25 грудня 2013 року Справа № 915/1885/13
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Олейняш Е.М. при секретарі судового засідання Атаманюк В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві справу
за позовом Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта", вул. Хрещатик, 22, м. Київ, 01001
в особі Миколаївської дирекції Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта", вул. Новозаводська, 1, м. Миколаїв, 54018
до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, АДРЕСА_1
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Регіональне відділення Фонду державного майна України по Миколаївській області, вул. Чкалова, 20, м. Миколаїв, 54001
про стягнення заборгованості за договором оренди державного нерухомого майна № РОФ-646 від 17.12.2007 року в сумі 27 400, 88 грн., в тому числі: 21 573, 31 грн. - суми боргу по орендній платі; 691, 51 грн. - інфляційних нарахувань; 4 379, 19 грн. - пені; 708, 80 грн. - штрафу у розмірі 3% від суми заборгованості; 48, 07 грн. - річних
за участю представників сторін
від позивача Лобанова Оксана Володимирівна, довіреність № 16-60/04 від 18.01.2013 року;
від відповідача представник не з'явився;
від третьої особи Ревенко Олексій Володимирович, довіреність № 40 від 10.06.2013 року.
Українське державне підприємство поштового зв'язку "Укрпошта" в особі Миколаївської дирекції Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовними вимогами до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором оренди державного нерухомого майна № РОФ-646 від 17.12.2007 року, в сумі 27 445, 04 грн., в тому числі: 21 579, 50 грн. - суми боргу по орендній платі; 691, 52 грн. - інфляційних нарахувань; 4 416, 99 грн. - пені; 708, 96 грн. - штрафу у розмірі 3% від суми заборгованості; 48, 07 грн. - річних.
Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 17.10.2013 року позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі. Розгляд справи призначено на 12.11.2013 року.
Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 12.11.2013 року залучено Регіональне відділення Фонду державного майна України по Миколаївській області до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача та відкладено розгляд справи на 10.12.2013 року.
Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 10.12.2013 року продовжено строк розгляду справи на 15 днів та відкладено розгляд справи на 19.12.2013 року.
В судовому засіданні 19.12.2013 року було оголошено перерву до 20.12.2013 року.
В судовому засіданні 20.12.2013 року було оголошено перерву до 25.12.2013 року.
25.12.2013 року до канцелярії господарського суду Миколаївської області від позивача Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» в особі Миколаївської дирекції Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» надійшли додаткові пояснення, в яких позивач просить суд стягнути з відповідача суму боргу по орендній платі згідно договору оренди від 17.12.2007 року № РОФ-646 в розмірі 21 573, 31 грн., інфляційні нарахування - 691, 51 грн., пеню - 4 379, 19 грн., штраф у розмірі 3% від суми заборгованості - 708, 80 грн., річні за ч. 2 ст. 625 ЦК України - 48, 07 грн., всього - 27 400, 88 грн. (арк. справи 117-127), оскільки в попередніх розрахунках допущено арифметичну помилку.
В судовому засіданні 25.12.13 року представник позивача вказані пояснення підтримав.
Розглянувши подані пояснення, заслухавши учасників процесу, суд встановив наступне.
Частиною четвертою ст. 22 ГПК України передбачено, що позивач вправі до прийняття рішення по справі зменшити розмір позовних вимог.
Пунктом 3.11 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року з останніми змінами від 29.05.13 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" визначено наступне.
ГПК України, зокрема статтею 22, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як:
- подання іншого (ще одного) позову, чи
- збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи
- об'єднання позовних вимог, чи
- зміну предмета або підстав позову.
Збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру. Якщо в заяві позивача йдеться про збільшення розміру немайнових вимог (наприклад, про визнання недійсним ще одного акта крім того, стосовно якого відповідну вимогу вже заявлено), то фактично також йдеться про подання іншого позову.
