Справа № 177/278/13-ц
Провадження № 2/177/280/13
Іменем України
06 грудня 2013 року
Криворізький районний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді Строгової Г. Г.
за участі: секретаря Курашової О. В.,
позивача ОСОБА_1
представника позивача ОСОБА_2
представників відповідача Дериглазова В.П., Федорова В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Кривому Розі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Альбатрос-СВ» про стягнення заборгованості з виплати заробітної плати та моральної шкоди, -
Позивач звернувся до суду із позовом до Приватного підприємства «Альбатрос-СВ» про стягнення заборгованості з виплати заробітної плати та моральної шкоди.
В обґрунтування уточненого позову зазначив, що 26 березня 2012 року він був прийнятий на роботу до Приватного підприємства «Альбатрос-СВ» на посаду майстра.
30 січня 2013 року позивач звільнився з роботи за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України, з підстав несплати командировочних (добових) на відрядження.
На день звільнення з роботи приватне підприємство «Альбатрос-СВ» заборгувало йому заробітну плату за період з 01.07.2012 року по 30.01.2013 року у розмірі 34 835, 54 грн., з розрахунку середньоденної заробітної плати - 204, 92 грн. Хоча в табелях обліку використання робочого часу за вказаний період відмічені прогули, однак вважає, що зазначені прогули нічим не підтверджені.
Також йому не виплачена компенсація за невикористану відпустку яка складає 4 097,40 грн. за відпрацьований період з квітня 2012 року по січня 2013 року, з розрахунку: середньоденна заробітна плата складає 204, 92 грн., невиплачена компенсації за невикористану відпустку - 20 днів х 204,92 грн.
Крім того, пояснив що під час роботи в ПП «Альбатрос-СВ» він працював в м. Амвросіївка, Донецької області на підприємстві ПАТ «Хайдельберг- цемент» в період з квітня 2012 року по червень 2012 року, але командировочні (добові ) виплати за вказаний період, згідно ч. 4 ст. 140.1.7 Податкового Кодексу України йому не здійснювались. За зазначений період невиплачені командировочні склали 5 365,00 грн., які нараховуються відповідно до ч. 4 ст. 140.1.7 Податкового Кодексу України, якою передбачено, що до складу витрат на відрядження відносяться також витрати, не підтверджені документально, на харчування та фінансування інших власних потреб фізичної особи (добові витрати), понесені у зв'язку з таким відрядженням у межах території України, але не більш як 0,2 розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, в розрахунку за кожен календарний день такого відрядження. Згідно ст. 13 ЗУ «Про Державний бюджет на 2012 рік» мінімальна заробітна плата з 1 січня 2012 року складала 1073 гривні, тому командировочні складають 214,60 грн. за кожен календарний день, так як йому не виплачені командировочні за березень 2012 року 5 діб х 214,60 = 1073,00 грн.; за квітень 2012 року 14 діб х 214,60 = 3004,40 грн.; за травень 2012 року 6 діб х 214,60 = 1287,60 грн., а всього 5 365,00 грн.
Вважає зазначені дії відповідача незаконними, оскільки у відповідності з ч. 1 ст. 116 КЗпП України виплата всіх сум, що належить працівнику від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. У разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у зазначені строки, підприємство, установа, організація згідно з ч. 1 ст. 117 КЗпП України повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Крім того, внаслідок омани під час прийняття його на роботу йому завдано моральна шкода, яка полягає в тому, що директор ПП «Альбатрос-СВ» під час прийняття його на роботу обіцяв заробітну плату в розмірі 5000,00 грн. - 8000, 00 грн., посаду старшого майстра, замість цього заробітну плату, страхові внески до пенсійного фонду, добові за відрядження не сплатив, необґрунтовано звинувачував у прогулах, у зв'язку з чим він був позбавлений заробітку - єдиного джерела для існування сім'ї, що тримало його в постійній нервовій та психологічній напрузі, втрати нормальних життєвих стосунків в сім'ї. Запис в трудовій книжці «майстер», а не «старший майстер» в даний час є підставою для відмови йому в прийнятті на роботу, яка відповідає його кваліфікації. Протиправні дії відповідача спричинили порушення його звичного життєвого укладу, тому заподіяну йому моральну шкоди оцінює у 20000 гривень.
