Рішення від 11.06.2013 по справі 2-9/11

справа № 2-9/11

№ провадження 2/208/3/13

РІШЕННЯ

Іменем України

11 червня 2013 р. м. Дніпродзержинськ

Заводський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області

у складі:

судді Гібалюк Т.Я.

при секретарі Бардадим О.В.

за участю: позивача - ОСОБА_1, представника позивача - ОСОБА_2, представника позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_4, відповідача - ОСОБА_5, представника відповідача - ОСОБА_6,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Дніпродзержинську цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_3 до ОСОБА_5, третя особа: Перша дніпродзержинська державна нотаріальна контора - про визнання договору купівлі-продажу недійсним, по визнання свідоцтва про право на спадщину частково недійсним, про визнання права власності на ? частину домоволодіння в порядку спадкування за законом.

встановив:

12 лютого 2006 р. ОСОБА_7 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_8 про визнання договору купівлі-продажу частково недійсним, визнання свідоцтва про право на спадщину частково недійсним, про визнання права власності на ? частину домоволодіння в порядку спадкування за кожним позивачем.

7 грудня 2006 р. ОСОБА_8 звернувся з позовом до ОСОБА_5 про визнання договору купівлі-продажу недійсним, про визнання права власності на ? частину домоволодіння в порядку спадкування.

ІНФОРМАЦІЯ_1 р. ОСОБА_7 помер.

ІНФОРМАЦІЯ_2 р. ОСОБА_8 помер.

Правонаступником після смерті ОСОБА_8 є ОСОБА_1, як спадкоємиця за заповітом.

Правонаступником після смерті ОСОБА_7 є ОСОБА_3, як спадкоємиця за законом.

5 квітня 2012 р. ОСОБА_1 уточнила позовні вимоги та просила визнати договір купівлі-продажу домоволодіння між ОСОБА_8 та ОСОБА_5 недійсним, визнати право власності за нею на ? частину домоволодіння в порядку спадкування. ( а.с.164 т.1)

17 серпня 2012 р. ОСОБА_3, уточнила свої позовні вимоги та просила визнати договір купівлі-продажу домоволодіння між ОСОБА_8 та ОСОБА_5 недійсним, визнати право власності за нею на ? частину домоволодіння в порядку спадкування. ( а.с.198 т.1)

Свої позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_3 мотивують тим, що ІНФОРМАЦІЯ_3 р. померла ОСОБА_9, яка була сестрою ОСОБА_7 та ОСОБА_8

Після її смерті залишилося спадкове майно- домоволодіння розташоване по АДРЕСА_1. Спадкоємцями другої черги, оскільки спадкоємці першої - відсутні, були ОСОБА_7 та ОСОБА_8

ОСОБА_7 та ОСОБА_8 своєчасно звернулися до нотаріуса з заявами про прийняття спадщини.

12 грудня 2005 р. нотаріус Першої Дніпродзержинської нотаріальної контори видав ОСОБА_8 свідоцтво про право на спадщину на все домоволодіння. 14 грудня 2005 р. ОСОБА_8 зареєстрував право власності на домоволодіння на своє ім»я у Дніпродзержинському БТІ. А 14 грудня 2005 р. був укладений договір купівлі-продажу спірного домоволодіння на ім»я відповідача ОСОБА_5, який посвідчено нотаріусом Першої Дніпродзержинської нотаріальної контори.

Позивачка ОСОБА_1 вважає, що при укладанні договору купівлі-продажу спірного будинку до ОСОБА_8 був застосований фізичний або психічний тиск зі сторони ОСОБА_5

Позивачка ОСОБА_3 вважає, що ОСОБА_7 свідоцтво про право на спадщину не отримав з вини нотаріуса ОСОБА_10, який оформлював прийняття спадщини ОСОБА_8 та договір купівлі-продажу між ОСОБА_8 та ОСОБА_5 укладений під впливом ОСОБА_5

В судовому засіданні позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_3 підтримали свої позови.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_5 проти позову заперечував, пояснив, що ОСОБА_7 не прийняв спадщину. Так, він на час смерті спадкодавця ОСОБА_9 не проживав з нею та не був зареєстрований у спірному будинку. ОСОБА_7 не звертався у шестимісячний строк до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини.

