83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
18.12.2013 Справа № 905/7795/13
Господарський суд Донецької області у складі судді Сич Ю.В.
при секретарі судового засідання Щитовій Л.М.,
розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за первісним позовом Казенного підприємства «Південукргеологія», м.Дніпропетровськ (ідентифікаційний код 01432150)
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю проектно-будівельного підприємства «Азовінтекс», м.Маріуполь (ідентифікаційний код 24155428)
про зобов'язання відповідача прийняти роботи по договору №25/4 від 28.12.2010р. та підписати акт виконаних геологорозвідувальних робіт від 22.05.2011р.;стягнення заборгованості в сумі 50320,80грн., пені в сумі 17066,07грн., 3% річних у розмірі 2845,54грн., штрафу в сумі 3522,46грн.
за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю проектно-будівельного підприємства «Азовінтекс», м.Маріуполь (ідентифікаційний код 24155428)
до Казенного підприємства «Південукргеологія», м.Дніпропетровськ (ідентифікаційний код 01432150)
про зобов'язання казенного підприємства «Південукргеологія» повернути ТОВ «ПБП «Азовінтекс» суму попередньої оплати у розмірі 48000,00грн.
за участю представників:
від позивача за первісним позовом: Ланко Г.А. за довіреністю №01-12-71 від 18.03.2013р.,
від відповідача за первісним позовом: Ніколенко І.В. за довіреністю №522/ю-45 від 03.01.2013р.
Позивач, Казенне підприємство «Південукргеологія», м.Дніпропетровськ звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю проектно-будівельного підприємства «Азовінтекс», м.Маріуполь про зобов'язання відповідача прийняти роботи по договору №25/4 від 28.12.2010р. та підписати акт виконаних геологорозвідувальних робіт від 22.05.2011р.; стягнення заборгованості в сумі 50320,80грн., пені в сумі 17066,07грн., 3% річних у розмірі 2845,54грн., штрафу в сумі 3522,46грн.
Ухвалою від 07.11.2013р. зазначену позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі №905/7795/13.
27.11.2013р. на адресу господарського суду Донецької області надійшла зустрічна позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю проектно-будівельного підприємства «Азовінтекс», м.Маріуполь до Казенного підприємства «Південукргеологія», м.Дніпропетровськ про зобов'язання казенного підприємства «Південукргеологія» повернути ТОВ «ПБП «Азовінтекс» суму попередньої оплати у розмірі 48000,00грн.
Ухвалою від 27.11.2013р. господарський суд прийняв вищевказану зустрічну заяву до спільного розгляду за первісним позовом по справі №905/7795/13.
В обґрунтування первісних позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору підряду №25/4 від 28.12.2010р. в частині оплати виконаних робіт, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 50320,80грн. та підстави для нарахування пені в сумі 17066,07грн., 3% річних у розмірі 2845,54грн., штрафу в сумі 3522,46грн.
На підтвердження вказаних обставин позивач надав копії листа №522/16 від 16.12.2010р., договору підряду №25/4 від 28.12.2010р., протоколу узгодження договірної ціни на виконання робіт, протоколу розбіжностей до договору, кошторисно-фінансового розрахунку, банківської виписки, акту здачі виконаних геологорозвідувальних робіт по договору від 22.05.2011р., витягу з журналу бурової, листа №03/3-174 від 13.04.2011р., претензії №01-247 від 24.06.2011р. та доказів її отримання, листа №01-12-342 від 10.11.2011р. та доказів його направлення, листа №01-12-301 від 01.08.2012р. та доказів його отримання.
Нормативно свої вимоги позивач за первісним позовом обґрунтовує ст.ст. 525, 526, 530, 610, ч.1 ст.612, 625, 853, 882 Цивільного кодексу України, ст.ст. 12, 49, 55, 57, 61 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 4, 173-175, ч.1 ст. 193, ст.ст. 216, 217, 230-232, п.2 ст. 343 Господарського кодексу України, п.2.1., 2.2., ст. 4 ЗУ «Про судовий збір».
В обґрунтування зустрічних позовних вимог заявник посилається на не узгодження сторонами всіх істотних умов договору та необхідністю повернення перерахованого авансу в сумі 48000,00грн.
