Справа № 201/12565/13-ц
2/201/3500/2013
10 грудня 2013 року Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська
у складі: головуючого судді Демидової С.О.
при секретарі Пєронкові М.Ф.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом Дніпропетровського регіонального управління Державної спеціалізованої фінансової установи "Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву" до ОСОБА_1 про розірвання кредитного договору та стягнення заборгованості, -
Дніпропетровська регіональне управління Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про розірвання кредитного договору та стягнення заборгованості. В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що на виконання п. 2.24 плану роботи Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області на 11 квартал 2013 року на підставі направлення на проведення ревізії від 14 червня 2013 року № 1014-13, виданого начальником Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області, начальником відділу інспектування у сфері послуг ДФІ в Дніпропетровській області Воловіч Р.А. проведено ревізію фінансово - господарського Дніпропетровського регіонального управління державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» за період з 01 березня 2012 року по 30 червня 2013 року. За результатами ревізії встановлено, що 21 червня 2012 року між позивачем та відповідачем укладено кредитний договір. Відповідно до п. 1.1 даного договору фонд надає Позичальнику кредит на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання в сумі 559 534,00 грн., строком на 305 місяців. За результатами ревізії встановлено, що позичальником та його поручителем у порушення вимог п. 2 Положення № 35 до Управління було подано недостовірні дані про розмір доходів та період їх отримання, незаконно надано перевагу при отриманні кредиту громадянину ОСОБА_1 при непідтверджені його платоспроможності на загальну суму 559 354 грн., що призвело до матеріальної шкоди завданих Фонду на зазначену суму. Тому позивач просить суд стягнути з відповідача 559 534 грн. та розірвати кредитний договір.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.
Відповідач та предстану відповідача заперечували проти задоволення позовних вимог та пояснили, що відповідач не має заборгованості по вказаному кредиту плати справно.
Вислухавши думку сторін, оцінивши надані і добуті докази, перевіривши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги не обґрунтованими і не підлягаючими задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Згідно ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Як встановлено в судовому засіданні, 21 червня 2012 року між Дніпропетровським регіональним управлінням Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір про надання позичальнику кредиту на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання у сумі 559 351 грн. строком повернення 305 місяців починаючи з моменту перерахування кредитних коштів на рахунок позичальника /а.с.18-21/.
На виконання п. 2.24 плану роботи Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області на 11 квартал 2013 року на підставі направлення на проведення ревізії від 14 червня 2013 року № 1014-13, виданого начальником Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області, начальником відділу інспектування у сфері послуг ДФІ в Дніпропетровській області Воловіч Р.А. проведено ревізію фінансово - господарського Дніпропетровського регіонального управління державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» за період з 01 березня 2012 року по 30 червня 2013 року.
За результатами ревізії встановлено, що позичальником та його поручителем у порушення вимог п. 2 Положення № 35 до Управління було подано недостовірні дані про розмір доходів та період їх отримання, незаконно надано перевагу при отриманні кредиту громадянину ОСОБА_1 при непідтверджені його платоспроможності на загальну суму 559 354 грн., що призвело до матеріальної шкоди завданих Фонду на зазначену суму /а.с. 22-73/.
Так, при укладенні кредитного договору ОСОБА_1 було надано позивачу всі необхідні документи, передбаченні Положенням про порядок надання довготермінових кредитів на будівництво житла молодим сім*ям та одиноким молодим громадянам, які згідно із законодавством визнані такими, що потребують поліпшення житлових умов, за рахунок власних коштів Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» яке затверджене рішенням правління Фонду від 28 вересня 2010 року та іншими нормативними актами з цього питання, а позивачем було надано кредитні кошти в розмірі 559 534 грн.
Кредит - це кошти та матеріальні цінності, які надаються у користування юридичним або фізичним особам на визначений строк та під проценти, тобто на платній основі. Плата складається з процентів та винагороди.
Відповідно ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними відповідно актів цивільного законодавства. При укладанні даного кредитного договору було дотримано всі передбачені законом істотні умови договору, котрі були обумовлені згодою сторін, як узгоджені сторонами та прийняті ними як обов'язкові умови договору.
Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок , а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту (ст. 527 Цивільного кодексу України). Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1 ст. 530 Цивільного кодексу України). Якщо кожна із сторін у зобов'язанні має одночасно і права і обов'язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов'язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї (п. 3 ст. 510 Цивільного кодексу України). Позичальник зобов'язується повернути (погасити) кредитодавцеві кредит, сплатити проценти згідно умов договору.
Позивач виконав покладенні на нього зобов'язання кредитним договором та надав відповідачу грошові кошти, відповідач також виконує умови кредитного договору та вчасно сплачує щомісячні платежі по кредитному договору, на даний час у відповідача відсутня заборгованість по кредитному договору. Данні факти в судовому засіданні сторонами не заперечувалися.
Відповідно ст. 651 ЦК України ,договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала пр. и укладенні договору.
Стаття 15 ЦК України передбачає право на захист цивільних прав та інтересів: «Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання…».
Стаття 16 ЦК України передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно ч. 2 ст. 1054 ЦК України і ч. 2 ст. 1050 ЦК України наслідками порушення відповідачем зобов'язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право позивача достроково вимагати повернення суми кредиту.
Так, відповідач щомісячно сплачує платежі за кредитним договором, що підтверджується квитанціями /а.с. 95-102/, отже умова про вчасне повернення грошових коштів відповідачем виконується. Отже відсутні підстави для розірвання кредитного договору та стягнення грошових коштів.
Акт ревізії фінансово - господарської діяльності Дніпропетровського регіонального управління державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» за період з 01 березня 2012 року по 30 червня 2013 року складеного Державною фінансовою інспекцією в Дніпропетровській області від 03 вересня 2013 року № 06-19/05, на який посилається позивач як на підставу розірвання кредитного договору не може бути підставою, оскільки це не передбачено ні ЦК України ні умовами кредитного договору.
Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов'язок із доказування, оскільки ст. 60 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов'язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ст.ст. 27, 46 ЦПК України). Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні (ст. 27 ЦПК України), так і обов'язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
Відповідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв'язок доказів у їх сукупності.
Всебічне дослідження усіх обставин справи та письмових доказів, з урахуванням допустимості доказів та узгодженістю і несуперечністю між собою дають об'єктивні підстави вважати, що позов не підлягає задоволенню ані частково, ані повністю.
Не може суд прийняти до уваги позицію позивача стосовно наполягання на своїх позовних вимогах, оскільки вона спростовується вищенаведеним і нічим об'єктивно не підтверджується.
Таким чином суд вважає, що позовні вимоги про розірвання кредитного договору та стягнення грошових коштів не підлягають задоволенню.
Судові витрати розподілити на підставі ст. 88 ЦПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 212-215, 218 ЦПК України, суд
В задоволенні позовних вимог Дніпропетровського регіонального управління державної спеціалізованої фінансової установи "Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву" до ОСОБА_1 про розірвання кредитного договору - відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційний суд Дніпропетровської області через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення
Суддя С.О. Демидова