Справа 206/8991/13-ц
Провадження 2-н/206/1861/13
про відмову у прийняті заяви про видачу судового наказу
"20" грудня 2013 р. суддя Самарського районного суду м. Дніпропетровська Сухоруков А.О, розглянувши матеріали цивільної справи за заявою про видачу судового наказу Публічного акціонерного товариства «Дніпрогаз» про стягнення заборгованості за спожитий природний газ із ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1,
20 грудня 2013 року представник ПАТ «Дніпрогаз» звернувся до суду із заявою про видачу судового наказу.
Вивчивши матеріали справу доходжу висновку про необхідність відмовити заявнику у прийняті заяви про видачу судового наказу.
В силу п. 2 ч. 3 ст. 100 ЦПК України, суддя відмовляє у прийнятті заяви про видачу судового наказу, у разі якщо із заяви і поданих документів вбачається спір про право.
У відповідності до п. 9 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 14 «Про практику розгляду судами заяв у порядку наказного провадження» від 23 грудня 2011 року, наявність спору про право (пункт 2 частини третьої статті 100 ЦПК), яке є підставою для відмови у прийнятті заяви про видачу судового наказу, вирішується суддею у кожному конкретному випадку, виходячи із характеру та обґрунтованості заявленої матеріально-правової вимоги і документів, доданих до заяви. Наявність спору можна встановити відсутністю документів, що підтверджують наявність суб'єктивного права у заявника; документів, що підтверджують порушення суб'єктивного права або документів, що підтверджують виникнення права вимоги. Крім того, мають ураховуватися обставини, якщо із доданих документів вбачається, що боржник заперечує, не визнає або оспорює свій обов'язок перед заявником (кредитором); із доданих документів вбачається пропуск позовної давності. Така вимога може бути вирішена лише у позовному провадженні (частина третя статті 267 Цивільного кодексу України (далі - ЦК).
Із матеріалів справи слідує, що заявником заявлені вимоги про стягнення заборгованості за спожитий природний газ, яка нарахована за періоди, що виходять за межі строку позовної давності для звернення до суду.
Розгляд зазначеного спору в порядку наказного провадження позбавить боржників реалізувати своє право, надане ст. 267 ЦК України, таке право боржники можуть реалізувати тільки при розгляду зазначеного спору в порядку позовного провадження.
Враховуючи викладені обставини, вбачаю із поданих документів спір про право, у зв'язку з чим доходжу до висновку про необхідність відмовити у прийняті заяви про видачу судового наказу.
За змістом ч. 4 ст. 100 ЦПК України, про відмову у прийнятті заяви суддя постановляє ухвалу.
Відповідно до ч. 2 ст. 99 ЦПК України, у разі відмови в прийнятті заяви про видачу судового наказу або в разі скасування судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається.У разі пред'явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу зараховується до суми судового збору, встановленої за позовну заяву.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 96-101, 208-210, 293 ЦПК України, суддя -
Відмовити Публічному акціонерному товариству «Дніпрогаз» у прийняті заяви про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за спожитий природний газ із ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Роз'яснити заявнику, що відмова у прийнятті заяви унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'яти днів з дня отримання її копії до апеляційного суду Дніпропетровської області через Самарський районний суд м. Дніпропетровська.
Суддя А.О. Сухоруков