Справа № 210/7637/13-ц
Провадження №2/210/2190/13
"05" грудня 2013 р.
Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді Чайкіної О.В.,
при секретарі Ромашевському В.Є.,
за участі представників сторін:
позивача: ОСОБА_1
відповідачів:
ПАТ «Криворізький залізорудний комбінат» Некрасова К.О.
ВВДФССВНВНВ не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства „Криворізький залізорудний комбінат ", Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області про відшкодування моральної шкоди,
Позивач, ОСОБА_3, звернувся до суду з позовом про відшкодування моральної шкоди, спричиненої в зв'язку з ушкодженням здоров'я. В обґрунтування позовних вимог, посилається на те, що пропрацював протягом 10 років 5 місяців підземним прохідником на шахті «Гвардійська» ВАТ «Кривбасзалізорудком» та ПАТ «Кривбасзалізорудком», звільнився 03.04.2012р. у зв'язку з виходом на пенсію. За висновком МСЕК від 25.04.2012року йому встановлено 30% втрати професійної працездатності - первинно у зв'язку з професійним захворюванням. Актом розслідування хронічного профзахворювання форми П-4 від 29.03.2012 р. встановлені причини профзахворювання - порушення законодавства про охорону праці, гігієнічних регламентів і нормативів адміністрацією шахти «Гвардійська» та шахти «Родина» ВАТ «Кривбасзалізорудком» та ПАТ «Кривбасзалізорудком». У зв'язку з профзахворюванням на протязі тривалого часу він страждає від постійних болей у хребті, суглобах, стан здоров»я погіршується. У зв'язку з професійним захворюванням в його житті настали вимушені зміни в як в повсякденному житті, так і в сімейних відносинах. Усе це призводить до постійних душевних переживань та глибоких моральних страждань. Крім того, вважає, що поряд із підприємствами, шкоду має відшкодувати і Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області, оскільки ним не виконанні покладені на нього законодавством обов'язки в частині перевірки стану умов і безпеки праці та проведення профілактичної роботи з цих питань. У зв'язку з цим, Позивач звернувся до суду з відповідним позовом та просить у відшкодування моральної шкоди стягнути з відповідача ПАТ «Криворізький залізорудний комбінат» 100 000,00грн., а також з Відповідача Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області - 100 000,00грн.
За клопотанням позивача, до початку розгляду справи по суті, позовні вимоги в частині стягнення з Відповідача Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області моральної шкоди у розмірі 100 000,00грн. ухвалою суду залишено без розгляду.
Позивач ОСОБА_3 у судове засідання не з'явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності /а.с. 5/.
Представник позивача ОСОБА_1 позовні вимоги відносно Відповідача ПАТ «КЗРК» підтримала у повному обсязі з мотивів, викладених у позові. Зазначала, що факт отримання її довірителем професійного захворювання встановлено і підтверджено належними доказами, наслідком втрати на 30 % професійної працездатності є відповідні моральні страждання та переживання ОСОБА_3, який тривалий час пропрацював на підприємстві Відповідача. Також зазначила, що у зв'язку з професійним захворюванням легень, позивач змушений постійно лікуватись, вживати велику кількість медикаментів.
Представник відповідача ПАТ «Криворізький залізорудний комбінат» - Некрасова К.О. у судовому засіданні позовні вимоги не визнала. Зазначала, що позовні вимоги є необґрунтованими, оскільки позивач добровільно працював на підприємстві. Крім роботи на підприємстві Відповідача, Позивач працював в шкідливих умовах на інших підприємствах, зокрема ВАТ «Суха Балка», ш. Северна РУ ім. Кірова, ш. Родіна в/о Кривбасруда. Винними у завдані шкоди позивачеві є інші підприємства. Відповідач не приховував важкість та шкідливість технологічного процесу, Позивач свідомо прийняв запропоновані йому умови праці, мав право у будь-який час розірвати трудовий договір, однак позивача звільнено у зв'язку з виходом на пенсію, що підтверджує те, що Позивач, добровільно скористався своїм правом на працю.
Вислухавши представників сторін, вивчивши письмові матеріали справи, оцінивши у сукупності докази, надані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд вважає позов обґрунтованим і таким, що підлягає частковому задоволенню, за таких підстав.