Посилання позивачки ОСОБА_1, ОСОБА_3 про те, що при укладанні договору купівлі-продажу спірного будинку до ОСОБА_8 був застосований фізичний та психічний тиск не відповідають дійсності. Навпаки, ОСОБА_8, який мав похилий вік, проживав один, сам звернувся до нього з проханням доглянути до смерті, між ними були добрі сусідські стосунки. За це він запропонував продати йому свій будинок при умові, що ОСОБА_5 дасть можливість проживати в ньому і після продажу, до смерті. Гроші за куплений будинок - 25 319 грв. він, відповідач, віддав ОСОБА_11 в присутності нотаріуса.

В судовому засіданні представник Першої державної нотаріальної контори - Пальковська І.С. проти задоволення позову заперечувала.

Суд, вислухав сторони, свідків, вивчив матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні правовідносини.

ОСОБА_9 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 р. після її смерті відкрилася спадщина у вигляді домоволодіння розташованого по АДРЕСА_1, про що свідчить копія актового запису про смерть №166 від 7 лютого 2005 р. ( а.с. 55 т.1)

За життя ОСОБА_9 склала заповіт, яким заповідала своє майно ОСОБА_13 та ОСОБА_14 в рівних долях. (а.с.36).

ОСОБА_13 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 р., ( а.с.87 т.1), ОСОБА_14 помер ІНФОРМАЦІЯ_5 р. ( а.с.60 т.1)

Після смерті ОСОБА_9 спадкоємців першої черги не було. Спадкоємцями другої черги були ОСОБА_8 та ОСОБА_7

З заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_9 21 лютого 2005 р. до Першої державної нотаріальної контори звернувся ОСОБА_8 ( а.с.53 т.1)

Як вбачається з листа в.о. державного нотаріуса Першої дніпродзержинської нотаріальної контори № 4700 від 18 листопада 2005 р., нотаріус повідомив ОСОБА_7 про те що йому необхідно з»явитися до нотаріальної контори з документами підтверджуючими факт прийняття спадщини, родинних стосунків, паспортом для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_9 ( а.с.37).

Суд вважає, що в судовому засіданні достовірно встановлено те, що ОСОБА_7 не звертався своєчасно з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_9

Так, відповідно до положень ч. 1 ст. 1270 ЦК України, для прийняття спадщини встановлюється шестимісячний строк, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідно дол. ч.ч.1,2, ст. 1269 ЦК України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.

В своєму позові до суду, поданому 16 лютого 2006 р., про визнання договору купівлі-продажу частково недійсним, про визнання свідоцтва про право на спадщину частково недійсним, про визнання права власності на ? частину домоволодіння в порядку спадкування за законом, ОСОБА_7 зазначає, що ним пропущений шестимісячний строк звернення до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини, так як він погано себе почував та знаходився на лікуванні та не звернувся до нотаріальної контори. Доказів поважності причин пропуску строку прийняття спадщини, лікарняні, медичні довідки, суду надано не було.

Пояснення в судовому засіданні позивачки ОСОБА_3, про те, що вона особисто в березні 2005 р. передала нотаріусу ОСОБА_10 заяву свого батька ОСОБА_7 про прийняття спадщини, суд вважає безпідставними, оскільки з такою заявою до нотаріуса особисто та офіційно повинна звертатися особа, яка бажає прийняти спадщину. Крім того, позивачка не надала суду доказів того, що вона дійсно у березні 2005 р. передавала нотаріусу зазначену заяву.

