25.12.2013 Справа № 901/3597/13
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АТ-Троянда-Крим», м.Севастополь, Автономна Республіка Крим
до відповідача Фізичної особи-підприємця Богацького Олександра Михайловича,
с. Войково, Первомайський район
про стягнення заборгованості за договором
Суддя Янюк О.С.
Представники:
від позивача - не з'явився;
від відповідача - не з'явився
СУТЬ СПОРУ: 28.10.2013 Товариство з обмеженою відповідальністю «АТ-Троянда-Крим» (далі - позивач, ТОВ «АТ-Троянда-Крим») звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим (далі - суд) із позовною заявою про стягнення з Фізичної особи-підприємця Богацького Олександра Михайловича (далі - відповідач, ФОП Богацький О.М.) заставної вартості майна у розмірі 5 150,00 грн. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача витрати, пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 1720,50 грн.
Позовні вимоги обґрунтовує ст.ст. 526, 612, 624, 782 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та зазначає на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором суборенди морозильних ларей від 06.04.2012 №007, а саме: несплати орендної плати за зазначеним договором, у зв'язку із чим його розірвано позивачем в односторонньому порядку; неповернення майна, що є предметом вказаного договору, та неповернення заставної вартості зазначеного майна,
Ухвалою суду від 28.10.2013 порушено провадження у справі та у порядку ст. 65 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) зобов'язано сторін надати суду докази, необхідні для вирішення спору.
На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи неодноразово відкладався. Черговий розгляд справи призначений на 25.12.2013.
Позивач явку свого повноважного представника у судове засідання не забезпечив, про час та місце слухання справи проінформований належним чином та своєчасно (а.с. 44-45), проте, до початку судового засідання від представника останнього надійшло клопотання про розгляд справи без його участі, яке суд визнав за можливе задовольнити.
Відповідач явку свого повноважного представника у судове засідання також не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив. Так, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання вимог ч. 1 ст. 64 та ст. 87 ГПК України. У разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду (п. 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»). За таких обставин, суд вважає відповідача належним чином повідомленим про час і місце розгляду справи (а.с. 20,48-49).
Процесуальним правом, передбаченим ст. 59 ГПК України, відповідач не скористався та відзиву на позов не надав.
До того ж, явка представника відповідача обов'язковою судом не визнавалась, а тому, ураховуючи, що явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
З урахуванням зазначеного, суд вважає за можливе розглядати справу також без участі представника відповідача на підставі ст. 75 ГПК України за наявними у справі матеріалами.
На підставі ст. 85 ГПК України у судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши наявні матеріали справи, дослідивши надані докази, судом встановлені наступні обставини.
06.04.2012 між ТОВ «АТ-Троянда-Крим» (Орендар) та ФОП Богацьким О.М. (Суборендар) укладено договір суборенди морозильних ларей №007 (далі - Договір), предметом якого відповідно до п .1 Договору є суборенда низькотемпературної морозильної вітрини (далі іменоване як Устаткування), яке передається Орендарем Суборендарю виключно для зберігання та продажу продукції ТОВ «АТ-Троянда-Крим».
Вартість Устаткування згідно п.1 Договору зазначена у додатку №1, який є невід'ємною частиною Договору, та складає 5 150 грн (а.с.9). Модель Устаткування - UGUR ПС, серійний номер 60890458.
Розділом 7 Договору встановлений строк його дії, зокрема, строк дії Договору встановлюється з моменту його підписання обома Сторонами та укладається до 31 грудня 2012 року.
За відсутності заяв однієї із сторін про розірвання чи зміну умов Договору за один місяць до закінчення строку дії Договору, він вважається автоматично пролонгованим на один рік на тих же умовах, які були передбачені цим Договором. Аналогічний механізм пролонгації діє і на наступні роки.
Відтак, Договір був пролонгований сторонами до 31 грудня 2013 року.
Відповідно до п.5.4 Договору розмір орендної плати складає 1 (одну) гривню на місяць на один рік, в тому числі ПДВ 0,17 грн. Оплата здійснюється шляхом перерахування грошей на рахунок Орендаря після підписання відповідних актів виконаних робіт.
Пунктами 4.2, 4.4 Договору, зокрема, передбачено, що у разі невиконання Суборендарем зобов'язань, передбачених цим Договором, а також у випадку передачі Устаткування третім особам, Договір вважається розірваним, а Устаткування підлягає негайному поверненню Орендарю за рахунок Суборендаря. У випадку неповернення Суборендарем Устаткування після 15 діб з моменту закінчення або розірвання цього Договору, Суборендар виплачує заставну вартість Устаткування протягом 10 банківських днів та 0,5% від цієї суми додатково за кожен день затримки розрахунку.
