Справа № 0427/6278/2012
№ 2/183/723/13
12.11.2013 року Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді Дубовенко І.Г.
при секретарі Гончаровій С.Є.
за участю представника позивача ОСОБА_1
представника відповідача ОСОБА_2
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Новомосковську Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ майна подружжя, -
27.07.2012 року ОСОБА_3 звернулась до Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області з позовом до ОСОБА_4, який 31.10.2012 року уточнила, та в якому просить суд поновити строк позовної давності, визнати спільною сумісною власністю подружжя домоволодіння за АДРЕСА_1 та розподілити спільне сумісне майно подружжя, шляхом визнання за нею права власності на 1/2 частину будинку АДРЕСА_1.
В обґрунтування заявленого позову позивачка посилалась на те, що вона перебувала в зареєстрованому шлюбі з відповідачем з 25 лютого 1995 роу, який було розірвано рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області 09.02.2007року. Від шлюбу у них народилось двоє дітей: ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2. Під час шлюбу вони з відповідачем придбали будинок АДРЕСА_1, який оформили на відповідача. Після прийняття рішення про розірвання шлюбу вона продовжує проживати разом з відповідачем в їх спільному будинку. 06.07.2012 року відповідач сильно побив її, у зв'язку з чим вона вимушена була забрати дітей і переїхати до своїх батьків та запропонувала відповідачу добровільно поділити спільне майно. Однак відповідач відмовився у зв'язку з чим, позивач вимушена була звернутися до суду із зазначеним позовом та на підставі ст.ст. 69, 70, 71, 74 СК України, ст.ст. 368, 372 ЦК України, просила задовольнити його.
В судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги позивача та посилаючись на ті ж підстави просила суд повністю задовольнити його. Зазначила, що після подій липня 2012 року - позивач біля двох місяців не проживала в спірному будинку, однак потім помирилася з відповідачем та знову оселилася з дітьми в ньому. Відповідач будь-яких перешкод у користуванні будинком не чинить. Свідоцтво про розірвання шлюбу позивачем не отримувалося. Вважає, що права позивача щодо спільного майна були порушені відповідачем в липні 2012 року, тому просить визнати причину пропуску строку позовної давності - поважною та поновити його, визнати спірний будинок спільною власністю подружжя, та визнати за позивачем право власності на 1/2 частину спірного будинку. Сторони багато разів намагалися вирішити спір в позасудовому порядку, однак на сьогоднішній день позивач наполягає на прийнятті рішення у справі.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги позивача не визнала в повному обсязі та заявила про застосування строку позовної давності, посилаючись на те, що рішення суду про розірвання шлюбу прийняте ще в лютому 2007 року, позивач до липня 2012 року жодного разу не ставила питання про розподіл майна, в своїй уточненій позовній заяві позивач не зазначає на поважність причин пропуску строку позовної давності, стосунки між сторонами припинені в лютому 2007 року, про що зазначає позивач в своєму позові, а тому вважає, що до спірних правовідносин необхідно застосувати строк позовної давності. Також зазначила, що позивач не подавала раніше позовів про розподіл майна, тому як зазначений будинок придбаний не за кошти сторін, а за кошти сестри відповідача - ОСОБА_2 Сторони дійсно намагалися вирішити спір в позасудовому порядку, позивачу пропонувалося оформити будинок на дітей після смерті відповідача, однак мирним шляхом спір не вирішено. В задоволенні позову просила суд відмовити у зв'язку з пропуском позивачем строку позовної давності.
Суд, заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали цивільної справи в їх сукупності, вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню за наступних підстав, а саме.
Судом по справі встановлено, що 25 лютого 1995 року між сторонами було зареєстровано шлюб (а.с. 4), який було розірвано на підставі рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 09 лютого 2007 року (а.с.5).