Суд також вважає, що листи Дніпропетровського обласного управління юстиції від 12 квітня 2006 р., та від 1 жовтня 2012 р. ( а.с. 39-40 а.с. 21-23 т.2 ), яким повідомлено ОСОБА_3 та ОСОБА_1, Заводський районний суд м. Дніпродзержинська, про результат розгляду скарги ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на дії нотаріуса ОСОБА_10, не можуть бути доказами, які підтверджують факт своєчасного звернення ОСОБА_7 до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини.

Так, відповідно до зазначених листів, під час перевірки звернення ОСОБА_3, ОСОБА_1, при огляді книги обліку і реєстрації спадкових справ Першої дніпродзержинської державної нотаріальної контори, встановлено, що в зазначеній книзі є запис від 28 листопада 2005 р. про звернення ОСОБА_7 до зазначеної нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право спадщини, але зазначений запис викреслений як помилковий. Крім того, в журналі реєстрації вхідних документів в цей же день, 28 листопада 2005 р., є запис про надходження до цієї нотаріальної контори заяви ОСОБА_8.( можливо і ОСОБА_7), оскільки за оглядом зазначеного запису можливо до нього було внесено виправлення) про видачу свідоцтва про право на спадщину, однак зазначена заява в спадковій справі відсутня.

Відомості, викладені в листі Дніпропетровського обласного управління юстиції від 12 квітня 2006 р. та 1 жовтня 2012, яким повідомлено ОСОБА_3 та ОСОБА_1 про результат розгляду їх скарги на дії нотаріуса, не може бути доказом, який підтверджує факт своєчасного звернення ОСОБА_7 до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини, оскільки лист має припущення того, що в запис внесені виправлення, а також лист не має висновку про те, чи викреслений, як помилковий запис в книзі обліку і реєстрації спадкових справ заяву ОСОБА_7 до нотаріальної контори про прийняття спадщини. Дії нотаріуса позивачки в судовому порядку не оскаржували.

Як вбачається з повідомлення в.о. завідувача Першої дніпродзержинської державної нотаріальної контори № 540 від 25 лютого 2013 р., згідно з номенклатурою справ державної нотаріальної контори Книги реєстрації вхідної кореспонденції зберігаються у конторі протягом трьох років. Книга реєстрації вхідної кореспонденції за 2005 рік знищена. Акт про знищення знаходиться на зберіганні у Державному нотаріальному архіві Дніпропетровської області. ( а.с. 81 т.2)

Крім того, якщо допустити, що ОСОБА_7 дійсно 28 листопада 2005 р. звертався до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини та про видачу свідоцтва про спадщину, то вказана заява подавалася після спливу шестимісячного строку на прийняття спадщини.

Але, факт звернення ОСОБА_7 до нотаріальної контори в листопаді 2005 р. спростовується в судовому засіданні поясненнями ОСОБА_3, про те, що вона особисто в березні 2005 р. передала нотаріусу ОСОБА_10 заяву свого батька ОСОБА_7 про прийняття спадщини, а також обставинами викладеними, як підстави свого позову ОСОБА_7 від 16 лютого 2006 р., стосовно того, що ОСОБА_7 не звертався до нотаріальної контори із заявою та пропустив строк прийняття спадщини. ( а.с. 3, об. т.1)

В судовому засіданні суд оглянув книгу обліку і реєстрації спадкових справ Першої дніпродзержинської державної нотаріальної контори та встановив, що в зазначеній книзі є запис від 28 листопада 2005 р. про звернення до нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право спадщини, але зазначений запис викреслений як помилковий. Крім того, в журналі реєстрації вхідних документів в цей же день, 28 листопада 2005 р., є запис про надходження до цієї нотаріальної контори заяви ОСОБА_8.( а.с. т. 2 )

Суд вважає що не було необхідності звернення ОСОБА_7 28 листопада 2005 р. до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, якщо, як пояснила в судовому засіданні ОСОБА_3, вона особисто в березні 2005 р. передала нотаріусу ОСОБА_10 заяву свого батька ОСОБА_7 про прийняття спадщини.