Нормативно свої вимоги позивач за зустрічним позовом обґрунтовує ст.ст. 1, 2, 12, 22, 33, 35, 60 Господарського процесуального кодексу України, ст. 23 ЗУ «Про надра», ст.ст. 173, 193, 318, 323 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 3, 837, 840, 841, 875, 877, 1212 Цивільного кодексу України.
03.12.2013р. позивачем за зустрічним позовом надано письмові пояснення, за якими зазначено, що рахунок №1/4 від 28.01.2011р. у зв'язку з невеликим строком зберігання на підприємстві не зберігся, зберігся лише журнал реєстрації рахунків в якому містяться дані про те що ТОВ ПБП «Азовінтекс» 17.01.2011р. було виставлено рахунок №1/4 на суму 48000,00грн. - попередня оплата за договором №25/4 від 28.12.2010р.
16.12.2013р. відповідачем за зустрічним позовом надано відзив на зустрічний позов, за яким останній заперечує проти позовних вимог та зазначає, що посилання первісного відповідача на неузгодженість предмету договору у зв'язку з відсутністю технічного завдання та календарного плану до договору є безпідставним оскільки технічне завдання та календарний план не є предметом договору. Також зазначено, що у зв'язку із тим, що відповідно до умов договору виконавцем виконувався не великий об'єм робіт, а лише буріння однієї свердловини, виконавцем не складалось іншої документації крім кошторисно-фінансового розрахунку на буріння розвідувально-експлуатаційної свердловини.
16.12.2013р. позивачем за первісним позовом надано заяву, за якою останній просив суд продовжити строк розгляду спора на п'ятнадцять днів.
16.12.2013р. позивачем за первісним позовом надано письмові пояснення, за якими зазначено, що жодних інших договорів, крім договору підряду №25/4 від 28.12.2011р. між сторонами не укладалось. Також зазначив, що проектно-кошторисну документацію позивач направив відповідачу, але жодних письмових підтверджень не має у зв'язку з тим, що виконавцем по спірному договору є Приазовська ГРЕ, яку з 01.09.2012р. ліквідовано, всі документи Приазовської ГРЕ знаходяться в архіві. На сьогоднішній день позивач має лише екземпляр проектно-кошторисної документації в електронному вигляді. В паперовому вигляді екземпляр документації не знайдено.
17.12.2013р. відповідачем за первісним позовом надано заперечення на позовну заяву, за якими заперечує проти позовних вимог та зазначає, що серед невід'ємних додатків до договору підряду №25/4 з протоколом розбіжностей технічне завдання та календарний план відсутні, проте за п.1.1. їх наявність передбачає відповідність предмета договору вимогам замовника. Також зазначає, що технічне завдання та календарний план до договору між сторонами підписано не було, а отже відповідно не існує узгодженого предмету договору. Крім того, посилається на той факт, що роботи вказані в п.1.1. договору у передбачені сторонами строки не були виконані, акт приймання-передачі цих робіт не було надано. На підтвердження факту прострочення виконання умов договору свідчить визначена КП «Південукргеологія» дата передачі робіт та складання акту приймання-передачі виконаних робіт - 22.05.2011р., проте, це не відповідає дійсності, адже 22.05.2011р. був неробочим днем, а тому виконавець та замовник не могли узгодити цей документ.
Розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу відповідно до ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
Розгляд справи відкладався на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.
Під час судового розгляду справи представника позивача було ознайомлено з правами та обов'язками у відповідності із ст. 22 Господарського процесуального кодексу України.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням та заслухавши представника позивача, суд встановив:
28.12.2010р. між Приазовської геологорозвідувальної експедицією в особі структурного підрозділу казенного підприємства «Південукргеологія» (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Проектно-будівельне підприємство «Азовінтекс» укладено договір підряду №25/4 (далі - Договір), за умовами якого підрядник зобов'язується на умовах цього договору виконати для замовника, відповідно до умов технічного завдання та календарного плану, що є невід'ємною частиною цього договору, буріння розвідувально-експлуатаційної свердловини для технічного водопостачання промислової бази (п.1.1. Договору).
