Справа № 186/2379/13-ц
"23" грудня 2013 р. Першотравенський міський суд Дніпропетровської області
в складі: головуючої судді Янжули С. А.
при секретарі: Лиман Н.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Першотравенську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення додаткового строку подання заяви про прийняття спадщини, визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину,
04 грудня 2013 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Першотравенського міського суду Дніпропетровської області з позовом до відповідачки ОСОБА_2 про визначення додаткового строку подання заяви про прийняття спадщини, визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину.
В обґрунтування своїх позовних вимог зазначив, що за час спільного проживання у зареєстрованому шлюбі його батьками, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, було придбано будинок АДРЕСА_1, який вони зареєстрували на його батька ОСОБА_3 На початку 1996 року між батьками погіршилися стосунки, почалися сварки, в тому числі і майнового характеру. Із-за постійних сварок між батьками у його матері - ОСОБА_4, погіршився стан здоров'я, почали загострюватися хронічні хвороби. На фоні душевних переживань та, намагаючись вирішити майнові суперечки між подружжям, його мати у вересні 1996 року заповіла належну їй 1/2 частину будинку АДРЕСА_1 своїй дочці ОСОБА_2, яка є його рідною сестрою. Мати так вчинила тому, що їй здавалося, що, таким чином, вона завадить своєму чоловікові після її можливої смерті позбавити дітей спадкового майна. Розпорядившись при житті належною їй 1/2 часткою будинку, мати намагалася створити ситуацію, при якій відповідачка гарантовано отримає 1/2 частину будинку, а позивачу перейде 1/2 частина, належна його батькові, але вже після його смерті. Таке рішення було прийняте тому, що позивач на той час перебував на постійному місці проживання в іншій області і не міг приймати безпосередньої участі у майнових суперечках своїх батьків. Його батько помер ІНФОРМАЦІЯ_2. Після його смерті ні позивач, ні його сестра ОСОБА_2 не займалися прийняттям спадщини задля спокою їх матері, будучи впевненими, що в майбутньому вони отримають рівні частки у спадковому майні. Зі свого боку він повністю довіряв своїй сестрі і тому при оформленні спадщини, яка відкрилася після смерті його батька, повністю покладався на неї. На той час був впевнений, що не звернувшись до нотаріуса із заявою про відмову прийняти спадщину, зберігає за собою свою частку у цій спадщині. Його впевненість підкріплювалась також і тим, що і сестра не зверталася до нотаріуса з такими заявами, ніколи не заперечувала проти того, що йому також належить частина спадщини, а документальне оформлення цієї частини краще робити уже після смерті матері. Скориставшись довірою, необізнаністю у юридичних тонкощах порядку прийняття спадщини, відповідачка створила ситуацію при якій він не звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, яка відкрилася після смерті його батька. Частиною 3 ст.1272 ЦК України передбачено, що за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини. Таким чином, вважає, що ним пропущено строк подання заяви про прийняття спадщини, яка відкрилася після смерті батька з поважних причин, а тому має право на встановлення додаткового строку для подання такої заяви. Надалі, його мати почала хворіти, на початку 2012 року він взагалі вимушений був переїхати зі своєю дружиною до неї, щоб допомагати своїй сестрі у догляді за матір'ю. ІНФОРМАЦІЯ_3 його мати померла. Після її смерті відповідачка почала оформляти документи на спадщину. При оформлені права на спадщину нотаріус зобов'язаний вчинити ряд нотаріально-процесуальних дій, відповідно до порядку, встановленого п. п. 205-238 Інструкції "Про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України". Нотаріус зобов'язаний: встановити факт смерті спадкодавця, час та місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства за законом або за заповітом осіб, які подали заяву про видачу свідоцтва, склад спадкового майна, на яке видається свідоцтво про право на спадщину та належність цього майна спадкодавцю, претензії кредиторів, заяви відказоодержувачів про відмову від заповідального відказу та здійснює інші дії з нотаріального провадження, щодо видачі свідоцтва про право на спадщину. На підтвердження цих обставин від спадкоємців обов'язково вимагаються відповідні документи. В результаті аналізу всіх поданих документів, при наявності достатніх підстав, нотаріус видає свідоцтво про право на спадщину. На початку 2013 року йому стало відомо що відповідачка повністю оформляє все спадкове майно на себе. З початку 2012 року і по теперішній час вони із сестрою проживають разом у батьківському будинку. Відповідачка не заперечує проти його права проживання у цьому будинку, але в останній час почала заперечувати його право на частку спадкового майна батьків. Він вимушений був звернутися до приватного нотаріуса Першотравенського нотаріального округу із заявою про прийняття спадщини та отримав постанову про відмову у вчиненні нотаріальних дій, якою з формальних обставин його позбавлено права на частку у спадщині. Він є спадкоємцем першої черги, подав до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини, відповідач незаконно оформив увесь спадок на себе, а тому позов вважає обґрунтованим.