Таким чином, ОСОБА_7, який на час смерті спадкодавця, не проживав разом зі спадкодавцем, взагалі не звернувся до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_9

12 грудня 2005 р. ОСОБА_8, як єдиний спадкоємець, який прийняв спадщину, правомірно отримав свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_9, яка складалася з домоволодіння по АДРЕСА_1. ( а.с.70 т.1 )

Відповідно до довідки Обласного комунального підприємства «Дніпродзержинське бюро технічної інвентаризації» від 19 січня 2006 р., 8 лютого 1988 р. на підприємстві БТІ було зареєстроване право власності за ОСОБА_9 на домоволодіння АДРЕСА_1, на підставі свідоцтва про право на спадщину, виданого Третьою дніпродзержинською державною нотаріальною конторою від 3 лютого 1988 р.

14 грудня 2005 р. зареєстровано перехід права власності до ОСОБА_8 на підставі свідоцтва про право на спадщину, виданого 12 грудня 2005 р. Першою Дніпродзержинською нотаріальною конторою.

20 грудня 2005 р. зареєстровано перехід права власності до ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 15 грудня 2005 р. Першою дніпродзержинською нотаріальною конторою.

( а..с. 8 т.1)

ІНФОРМАЦІЯ_1 р. ОСОБА_7 помер.

ІНФОРМАЦІЯ_2 р. ОСОБА_8 помер.

Правонаступником за позовом після смерті ОСОБА_8 є ОСОБА_1, яка є його спадкоємицею за заповітом ( а.с. т.1)

Постановою нотаріуса Третьої дніпродзержинської нотаріальної контори від 24 лютого 2012 р., відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок по АДРЕСА_1 після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 р. ОСОБА_8 у зв»язку з тим, що право власності на житловий будинок не зареєстроване за померлим.

Правонаступником за позовом після смерті ОСОБА_7 є ОСОБА_3, яка є його спадкоємцем за законом, яка 23 березня 2012 р. звернулася в нотаріальну контору з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_7.

Постановою нотаріуса Петриківської державної нотаріальної контори від 23 березня 2012 р., відмовлено ОСОБА_3 у видачі свідоцтва про право на спадщину після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 р. ОСОБА_7 у зв»язку з тим, що ОСОБА_3 не прийняла спадщину в установлений законом шестимісячний строк з дня смерті спадкодавця, фактичне прийняття спадщини відсутнє, відсутні документи на майно померлого. ( а.с. 203 т. 1)

Рішенням Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська від 15 червня 2012 р. задоволений позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини. Судом визначений додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті спадкодавця ОСОБА_7, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 р., протягом 2 місяців з дня набрання чинності рішенням законної сили ( а.с. 202 т.1)

Як вбачається з витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно № 9282138 від 14 грудня 2005 р., за ОСОБА_8 було зареєстроване право власності на домоволодіння розташоване по АДРЕСА_1, на підставі свідоцтва про право власності на спадщину, яке видане 12 грудня 2005 р. першою дніпродзержинською нотаріальною конторою ( а.с. 33 т. 2)

Як вбачається з копії договору купівлі-продажу від 15 грудня 2005 р., посвідченого нотаріусом першої державної нотаріальної контори м. Дніпродзержинська ОСОБА_10, ОСОБА_8 продав, а ОСОБА_5 купив домоволодіння по АДРЕСА_1 ( а.с.31 т. 2)

Відповідно до положень ст. 1301 ЦК України, свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.

В судовому засіданні суд не встановив обставин, які б свідчили про те, що ОСОБА_8, якому видане свідоцтво про право спадщину за законом після смерті ОСОБА_9, яке видане 12 грудня 2005 р. нотаріусом Першої дніпродзержинської державної нотаріальної контори ОСОБА_10 , не мав права на спадкування після її смерті домоволодіння по АДРЕСА_1 та що свідоцтво про його право цю на спадщину є недійсним.