Судом встановлено, що відповідно до записів, які містяться в трудовій книжці, Позивач пропрацював на підприємстві Відповідача ПАТ «Криворізький залізорудний комбінат» на посаді підземного прохідника на шахті «Гвардійська» ВАТ «КЗРК» (правонаступник - ПАТ «КЖРК») - 10 років і 5 місяців - з 14.09.2001року і по 03.04.2012р.; 03.04.2012 року - звільнений за власним бажанням в зв'язку з виходом на пенсію /а.с. 25-26/.
Згідно з актом розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 30.03.2012р. (акт за формою П-4), складений комісією у складі: Тернавської СЕС, заступника голови лікаря з ЕТН КЗ «Криворізька міська клінічна лікарня № 8 ДОР», страхового експерта з охорони праці, технічного інспектора праці профспілки, заступника директора шахти «Гвардійська» з охорони праці, голови профкому шахти «Гвардійська», в пункті 17 встановлено причину отримання професійного захворювання - робота впродовж 20 років і 9 місяців в умовах важкої фізичної праці - маса вантажу, який піднімається і переміщується вручну від 35 до 50кг при допустимій до 30кг; нахили тулубу від 47.3/8.4 до 61,2%/9,5% за зміну при допустимій до 25%, нахили корпусу від 134 до 260 разів за зміну при нормі до 100; важкість праці відноситься до 3 класу 2 ступеню шкідливості. В пункті 19 зазначено винних осіб у порушенні вимог ст. 153 КЗпП Украйни, ст. 13 Закону України «Про охорону праці», а саме: адміністрація шахти «Северная» РУ ім.. Кірова, шахти «Родина» ВО «Кривбасруда», шахти «Ювілейна» РУ «Суха Балка» та шахти «Гвардійська» ВО «Кривбасруда», а також підприємства Відповідача - ПАТ «Кривбасзалізорудком» (правонаступник ВАТ «Кривбасзалізорудком») в період роботи ОСОБА_3 /а.с. 9-12/.
Як вбачається з виписки із акта огляду МСЕК про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності від 25.04.2012 року серії 10 ААА № 07365 позивачу ОСОБА_3 первинно встановлено втрату професійної працездатності 30 % (профзахворювання) - з 01.03.2013р., третя група інвалідності - /а.с. 16/.
У подальшому, а саме 23.04.2013р. відповідно до довідки обласної МСЕК № 6 про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності серії 10 АБ № 0003535 позивачу ОСОБА_3 повторно встановлено стійку втрату професійної працездатності 30 % (профзахворювання) - з 01.03.2013р., третя група інвалідності /а.с. 17-18/.
Ураховуючи наведене, суд вважає, що самим фактом втрати Позивачем професійної працездатності у зв'язку з професійним захворюванням, яке виникло через вплив шкідливих факторів під час роботи протягом тривалого часу на підприємстві ПАТ «Криворізький залізорудний комбінат» йому спричинена моральна шкода, яка згідно ст. 237-1 КЗпП України має бути відшкодована за рахунок відповідача.
За таких обставин, вимоги Позивача до ПАТ «Криворізький залізорудний комбінат» є обґрунтованими і не суперечать чинному законодавству.
Наявність професійного захворювання у Позивача також підтверджується зібраними у справі доказами, зокрема наданими виписними епікризами та виписками з медичних карток стаціонарного хворого, з яких убачається, що Позивач з приводу отриманих професійних захворювань неодноразово проходила стаціонарне та амбулаторне лікування в закладах охорони здоров'я. Відповідно медичних документів Позивачу рекомендовано: нагляд лікарів, прийом медикаментів, щорічні курси амбулаторного та стаціонарного лікування, оздоровлення в санаторії - профілакторії, санаторно - курортне лікування, тощо /а.с. 29-37/.