Позивач просить суд стягнути з приватного підприємства «Альбатрос-СВ» на його користь заробітну плату за 01 липня 2012 року по 30 січня 2013 року в розмірі 34 835, 54 грн., вихідну допомогу у розмірі = 6 147, 40 грн. (2 049,15 грн. х 3), компенсацію за невикористану відпустку у розмірі 4 098, 40 грн. невиплачені командировочні (добові) у розмірі 5 365,00 грн., а всього 50 446,39 грн. та компенсацію за нанесену моральну шкоду у розмірі 20 000,00 грн.
Позивач ОСОБА_1 та його представник - ОСОБА_2 в судовому засіданні, кожен окремо, позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити. При цьому ОСОБА_1 пояснив, що він з липня 2012 року по січень 2013 року на роботу дійсно не виходив, оскільки був хворий, однак про те, що йому в табелі ставляться прогули він не знав, з директором ПП «Альбатрос-СВ» була домовленість про те, що коли роботи не має він не виходить на роботу, а у разі наявності роботи його будуть викликати. В той же час зазначав, що він в зазначений період виїздив не менше двох разів разом із директором у відрядження, одна оплату не отримував..
Представники відповідача - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в судовому засіданні, кожен окремо, позовні вимоги визнали частково, не заперечували проти задоволення позовних вимог в частині невиплати компенсації за невикористану відпустку у розмірі 483, 55 грн., пояснивши, що позивач дійсно працював майстром виробничої дільниці з посадовим окладом у розмірі 2640,00 грн. згідно штатного розкладу в ПП «Альбатрос-СВ» з 20.03.2012 р. по червень 2012 р., в якому пропрацював шість днів і після цього попросився у відгули і більше по невідомим підприємству причинам до праці не приступав, у зв'язку з чим починаючи з липня місяця йому у табелі обліку використання робочого часу почали ставити прогули. Відповідно до його письмової заяви від 30.01.2013 р. він був звільнений за власним бажанням згідно до наказу № 2-К від 30.01.2013 р. по підприємству. Його середньоденна заробітна плата складає 204, 92 грн., а середньомісячна заробітна плата складає 2049,15 грн. Тому при звільнені йому було нарахована компенсація за невикористану відпустку у розмірі 590,12, з якої утримані податки і до виплати належить 483, 55 грн., проти стягнення яких вони не заперечують.
В іншій частині позовних вимог просили відмовити, пояснюючи щодо невиплачених командировочних (добових) витрат - позивач дійсно був у відрядженнях в м. Амвросіївка Донецької області відповідно до наказів «Про відрядження» на протязі 50 календарних днів в період з березня 2012 року по травень 2012 року. Відповідно до наказу ПП «Альбатрос-СВ» «Про оплату добових» встановлено, що добові відрядження робітникам ПП «Альбатрос-СВ» при виконанні робіт на заводі «Хайдельберг Цемент Україна» виділяти та виплачувати в розмірі 80,00 грн., тобто позивач знаходився у службових відрядженнях протягом 50 днів, і за вказаний період відряджень повинен був отримати 4000,00 грн., які він фактично отримав.
Щодо, виплати позивачу його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, яка відповідно до ч. 1 ст. 117 КЗпПУ виникла з вини власника підприємства вважають, що належно виконати свої обов'язки власник перед працівником виконати не міг з причини перешкоди здійснення їх працівником ОСОБА_1, що виявилося у його неявках по викликам до підприємства для розрахунку при звільнені.
Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши письмові матеріали цивільної справи, давши оцінку доказам в їх сукупності, дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних законних підстав.
Судом встановлено, що 26.03.2012 року ОСОБА_1 згідно наказу №30-к від 26.03.2012 року був прийнятий на роботу до Приватного підприємства «Альбатрос-СВ» на посаду майстра згідно штатного розпису на 2012 рік (а.с. 47, 79, 97).
