Пунктом 6.2. договору встановлено, що оплата за газ здійснюється з поточного рахунка із спеціальним режимом використання покупця на поточний рахунок із спеціальним режимом використання продавця відповідно до вимог Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" кожного банківського дня розрахункового місяця згідно з алгоритмом розподілу коштів, установленим відповідною постановою НКРЕ, та зараховується як оплата за газ в тому ж місяці, в якому надійшли кошти. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 20-го числа наступного за місяцем поставки газу з поточних рахунків покупця.
На виконання умов договору позивачем протягом періоду з березня 2012 року по грудень 2012 року було передано, а відповідачем прийнято природний газ на загальну суму 233 395 грн. 99 коп., про що свідчать наявні в матеріалах справи акти приймання передачі природного газу за вказаний період (а.с.18-27), які підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками підприємств позивача та відповідача.
Таким чином, враховуючи умови договору, відповідач мав здійснити остаточний розрахунок за поставлений природний газ: в березні 2012 року (80457,38 грн.) - в строк до 20.04.2012 року включно, в квітні 2012 року (30513,84грн.) - в строк до 20.05.2012 року включно; в травні 2012 року (3216,35 грн.) - в строк до 20.06.2012 року включно; в червні 2012 року (3472,10 грн.) - в строк до 20.07.2012 року включно, в липні 2012 року (3134,52 грн.) - в строк до 20.08.2012 року включно, в серпні 2012 року (2482,84 грн.) - в строк до 20.09.2012 року включно, в вересні 2012 року (6614,44 грн.) - в строк до 20.10.2012 року включно; в жовтні 2012 року (4331,90 грн.) - в строк до 20.11.2012року включно; в листопаді 2012 року (30043,52 грн.) - в строк до 20.12.2012 року включно, в грудні 2012 року (69129,10 грн.) - в строк до 20.01.2013 року включно.
Проте, як вбачається з матеріалів справи відповідач розрахувався за отриманий природний газ з порушенням строку, встановленого пунктами 6.1, 6.2 договору, про що свідчать наявні в матеріалах справи сальдова відомість та довідка по операціях позивача з відповідачем. (а.с.28-29)
На підставі п.7.2 договору, яким передбачено, що у разі невиконання покупцем умов пунктів 6.1,6.2 цього договору, покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити продавцю, пеню в розмірі не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла, у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 відсотків від суми простроченого платежу, позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі 7405 грн. 39 коп. та штраф в сумі 8554,38 грн.
На підставі ст. 625 ЦК України, у зв'язку з порушенням відповідачем строків оплати за прийнятий природний газ, позивач нарахував відповідачу 3% річних у сумі 1481грн.08коп.
Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши представників позивача та відповідача, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав:
Сторони є суб'єктами господарювання, тому відповідно до положень ст.ст. 4, 173-175 і 193 ГК України до прав і обов'язків сторін, що виникли на підставі зазначеного договору і є господарськими зобов'язаннями, мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.
Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з приписами ст.ст. 525, 526 ЦК України та ст. 193 ГК України цивільні та господарські зобов'язання мають бути виконані належним чином і у встановлений договором строк, а одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, крім випадків, передбачених законом.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. (ст. 530 ЦК України )
Згідно ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Положеннями ст. 229 Господарського кодексу України встановлено, що учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.
Відповідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошових зобов'язань на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 відсотка річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Тому підставою відповідальності за грошовим зобов'язанням є сам факт порушення зобов'язання, який полягає в неповерненні відповідних грошових коштів у строк, і цей факт є вирішальним для застосування такої відповідальності.
Виходячи з того, що факт отримання відповідачем природного газу від позивача є доведеним матеріалами справи, а оплата за поставлений природний газ відповідачем проведена була з порушенням встановленого у договорі строку, що доведено позивачем шляхом надання належних доказів, перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних за неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань, вважає, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача суми 3% річних у розмірі 1481 грн. 08 коп. підлягають задоволенню у повному обсязі.
Щодо позовних вимог позивача про стягнення з відповідача 7% штрафу у розмірі 8554 грн. 38 коп. та пені у розмірі 7405 грн. 39 коп. судом встановлено наступне:
Відповідно до положень ст.ст. 216-217, 230-231 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до статті 611 ЦК України одним із наслідків порушення зобов'язання є сплата неустойки.
Відповідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
На підставі п.7.2 договору, у разі невиконання покупцем умов пунктів 6.1,6.2 цього договору, покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити продавцю, пеню в розмірі не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла, у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 відсотків від суми простроченого платежу.
Суд перевіривши нарахування позивачем пені за порушення відповідачем строків оплати за спірним договором за період з 21.04.12р. по 01.03.2013 р. на загальну суму 7405 грн. 39 коп., вважає що вона підлягає частковому задоволенню на суму 7155 грн. 41 коп., оскільки нарахована позивачем пеня за період з 21.01.2013 року по 01.03.2013р. у сумі 249грн. 98 коп., не підлягає задоволенню, оскільки нарахована в період дії мораторію (ухвала господарського суду Дніпропетровської області від 08.01.2013р. по справі №38/904/208/2013).
Судом перевірено додержання позивачем вимог чинного законодавства при здійсненні розрахунку штрафу, у зв'язку з чим суд доходить до висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 7% підлягають задоволенню частково на суму 8455 грн. 60 коп., оскільки нарахований позивачем штаф за період з 14.02.2013 року по 01.03.2013р. у сумі 98 грн. 78 коп., задоволенню не підлягає, оскільки нарахований в період дії мораторію (ухвала господарського суду Дніпропетровської області від 08.01.2013р. по справі №38/904/208/2013).
