Справа № 182/1829/13-ц
Провадження № 2/0182/1782/2013
Іменем України
27.02.2013 року м. Нікополь
Суддя Нікопольського міськрайонного суду Шестакова З.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Нікополі заяву Приватного підприємства "Таврія" про забезпечення позову по цивільній справі за позовом Приватного підприємства "Таврія" до ОСОБА_1, Фермерського господарства "Скорук Максим Анатолійович", Відділу Держкомзему у Нікопольському районі Дніпропетровської області Головного управління Держкомзему України у Дніпропетровській області, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровська обласна земельна агенція" про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та визнання Приватного підприємства "Таврія" орендарем земельних ділянок, -
ПП "Таврія" звернулося до суду з заявою про забезпечення позову, в якій просить встановити заборону здійснення фермерським господарством "Скорук Максим Анатолійович" будь-яких польових робіт або інших дій на земельній ділянці площею 8,7102 га, яка належить ОСОБА_1 .
Розглянувши матеріали заяви, суддя дійшов наступного.
Відповідно до п. 4. Постанову Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" розглядаючи заяву про забезпечення позову, суддя має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Враховуючи, що "Скорук М.А." - фермерське господарство, напрямом діяльності якого апріорі на підставі ч.1 ст.1 Закону України "Про фермерське господарство" є вироблення товарної сільськогосподарської продукції, її переробка та реалізація з метою отримання прибутку, і заборона йому здійснювати свою діяльність може призвести до незворотних наслідків, як-то банкрутство, суддя дійшов висновку про необхідність відмови у забезпеченні позову.
Крім того, накладення заборони стосується інтересів ОСОБА_1. і забезпечення позову може призвести до незворотних наслідків як щодо ФГ "Скорук М.А.", ПП "Таврія", так і щодо власника земельної ділянки - ОСОБА_1, який не матиме можливості отримати орендну плату за використання своєї землі.
Таким чином суддя приходить до висновку, що заява про забезпечення позову задоволенню не підлягає.
Беручи до уваги Постанову Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову", керуючись ст. ст. 151-153 ЦПК України, -
Відмовити Приватному підприємству "Таврія" в задоволені заяви про забезпечення позову.
Апеляційна скарга на ухвалу може бути подана до апеляційного суду Дніпропетровської області через Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом п'яти днів з дня отримання її копії.
Суддя: З. С. Шестакова