Справа № 185/4722/13-ц
іменем України
19 грудня 2013 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Головіна В.О., при секретарі Михайловій Н.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Павлограді цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" про визнання права власності на автомобіль
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2, третя особа ПАТ „Укрсоцбанк" про визнання права власності на автомобіль, в якому просив визнати за ним право власності на автомобіль „Фольксваген Пассат" реєстраційний номер НОМЕР_1, усунути перешкоди у здійсненні права користування та розпорядження автомобілем шляхом зобов'язання ОСОБА_2 повернути йому автомобіль, у разі неможливості повернення автомобіля стягнути з ОСОБА_3 на його користь кошти в розмірі 17 589,45 доларів США, що еквівалентно 140 592,47 гривень, які були сплачені ним по кредитному договору, укладеному між ПАТ „Укрсоцбанк" та ОСОБА_2, витрати, пов'язані з технічним обслуговуванням, ремонтом в розмірі 32 819,36 гривень та витрати на страхування автомобіля в розмірі 15 676,21 гривень, а всього 189 088,04 гривень
В судовому засіданні позивач уточнив свої позовні вимоги та просив суд стягнути з відповідачки на його користь кошти в розмірі 17 589,45 доларів США, що еквівалентно 140 592,47 гривень, які були сплачені ним по кредитному договору, витрати, пов'язані з технічним обслуговуванням, ремонтом в розмірі 32 819,36 гривень та витрати на страхування автомобіля в розмірі 15 676,21 гривень, а всього 189 088,04 гривень. Інші позовні вимоги за його заявою залишені без розгляду.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що 14.02.2006 року відповідачка ОСОБА_2 придбала в автосалоні автомобіль „Фольксваген Пассат" реєстраційний номер НОМЕР_1, для чого оформила в АКБ „Укрсоцбанк" кредит. В березні 2008 року вона вирішила продати свій автомобіль шляхом надання брату позивача ОСОБА_4 генеральної довіреності, за що останній заплатив відповідачці 7 500 доларів США, зобов'язавшись сплачувати щомісячні платежі за кредитом за умови отримання автомобіля у власність після погашення кредиту.
В грудні 2008 року ОСОБА_4 передав автомобіль позивачу в рахунок погашення заборгованості перед ним. Дізнавшись про це, позивачка забрала автомобіль. Після цього позивач, ОСОБА_4 і відповідачка домовилися про те, що позивач буде сплачувати кредит за автомобіль, який після погашення кредиту залишиться у його власності, а також про те, що сплачені ОСОБА_4 відповідачці 7 500 доларів США будуть враховуватись, як сплачені від імені позивача. Відповідачка погодилась на ці умови та видачу йому генеральної довіреності після сплати ним 21.08.2008 року 5 353 доларів США.
30.01.2009 року відповідачка звернулася до начальника МРЕВ № 1 із завою про видачу позивачу тимчасового техпаспорта строком на 3 роки на автомобіль „Фольксваген Пассат" реєстраційний номер НОМЕР_1, але їй було в цьому відмовлено, оскільки автомобіль знаходився в кредиті.
30.01.2009 року відповідачка надала йому довіреність на право керування вищевказаним автомобілем.
Зазначені обставини на думку позивача підтверджують факт укладання між ним і відповідачкою договору купівлі-продажу.
Починаючи з липня 2008 року він щомісячно сплачував заборгованість по кредиту за автомобіль, здійснював його технічне обслуговування та ремонт, сплачував страхові внески.
Але 10.04.2013 року біля Самарського РВ УМВС України в Дніпропетровській області відповідачка разом з невідомими йому особами шляхом застосування фізичної сили відібрала у нього даний автомобіль.
Позивач вважає, що набув право власності на спірний автомобіль, який ним був придбаний шляхом погашення замість відповідачки її кредитного зобов'язання згідно їх домовленості, але позивачка перешкоджає у здійсненні його прав, тому він змушений звернутися до суду.
Представник позивача ОСОБА_5 позов підтримав, посилаючись на ті самі обставини.
