"24" грудня 2013 р.Справа № 915/1442/13
Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:
Головуючого судді: Бєляновського В.В.,
Суддів: Мишкіної М.А.,
Будішевської Л.О.
при секретарі - Бєлянкіній Г.Є.
за участю представників:
Від позивача: Кльосова А.Г.
Від відповідача: не з'явився
Від РВФДМУ: не з'явився
Від ПАТ „Миколаївобленерго": не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні
апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „Інгул"
на рішення господарського суду Миколаївської області
від 08 листопада 2013 року
у справі № 915/1442/13
за позовом: Публічного акціонерного товариства „Інгул"
до Виробничо - комерційної фірми у вигляді ТОВ „Юна - сервіс"
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Регіонального відділення Фонду державного майна України в Миколаївській області та ПАТ „Миколаївобленерго"
про витребування майна з чужого незаконного володіння
У серпні 2013 року Публічне акціонерне товариство „Інгул" (далі - ПАТ «Інгул») звернулося до господарського суду Миколаївської області з позовом до Виробничо - комерційної фірми у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю „Юна - сервіс" (далі - ВКФ ТОВ „Юна - сервіс") про витребування з чужого незаконного володіння трансформаторної підстанції з огорожею № 206, яка знаходиться за адресою: Миколаївська область, Березанський район, с. Коблеве, проспект Курортний, 7.
В обґрунтування пред'явлених вимог позивач посилався на те, що в процесі корпоратизації набув право власності на майно Миколаївського трансформаторного заводу, до складу якого увійшла трансформаторна підстанція з огорожею № 206, яка обліковується на балансі у нього і протягом багатьох років він користується вказаним майном, здійснює його обслуговування та поточний ремонт. У червні 2013 року спеціалістами ПАТ «Інгул» здійснено виїзд до місця знаходження трансформаторної підстанції у с. Коблеве, пр. Курортний, 7 та встановлено, що підстанція була демонтована та розміщена у гаражних боксах, що належать відповідачеві. Вважаючи, що такими неправомірними діями відповідач порушує його права, позивач на підставі ст. ст. 16, 386, 387 ЦК України просив задовольнити позов.
ВКФ ТОВ „Юна - сервіс" не визнало позов посилаючись на його недоведеність.
Ухвалами господарського суду Миколаївської області від 19.08.2013р. та від 10.10.2013р. до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача залучено Регіонального відділення Фонду державного майна України в Миколаївській області та ПАТ „Миколаївобленерго".
Рішенням господарського суду Миколаївської області від 08.11.2013 року (суддя - Мавродієва М.В.) у задоволенні позову відмовлено з мотивів недоведеності позовних вимог.
Не погоджуючись із вказаним рішенням ПАТ «Інгул» звернулося до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить його повністю скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити. Апеляційна скарга обґрунтована неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, та порушенням норм процесуального права, а саме: ст. 43 ГПК України.
Відзиви на апеляційну скаргу від відповідача та третіх осіб не надходили.
Про день, час і місце розгляду апеляційної скарги сторони та треті особи заздалегідь були повідомлені належним чином, проте відповідач та треті особи не скористалися наданим законом правом на участь своїх представників в засіданні суду.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим судом, відкрите акціонерне товариство "Інгул" створено згідно з наказом Міністерства машинобудування, військово-промислового комплексу і конверсії України від 30.12.1994 №1809 шляхом перетворення Державного підприємства "Миколаївський трансформаторний завод" у Відкрите акціонерне товариство на виконання Указу Президента України від 15.06.1993р. № 210/93 "Про корпоратизацію державних підприємств" та Положення про порядок корпоратизації підприємств, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 508 від 05.07.1993.
Згідно з п. 3.3 статуту ВАТ "Інгул", затвердженого Міністерством машинобудування, військово-промислового комплексу і конверсії України, товариство є правонаступником Державного підприємства "Миколаївський трансформаторний завод".
Відповідно до наказу № 93 від 19.10.2011р. Відкрите акціонерне товариство "Інгул" було перейменовано у Публічне акціонерне товариство "Інгул".
Згідно з п. 4.1 статуту ВАТ "Інгул", зареєстрованого виконкомом Миколаївської міської ради 04.01.1995р. за № 20915842, засновником ВАТ "Інгул" є Міністерство машинобудування, військово-промислового комплексу і конверсії України (далі - Міністерство промислової політики України).
Відповідно до Указу Президента України "Про додаткові заходи щодо посилення боротьби з корупцією, іншими протиправними діями в соціально-економічній сфері та забезпечення економічного витрачання державних коштів" від 14.12.2000р. № 1242, об'єкти соціальної сфери, які не увійшли до статутних фондів та перебувають на балансах господарських товариств, підлягають першочерговій приватизації.