Суд також вважає, що в судовому засіданні суду не надано доказів того, що договір купівлі-продажу домоволодіння АДРЕСА_1 укладений 15 грудня 2005 р. між ОСОБА_8 та ОСОБА_5 і посвідчений нотаріусом Першої дніпродзержинської нотаріальної контори ОСОБА_10 був укладений проти дійсної волі ОСОБА_8, внаслідок чинення на нього фізичного та психічного впливу зі сторони відповідача ОСОБА_5 з використанням похилого віку ОСОБА_8

Дійсно, ОСОБА_8 на час укладання угоди купівлі-продажу домоволодіння було 94 роки. Між тим, він не потребував сторонньої допомоги, самостійно рухався, мав ясний розум. Сам позивач ОСОБА_8, жодного разу в судовому засіданні пояснень стосовно своїх позовних вимог не давав, при цьому на а.с. а.с.12-13 т.1 є копія його звернення до полковника міліції Уварова В.В., який на той час був начальником УВД м. Дніпродзержинська, про те, що він продав будинок покупцю ОСОБА_5 з умовою, що він в цьому будинку буде проживати і після продажу, а також те, що він гроші за будинок отримав, цілком задоволений ОСОБА_5 та його дружиною та просить посприяти проти наклепу з боку ОСОБА_1

Допитана в судовому засіданні в якості свідка Голова вулично-квартального комітету ОСОБА_18 підтвердила факт звернення ОСОБА_8 до правоохоронних органів з даною заявою, підтвердила, що вона особисто засвідчила, за проханням ОСОБА_8 це клопотання, своєю печаткою голови вулично-квартального комітету. Пояснила, що ОСОБА_8 звертався до неї саме у зв»язку з тим, що передбачував що ОСОБА_1 буде шляхом надання недостовірної інформації намагатися відсудити будинок у ОСОБА_5 Крім того, у її присутності робила перевірку викладених у газеті фактів комісія. Викладене у статті ОСОБА_8 заперечував. Розказував, що ОСОБА_5 та його дружина добре доглядають за ним. Так добре він раніше не жив.

Коли вона зустрічала ОСОБА_8, він був задоволений, мав охайний вигляд, кращий ніж до угоди з ОСОБА_5 Сім»ю ОСОБА_5 вона добре знає. Це добропорядна сім»я.

Допитаний в судовому засіданні син ОСОБА_8 - ОСОБА_19 пояснив, що він часто спілкувався з батьком, та відвідував батька і після того, як той продав будинок. Батько розповідав про те, що він продав будинок сусіду ОСОБА_5, отримав за проданий будинок гроші. При цьому батько передав для свого онука дві тисячі гривень. Свідок зрозумів, що це була частина грошей, отриманих від продажу будинку. Батько розказував що він задоволений тим, як його доглядає сім»я сусіда. При цьому жодних обставин, які б свідчили про те, що будинок був проданий внаслідок фізичного або психічного тиску, зі слів батька не вбачалися, а навпаки, батько був цілком задоволений угодою та своїм життям. Батько мав ясний розум, жив один. Він, як син не міг здійснювати за ним догляд, оскільки сам є інвалідом, народився у 1934 році, та проживав окремо та далеко від батька. Оскільки, він не міг забезпечити догляд за батьком, він був згодний з рішенням батька продати домоволодіння сусіду ОСОБА_5 при умові, що той догляне його до смерті. Позивачки ОСОБА_1 та ОСОБА_3 погано ставились до батька, не доглядали за ним, забрали гроші, які він отримав від продажу будинку у 2004 році, все що вони зазначають у своїх скаргах є неправдою.

Допитані в судовому засіданні свідки за клопотанням позивачки ОСОБА_1, зазначили, що їм не відомі обставини укладання договору купівлі-продажу домоволодіння, жоден з них не був присутнім при підписанні договору. Сама позивачка ОСОБА_1 також не була присутньою при укладанні угоди купівлі-продажу. Позовна заява, подана до суду від імені ОСОБА_8 7 грудня 2006 р., не має викладення обставин, що підтверджують наявність такої обставини, як підписання договору купівлі-продажу під фізичним або психічним тиском.

