24.12.2013 Єдиний унікальний номер 205/6979/13-ц
24 грудня 2013 року м. Дніпропетровськ
Ленінський районний суд м. Дніпропетровська в складі:
головуючої судді Таус М.М.
при секретарі Козачук В.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про витребування майна із чужого незаконного володіння та стягнення моральної шкоди, ?
Позивач ОСОБА_1 в серпні 2013 року звернувся до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_2 в якому, відповідно до уточнень, просить витребувати у відповідачів з їх незаконного володіння належний йому автомобіль Мерседес Бенц 230, 1990 року випуску, державний номер НОМЕР_1, вартістю 52909,30 грн., що еквівалентно 10477,089 доларів США та стягнути з відповідачів 100 000 грн. моральної шкоди.
В обґрунтуванні позовних вимог позивач зазначив, що 12 липня 2006 року ним було видано довіреність, якою від уповноважив відповідачів користуватися та розпоряджатися від його іменем вказаним автомобілем. 27 серпня 2008 року зазначена довіреність була відмінена у встановленому законом порядку та припинено її дію. Але вказаний автомобіль до цього часу не був повернутий відповідачами і утримується у них незаконно. Відповідно до звіту оцінки вартості транспортного засобу, виконаного ТОВ «КРОК», ринкова вартість автомобіля станом на 27.08.2008 року складала 52909,30 грн., що еквівалентно 10477,089 доларів США. Такими діями відповідачів позивачу нанесена моральна шкода, яка виразилася у тому, що він, яка власник автомобіля був позбавлений можливості його використання за призначенням, крім того, позивач зазначив, що у нього на утриманні є дочка, яка являється інвалідом дитинства і вказаний автомобіль був потрібний для задоволення потреб з медичного обслуговування дитини.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 уточнені позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити, суду пояснив, що у липні 2006 року до нього приїхав ОСОБА_3 з яким вони домовилися про купівлю-продаж спірного автомобіля за 10 000 доларів США. Проте, за умовами усного договору, ОСОБА_3 зобов'язався сплатити гроші за покупку автомобіля пізніше. Договір купівлі-продажу автомобіля в письмовій формі не оформлювали, розписок на підтвердження зобов'язань не писали. Відповідач ОСОБА_3 забрав автомобіль і почав ним користуватися, проте, гроші за його покупку не сплатив, у зв'язку з чим, у серпні 2006 року він (ОСОБА_1.) відмінив довіреність, а у 2013 році звернувся до суду з відповідним позовом. Також, позивач ОСОБА_1 пояснив, що домовленостей саме з відповідачем ОСОБА_2 з приводу купівлі-продажу спірного автомобіля, розрахунків, оформлення довіреності тощо у нього не було. Відповідач ОСОБА_5 не був присутній у нотаріуса під час оформлення довіреності на право розпорядження автомобілем, а у довіреності буз зазначений лише на прохання його сина - відповідача ОСОБА_3 Зазначив, що з позовними вимогами до відповідача ОСОБА_2 він звернувся лише з тих підстав, що він був зазначений у довіреності в якості другого повіреного.
Відповідачі ОСОБА_3, його представник - адвокат ОСОБА_6 та відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги не визнали, просили відмовити у їх задоволенні.
Відповідач ОСОБА_3 суду пояснив, що у липні 2006 року він купив у позивача ОСОБА_1 спірний автомобіль за 3000 доларів США. Оскільки автомобіль був у неробочому стані, вони не оформлювали договір у письмовій формі, а обмежилися лише оформленням довіреності з правом користування та розпорядження. Спочатку він намагався відремонтувати автомобіль, але це йому не вдалося, у зв'язку з чим у травні 2006 року він, ОСОБА_3, по оголошенню продав його невідомій особі за 2000 доларів США. При продажі автомобіля він, ОСОБА_3, віддав покупцю автомобіль, ключі від автомобіля та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу. Зняти автомобіль з обліку та переоформити його не уявлялося можливим, оскільки за даними ДАІ, автомобіль обліковувався у розшуку на території Російської Федерації та у нього були перебиті номери двигуна та кузова. Де на цей час знаходиться автомобіль йому невідомо.
Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснив, що він не знайомий з позивачем ОСОБА_7, автомобіль у нього не купував і з цього приводу з позивачем ніяких домовленостей та зобов'язань не було. Він, ОСОБА_2, був зазначений у довіреності на право користування та розпорядження автомобілем без його відома, лише на прохання його сина - відповідача ОСОБА_3 У нотаріуса під час оформлення довіреності він також не був присутній.
Представник відповідача ОСОБА_3 - адвокат ОСОБА_6 в судовому задані подав заяву про застосування наслідків пропуску строків позовної давності в якій просив відмовити у задоволенні позовних вимог через пропуск позивачем строку позовної давності.
Суд, вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 10 ЦПК України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.
Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Відповідно до ч. 3 ст. 10, ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Матеріалами справи встановлено, що 12 липня 2006 року позивач ОСОБА_1 оформив нотаріально посвідчену довіреність, якою уповноважив відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 користуватися та розпоряджатися від його імені автомобілем Мерседес Бенц 230, 1990 року випуску, державний номер НОМЕР_1, зареєстрований 01.04.1998 року МРЕВ ДАІ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області, належний позивачу на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2., в тому числі й продати, задавати в оренду, заставляти в забезпечення зобов'язань тощо, для чого надав повноваження керувати автомобілем, представляти інтереси позивача в усіх установах і організаціях, з питань пов'язаних з його експлуатацією, відчуженням автомобіля, його переобладнання, ремонтом, укладати від імені позивача договори цивільно-правового характеру та інші дії, що стосуються розпорядження автомобілем. Довіреність видана на строком до 20.07.2009 року, посвідчена приватним нотаріусом ДМНО ОСОБА_8 та зареєстрована в реєстрі за № 924, бланк ВСХ 372198 (а.с.9,10).
27.08.2008 року, приватним нотаріусом ДМНО ОСОБА_8, на підставі заяви ОСОБА_1 відмінена довіреність ОСОБА_1, посвідчена 12.07.2006 року на розпорядження автомобілем Мерседес Бенц 230 1990 року випуску д/н НОМЕР_1 (а.с.11).
В матеріалах справи знаходиться фотокопія свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2, відповідно до якого власником автомобіля Мерседес Бенц 230 1990 року випуску обліковується ОСОБА_1 (а.с. 13).
Натомість, у судовому засіданні сторонами не було надано оригінал вищезазначеного свідоцтва, а також інших відомостей на підтвердження належності спірного автомобіля позивачу ОСОБА_1 або іншій особі. В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 пояснив, що він не звертався до органів ДАІ та ВРЕВ з відповідними заявами про видачу дубліката свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, а також для отримання інших документів на підтвердження належності йому спірного транспортного засобу.
В матеріалах справи знаходиться копія звіту № 92 про оцінку колісного транспортного засобу, складеного експертом ООО «Крок» 02.04.2010 року, об'єктом оцінки якого є автомобіль МВ 230 рег. № 33298АН а метою оцінки є визначення ринкової вартості зазначеного автомобіля станом на 01.06.2008 року (а.с. 14).
Натомість, із зазначеної копії звіту про оцінку колісного транспортного засобу не вбачається результатів проведеної оцінки, відповідно до поставленої мети оцінки та об'єкта оцінки. Оригіналу зазначеного звіту в судовому засіданні надано не було. Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні пояснив, що оригінал зазначеного звіту у нього був, але на день розгляду справи у суді він не може його надати.