Представник відповідача ОСОБА_6 позовні вимоги не визнала в повному обсязі, надала суду письмові пояснення, в яких вказала, що відповідачка договір купівлі-продажу спірного автомобіля з позивачем не укладала, надала лише довіреність на право користування автомобілем без права передоручення строком на три роки. Право розпорядження довіреність не передбачала. Заяву про зняття автомобіля з обліку не надавала. Кредит за автомобіль був сплачений за грошові кошти відповідачки, що підтверджується квитанціями, в яких вона вказана платником. Договір про відшкодування (компенсацію) витрат за технічне обслуговування, ремонт та страхування автомобіля, які сплатив позивач, користуючись автомобілем, між сторонами не укладався, тому позовні вимоги про стягнення даних витрат є безпідставними.
Вислухавши пояснення позивача, представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Так, в судовому засіданні встановлено, що згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу від 25.04.2006 року власником автомобіля «Фольксваген Пассат» державний номер НОМЕР_1 значиться ОСОБА_2 ( а. с.8). Згідно відповіді Павлоградського МРЕВ даний автомобіль знятий з реєстрації для реалізації (а.с.132).
Відповідно до рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21.04.2010 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про визнання дійсною попередньої угоди та стягнення суми, попередня угода щодо оформлення на ОСОБА_4 права власності на автомобіль «Фольксваген Пассат» державний номер НОМЕР_1 укладена не була. Передані ОСОБА_4 ОСОБА_2 за розпискою від 17.04.2008 року грошові кошти в сумі 3 000 доларів США суд визнав авансом і стягнув їх із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 ( а. с. 149-152).
Таким чином, правовідносини між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 не впливають на правовідносини між ОСОБА_2 і ОСОБА_1
31.03.2009 року ОСОБА_2 була видана довіреність на ім'я ОСОБА_1, згідно якої відповідачка надала йому право користування автомобілем «Фольксваген Пассат» державний номер НОМЕР_1, в тому числі керувати ним без права передоручення повноважень іншим особам строк ом до 31.03.2011 року ( а. с. 57).
Згідно ч. 3 ст. 244 ЦК України довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами.
Перехід права власності довіреністю не оформлюється.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 208 ЦК України правочин фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 ЦК України належить вчиняти в письмовій формі.
Пунктом 8 „Правил державної реєстрації та обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів та мотоколясок", затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 року № 1388 встановлено, що правомірність придбання транспортного засобу підтверджується документами, зокрема довідкою-рахунком, виданою за формою згідно з додатком № 1 до цих правил, договором та іншими посвідченнями в установленому порядку, що встановлюють право власності на транспортний засіб.
Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Позивачем не надано доказів укладання між ним та відповідачкою договору купівлі-продажу спірного автомобіля або досягнення будь-яких домовленостей з цього приводу.
Доводи позивача про те, що він сплатив платежі по кредитному договору за спірний автомобіль на суму 17 589,45 доларів США, що еквівалентно 140 592,47 гривень, за рахунок власних коштів спростовується матеріалами справи, а саме копіями наданих суду квитанцій, з яких вбачається що кошти надходили від ОСОБА_2, оскільки вона вказана платником.
Крім того, в платіжних документах по сплаті витрат, пов'язаних з технічним обслуговуванням автомобіля, ремонтом, та витрат на страхування автомобіля також платником значиться ОСОБА_2 Відповідно до виданої відповідачкою довіреності від 31.03.2009 року вона уповноважила ОСОБА_1 здійснювати від її імені повноваження, зокрема, з питань підтримання технічного стану автомобіля, проходження технічного огляду, укладання договорів страхування автомобіля, здійснювати його поточний ремонт. Видача довіреності є одностороннім правочином, не передбачає оплатності та компенсації за вчинення наданих нею повноважень, а договір поруки між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 не укладався.
Відповідно до ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є , зокрема, є договори та інші правочини.
За таких обставин суд приходить до висновку про необхідність у відмові ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідачки на його користь грошових коштів, які були сплачені ним по кредитному договору, витрат, пов'язаних з технічним обслуговуванням, ремонтом автомобіля та витрати на страхування автомобіля в повному обсязі.
На підставі вищевказаного, керуючись ст. ст. 10, 60, 212 ЦПК України, суд -
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" про визнання права власності на автомобіль - відмовити повністю.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Апеляційна скарга подається апеляційному суду Дніпропетровської області через Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області.
Суддя: В. О. Головін