Наказом Приватного підприємства «Альбатрос-СВ» №2-к від 30 січня 2013 року ОСОБА_1 звільнений за власним бажанням згідно ст. 38 КЗпП України (а.с.49, 98).
Згідно довідки № 25 від 22.05.2013 р. про доходи, середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 складає 204, 92 грн., а середньомісячна заробітна плата складає 2049, 15 грн. (а.с. 45).
Як вбачається з акту № 1 про видачу компенсації за невикористану відпустку, ПП «Альбатрос - СВ» має заборгованість перед ОСОБА_1 в сумі 483, 55 грн. (а.с. 153).
Відповідно до ст.. 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. … Використання примусової праці забороняється. … Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення… Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
Згідно ч.1ст.115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів.
В ч.1 ст.116 КЗпП України зазначено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював,то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред»явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.
Суд, вважає, що в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по заробітній платі за період з квітня 2012 року по січень 2013 року в розмірі 34 835, 54 грн. задоволенню не підлягає, оскільки як вбачається з відомостей на виплату грошей ОСОБА_1 у березні 2012 року отримав заробітну плату у розмірі 427,46 грн., у квітні 2012 року - 2 379,54 грн., у травні 2012 року - 2 349,60 грн., у червні - 1008,54 грн., про що свідчить його підпис про отримання коштів у зазначених відомостях (а.с. 67, 66, 65, 64). Щодо невиплати заробітної плати за період з липня 2012 року по січень 2013 року, то заробітна плата ОСОБА_1 не виплачена, у зв'язку з прогулами, про що свідчать відмітки у табелях обліку використання робочого часу (а.с. 51-66) та підтверджено пояснення свідків ОСОБА_6, яка працює бухгалтером ПП «Альбюатрос СВ» та ОСОБА_7, який на період роботи ОСОБА_1 працював на підприємстві на посаді головного інженера. Надану ОСОБА_1 суду довідку № 25 від 27.06.2013 року, про те що він в період з 05.12.2012 року по 11.12.2012 року перебував на амбулаторному лікуванні у Радушненській сільській амбулаторії ЗПСМ (а.с. 116), на підтвердження вимушених прогулів, суд не може прийняти до уваги, оскільки в наданій довідці не зазначено з яким саме діагнозом ОСОБА_1 перебував на лікуванні, чи видавався йому на підставі довідки листок непрацездатності.
Частковому задоволенню підлягають вимоги позивача щодо стягнення на його користь компенсації за невикористану відпустку в сумі 483, 55 грн., оскільки саме ця сума підтверджена наданим відповідачем належним розрахунком (а.с. 154), який позивачем не спростований.
Відповідно до наказів «Про відрядження» по підприємству № 17 від 16 березня 2012 року. ОСОБА_1 був відряджений у службове відрядження в с. Новоамвросіївське Донецької області у період з 19 по 22 березня 2012 року, № 19 від 03.04.2012 року у період з 05 по 30 квітня 2012 року, № 27 від 30 квітня 2012 року у період з 03 по 16 травня 2012 року, № 32 від 21 травня 2012 р. - з 22 по 24 травня 2012 року, № 34 від 28 травня 2012 року - з 29 по 31 травня 2012 року, тобто на протязі 50 календарних днів (а.с. 147-151).
Відповідно до наказу № 3 від 03.01.2012року по ПП «Альбатрос-СВ» розмір добових відряджень, згідно норми Податкового кодексу України, встановлений від 30.00 грн. до 200,00 грн., що не суперечить діючому законодавству України, а на підставі наказу № 4 від 10.01.12 р. «Про оплату добових» встановлено, що добові відрядження робітникам ПП «Альбатрос-СВ» при виконанні робіт на заводі «Хайдельберг Цемент Україна» виділяти та виплачувати в розмірі 80,00 грн. (а.с. 145, 146).