Суд не може погодитися із запереченнями представника Відповідача, що Позивач був ознайомлений із шкідливими умовами праці, погодився з ними, через що відсутня вина підприємств у заподіянні шкоди, оскільки той факт, що роботодавець ознайомив свого працівника з умовами праці, в тому числі її шкідливими факторами, не позбавляє підприємств від законодавчо встановленого обов'язку забезпечити якісні та безпечні умови праці, а в даному випадку - рівень фізичного перевантаження, яку виконував Позивач, важкість праці Позивача, як шкідливі фактори, що стали причиною отримання професійного захворювання Позивачем, перевищували допустиме фізичне навантаження, а причиною цього було саме недосконалість робочих місць, як визначено висновками комісії при розслідуванні профзахворювання і про що зауважено в акті за формою П-4 (п.18 Акту).
Крім того, Акт розслідування хронічного професійного захворювання за формою П-4 від 29.03.2012 року не оскаржено підприємством-відповідача у встановленому законодавством порядку. Підстав вважати його не дійсним судом не встановлено.
Судом також встановлено, що Постановами Відділу виконавчої дирекції ФСС НВ України у м. Кривому Розі Дніпропетровської області від 14.05.2012р. за № 0407/21139/21139.1/3 Позивачу призначена щомісячну грошову суму, що компенсувала відповідну частину втраченого заробітку, в розмірі по 3072,37 грн., а за № 0407/21139/21139.1/2 - одноразову допомогу у зв'язку з стійкою втратою професійної працездатності у розмірі 74392,00 грн., - /а.с. 27-28/. Тобто, Фонд свої обов'язки, передбаченні законодавством, чинним на момент виникнення спірних правовідносин, перед Позивачем виконав.
Статтею 237-1 КЗпП України передбачається відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають він нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Як зазначено у Рішенні Конституційного Суду №20-рп/2008 від 08.10.2008року, положеннями пункту 1, абзацу третього пункту 5, пункту 9, абзацу третього пункту 10, пункту 11 розділу I Закону № 717-V скасовано право застрахованих громадян, що потерпіли на виробництві від нещасного випадку або професійного захворювання, на відшкодування моральної шкоди за рахунок Фонду, яке вони мали відповідно до приписів первинної редакції Закону № 1105-XIV. Проте Конституційний Суд України вважає, що саме право цих громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки статтею 1167 ЦК України та статтею 237-1 КЗпП України їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця). Встановлений законодавцем розподіл обов'язків щодо відшкодування моральної шкоди потерпілим на виробництві від нещасного випадку та професійного захворювання не суперечить вимогам статті 22 Конституції України.
Слід також зазначити, що згідно з положеннями ст. 77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік», № 3235-IV, від 20 грудня 2005 р. зупинено дію положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» в частині відшкодування шкоди, завданої застрахованим особам Фондом, на 2006рік, згідно з Законом України від 19.12.2006 р. № 489-V їх дію зупинено на 2007рік, а Законом України від 23.02.2007 р. за № 717-V - виключено.
За таких обставин, відповідальність за шкоду, завдану Позивачу, покладено саме на роботодавців.
Що стосується доводів представника Відповідача ПАТ «Криворізький залізорудний комбінат» про те, що Позивачем не надано доказів на підтвердження факту спричинення моральної шкоди в зв'язку з втратою працездатності, то вони не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки уже самим фактом втрати Позивачем професійної працездатності в результаті трудової діяльності на підприємстві відповідача йому спричинена моральна шкода. При цьому, суд враховує, що відповідно до вимог ч.1 ст.6, ст.13 Закону України "Про охорону праці" обов'язок створити безпечні умови праці покладено на роботодавця.
Крім того, статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. При цьому, кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
Відповідно до п.13 постанови Пленуму Верховного суду України від 31 березня 1995 року (з відповідними змінами) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної /немайнової/ шкоди» роз'яснено, що судам необхідно враховувати те, що відповідно до ст.237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (у тому числі й виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної/немайнової/шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Частина 1 статті 1167 ЦК України передбачає, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
З урахуванням наведеного суд вважає, що спір про відшкодування моральної шкоди працівникові, завданої професійним захворюванням, повинен вирішуватися на підставі норм КЗпП України при доведеності виконанням робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах (ст.153 КЗпП України) та інших юридично важливих обставин. Зазначений спір є спором, що виникає із трудових правовідносин.