Суд, в порядку ст. 59 ЦПК України, не вважає належним доказом статті в газеті «Событие» від 4 жовтня 2006 р. « Ветерана - фронтовика соседи удерживали в плену около года», та «Вет еран по-прежнему никому не нужен» про те, що 94 літнього ОСОБА_8 сусіди , а саме ОСОБА_5, утримували у полоні протягом одного року, не кормили, та заставили продати їм будинок. Ця стаття є відображенням особистого погляду на події автора статті, який описав події зі слів ОСОБА_1 та ОСОБА_3 які звернулися до газети.

( а.с. 14-16 т.2)

В судовому засіданні встановлено, що в результаті перевірок неоднаразових звернень до правоохоронних органів ОСОБА_1 та ОСОБА_3 з приводу утримання ОСОБА_8 у неволі та примушування до укладання угоди купівлі-продажу домоволодіння з боку сусіда ОСОБА_5, факти, викладені ними не знаходили підтвердження. Про це свідчать багаточисленні відповіді начальника Дніпродзержинського МУ Уварова В.Г. від 30 березня 2005 р. ( а.с. 14 т. 1) , прокурора м. Дніпродзержинська - С.С. Борисова ( а.с. 29 т.1), від 11 травня 2006 р. начальника Дніпродзержинського МУ - Бондаренко В.А. ( а.с. 17 т.2), від 12 жовтня 2006 р. - начальника Дніпродзержинського МУ - Є.Ю. Сурєєва ( а.с.10)

Як вбачається з відповіді начальника Дніпродзержинського МУ Сурєєва Є.Ю. від 3 листопада 2006 р., відомості, викладені ОСОБА_1 по факту незаконного заволодіння ОСОБА_5 будинком АДРЕСА_1, документами та наградами, які належать ОСОБА_8, Дніпродзержинським МУ УМВД України в Дніпропетровській області проведена перевірка. За результатми перевірки на підставі п. 2 ст. 6 КПК України відмовлено в порушенні кримінальної справи за відсутністю складу злочину. ( а.с.9 т.2)

ОСОБА_1, ОСОБА_3 не оскаржували в судовому порядку висновки правоохоронних органів та посадових осіб.

Як вбачається з договору купівлі-продажу спірного домоволодіння від 15 грудня 2005 р., посвідченого нотаріусом першої державної нотаріальної контори м. Дніпродзержинська укладеного між ОСОБА_8 та ОСОБА_5, продавець та покупець діяли добровільно і перебували при здоровому розумі та ясній пам»яті, розуміли значення своїх дій, були ознайомлені нотаріусом з приписами цивільного законодавства, розуміли укладений ними правочин, зокрема з вимогами щодо недійсності правочину.

Відповідно до ч. 1 ст. 231 ЦК України, правочин, вчинений особою проти її справжньої волі внаслідок застосування до неї фізичного чи психічного тиску з боку другої сторони або з боку іншої особи, визнається судом недійсним.

В судовому засіданні позивачем ОСОБА_1 не надано доказів того, що угода купівлі-продажу домоволодіння між ОСОБА_8 та ОСОБА_5 укладена проти справжньої волі ОСОБА_8, внаслідок чинення на нього фізичного та психічного впливу зі сторони відповідача ОСОБА_5

На підставі викладеного, керуючись ст.. 209, 212, 214-215, 224-226 ЦПК України, суд,

вирішив:

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_3 до ОСОБА_5 про визнання договору купівлі-продажу недійсним, по визнання свідоцтва про право на спадщину частково недійсним, про визнання права власності на ? частину домоволодіння в порядку спадкування за законом за кожною.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Апеляційного суду Дніпропетровської області через районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя Гібалюк Т. Я.