Справа № 201/12274/13-ц
пр. 2/201/3443/2013
(заочне, в порядку гл. 8 розділу ІІІ ЦПК України)
24 грудня 2013 року Жовтневий районний суд
м. Дніпропетровська
У складі:
Головуючого - судді Галічого В.М.
При секретарі - Баштаненко І.О.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу за договором позики, -
Позивач у жовтні 2013 року звернувся до суду з вищезазначеним позовом. В обґрунтування заявлених вимог зазначив, що 08.08.2012 р. надав відповідачу позику у розмірі 400.000, 00 грн., яку остання зобов'язалася повернути до 08.09.2013 р. Втім відповідач свої зобов'язання за договором позики не виконала, що дає позивачеві право вимагати повернення позики. На підставі викладеного позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь 400.000, 00 грн. боргу та судові витрати по справі.
Представник позивача надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності, в якій заявлені вимоги підтримав у повному обсязі, на їх задоволенні наполягав (а.с. 44).
Відповідач до суду не з'явилася, про день та час розгляду справи повідомлялася належним чином, про причини неявки суд не повідомила, що є підставою для вирішення справи у заочному порядку.
Дослідивши письмові докази, суд приходить до наступного.
Судом встановлено, що 08.08.2012 р. між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 був укладений договір позики, за яким остання отримала суму у розмірі 400.000, 00 грн., яку зобов'язалася повернути до 08.09.2013 р., про що видала відповідну розписку (а.с. 46).
Як вбачається з матеріалів справи, отримана сума позики у розмірі 400.000, 00 грн. відповідачем повернута не була.
Аналізуючи фактичні обставини справи, суд доходить висновку про те, що між сторонами виникли правовідносини позики, врегульовані положеннями ст. ст. 1046-1050 ЦК України, а також загальними нормами зобов'язального права. У цих правовідносинах відповідачем був порушений її обов'язок у визначений угодою строк повернути отриману суму, встановлений ст. ст. 526, 1049 ЦК України, тим самим було порушене право позивача на своєчасне отримання наданої ним позики.
Згідно ст. 16 ЦПК України одною з форм судового захисту цивільних прав та інтересів є примусове виконання обов'язку в натурі.
За викладених обставин суд вважає позовні вимоги щодо стягнення з відповідача суми позики у розмірі 400.000, 00 грн. - обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.
На підставі ст. 88 ЦПК України судові витрати у справі покладаються на сторону проти якої ухвалено рішення.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 16, 526, 1046-1050 ЦК України, ст. ст. 8, 10, 11, 57-60, 88, 208, 209, 212-215, 224-226 ЦПК України, -
Позов ОСОБА_1 - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 400.000, 00 грн. (чотириста тисяч гривень 00 коп.).
В порядку розподілу судових витрат стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 3.441, 00 грн. (три тисячі чотириста сорок одну гривню 00 коп.) судового збору.
Позивач має право оскаржити заочне рішення у загальному апеляційному порядку.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, що може бути подана протягом десяти днів з дня отримання ним копії рішення. Без попереднього подання такої заяви заочне рішення оскарженню відповідачем в апеляційному порядку не підлягає.
У випадку відмови в задоволенні заяви про перегляд заочного рішення, воно може бути оскаржене відповідачем у загальному апеляційному порядку, при цьому строк апеляційного оскарження відраховується з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не буде подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає чинності після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, що брали участь у справі, втім не були присутні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.
Суддя В.М. Галічий