Пунктом 4.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року з останніми змінами від 29.05.13 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" визначено, що зменшення позивачем суми позову, в тому числі й з підстав необґрунтованості первісного розрахунку ціни позову, не є відмовою від позову. В такому випадку припинення провадження в частині зменшення відповідної суми не здійснюється, - про таке зменшення зазначається в описовій частині судового рішення, а предметом спору залишається вимога про стягнення суми в зменшеному розмірі.
Згідно ч. 6 ст. 22 ГПК України господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси. Розглянувши подані додаткові пояснення, суд встановив наступне.
Вказані додаткові пояснення позивача є заявою про зменшення розміру позовних вимог в частині стягнення основної заборгованості по орендній платі, інфляційних нарахувань, пені та штрафу.
Враховуючи вищевикладене, оскільки дії позивача щодо зменшення розміру позовних вимог не суперечать законодавству та не порушують чиїх-небудь прав і охоронюваних законом інтересів, позовні вимоги розглядаються з урахуванням додаткових пояснень позивача від 25.12.2013 року щодо зменшення розміру позовних вимог, а саме позовними вимогами є стягнення з відповідача суми боргу по орендній платі згідно договору оренди від 17.12.2007 року № РОФ-646 в розмірі 21 573, 31 грн., інфляційних нарахувань - 691, 51 грн., пені - 4 379, 19 грн., штрафу у розмірі 3% від суми заборгованості - 708, 80 грн., річних за ч. 2 ст. 625 ЦК України - 48, 07 грн., всього - 27 400, 88 грн.
В судовому засіданні 25.12.2013 року представник позивача позовні вимоги з урахуванням зменшень підтримав в повному обсязі та просив суд позов задовольнити. В обґрунтування заявлених позовних вимог представник позивача зазначив наступне.
На підставі договору оренди державного нерухомого майна від 17.12.2007 року № РОФ-646, що був укладений між орендодавцем - Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Миколаївській області та орендарем - Приватним підприємцем ОСОБА_3, орендарю було передано в оренду нежитлове приміщення площею 121, 4 кв.м. розташоване за адресою: АДРЕСА_2, що знаходиться на балансі Миколаївської дирекції Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта».
Фактичне передання приміщення в користування відповідачу підтверджує Акт приймання-передачі від 17.12.2007 року, який підписано сторонами договору.
Вказаний договір, відповідно до п. 10.1 було укладено на 1 рік з 17.12.2007 року по 16.12.2008 року. Оскільки орендар продовжував користуватися майном за відсутності заперечень орендодавця договір № РОФ-646 був поновлений відповідно до п. 10.4 Договору, ст. 746 ЦК України та ч. 2 ст. 17 Законом України «Про оренду державного та комунального майна» на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором - до 16.12.2009 року.
11.12.2009 року між орендодавцем та орендарем була укладена Угода № 1 про продовження строку дії договору оренди нерухомого майна від 17.12.2007 року № РОФ-646 до 15.12.2011 року включно.
Так як після закінчення строку дії договору орендар відмовився звільняти приміщення, то за позовом прокурора Центрального району міста Миколаєва в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Миколаївській області рішенням господарського суду Миколаївської області від 16.05.2012 року у справі № 5016/357/2012(7/16) відповідача було зобов'язано повернути орендодавцю нежитлове приміщення площею 121, 4 кв.м. розташоване за адресою: АДРЕСА_2. На виконання даного судового рішення виданий наказ від 16.05.2012 року.
Відповідно до Акту державного виконавця від 11.12.2012 року та постанови про закінчення виконавчого провадження від 12.12.2012 року станом на 11.12.2012 року рішення суду виконано фактично, нерухоме майно повернено.
Станом на 08.10.2013 року загальний розмір заборгованості з орендної плати перед балансоутримувачем з орендної плати склав 21 573, 31 грн.
Із посиланням на ст.ст. 526, 625, 785 ЦК України та умови договору позивач просив суд стягнути з відповідача суму боргу по орендній платі згідно договору оренди від 17.12.2007 року № РОФ-646 в розмірі 21 573, 31 грн., інфляційні нарахування - 691, 51 грн., пеню - 4 379, 19 грн., штраф у розмірі 3% від суми заборгованості - 708, 80 грн., річні за ч. 2 ст. 625 ЦК України - 48, 07 грн., всього - 27 400, 88 грн.
Відповідач не скористався наданим йому ст. 22 ГПК України правом та в судове засідання 25.12.13 року не з'явився, повноважного представника не направив.
Відповідно до п. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року з останніми змінами від 29.05.13 року № 18 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.
У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81-1 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.
За таких обставин, суд дійшов висновку про вчинення усіх необхідних дій щодо повідомлення відповідача по дату, час та місце судових засідань. Зокрема, ухвали направлялись на правильну адресу відповідача та отримувались ним (арк. справи 56, 72, 116). Крім того, в попередньому судовому засіданні 20.12.13 року від відповідача був присутній повноважний представник, який був повідомлений про дату та час наступного судового засідання, про що свідчить його підпис на Повідомленні від 20.12.13 року (арк. справи 115). Відтак, відповідач про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
Причини неявки повноважного представника відповідача суду не відомі.
Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
При цьому, судом також враховано, що відповідно до п. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року з останніми змінами від 29.05.13 року № 18 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Письмового відзиву по суті спору відповідачем суду на подано.
В судовому засіданні 20.12.13 року представник відповідача позовні вимоги не визнав у зв'язку зі скрутним матеріальним становищем відповідача та просив суд в позові відмовити. Крім того, на запитання суду щодо наявності зауважень стосовно нарахувань та оплат, представник відповідача зазначив про відсутність зауважень та заперечень стосовно нарахувань основного боргу та штрафних санкцій, про що зазначено в протоколі судового засідання від 20.12.13 року.
Враховуючи, що явка представника відповідача не визнавалась судом обов'язковою, суд дійшов висновку про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті за відсутності відповідача та/або його повноважного представника.
Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Регіонального відділення Фонду державного майна України по Миколаївській області в судовому засіданні 25.12.2013 року позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити. Крім того, 04.12.2013 року Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Миколаївській області було подано суду письмові пояснення (арк. справи 73-74), у яких зазначено наступне.
17.12.2007 року між Регіональним відділенням Фонду держаного майна України та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 було укладено договір оренди № РОФ-646 на державне нерухоме майно - нежитлові приміщення площею 121, 4 кв.м., розташовані за адресою: АДРЕСА_2, що перебувають на балансі Миколаївської дирекції УДППЗ «Укрпошта». Додатковою угодою від 11.12.2009 року строк дії договору було продовжено до 15.12.2011 року. По закінченню строку дії договору оренди відповідач не повернув майно з орендного користування. Згідно з рішенням господарського суду Миколаївської області від 24.04.2012 року по справі № 5016/357/2012(7/16) за позовом прокурора Центрального району м. Миколаєва в інтересах РВ ФДМУ по Миколаївській області до ФОП ОСОБА_3, відповідач був зобов'язаний повернути державі орендоване майно за договором № РОФ-646. На виконання даного рішення суду було видано відповідний наказ від 16.05.2012 року № 5016/357/2012(7/16). Відповідно до постанови про закінчення виконавчого провадження від 12.12.2012 року, вищезазначене нерухоме майно було фактично повернуто із орендного користування 11.12.12 року. Таким чином, ФОП ОСОБА_3 фактично користувався майном до 11 грудня 2012 року, а, отже, нарахування плати за користування майном також здійснювалось до 11.12.2012 року включно.
Пунктом 3.6 Договору встановлений обов'язок орендаря самостійно до 15 числа місяця перераховувати 70% орендної плати до держбюджету та 30% балансоутримувачу. Таким чином, даний пункт договору породжує право балансоутримувача державного майна, як позивача, вимагати від відповідача сплати належних 30% орендної плати, з урахуванням штрафних санкцій за несвоєчасне внесення орендної плати.
Із посиланням на приписи ст. 16, 510, 511 ЦК України та ст. 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» третя особа зазначила, що позовні вимоги є законними та обґрунтованими.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та третьої особи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.
17.12.2007 року між Регіональним відділенням Фонду держмайна України по Миколаївській області (далі - орендодавець) та Приватним підприємцем ОСОБА_3 (далі - орендар) було укладено Договір оренди державного нерухомого майна, розташованого за адресою; АДРЕСА_2, що знаходиться на балансі Миколаївської дирекції Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» № РОФ-646 (далі - договір) (арк. справи 30-32).
Відповідно до умов вказаного договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно - нежитлові приміщення одноповерхової будівлі (далі - майно) загальною площею 121, 4 кв.м., згідно з планом розміщення орендованих приміщень, розташованих за адресою: АДРЕСА_2, що знаходиться на балансі Миколаївської дирекції Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта», вартість яких дорівнює 112 490, 00 грн., згідно з незалежною оцінкою станом на 31.07.2007 року (п. 1.1 Договору).
Даний договір підписано сторонами.
В силу ст. ст. 11, 202, 509 ЦК України між сторонами на підставі Договору виникли зобов'язальні відносини.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Аналогічного змісту норма закріплена в ст. 283 ГК України.
Відповідно до ч. 3 ст. 283 ГК України об'єктом оренди може бути, зокрема, нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення).
Відповідно до ч. 6 ст. 283 ГК України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1-2, ч. 5 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення.
Плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму.
Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ч. 1, 4 ст. 286 ГК України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.
Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.
Відповідно до ч. 1-3 ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (в редакції, чинній на момент укладення договору) орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.
Методика розрахунку, пропорції розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем та порядок використання орендної плати визначаються: Кабінетом Міністрів України - для об'єктів, що перебувають у державній власності; органами, уповноваженими Верховною Радою Автономної Республіки Крим, - для об'єктів, що належать Автономній Республіці Крим; органами місцевого самоврядування - для об'єктів, що перебувають у комунальній власності.
Строки внесення орендної плати визначаються у договорі.
Умовами договору сторони передбачили наступне.
Відповідно до п. 2.1 Договору орендар вступає у строкове платне користування майном у термін указаний в договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акту приймання-передачі майна.
Відповідно до п. 2.2 Договору передача майна в оренду тягне за собою виникнення у орендаря права власності на це майно. Власником майна залишається Держава, а орендар користується нам протягом строку оренди.
Відповідно до п. 3. 1 Договору орендна плата визначена за результатами проведеного 11.12.2007 конкурсу на право укладення договору оренди і становить без ПДВ за базовий місяць оренди (серпень 2007) 1 300, 00 грн.
Відповідно до п. 3.2 Договору нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством.
Відповідно до п. 3.3 Договору орендна плата за перший місяць оренди визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекси інфляції від базового до першого місяця оренди включно. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.
Відповідно до п. 3.4 Договору у разі користування майном протягом неповного календарного місяця добова орендна плата за дні користування визначається згідно з чинною Методикою розрахунку на основі орендної плати за відповідні місяці пропорційно дням користування.
Відповідно до п. 3.6 Договору орендна плата перераховується до Державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 70% до 30% щомісячно не пізніше 15 числа місяця відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.
Відповідно до п. 3.7 Договору орендна плата перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до Державного бюджету та Балансоутримувачу у визначеному п. 3.6 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, уключаючи день оплати.
Відповідно до п. 3.8 Договору у разі якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менш ніж три місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 3% від суми заборгованості.
Відповідно до п. 3.11 Договору у разі припинення договору орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання-передавання включно. Закінчення строку дії договору оренди не звільняє орендаря від обов'язку сплатити заборгованість з орендної плати, якщо така виникла, враховуючи санкції, до Державного бюджету та Балансоутримувачу.
Відповідно до п. 5.3 Договору орендар зобов'язується своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату (щомісяця до 15 числа місяця наступного за звітним) з урахуванням індексу інфляції.