Таким чином, позивач ОСОБА_1, відповідно до наказів по ПП «Альбатрос-СВ», дійсно знаходився у службових відрядженнях протягом 50 днів, і за вказаний період відряджень повинен був отримати 4000 грн. із розрахунку 80,00 грн. добових, які згідно видаткового касового ордеру від 28.05.2012 р. він отримав 4000,00 грн., (а.с. 152), таким чином позивачем фактично було отримано грошові кошти на відрядження.
Суд приходить до висновку, що зобов'язання відповідача перед позивачем щодо виплати йому командировочних (добових) на відрядження виконані у повному обсязі, оскільки підтвердженні документально, а тому в задоволені цієї частини позовних вимог позивачу слід відмовити.
У відповідності з ч. 1 ст. 116 КЗпП України виплата всіх сум, що належить працівнику від підприємства, установи, чи організації, провадиться в день звільнення, а у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у зазначені строки, підприємство, установа, організація згідно з ч. 1 ст. 117 КЗпП України повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Виходячи з вище викладеного суд не може прийняти до уваги доводи позивача, щодо несвоєчасної виплати з вини відповідача належних при звільненні позивачу сум, оскільки як вбачається з акту № 1 про видачу компенсації за невикористану відпустку від 01.02.2013 року ОСОБА_1 не з'явився за нарахованою сумою компенсації, жодного разу не звертався до бухгалтерії ПП «Альбатрос-СВ» і не цікавився сумою нарахування і порядком розрахунку (а.с. 153). Крім того, позивачу була виплачена заробітна плата за відпрацьований період з березня 2012 року по червень 2012 року за фактично відпрацьований час, в період з липня 2012 року по січень 20213 року йому заробітна плата не нараховувалася, у зв'язку з прогулами, тобто з вини самого позивача. Тому в частині стягнення з відповідача вихідної допомоги згідно ст. 44 КзпП України в сумі 6 147, 45 грн. також слід відмовити.
Також, позивач зазначив, що діями відповідача йому завдана моральна шкода, яка полягає у тому, що директор ПП «Альбатрос-СВ» під час прийняття його на роботу обіцяв заробітну плату в розмірі 5000,00 грн. - 8000, 00 грн., посаду старшого майстра, замість цього заробітну плату, страхові внески до пенсійного фонду, добові за відрядження не сплатив, необґрунтовано звинувачував у прогулах, у зв'язку з чим він був позбавлений заробітку - єдиного джерела для існування сім'ї, що тримало його в постійній нервовій та психологічній напрузі, втрати нормальних життєвих стосунків в сім'ї, запис в трудовій книжці «майстер», а не «старший майстер» в даний час є підставою для відмови йому в прийнятті на роботу, яка відповідає його кваліфікації, тому заподіяну йому моральну шкоди оцінює у 20000 гривень. Однак суд вважає, що в задоволені цих позовних вимог слід відмовити, оскільки ОСОБА_1 не надав суду жодного доказу в підтвердження кожної зазначеної ним обставини.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви, яка випливає з трудових відносин, позивачі були звільнений від сплати судового збору.
Оскільки відповідно до ч.3 ст. 88 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, у зв'язку з цим з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 4, 86 грн.
Керуючись ст. 43 Конституції України, ст.ст. 44, 115, 116, 117, 231, 232, 233, 237-1 КЗпП України, ч.4 ст. 14.1.7 Податкового кодексу України, ст.ст. 10, 11, 60, 88, 213-215 ЦПК України,
Позов ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Альбатрос-СВ» про стягнення заборгованості з виплати заробітної плати та моральної шкоди - задовольнити частково.
Стягнути з Приватного підприємства «Альбатрос-СВ» на користь ОСОБА_1 компенсацію за невикористану відпустку в розмірі 483,55 грн. (чотириста вісімдесят три грн. 55 коп.).
Стягнути з Приватного підприємства «Альбатрос-СВ» на користь держави судовий збір в розмірі 4,86 грн. (чотири грн. 86 коп.).
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Допустити негайне виконання рішення в частині присудження виплати компенсації, але не більше ніж за один місяць.
Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Дніпропетровської області через районний суд протягом 10 днів з дня його проголошення.
Суддя: