Справа № 201/12373/13ц
2/201/3463/2013
/заочне в порядку гл. 8 розділу ІІІЦПК України/
02 грудня 2013 року Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська
у складі: головуючого судді Демидової С.О.
при секретарі Пєронкові М.Ф.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про виселення, -
Позивач звернувся до суду з зазначеним позовом. В обґрунтування своїх позовних вимог посилаються на те, що йому на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом належить домоволодіння АДРЕСА_1. Відповідачами було запропоновано позивачу продати належне йому домоволодіння, яке знаходилось під арештом та забороною відчуження. 01 червня 2010 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 укладено попередній договір, відповідно до якого позивач зобов'язався продати відповідачу ОСОБА_2 земельну ділянку та домоволодіння АДРЕСА_1. В зв'язку з відсутністю житла відповідачі попросили позивача надати їм для проживання приміщення першого вказаного домоволодіння. В кінці жовтня 2010 року відповідачі заселилися до будинку під літерою В-2. В подальшому позивач неодноразово вимагав добровільно звільнити вказане приміщення під літерою В-2, на що останні відмовились. Тому позивач просить суд виселити відповідачів з домоволодіння АДРЕСА_1.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, посилаючись на обставини викладені у позові, просив їх задовольнити в повному обсязі.
Відповідачі в судове засідання не з'явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про причини неявки суду не повідомили.
За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності сторін і постановити заочне рішення суду за правилами ст. 169, ч. 1 ст. 224 ЦПК України.
Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справі, суд дійшов до висновку, що заявлені вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Згідно ст.10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Як встановлено в судовому засіданні, ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину належить домоволодіння АДРЕСА_1 /а.с.10-11/. Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 18 квітня 2013 року та технічного паспорту вказане домоволодіння складається з житлового будинку літ. А-1, загальною площею 12,2 кв.м. та житлового будинку літ. В-2 загальною площею 94,2 кв.м. /а.с.19-22/.
01 червня 2010 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено попередній договір, відповідно до якого ОСОБА_1 зобов'язався продати ОСОБА_2 земельну ділянку та домоволодіння АДРЕСА_1. /а.с.16-17/.
Відповідачі з дозволу позивача зайняли приміщення під літерою В-2., проте на вимогу позивача відповідачі відмовились добровільно звільнити вказане приміщення.
Відповідно до ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Частиною 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Відповідно до ч.2 ст. 319 ЦК України власник майна має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Відповідно до ч.1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Згідно зі ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Судом встановлено, що позивачу на законних підставах на праві власності належить домоволодіння АДРЕСА_1, що підтверджено матеріалами справи, але відповідачі в добровільному порядку не бажають звільнити житловий будинок літ.В-2. Таким чином, відповідачі порушують права позивача як власника домоволодіння, так як позивач не може вільно розпоряджатися належним йому майном.
З урахуванням викладеного, суд дійшов до висновку, що вимога позивача щодо виселення відповідачів з домоволодіння АДРЕСА_1 підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 212-215, 224, ЦПК України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про виселення - задовольнити.
Виселити ОСОБА_2, ОСОБА_3 з домоволодіння № АДРЕСА_1, яке належить ОСОБА_1 на праві власності.
Рішення суду набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 223 ЦПК України.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заява про перегляд заочного рішення може бути подана протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Заочне рішення суду може бути оскаржене позивачем протягом десяти днів з дня проголошення рішення шляхом подання апеляційної скарги до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська.
Суддя С.О. Демидова