Міністерство промислової політики України листом від 22.06.2001р. № 14/1-6-1440 погодило включення державного майна бази відпочинку "Орбіта", яке в процесі корпоратизації не увійшло до статутного капіталу ВАТ "Інгул" та було залишено на балансі акціонерного товариства, до переліку об'єктів, які підлягають приватизації.
Для підготовки об'єкта до приватизації, на підставі наказу РВ ФДМУ по Миколаївській області від 25.04.2005р № 92/1, регіональним відділенням разом з ВАТ "Інгул" була проведена відповідна робота з інвентаризації державного майна бази відпочинку "Орбіта", станом на 30.04.2005р, за результатами якої складено інвентаризаційний опис основних засобів (державне майно) та інвентаризаційний опис основних засобів ВАТ "Інгул", в якому під № 48 міститься підстанція КТП-206 (з огорожею), 1985 року забудови, інвентарний № 428937, вартістю 1607,33 грн.
У наступному, право власності на нежитлові будівлі та споруди бази відпочинку «Орбіта» (відповідно до інвентаризаційного опису основних засобів (державне майно), у тому числі трансформаторну підстанцію загальною площею 19,4 кв.м., літ «У 1-1», було оформлено за Державою в особі Верховної Ради України, що підтверджується відповідним свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 31.08.2005р. серії САА № 276085, та за договором № 1-ж від 03.09.2005р. купівлі-продажу (приватизації) державного майна бази відпочинку "Орбіта", розташованого за адресою: Миколаївська область, Березанський район, с. Коблеве, пр. Курортний, 7, укладеним між регіональним відділенням Фонду Державного майна України по Миколаївській області (продавцем) та ВКФ ТОВ "Юна-сервіс" (покупцем), передано у власність ВКФ ТОВ "Юна-сервіс" згідно з актом приймання - передачі від 05.09.2005р.
Позивачу відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 07.03.2007р. серії ЯЯЯ № 008446, виданого на підставі рішення виконавчого комітету Коблевської сільської ради № 119 від 14.02.2007р., належать нежитлові будівлі бази відпочинку "Орбіта", які складаються з літ. «В1-1», літ. «Д1-1», літ. «Д11-1», літ. «Д111-1», літ. «З1-1», літ. «У-1», літ. «Ф-1», службових будівель літ. «У'-1» та споруд, розташовані за адресою: Миколаївська область, Березанський район, с. Коблеве, пр. Курортний, 7/2.
Таким чином, трансформаторна підстанція № 206 (споруда) та трансформаторна підстанція літ.У1-1 загальною площею 19,4 кв.м. (об'єкт нерухомості) є різними об'єктами, які розташовані на базі відпочинку "Орбіта".
Як вбачається з матеріалів справи, предметом даного спору є вимога ПАТ «Інгул» до ВКФ ТОВ "Юна-сервіс" про витребування з чужого незаконного володіння трансформаторної підстанції з огорожею № 206, яка знаходиться за адресою: Миколаївська область, Березанський район, с. Коблеве, проспект Курортний, 7.
Судовий захист права власності та майнових інтересів власників - осіб, названих у ст. 1 ГПК України, здійснюється шляхом розгляду справ, зокрема, за позовами про витребування майна з чужого незаконного володіння.
Так, в силу вимог ст.ст. 386, 387 ЦК України власник майна має право звернутися до суду з вимогою про захист права власності шляхом витребування свого майна від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним, згідно з статтею 387 ЦК України (віндикаційний позов).
Предметом віндикаційного позову становить вимога неволодіючого майном власника до незаконно володіючого цим майном не власника про повернення індивідуально-визначеного майна з чужого незаконного володіння.
Предметом доказування у справах за такими позовами становлять обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому майна з чужого незаконного володіння, як - то факти, що підтверджують його право власності або інше суб'єктивне право титульного володільця на витребуване майно, факт вибуття майна з володіння позивача, наявність майна в натурі у незаконному володінні відповідача, відсутність у відповідача правових підстав для володіння майном. Власник вправі витребувати своє майно від особи, в якої воно фактично знаходиться у незаконному володінні. Тобто, в першу чергу, на підтвердження наявності у позивача суб'єктивного матеріального права на витребування майна з чужого незаконного володіння, він повинен надати суду відповідні належні докази, що підтверджують його право на вказане майно.
Згідно зі ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.
Таким чином, із приписів даної правової норми випливає, що обставини на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення господарського спору встановлюються господарським судом на підставі фактичних даних, якими є докази.
За загальними правилами судового процесу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судової о процесу (ст. 33 ГПК України).
Згідно з ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті доказі, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Частиною 1 ст. 36 ГПК України передбачено, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
При цьому, слід зазначити, що доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості.
Обов'язок доказування визначається предметом спору. За загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.