Відповідач посилається на тяжке фінансове становище та просить зменшити розмір пені та штрафу.
Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України та пункту 3 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має право зменшити розмір штрафних санкцій (штрафу, пені).
Санкції за прострочку виконання грошових зобов'язань передбачені статтями 217, 230, 231 Господарського кодексу України. При цьому, частина 1 статті 229 Господарського кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 218 Господарського кодексу України та статті 614 Цивільного кодексу України, які закріплюють принцип вини як підставу відповідальності боржника. За невиконання грошового зобов'язання боржник відповідає, хоч би його виконання стало неможливим не тільки в результаті його винних дій або бездіяльності, а і внаслідок дії непереборної сили або простого випадку. Тобто, боржник не звільняється від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошового зобов'язання за будь-яких обставин.
Вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 233 Господарського кодексу України (пункт 3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").
Приймаючи до уваги майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні, враховуючи, що газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для подальшої реалізації установам і організаціям, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, які є кінцевими споживачами газу, а також ступінь виконання боржником зобов'язань за укладеним договором (за спірний період зобов'язання виконане у повному обсязі) нарахування та стягнення 3% річних, господарський суд вважає за можливе на підставі пункту 3 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України зменшити розмір пені та штрафу на 30% та стягнути 70 % від належної до стягнення, що буде становити суму 5008 грн. 79 коп.- пені та суму 5918 грн. 92 коп.- штрафу.
Щодо посилання відповідача, як на підставу відмови у позові, на положення Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", що зв'язку з тим, що ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 08.01.2013 року відносно публічного акціонерного товариства "Криворіжгаз" порушено провадження у справі №38/904/208/2013 про банкрутство та одночасно введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, таким чином, як зазначає відповідач, протягом дії здійснення провадження у справі про банкрутство встановлюється заборона на нарахування боржнику, щодо якого порушено провадження у справі про банкрутство та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів неустойки незалежно від часу їх виникнення.
З таким висновком суд не погоджується з наступних підстав:
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 08.01.2013р. по справі №38/904/208/2013 порушено провадження у справі про банкрутство публічного акціонерного товариства "Криворіжгаз" та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.
Відповідно до положень статті 1 Закону (у редакції, чинній на момент виникнення правовідносин) мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань щодо сплати податків і зборів, застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.
Разом із тим Закон визначає, що конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.
Частиною четвертою статті 12 цього Закону встановлено, що мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням справи про банкрутство.
Таким чином, із моменту введення мораторію боржник не може виконувати як грошові зобов'язання та зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), що виникли до введення мораторію, так і заходи, спрямовані на забезпечення їх виконання.
Згідно з абзацом другим частини четвертої статті 12 Закону, протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).
Тобто наведена норма встановлює загальну заборону на нарахування штрафу і пені упродовж часу дії мораторію на задоволення вимог кредиторів. Зміст цієї заборони не пов'язаний із визначенням поняття мораторію і не обмежений ним. Заборона чинна протягом дії мораторію, тому нарахування неустойки (штрафу та пені) до порушення справи про банкрутство та введення мораторію є правомірним.
У зв'язку з тим, що ухвала господарського суду від Дніпропетровської області від 08.01.2013 року про порушення провадження у справі про банкрутство винесена 08.01.2013 року, а нова редакція Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" почала свою дію з 19.01.2013р., тобто вже після порушення справи про банкрутство, тому посилання відповідача на положення ст. 19 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не можуть прийматися судом до уваги. Крім того, як стверджує позивач, відповідно до матеріалів справи, зобов'язання щодо оплати за отриманий природний газ, нарахування штрафних санкцій та 3% річних відбулось у 2012 році, тобто до порушення провадження справи про банкрутство. Отже, дія мораторію не розповсюджувалась на дані нарахування штрафних санкцій.
На підставі наведеного, судом встановлено, що позивачем належним чином доведено порушення відповідачем строків оплати за отриманий природній газ та беручи до уваги, що суд, зобов'язував відповідача надати контррозрахунок суми позовних вимог, проте відповідач вимоги суду в цій частині не виконав, у зв'язку з чим суд доходить до обґрунтованого висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними матеріалами справи та такими, що підлягають частковому задоволенню шляхом стягнення з відповідача на користь позивача 5008 грн. 79 коп. пені, суму 5918 грн. 92 коп. штрафу та 1481 грн. 08 коп. - 3% річних.
Відповідно до пункту 3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.
Згідно з ч.2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, без урахування зменшення неустойки, так як зазначена сума зменшена на підставі п.3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України. Таким чином, з відповідача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1686 грн. 10 коп.
Керуючись ст. ст. 4, 32, 33, 36, 43, 49, 69, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з публічного акціонерного товариства "Криворіжгаз" (50051, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, пр. Металургів, 1, код ЄДРПОУ 03341397) на користь публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) 5008 грн. 79 коп. - пені, 5918 грн. 92 коп. - штрафу, 1481 грн. 08 коп.- 3% річних та суму сплаченого судового збору у розмірі 1686 грн. 10 коп.
В решті позову відмовити.
Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскаржене протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.
Суддя Л.П. Кармазіна
Повне рішення складено 27.12.2013р.