З врахуванням викладених обставин справи, суд вбачає наявність спричинення Позивачу моральної шкоди, яку йому повинен відшкодувати Відповідач «Криворізький залізорудний комбінат», як власник підприємства, яке не створило працівнику безпечні умови праці, що підтверджується актом форми П-4 від 29 березня 2012 року, що призвело до ушкодження його здоров'я на виробництві, та моральних страждань потерпілого.
У судовому засіданні встановлено, що при виконанні трудових обов'язків здоров'ю Позивача була заподіяна шкода, він отримав професійне захворювання, втратив працездатність в розмірі 30%, та йому встановлено третю групу інвалідності. Позивач переносить щоденно фізичний біль та моральні переживання. При вказаних обставинах суд вважає, що наслідками отриманого професійного захворювання, Позивачеві порушено звичайний життєвий ритм, нормальні життєві зв'язки, у зв'язку з чим останній переносить моральні страждання та переживання.
Беручи до уваги, що обставини, викладені в позові, знайшли документальне підтвердження, встановлений факт спричинення моральної шкоди, суд вважає, що заподіяна моральна шкода підлягає часткової компенсації.
Оцінивши в сукупності всі докази у справі, суд вважає доведеним спричинення Відповідачем ПАТ «Криворізький залізорудний комбінат» Позивачеві шкоди здоров'ю, провину відповідача в її спричиненні та причинно-наслідковий зв'язок між винною поведінкою відповідача та настанням у Позивача негативних наслідків, а звідси й завдання йому моральної шкоди.
Обговорюючи розмір відшкодування моральної шкоди, в рамках заявлених позовних вимог, з врахуванням встановлених судом обставин характеру спричиненої шкоди, тривалість часу роботу в умовах фізичного перевантаження на підприємстві-Відповідача у порівнянні з іншими роботодавцями, та виходячи з міркувань розумності, виваженості та справедливості, суд вважає можливим стягнути на його користь з ПАТ «Криворізький залізорудний комбінат» - 15000,00 гривень, що буде відповідати тим стражданням і переживанням, які Позивач переживав протягом тривалого часу та які переносить на теперішній час.
Обґрунтовуючи розмір моральної шкоди, що підлягає стягненню з відповідача, суд виходить із того, що вина Відповідача у спричинені моральної шкоди доведена (пункт 19 Акту за формою П-4 від 29.03.2012року, а.с. 9-12), тривалість трудових відносин, що мали місце між сторонами у справі (а.с. 25-26), ступінь втрати працездатності та встановлення третьої групи інвалідності (а.с. 16-18), і Відповідач має нести відповідальність за не створення безпечних умов на робочому місці. При цьому суд зазначає, що Відповідачем ПАТ «Криворізький залізорудний комбінат» не спростовано, що Позивач працював на підприємстві Відповідача протягом тривалого часу в умовах фізичного перевантаження з 2 ступенем шкідливості умов праці, а Відповідачем вживались заходи щодо ліквідації і запобігання виникненню професійних захворювань, розроблювались заходи щодо зменшення важкої фізичної праці на робочих місцях підземних прохідників дільниці № 7 (а.с. 11).
Згідно ст. 5 Закону України «Про судовий збір» Позивач звільнений від сплати судового збору. Відповідно до ч. 3 ст. 88 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.
Враховуючи викладене, керуючись рішенням Конституційного Суду №20-рп/2008 від 08.10.2008р., ст.ст. 10, 11, 27, 60,88, 213- 215 ЦПК України, ст.ст. 153, 173, 237-1 КЗпП України, ст. 23. 1167 ЦК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства „Криворізький залізорудний комбінат" про відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства „Криворізький залізорудний комбінат" (код ЄДРПОУ 00191307) на користь ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 моральну шкоду, завдану професійним захворюванням у розмірі 15000,00 (п'ятнадцять тисяч) грн.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства „Криворізький залізорудний комбінат " (код ЄДРПОУ 00191307) на користь держави судові витрати у розмірі, у розмірі 229,40 грн.
В решті позову - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Дніпропетровської області протягом десяти днів з часу його проголошення через Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.
У судовому засіданні 05 грудня 2013року проголошено вступну та резолютивну частини рішення, повний текст якого складено 09 грудня 2013 року.
Суддя: О. В. Чайкіна