Відповідно до п. 5.10 Договору орендар зобов'язується щомісяця до 15 числа надавати орендодавцеві та балансоутримувачу інформацію про перерахування орендної плати за попередній місяць (копію платіжного доручення з відміткою обслуговувального банку про перерахування орендної плати до Державного бюджету України).
Відповідно до п. 10.2 Договору умови цього Договору зберігають силу протягом усього строку цього Договору, в тому числі у випадках, коли після його укладення, законодавством встановлено правила, що погіршують становище орендаря, а в чстині зобов'язань орендаря щодо орендної плати - до виконання зобов'язань.
Відповідно до п. 10.1 Договору цей договір укладено строком на 1 рік, що діє з 17.12.2007 року до 16.12.08 року.
Відповідно до п. 10.4 Договору у разі відсутності заяви однієї зі сторін про припинення цього договору або зміну умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором. Зазначені дії оформляються додатковим договором, при наявності згоди балансоутримувача.
11.12.2009 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Миколаївській області та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 було укладено договір № 1 про продовження строку дії договору оренди нерухомого майна від 17.12.2007 року № РОФ-646 (арк. справи 34), відповідно до умов якого було продовжено строк дії договору оренди від 17.12.2007 року № РОФ-646 до 15.12.2011 року включно (п. 1.1 Договору). Як вказано в Договорі № 1 інші умови Договору оренди, не змінені чи не доповнені цим Договором, залишаються чинними, так як вони викладені сторонами раніше і сторони підтверджують їх обов'язковість для себе.
Судом встановлено наступне.
На виконання умов договору 17.12.2007 року сторонами було підписано Акт приймання-передавання, відповідно до якого передано в строкове платне користування державне нерухоме майно - нежитлове приміщення одноповерхової будівлі загальною площею 121, 4 кв.м. (арк. справи 33).
Рішенням господарського суду Миколаївської області від 24.04.2012 року по справі № 5016/357/2012(7/16) за позовом Прокурора Центрального району м. Миколаєва в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Миколаївській області до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 7 281, 02 грн. та зобов'язання повернути орендоване майно позовні вимоги було задоволено та вирішено стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Миколаївській області 7 038, 20 грн. - заборгованості по орендній платі, 242,82 грн. - пені та зобов'язано фізичну особу-підприємця ОСОБА_3 повернути Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Миколаївській області орендоване за Договором № РОФ-646 від 17.12.2007 року майно, а саме: нежитлові приміщення одноповерхової будівлі загальною площею 121,4 кв.м. розташованих за адресою: АДРЕСА_2 (арк. справи 39-43).
Вказане судове рішення набрало законної сили 09.05.2012 року.
На виконання вказаного рішення було видано судові накази від 16.05.2012 року.
Як вбачається з Акту державного виконавця від 11.12.2012 року (арк. справи 45) та Постанови про закінчення виконавчого провадження від 12.12.2012 року (арк. справи 75) станом на 11.12.2012 року рішення суду виконано фактично, Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Миколаївській області повернуто нерухоме майно, а саме: нежитлове приміщення одноповерхової будівлі загальною площею 121,4 кв.м. розташованих за адресою: АДРЕСА_2. Вищевказане майно прийнято представником стягувача Регіонального відділення Фонду державного майна України по Миколаївській області.
Отже, фактично орендар повернув орендодавцю нежитлові приміщення 11.12.2012 року.
Відповідач частково сплатив заборгованість за оренду приміщення відповідно до договору оренди державного нерухомого майна № РОФ-646 від 17.12.2007 року на загальну суму 27 162, 00 грн., що підтверджується Переглядом обігів дебету рахунку за період з 01.05.2008 року по 28.08.2012 року (арк. справи 105) та не заперечується сторонами.
Позивачем направлялась на адресу відповідача претензія про сплату заборгованості у сумі 28 534, 25 грн., копія якої наявна у матеріалах справи (арк. справи 35-37). Докази направлення вказаної претензії наявні у матеріалах справи (арк. справи 38).