10.01.2002 р. між ОСОБА_7, як продавцем та ОСОБА_4., як покупцем, було укладено договір купівлі-продажу будинку АДРЕСА_1 (а.с. 9) і право власності на вказану квартиру було зареєстровано за ОСОБА_4 в реєстрову книгу Д11 стор.157 за реєстровим № 6891 (а.с. 10).
Відповідно до ч. 3 ст. 10, ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а згідно ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, що неодноразово роз'яснювалося сторонам у справі в ході судового розгляду. Справа досить тривалий час знаходиться в суді, в ході попереднього розгляду справи позивачем уточнювалися позовні вимоги, сторонами подавалися докази.
Посилання представника відповідача на те, що спірний будинок був придбаний не за кошти подружжя, а за кошти сестри відповідача, не можуть бути прийняті судом, тому як жодним чином не підтверджені стороною.
Відповідно до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
Таким чином, суд вважає встановленим той факт, що будинок АДРЕСА_1, являється спільною сумісною власністю сторін, як подружжя.
Відповідно до ст.. 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Оскільки в судовому засіданні не встановлено домовленості сторін та шлюбного договору, то суд вважає встановленим той факт, що кожній зі сторін спору належить по 1/2 частині спірного будинку.
Щодо заявлених сторонами: позивачем про поновлення строку позовної давності, а відповідачем про застосування строку позовної давності до спірних правовідносин, вважаю за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ст. 72 СК України - позовна давність не застосовується до вимог про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, якщо шлюб між ними не розірвано. До вимоги про поділ майна, заявленої після розірвання шлюбу, застосовується позовна давність у три роки. Позовна давність обчислюється від дня, коли один із співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності.
З постанов про відмову в порушенні кримінальної справи від 21.11.2008 року (а.с. 26), 16.04.2010 року (а.с. 27), 15.07.2010 року (а.с. 28), 12.03.2011 року (а.с. 29) та 08.07.2012 року (а.с. 31) - вбачається, що до 05.07.2012 року сторони постійно проживали в АДРЕСА_1. Зазначені обставини встановлені, як з пояснень самих сторін, так і з пояснень сусідів. Ці обставини не заперечувалися в судовому засіданні і представником відповідача.
Пояснення представника позивача про те, що позивач дізналася про порушення свого права, як співвласника спірного будинку, саме в липні 2012 року після сварки з відповідачем в результаті якої вона з дітьми декілька місяців проживала у своїх батьків - є послідовними та підтверджуються - постановою про відмову в порушенні кримінальної справи від 08.07.2012 року (а.с. 31), довідкою про склад сім'ї (а.с. 30).
Також суд бере до уваги той факт, що розірвання шлюбу, здійснене за рішенням суду 09.02.2007 року, відповідно до ч. 1 ст. 115 СК України - не зареєстроване в державному органі РАСЦ, про що свідчить відсутність відповідного відтиску печатки в паспорті позивача та не заперечувалося представником відповідача в судовому засіданні.
Аналіз вищевикладеного, переконує суд в тому, що позивач дізналася про порушення свого права власності саме в липні 2012 року, а тому строк позовної давності нею на пропущений.
Таким чином, суд приходить до переконання, що позовні вимоги про визнання будинку АДРЕСА_1 - спільною сумісною власністю подружжя та визнання за позивачем 1/2 частки зазначеного будинку - підлягають задоволенню.
Рішенням ХХІІ сесії п'ятого скликання Новомосковської міської ради за № 714 від 24 квітня 2009 року АДРЕСА_1 перейменовано у АДРЕСА_1.
На підставі ст. 88 ЦПК України з ОСОБА_4 підлягають стягненню на користь позивача судові витрати.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 5-8, 10, 88, 212-215 ЦПК України, ст. ст. 60, 69, 70, 71, 72 СК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ майна подружжя - задовольнити.
Визнати будинок АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_4.
Визнати за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частину будинку АДРЕСА_1.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 судові витрати в розмірі 214 (двісті чотирнадцять) гривень 60 (шістдесят) копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя І.Г.Дубовенко