З метою досудового врегулювання спору, 06.09.2013 позивач надіслав на адресу відповідача повідомлення про розірвання Договору, яке отримано останнім 20.09.2013, про що свідчить наявне в матеріалах справи поштове повідомлення відділення поштового зв'язку (а.с.12).
Проте, жодних дій з боку відповідача, направлених на повернення позивачеві заставної вартості Устаткування здійснено не було, що, в свою чергу, і стало підставою для звернення ТОВ «АТ-Троянда-Крим» до суду із відповідною позовною заявою.
Водночас, суд зазначає, що Устаткування знаходиться на балансі ТОВ «АТ-Троянда-Крим», що підтверджується актом приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів від 16.11.2008 №ВвЄ-4/68 (а.с.25), бухгалтерською довідкою від 08.11.2013 №82 (а.с.24). Як вказує позивач, це майно було передано останньому ТОВ «Династія Україна» на підставі договору оренди. Проте, згідно інформації, що міститься у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 10.12.2013, ТОВ «Династія Україна» припинило діяльність у зв'язку із визнанням його банкрутом (а.с.51-52).
Ураховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України (ч. 1 ст. 175 ГК України).
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України та ст. 174 ГК України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод).
Судом встановлено, що укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором суборенди (піднайму), який недійсним у судовому порядку не визнавався, у зв'язку з чим, у силу ст. 629 ЦК України, він є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч.3 ст.774 ЦК України до договору піднайму застосовуються положення про договір найму.
Частиною 6 ст. 283 ГК України встановлено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Так, відповідно до ст. 283 ГК України та ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) одна сторона (орендодавець/наймодавець) передає другій стороні (орендареві/наймачу) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Частинами 1, 5 ст. 762 ЦК України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).
Відповідно до ст.ст. 526, 625 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Аналогічне положення стосовно господарських зобов'язань міститься у ст. 193 ГК України.
Разом з цим, ст.598 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.
Наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд. У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору (ст. 782 ЦК України). Аналогічне положення міститься у п.4.2. Договору.
Із матеріалів справи вбачається, що ФОП Богацьким О.М. всупереч вимогам п.5.4 Договору орендна плата за користування Устаткуванням не вносилась. Наведене відповідачем не спростовано та доказів погашення вказаної заборгованості з орендної плати суду не надано.
У той час, позивач листом від 05.09.2013 належним чином проінформував відповідача про небажання продовжувати договірні відносини та про припинення дії Договору, у зв'язку з чим Договір закінчив свою дію 20.09.2013.
Відповідно до ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Разом з цим п. 4.4 Договору передбачено право Орендаря, у випадку неповернення Суборендарем Устаткування після 15 діб з моменту закінчення або розірвання Договору, на отримання заставної вартості Устаткування протягом 10 банківських днів. З цього приводу суд зазначає наступне.
Частиною 3 ст. 3 ЦК України встановлено, що однією із загальних засад цивільного законодавства є свобода договору, яка полягає передусім у вільному виявленні волі сторін на вступ у договірні відносини, самостійність вибору контрагента, самостійність визначення структури та виду договірного зв'язку. Аналогічне положення містить абз. 2 ч.1 ст. 6 ГК України.
Підсумовуючи викладене та те, що своєчасне виконання взятих на себе зобов'язань вимагається законом і Договором, а що Устаткування відповідачем повернуто не було, суд вважає вимогу позивача про повернення заставної вартості Устаткування у розмірі 5 150 грн законною, обґрунтованою та такою, що підлягає стягненню з відповідача.
Витрати позивача по сплаті судового збору у розмірі 1 720,50 грн відповідно до ст. 49 ГПК України при задоволенні позову покладаються судом на відповідача.
Керуючись ст.ст. 49, 75, 82-85, 115 ГПК України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Богацького Олександра Михайловича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АТ-Троянда-Крим» грошові кошти у розмірі 5 150,00 грн (п'ять тисяч сто п'ятдесят гривень).
3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Богацького Олександра Михайловича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АТ-Троянда-Крим» витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 720,50 грн (одна тисяча сімсот двадцять гривень п'ятдесят копійок).
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складене 27.12.2013
Суддя О.С. Янюк