Підставою позову ОСОБА_1 є норми ст. 387 ЦК України, відповідно до якої, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Однак, суд вважає, що позовні вимоги позивача ОСОБА_1 в частині витребування із володіння відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_2 автомобіля Мереседс Бенс 230 д/н НОМЕР_1 є необґрунтованими, оскільки не доведені обставини, на які позивач посилається в якості обґрунтування позовних вимог. Зокрема, суд вважає недоведеним належність спірного автомобіля ОСОБА_1, оскілки в судовому засіданні не представлено правовстановлюючих документів, а також інших відомостей на підтвердження, що спірний автомобіль зареєстрований у відповідних органах ДАІ МВС України саме на ім'я позивача ОСОБА_1, також не доведені посилання позивача стосовно вартості спірного автомобіля, та його перебування у безпосередньому володінні відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_2
Позовні вимоги в частині відшкодування моральної шкоди з відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_2 в розмірі 100 000 гривень також не доведені, оскільки в судовому засіданні не надано жодних доказів на підтвердження того, що діями відповідачів позивачу нанесена моральна шкода, яка полягала у обставинах, передбачених ч. 2 ст. 23 ЦК України, зокрема у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Крім того, позивачем ОСОБА_1 в судовому засіданні не надано жодних доказів на підтвердження його доводів щодо перебування у нього на утримання доньки, яка є інвалідом дитинства, у зв'язку з чим йому був потрібний автомобіль для зручності у задоволення потреб з її медичного обслуговування.
В судовому засіданні сторонам роз'яснювалися процесуальні права, в тому числі й право на звернення до суду з клопотаннями про витребування, забезпечення доказів, зміну предмету та підстав позову, уточнення позовних вимог тощо.
Натомість, позивач, з клопотаннями про витребування або забезпечення доказів на підтвердження свої позовних вимог до суду не звертався.
Крім того, в судовому засіданні встановлено, що позивачем ОСОБА_1 пропущений строк позовної давності для звернення з позовом про витребування майна із чужого незаконного володіння.
Так, в судовому засіданні позивач ОСОБА_1 пояснив, що він 27.08.2008 року відмінив довіреність від 12.06.2006 року, оскільки відповідач ОСОБА_3 не виконав зобов'язання по сплаті 10 000 доларів США за куплений ним спірний автомобіль. Проте, до суду з відповідним позовом він звернувся лише у 2013 році, оскільки у 2010-2011 роках він перебував за межами території України, а після повернення до України у 2011 році хворів на серцеві захворювання і до 2013 року не міг подати позов.
Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Статтею 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про
особу, яка його порушила.
Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем ОСОБА_1 пропущений строк позовної давності для звернення до суду з вимогами про витребування спірного автомобіля з незаконного володіння відповідачів, оскільки в серпні 2008 року позивач знав про його порушене право і вжив заходів до його відновлення шляхом скасування наданої відповідачам довіреності. Проте, з позовом про витребування автомобіля з володіння відповідачів позивач звернувся лише у серпні 2013 року, тобто більше ніж через чотири роки після скасування довіреності.
Позивачем не надано в судовому засіданні доказів на підтвердження поважності причин пропуску строків позовної давності, зокрема, перебування за межами території України та перебування на лікуванні серцевих захворювань, у зв'язку з чим, суд не вбачає поважних причин пропущення позовної давності і захисту порушеного права.
Відповідно до ч. ст. 267 ЦПК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги про витребування автомобіля Мерседес Бенц 230, 1990 року випуску, д/н НОМЕР_1 з незаконного володіння відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_2 а також стягнення з них на користь позивача ОСОБА_1 100 000 гривень моральної шкоди не доведені в судовому засіданні і не підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, відповідно до ст. 88 ЦПК України, суд вважає, що судові витрати мають бути віднесені на рахунок сторін, оскільки позовні вимоги не підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.256, 257, 267, 387, 1167 Цивільного кодексу України, ст.ст. 2, 10, 11, 88, 212-215, ЦПК України, суд, суд, ?
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про витребування майна із чужого незаконного володіння та стягнення моральної шкоди - відмовити.
Судові витрати віднести на рахунок сторін.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Ленінський районний суд м. Дніпропетровська протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя М.М. Таус