Детальний розрахунок позивача суми заборгованості з орендної плати міститься у матеріалах справи (арк. справи 94-97, 117-120).
Перевіривши розрахунок, поданий позивачем, судом встановлено наступне.
За період користування орендним приміщенням сторонами не вносились до договору оренди зміни щодо розміру орендної плати та порядку її нарахування.
Постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.09 року № 316 «Деякі питання оплати оренди державного майна" встановлено, що до 1 січня 2011 року орендні ставки, визначені в додатку 2 до Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 4 жовтня 1995 року N 786 (ЗП України, 1996 р., N 2, ст. 57), крім ставок, визначених пунктами 1-3 зазначеного додатка, застосовуються у розмірі 45 відсотків встановленого обсягу.
Пунктом 2 постанови КМУ від 25.03.09 року № 316 передбачено, що для проведення розрахунків за чинними договорами оренди державного нерухомого майна, що укладені до набрання чинності цією постановою, застосовується орендна ставка, визначені відповідно до п. 1 цієї постанови.
Правові засади організаційних відносин, пов'язаних з передачею в оренду майна, яке, зокрема, перебуває у державній власності та майнових відносин між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання майна, що перебуває у комунальній власності встановлені Законом України "Про оренду державного та комунального майна".
Відповідно до ст. 10, 19 вищевказаного Закону однією з істотних умов договору є орендна плата, яка встановлюється згідно з методикою розрахунку орендної плати. Методика розрахунку пропорції розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем та порядок використання орендної плати для об'єктів, що перебувають у державній власності, визначаються Кабінетом Міністрів України (в редакції, яка була чинна на момент укладення договору оренди).
Відповідно до ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.
Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2009 р. № 316 було встановлено, що для проведення розрахунків за чинними договорами оренди державного нерухомого майна, що укладені до набрання чинності цією постановою, застосовується орендна ставка, визначена відповідно до пункту 1 цієї постанови.
Тобто, даною постановою змінений не лише порядок застосування орендної ставки, закріпленої у Методиці розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 4 жовтня 1995 року № 786, але й також встановлений обов'язок застосувати для проведення розрахунків орендну ставку у розмірі 45 відсотків встановленого обсягу.
Статтею 117 Конституції України передбачено, що Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими до виконання.
Відповідно до ч. 1 ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Постанови Кабінету Міністрів України, згідно приписів ч. 4 ст. 4 ЦК України, є актами цивільного законодавства.
Враховуючи те, що орендна плата за майно державної власності є регульованою ціною, а постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.09 року № 316, яка є обов'язковою до виконання, встановлений обов'язок застосувати для проведення розрахунків орендну ставку у розмірі 45 відсотків встановленого обсягу без вказівки на те, що зменшення орендної ставки застосовується лише після внесення відповідних змін до договору оренди, суд дійшов висновку про правомірність застосування позивачем вищевказаної постанови КМУ при нарахуванні орендної плати, починаючи з травня 2009 року по грудень 2010 року.
Вказаної позиції дотримується Вищий господарський суд України (постанова від 07.09.2011 року по справі № 30/5).
Судом також враховано, що листом від 25.05.09 року № 09/876 Регіональне відділення Фонду державного майна у Миколаївській області повідомило відповідача Фізичну особу-підприємця ОСОБА_3 про застосування тимчасового зниження ставки за оренду державного майна при розрахунку орендної плати на підставі постанови КМУ № 316 від 25.03.09 року, зазначивши, що при розрахунках орендної плати за травень-грудень 2009 року зазначене зниження цих ставок застосовується у порядку, визначеному в Інструктивному листі Фонду державного майна України від 22.04.09 року № 10-16-5581 (арк. справи 113, 129-130).
Враховуючи, що зміни щодо розміру орендної плати та порядку її нарахування до договору оренди не вносились, з 01 січня 2011 року позивачем правомірно здійснено нарахування орендної плати відповідно до умов договору.