За п.1.3. Договору ціна договору складає 99748,00грн., у т.ч. ПДВ 16625,00грн. визначається проектно-кошторисною документацією, складеною підрядником та протоколом договірної ціни. Проектно-кошторисна документація є невід'ємною частиною цього договору з моменту її погодження замовником.
Так, сторонами складено та підписано з обох сторін з проставлянням відбитків печаток підприємств протокол узгодження договірної ціни, за яким зазначено, що сторонами досягнуто згоди про величну договірної ціни на виконання підрядних робіт у сумі 99748,00грн.
Також сторонами підписано кошторисно-фінансовий розрахунок, у якому останні узгодили перелік видів робіт, обсяги, кошторисну вартість, обґрунтування розцінок по категоріям, суми.
Відповідно до п.1.4. Договору в редакції протоколу розбіжностей до нього сума робіт не є твердою, її розмір може бути збільшено або зменшено сторонами в залежності від обсягу робіт, (глибина буріння свердловини) та витрат. Сума робіт визначається при підписанні сторонами акту приймання-передачі виконаних робіт.
Пунктом 1.5. Договору визначено, що прийом виконаних робіт відбувається шляхом підписання прийомо-передаточного акту. Сторони можуть передбачити поетапну прийомку-передачу виконаних робіт з підведенням балансу для остаточного розрахунку в кінцевому акті приймання-передачі робіт. У разі поетапної прийомки-передачі виконаних робіт складаються проміжні (поетапні) та остаточний акти прийомки-передачі виконаних робіт.
Відповідно до п.2.2. замовник зобов'язаний не пізніше 3 днів після повідомлення підрядника про виконання обсягу робіт забезпечити їх приймання шляхом підписання акту прийомки-передачі робіт, складеного підрядником.
Як вбачається з матеріалів справи, по закінченню робіт підрядником складено акт здачі виконаних геологорозвідувальних робіт від 22.05.2011р., який 13.11.2011р. листом №01-12-342 від 10.11.2011р. направлено замовнику.
Враховуючи приписи наказу Міністерства транспорту та зв'язку України №1149 від 12.12.2007р. «Про затвердження Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень та поштових переказів» та умови Договору щодо строку прийняття замовником робіт, кінцевий термін прийняття робіт становить 18.11.2011р.
Однак, в установлений термін замовником не здійснив прийомку робіт з оформленням акту приймання-виконаних робіт та не надав мотивованої відмову від прийняття робіт.
Проаналізувавши вищезазначений договір, судом встановлено, що останній за своєю правовою природою є договором підряду та підпадає під регулювання статей 837-864 Цивільного кодексу України.
За статтею 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Виходячи з приписів вищевказаної статті, на замовника покладений обов'язок прийняття та оплати робіт.
Доказів надання підряднику мотивованої відмови прийняти роботи сторонами суду не представлено.
Відтак, суд робить висновок, що роботи за актом здачі виконаних геологорозвідувальних робіт від 22.05.2011р. на суму 98320,80грн. виконані підрядником належним чином, без зауважень та недоліків.
За п.4.3. Договору остаточний розрахунок здійснюється на підставі суми, зазначеної у кінцевому акті приймання-передачі робіт протягом 10 днів з моменту його підписання сторонами.
У відповідності з ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Таким чином, суд дійшов висновку, що виконанні роботи за Договором повинні бути оплачені до 29.11.2011р.
Як вбачається з матеріалів справи, замовником перераховано підряднику за Договором грошові кошти у розмірі 48000,00грн.
Проте, у встановлені терміни замовник не здійснив розрахунків за Договором у повному обсязі, внаслідок чого з 29.11.2011р. виникла заборгованість у розмірі 50320,80грн.
Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Статтею 509 Цивільного кодексу України закріплено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, сплатити гроші тощо), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права і обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства, але за аналогією породжують цивільні права і обов'язки.
Частиною 2 ст.11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Доказів погашення заборгованості у розмірі 50320,80грн. відповідачем суду не представлено.
Як вище зазначалось, відповідачем зазначено, що роботи підрядником виконані в повному обсязі.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
За таких обставин, суд вважає доведеним борг відповідача перед позивачем у сумі 50320,80грн., а позовні вимоги в цій частині є такими, що підлягають задоволенню.