За змістом ст.ст.1217, 1261, 1268, 1269, 1270,1272 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом; у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця. Спадкоємець за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього кодексу (6 місяців з часу відкриття спадщини), він не заявив про відмову від неї. Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Ст. 1301 ЦК України визначає підстави і порядок визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину. Серед підстав визнання свідоцтва недійсним дана стаття прямо називає лише відсутність права спадкування у особи, на ім'я якої було видане свідоцтво (наприклад, у разі, якщо ця особа була усунена від спадкування; відсутні юридичні факти, які давали б їй підстави для закликання до спадкування - утримання, спорідненість, заповіт; у випадку, коли спадкодавець, оголошений у судовому порядку померлим, виявився насправді живим і судове рішення про оголошення його померлим скасоване). Проте, свідоцтво може бути визнане недійсним також в інших випадках, встановлених законом, що дозволяє стверджувати про те, що перелік підстав визнання свідоцтва недійсним не є вичерпним і може бути розширений шляхом аналізу й тлумачення інших норм спадкового права та фактичних обставин. Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», свідоцтво, відповідно до ст.1301 ЦК України про право на спадщину, може бути визнано недійсним не лише тоді, коли особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, але й за інших підстав, установлених законом. Іншими підставами можуть бути, в тому числі, порушення у зв'язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб тощо.
Просить суд визнати поважною причину пропуску ним строку подання заяви про прийняття спадщини, яка відкрилася після смерті його батька, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 та встановити йому додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини; визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину, видане приватним нотаріусом Першотравенського нотаріального округу Дніпропетровської області, яка відкрилася після смерті його матері ОСОБА_4 та видане на ім'я ОСОБА_2
Позивач в судове засідання не з'явився, надав суду заяву з проханням розглянути справу за його відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Відповідачка та її представник - адвокат ОСОБА_5, в судове засідання не з'явилися, надали суду заяви про розгляд справи в їх відсутність, проти задоволення позовних вимог заперечують, просять суд відмовити в задоволенні позову.
Суд, вивчивши матеріали справи, вважає вимоги, викладенні в позові не підлягають задоволенню.
Копією свідоцтва про одруження НОМЕР_1 від 28 квітня 1958 року підтверджується, що між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було укладено шлюб 28 квітня 1958 року.
Копією свідоцтва про народження НОМЕР_2 від 02 квітня 1959 року підтверджується, що батьками ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є ОСОБА_3 та ОСОБА_4.
Копією свідоцтва про смерть НОМЕР_3 від 28 лютого 2008 року підтверджується, що ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Першотравенську, Дніпропетровської області.
Копією свідоцтва про смерть НОМЕР_4 від 04 вересня 2012 року підтверджується, що ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 в м. Першотравенську, Дніпропетровської області.
Копією заповіту від 23 вересня 1996 року, посвідченого державним нотаріусом Першотравенської державної нотаріальної контори, підтверджується, що ОСОБА_4 на випадок своєї смерті робить таке розпорядження: все її майно, з чого б воно не складалося, де б воно не знаходилося, а також належну їй на праві приватної власності 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1 заповідає доньці ОСОБА_2
Копією постанови про відмову вчинити нотаріальну дію від 04 березня 2013 року підтверджується, що приватним нотаріусом Першотравенського міського нотаріального округу, розглянувши заяву, подану ОСОБА_1 та вивчивши документи спадкової справи щодо майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4, було відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті його матері ОСОБА_4
Відповідно ч.1 ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Ст.1220 ЦК України передбачає, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.
Відповідно ст.1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 - 1265 цього Кодексу.