В підтвердження свого права власності на спірне майно позивачем надано до суду:
- свідоцтво про право власності на нерухоме майно - нежитлові будівлі бази відпочинку «Орбіта» від 07.03.2007р. серії ЯЯЯ № 008446;
- бухгалтерську довідку про перебування станом на 14.08.2013р. на балансі ПАТ "Інгул" трансформаторної підстанції з огорожею №206;
- інвентарну картку обліку основних засобів, згідно з якою за інвентарним номером 428937 на підприємстві рахується трансформатор ТМ 400/6, 1982 року випуску, потужністю 1000 кВА;
- інвентаризаційний опис основних засобів ВАТ "Інгул", в якому під № 48 зазначена підстанція КТП-206 (з огорожею), 1985 року забудови, інвентарний №428937, вартістю 1607,33 грн.;
- лист Міністерства промислової політики України № 10/5-1-707 від 14.04.2004р. про те, що позивач в процесі корпоратизації набув право власності на майно Державного підприємства "Миколаївський трансформаторний завод", яке передано до його статутного фонду, у тому числі будівлі, споруди та інше нерухоме майно;
- лист Регіонального відділення Фонду державного майна України по Миколаївській області від 24.11.2006р. № 3868-19-01 щодо підтвердження права власності ВАТ «Інгул» на окремі будівлі та споруди, які були передані до статутного фонду товариства під час корпоратизації і розташовані на базі відпочинку «Орбіта»;
- технічний паспорт на трансформатор ТТU-А1, номінальною потужністю 400 кВА, номінальною потужністю обмотки 0,4 кВ;
- зведений акт вартості будівель та споруд і характеристика допоміжних будинків та споруд, які є складовими частинами технічного паспорту, згідно з якими під номерами 81,82 рахуються огорожа (металева сітка) та трансформаторна підстанція 400 кВА (трансформаторна підстанція з огорожею № 206) .
Судом першої інстанції на підставі ретельної правової оцінки наявних у справі доказів та з урахуванням тієї обставини, що спірне рухоме майно не входить до складу нежитлових будівель і споруд бази відпочинку «Орбіта», приватизованих ВКФ ТОВ «Юна-сервіс» за договором купівлі - продажу (приватизації) № 1-Ж від 03.09.2005р. укладеним з регіональним відділенням Фонду державного майна України по Миколаївській області, обґрунтовано визнано доведеним право позивача на споруду - трансформаторну підстанцію з огорожею № 206., складовою частиною якої є трансформатор ТМ 400/6, 1982 року випуску, та факт вибуття цієї складової частини з його володіння.
Разом з тим, як свідчить правовий аналіз наявних у справі документів та встановлено судом першої інстанції, позивачем не доведено факт наявності спірного майна в натурі у незаконному володінні відповідача.
При цьому, судом першої інстанції обґрунтовано не прийнято до уваги акт знаходження майна від 03.06.2013р., поданий позивачем на підтвердження пред'явлених вимог, оскільки зазначений акт складено позивачем одноособово, без участі представників відповідача або інших незацікавлених осіб, і він ніяк не підтверджує перебування спірного майна в натурі у незаконному володінні відповідача.
Водночас, як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 03.06.2013 року позивачем було подано заяву до Березанського РВ УМВС України в Миколаївській області стосовно розкрадання майна ПАТ «Інгул» невстановленими особами, яка прийнята та зареєстрована в реєстрі під № 648 за єдиним обліком, що підтверджується копією талону - повідомлення № 000034, що міститься в справі.
05.06.2013 року позивач подав прокурору Миколаївської області та прокурору Березанського району Миколаївської області заяву № 493 про проведення перевірки за фактом незаконного посягання з боку невизначених осіб на належне йому майно - трансформаторну підстанцію з огорожею № 206, а також вчинення перешкод у користуванні ним.
На момент вирішення даного спору судом першої інстанції позивачем не надано доказів прийняття відповідного процесуального рішення згідно з нормами Кримінального процесуального кодексу України за вказаними заявами та встановлення осіб, причетних до вчинення таких дій.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ПАТ «Інгул» щодо витребування трансформаторної підстанції з огорожею № 206 із чужого незаконного володіння, оскільки позивачем не доведено факт наявності цього майна в натурі у незаконному володінні відповідача, а також ним не вказано, які індивідуально - визначені ознаки має спірне рухоме майно, що унеможливлює його ідентифікацію.
З урахуванням наведених правових положень та встановлених обставин даної справи, колегія суддів вважає доводи викладені скаржником в апеляційній скарзі необґрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними по справі доказами та не відповідають вимогам закону, що регулює спірні правовідносини.
Враховуючи вищевикладене колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, надано їм належну правову оцінку та винесено рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, що дає підстави для залишення його без змін.
Керуючись ст. ст. 99, 101-105 ГПК України, колегія суддів -,
Рішення господарського суду Миколаївської області від 13.11.2012 року у справі № 5016/1703/2012 (1/99) залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Курс Авто" - без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя: Бєляновський В.В.
Судді: Мишкіна М.А.
Будішевська Л.О.