Також відповідно до позовної заяви позивач просив суд стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 2845,54грн. за період з 14.12.2011р. по 31.10.2013р., пеню за несвоєчасну оплату робіт у розмірі 3103,35грн. за період з 20.05.2013р. по 31.10.2013р., пеню за несвоєчасне приймання робіт у розмірі 13962,72грн. за період з 14.12.2011р. по 31.10.2013р., штраф у розмірі 3522,46грн., нараховані на суму 50320,80грн.
У відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши розрахунок 3% річних за вказаний позивачем період, який не суперечить приписам чинного законодавства, судом встановлено, що визначена позивачем сума нарахування є невірною, оскільки здійснивши перерахунок 3% річних з період з 14.12.2011р. по 31.10.2013р. на суму 50320,80грн., сума нарахування становить 2841,36грн.
Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення 3% річних підлягають задоволенню частково у розмірі 2841,36грн.
Відповідно до п.3.3. Договору за порушення умов договору (затримки виконання, приймання робіт, затримка оплати робіт за актом приймання-передачі) винна сторона сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, нараховану на суму зобов'язання за кожний день затримання виконання.
Згідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.
За приписами ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Таким чином, оскільки порушення зобов'язання щодо прийняття робіт почалося з 19.11.2011р., то кінцевий термін припинювального терміну стягнення пені за порушення вищевказаного зобов'язання становить 19.05.2012р.
Здійснивши перерахунок пені за несвоєчасне приймання робіт у розмірі за період з 14.12.2011р. (початкова дата нарахування, яка визначена позивачем та яка не суперечить приписам чинного законодавства) по 19.05.2012р. (кінцевий термін припинювального строку нарахування пені) на суму 50320,00грн., судом встановлено, що сума нарахування складає 651,90грн.
Оскільки порушення зобов'язання щодо фактичної оплати виконаних робіт почалося з 29.11.2011р., то кінцевий термін припинювального терміну стягнення пені за порушення вищевказаного зобов'язання становить 29.05.2012р.
Відтак, суд дійшов висновку про необґрунтованість та безпідставність позовних вимог щодо стягнення пені за несвоєчасну оплату робіт у розмірі 3103,35грн. за період з 20.05.2013р. по 31.10.2013р.
Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення пені підлягають задоволенню частково у розмірі 651,90грн.
Відповідно до позовної заяви, позивач посилається на приписи ст. 231 Господарського процесуального кодексу України як на підставу нарахування штрафу 7% у розмірі 3522,46грн. за несвоєчасне приймання робіт.
Відповідно до приписів ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
За абз.3 ч.2 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектору економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Враховуючи, що відповідачем порушено щодо прийняття робіт; позивач відповідно до наданого статуту Казенного підприємства «Південукргеологія» засновано на державній формі власності; Договором та іншими нормативно-правовими актами не передбачений інший розмір певного виду штрафних санкцій, господарський суд дійшов висновку про наявність правових підстав для застосування до відповідача штрафних санкцій, передбачених ч.2 ст. 231 Господарського кодексу України.
Перевіривши розрахунок штрафу у розмірі 3522,46грн., господарський суд встановив, що вказаний розрахунок є вірним.
Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення штрафу у розмірі 3522,46грн. підлягають задоволенню.
Щодо вимог позивача зобов'язати відповідача прийняти роботи по договору №25/4 від 28.12.2010р. та підписати акт виконаних геологорозвідувальних робіт від 22.05.2011р. господарський суд зазначає наступне.
В силу ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. При цьому, судочинство здійснюється Конституційним Судом України та судами загальної юрисдикції.
Розмежування компетенції між судами загальної юрисдикції щодо розгляду справ визначається, зокрема, нормами процесуального права.
Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
Згідно ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд порушує провадження у справі за позовами, зокрема, підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.
Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст. 2 Закону України «Про судоустрій України» є, зокрема, захист гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів юридичних осіб.
За змістом положень вказаних норм, правом на пред'явлення позову до господарського суду наділені, зокрема, юридичні особи, а суд шляхом вчинення позовного провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси, які порушені або оспорюються.
Встановивши наявність у особи, яка звернулась з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.
Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливість застосувати способи захисту, визначені законом або договором.