Судом також враховано, що умовами договору не передбачено виставлення рахунків і в силу п. 3.6, 3.11 Договору орендна плата сплачується орендарем самостійно до Державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 70% до 30% щомісячно не пізніше 15 числа місяця відповідно до пропорцій розподілу до дня повернення майна за актом приймання-передавання включно.
Отже, за період за період з 17.12.2007 року (дата передачі об'єкта в оренду на підставі Акту приймання-передачі) по 11.12.2012 року (дата повернення об'єкта оренди) відповідач мав сплатити на рахунок балансоутримувача орендну плату в розмірі 48 735, 31 грн. Як вказано вище, відповідачем сплачено кошти частково в сумі 27 162 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Станом на день розгляду справи суду не подано доказів сплати вказаної заборгованості, строк оплати якої настав, як і не спростовано факту наявності вказаної заборгованості.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про підставність та обґрунтованість вимоги про стягнення з відповідача суми заборгованості з орендної плати за договором оренди державного нерухомого майна № РОФ-646 від 17.12.2007 року у сумі 21 573, 31 грн., яка підлягає задоволенню.
Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача річних на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України в сумі 48, 07 грн. та інфляційних нарахувань у сумі 691, 51 грн., то слід зазначити наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене ст. 625 ЦК України право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Верховного Суду України від 23.01.2012 року по справі № 37/64).
Позивачем нараховано відповідачу 48, 07 грн. - три проценти річних за ч. 2 ст. 625 ЦК України за період з 16.01.2008 року по 16.08.2013 року по кожному окремому зобов'язанню та 691, 51 грн. - інфляційних витрат за період з січня 2008 року по серпень 2013 року по кожному окремому зобов'язанню.
Розрахунок суми трьох відсотків річних у сумі 48, 07 грн. та інфляційних витрат у сумі 691, 51 грн. є арифметично правильним, таким, що відповідає вимогам чинного законодавства, фактичним обставинам та матеріалам справи. Розгорнутий розрахунок трьох відсотків річних та інфляційних втрат наявний в матеріалах справи (арк. справи 121-127). Відповідачем жодним чином не спростовано правомірності нарахування трьох відсотків річних та інфляційних втрат, як і не подано суду доказів спростування самого розрахунку (не подано контррозрахунку). Отже, три проценти річних та інфляційні нарахування входять до складу грошового зобов'язання, не є санкціями, а відтак три проценти річних та інфляційні втрати правомірно нараховані позивачем та підлягають стягненню.
Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 4 379, 19 грн. - пені та 708, 80 грн. - штрафу, то слід зазначити наступне.
Відповідно до ст. ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом та якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Стаття 549 ЦК України встановлює, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
За приписами ч. 1 ст. 231 ГК України законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.
Згідно ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Отже, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України (вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України по справі № 5002-2/5109-2010 від 07.11.11 року).
Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Отже, положення названої статті щодо нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання грошових зобов'язань в межах шести місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, застосовується до відповідних правовідносин, якщо інше не встановлено законом або договором.
Відповідно до п. 3.7 Договору орендна плата перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до Державного бюджету та Балансоутримувачу у визначеному п. 3.6 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, уключаючи день оплати.
Тобто, умовами договору, укладеного між сторонами, встановлено можливість стягнення пені за кожний день прострочення, включаючи день оплати.
Вказаної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України (постанова від 03.04.13 року у справі 5011-12/11851-2012, постанова від 29.10.13 року у справі 910/6899/13, постанова від 21.11.13 року у справі 911/1441/13).
Позивачем здійснено нарахування пені із застосуванням подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу, а саме за період з 16.01.2008 року по 16.08.2013 року (період судом зазначено сукупний) по кожному окремому зобов'язанню. Розгорнутий розрахунок пені наявний в матеріалах справи (арк. справи 121-127).
Судом перевірено та встановлено, що розрахунок пені в сумі 4 379, 19 грн. здійснено позивачем арифметично правильно та з урахуванням умов договору та положень норм чинного законодавства. Отже, вимога про стягнення пені в сумі 4 379, 19 грн. є обґрунтованою, підставною та підлягає задоволенню.
Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу, то судом враховано, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій (постанова Верховного Суду України від 27.04.12 року про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 13.12.11 року у справі № 06/5026/1052/2011).
Відповідальність за порушення строків виконання зобов'язання у формі пені та штрафу прямо передбачена ст. 231 ГК України.
Відповідно до п. 3.8 Договору у разі якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менш ніж три місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 3% від суми заборгованості.
Позивачем заявлено до стягнення штраф в розмірі 708, 80 грн. (3 % від суми боргу), оскільки відповідачем порушено виконання зобов'язання, зокрема, строк заборгованості становить загалом не менш, ніж три місяці. Розгорнутий розрахунок штрафу наявний в матеріалах справи (арк. справи 121-127).
Судом перевірено та встановлено, що розрахунок штрафу в сумі 708, 80 грн. здійснено позивачем арифметично правильно та з урахуванням умов договору та положень норм чинного законодавства. Розрахунок штрафу здійснено по кожному окремому зобов'язанню (простроченому більше, ніж три місяці платежу). Отже, вимога про стягнення штрафу в сумі 708, 80 грн. є обґрунтованою, підставною та підлягає задоволенню.
Частина 1 ст. 15 ЦК України встановлює, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими належними доказами та підлягають задоволенню.
Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України слід відшкодувати позивачу з відповідача.
Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. 11, 14, 15, 202, 509, 525, 526, 530, 549, 551, 610-612, 625, 629, 632, 759, 762 ЦК України, ст. 193, 230-232, 283, 286 ГК України, Законом України "Про оренду державного та комунального майна", Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", Постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.09 року № 316 «Деякі питання оплати оренди державного майна", ст. 22, 33, 34, 43, 49, 75, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд
задовольнити позов Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" в особі Миколаївської дирекції Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Регіонального відділення Фонду державного майна України по Миколаївській області про стягнення заборгованості за договором оренди державного нерухомого майна № РОФ-646 від 17.12.2007 року в сумі 27 400, 88 грн., в тому числі: 21 573, 31 грн. - суми боргу по орендній платі; 691, 51 грн. - інфляційних нарахувань; 4 379, 19 грн. - пені; 708, 80 грн. - штрафу у розмірі 3% від суми заборгованості; 48, 07 грн. - річних.
Стягнути з відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, АДРЕСА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) на користь позивача Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта", вул. Хрещатик, 22, м. Київ, 01001 (код ЄДРПОУ 21560045) в особі Миколаївської дирекції Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта", вул. Новозаводська, 1, м. Миколаїв, 54018 (код ЄДРПОУ 25382899):
- 21 573, 31 грн. (двадцять одна тисяча п'ятсот сімдесят три грн. 31 коп.) - заборгованості з орендної плати за договором оренди державного нерухомого майна № РОФ-646 від 17.12.2007 року;
- 691, 51 грн. (шістсот дев'яносто одна грн. 51 коп.) - інфляційних нарахувань за договором оренди державного нерухомого майна № РОФ-646 від 17.12.2007 року за період з січня 2008 року по серпень 2013 року;
- 4 379, 19 грн. (чотири тисячі триста сімдесят дев'ять грн. 19 коп.) - пені за договором оренди державного нерухомого майна № РОФ-646 від 17.12.2007 року;
- 708, 80 грн. (сімсот вісім грн. 80 коп.) - штрафу у розмірі 3% від суми заборгованості за договором оренди державного нерухомого майна № РОФ-646 від 17.12.2007 року;
- 48, 07 грн. (сорок вісім грн. 07 коп.) - річних за ч. 2 ст. 625 ЦК України за період з 16.01.2008 року по 16.08.2013 року;
- 1 720, 50 грн. (одна тисяча сімсот двадцять грн. 50 коп.) - витрат по сплаті судового збору.
Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 25.12.2013 року.
Суддя Е.М.Олейняш