Стаття 1235 цього ж Кодексу передбачає, що заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин. Заповідач може без зазначення причин позбавити права на спадкування будь-яку особу з числа спадкоємців за законом. У цьому разі ця особа не може одержати право на спадкування. Заповідач не може позбавити права на спадкування осіб, які мають право на обов'язкову частку у спадщині. Чинність заповіту щодо осіб, які мають право на обов'язкову частку у спадщині, встановлюється на час відкриття спадщини.
Право на обов'язкову частку у спадщині мають: малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов'язкова частка), що передбачено ст.1241 ЦК України. Розмір обов'язкової частки у спадщині може бути зменшений судом з урахуванням відносин між цими спадкоємцями та спадкодавцем, а також інших обставин, які мають істотне значення.
Ст.1261 цього ж Кодексу передбачено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
З матеріалів справи вбачається, що батьками сторін за час спільного проживання у зареєстрованому шлюбі було придбано будинок АДРЕСА_1.
23 вересня 1996 року мати сторін - ОСОБА_4, склала заповіт, яким все своє майно, з чого б воно не складалося, та де б воно не знаходилося, на момент її смерті, заповіла своїй доньці - відповідачці по справі.
Відповідачка від спадщини не відмовлялася, заповіт, складений ОСОБА_4 на її користь від 23 вересня 1996 року був останнім волевиявленням померлої, яка під час його складання та підписання усвідомлювала свої дії, тиску з боку відповідачки або ще кого- небудь на неї не було. Спадкоємець за заповітом ОСОБА_2 спадщину прийняла, подавши про це нотаріусу заяву 12 грудня 2012 року за №237.
Згідно ст.1223 ЦК України право на спадкування у спадкоємців за законом виникає в разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини.
Позивач спадкодавця - ОСОБА_1, який подав заяву про прийняття спадщини за законом, відповідно до ст.1241 ЦК України, права на обов'язкову частку не має, оскільки є повнолітньою працездатною особою, тому підстав для визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину, виданого приватним нотаріусом Першотравенського нотаріального округу Дніпропетровської області, яка відкрилася після смерті ОСОБА_4 та виданого на ім'я ОСОБА_2 немає.
Що ж стосується позовних вимог в частині визнання поважними причин пропуску строку позивачем подання заяви про прийняття спадщини, яка відкрилася після смерті його батька, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 та встановлення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, суд виходить з наступного.
Статтею 1270 ЦК України передбачено, що для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Якщо виникнення у особи права на спадкування залежить від неприйняття спадщини або відмови від її прийняття іншими спадкоємцями, строк для прийняття нею спадщини встановлюється у три місяці з моменту неприйняття іншими спадкоємцями спадщини або відмови від її прийняття. Якщо строк, що залишився, менший як три місяці, він продовжується до трьох місяців.
Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.
Якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу за місцем відкриття спадщини. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини, що передбачено ст.1272 ЦК України.
У відповідність ч.1 ст.257 ЦК України - загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
З позову позивача та матеріалів справи вбачається, що його батько помер ІНФОРМАЦІЯ_2, позивач не звернувся з заявою про прийняття спадщини після смерті батька у відповідний до закону строк, посилаючись на свою необізнаність у юридичних тонкощах порядку прийняття спадщини та на те, що відповідачка створила ситуацію, при якій він не звернувся до нотаріуса з відповідною заявою. Дані ствердження позивача не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, а незнання законів, не звільняє від відповідальності. На момент смерті батька позивач, разом із своєю сім'єю мешкав у іншому місці, тобто не проживав постійно зі спадкодавцем, переїхав жити у спірний будинок на початку 2012 року, мав право звернутися із заявою про прийняття спадщини, але зробив це лише 02 березня 2013 року, з позовом до суду звернувся лише 04 грудня 2013 року, тому суд не вбачає поважних причин пропуску позивачем строку для подання заяви про прийняття спадщини та не знаходить законних підстав визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10, 11, 130, 208, 209, 212-215 ЦПК України, ст.ст. 257, 1216-1218,1268,1269,1270,1272 ЦК України, - суд
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання поважною причину пропуску ним строку подання заяви про прийняття спадщини, яка відкрилася після смерті його батька - ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2, встановлення йому додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину, виданого приватним нотаріусом Першотравенського нотаріального округу Дніпропетровської області, яка відкрилася після смерті його матері ОСОБА_4 та виданого на ім'я ОСОБА_2 - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя: С. А. Янжула