Так, за змістом статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ст. 20 Господарського кодексу України держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються визначеними цією статтею шляхами, зокрема, шляхом визнання наявності або відсутності прав, припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення. Отже право на судовий захист пов'язано із самою протиправністю дій.
Аналогічні норми містяться і в статті 16 Цивільного кодексу України.
Так, господарські суду порушують провадження у справах за позовами, в основі яких правова вимога - спір про право, що виникає з матеріальних правовідносин.
Відповідно до п. 6 ст. 6 ГК України одним із загальних принципів господарювання в Україні є заборона незаконного втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські відносини.
Статтею 6 Конституції України встановлено, що органи законодавчої, виконавчої та судової державної влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.
Частина 2 ст. 19 Конституції України зазначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Виходячи із наведеного, суд дійшов висновку про те, що зобов'язання відповідача прийняти роботи по договору №25/4 від 28.12.2010р. та підписати акт виконаних геологорозвідувальних робіт від 22.05.2011р. суперечить встановленим чинним законодавством способам захисту цивільних прав і є втручанням у господарську діяльність суб'єкта господарювання, а відтак не підлягає розгляду господарськими судами.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог позивача про зобов'язання відповідача прийняти роботи по договору №25/4 від 28.12.2010р. та підписати акт виконаних геологорозвідувальних робіт від 22.05.2011р.
Такої ж правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові №6/43 від 10.06.2009р.
Щодо вимог за зустрічною позовною заявою господарський суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:
1) повернення виконаного за недійсним правочином;
2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;
3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;
4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
За п.6.2. Договору строк дії договору: початок - дата підписання, кінець - до виконання всіх зобов'язань сторонами.
Як вище судом встановлено, відповідачем допущено порушення зобов'язання щодо прийняття робіт та їх оплати.
Таким чином, Договір на теперішній час діє.
Враховуючи викладене, господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав щодо стягнення 48000,00грн., оскільки зазначені грошові кошти були сплачені відповідачем на виконання умов Договору та, як встановлено судом вище, підрядником роботи за Договором виконані..
Таким чином, позовні вимоги щодо зобов'язання казенного підприємства «Південукргеологія» повернути ТОВ «ПБП «Азовінтекс» суму попередньої оплати у розмірі 48000,00грн. не підлягають задоволенню.
Судові витрати по сплаті судового збору підлягають стягненню пропорційно розміру задоволених позовних вимог у відповідності до ст.49 Господарського процесуального кодексу України.
На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 11, 509, 526, ч.1 ст. 530, ст. 837 Цивільного кодексу України; ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 43, 44, 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Первісний позов Казенного підприємства «Південукргеологія», м.Дніпропетровськ до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю проектно-будівельного підприємства «Азовінтекс», м.Маріуполь про зобов'язання відповідача прийняти роботи по договору №25/4 від 28.12.2010р. та підписати акт виконаних геологорозвідувальних робіт від 22.05.2011р.;стягнення заборгованості в сумі 50320,80грн., пені в сумі 17066,07грн., 3% річних у розмірі 2845,54грн., штрафу в сумі 3522,46грн. задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю проектно-будівельного підприємства «Азовінтекс» (87500, Донецька область, м.Маріуполь, просп.Леніна, буд.68-А, ідентифікаційний код 24155428) Казенного підприємства «Південукргеологія» (49005, м.Дніпропетровськ, вул.Чернишевського, буд.11, ідентифікаційний код 01432150) суму основної заборгованості у розмірі 50320,80грн., 3% річних у розмірі 2841,36грн., пеню у розмірі 651,90грн., штраф у розмірі 3522,46грн., судовий збір у розмірі 1337,51грн.
Відмовити у задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю проектно-будівельного підприємства «Азовінтекс», м.Маріуполь до Казенного підприємства «Південукргеологія», м.Дніпропетровськ про зобов'язання казенного підприємства «Південукргеологія» повернути ТОВ «ПБП «Азовінтекс» суму попередньої оплати у розмірі 48000,00грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
В іншій частині первісних позовних вимог відмовити.
У судовому засіданні 18.12.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційного скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повний текст рішення складено та підписано 23.12.2013р.
Суддя Ю.В. Сич