20 грудня 2013 р. м. Чернівці Справа № 824/2934/13-а
10:05 год.
Чернівецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Левицького В.К.,
за участю секретаря судового засідання Жураковської Ю.М.,
представників сторін:
позивача - Факаса В.О., Дамян Р.І.,
відповідача - Голубової М.Г., Гайсонюк О.П.,
третьої особи - ОСОБА_5
розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області
до Державної фінансової інспекції в Чернівецькій області
про скасування вимоги.
Головне управління Пенсійного фонду України Чернівецької області (далі - позивач) звернулася до суду із адміністративним позовом до Державної фінансової інспекції в Чернівецькій області (далі - відповідач), в якому просило визнати протиправною і скасувати вимогу від 22.11.2013 р. №24-04-14-14/8726.
В обґрунтування позову позивач вказував, що вимога відповідача є незаконною, протиправною і безпідставною, так як немає законних підстав вважати дану суму додаткової пенсії зайво нарахованою та виплаченою, оскільки нарахування та виплата її відбувалась на підставі документу, що на момент його подання був дійсним, а саме посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
Оскільки надання та скасування відповідного статусу не належить до компетенції органів Пенсійного фонду України, відповідно, вони не мають правових важелів для вирішення питання про правомірність видачі представлених ОСОБА_7 документів, що стали підставою для встановлення йому статусу постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи, зокрема і можливості здійснювати претензійно-позовну роботу в даному напрямку.
До початку судового розгляду справи відповідачем подано письмові заперечення проти адміністративного позову, відповідно до яких вважав позовні вимоги необґрунтованими та просив у задоволенні позову відмовити повністю.
В обґрунтування заперечень вказував, що протоколом засідання Комісії зі спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС від 07.12.2012 р. №55, факт виконання робіт у зоні відчуження ОСОБА_7 не підтверджено. Таким чином, отримання ним додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю у період з 15.03.2005 р. по 31.01.2013 р. суперечить вимогам законодавства.
Оскільки нарахування та виплата пенсії належить до компетенції органів Пенсійного фонду України відповідач вважає, що саме Головному управлінню Пенсійного фонду України в Чернівецькій області слід забезпечити повернення на рахунок Головного управління зайво виплаченої додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю ОСОБА_7 в сумі 6193,31 грн., в тому числі шляхом проведення претензійно-позовної роботи.
В судовому засіданні представник відповідача заперечував проти позову, просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю та подав пояснення, аналогічні вказаним в письмових запереченнях проти позову.
Ухвалою суду від 12.12.2013 р., за ініціативою суду залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_7 (далі - третя особа).
В судовому засіданні третя особа надала пояснення в яких засвідчила, що вона дійсно є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і у 1986 р. вона працювала в зоні відчуження, а саме доставляла питну воду.
Вислухавши пояснення представників сторін та третьої особи, дослідивши матеріали справи судом встановлено наступне.
Відповідно до п. 2.6 Плану роботи Державної фінансової інспекції України на ІІІ квартал 2013 р., на підставі направлення на проведення ревізії від 12.08.2013 р. № 620-622, від 03.09.2013 р. №673 та від 25.09.2013 р. №712, спеціалістами відповідача проведено планову ревізію використання бюджетних коштів Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, передбачених Пенсійному фонду України на дотації на виплату пенсій, надбавок та підвищень до пенсії, призначених за різними пенсійними програмами, та покриття дефіциту коштів Пенсійного фонду України для виплати пенсій за період з 01.01.2011 р. по 31.07.2013 р. Результати вказаної ревізії зафіксовані в акті від 22.10.2013 р. № 04-40/23 (а.с. 12-17).
В акті ревізії зафіксовано, що відповідно до ст. 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» гр. ОСОБА_7 було призначено додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю особам, віднесиним до категорії 2, яку він отримував у період з 15.03.2005 р. по 31.01.2013 р. Загальна сума отриманої додаткової пенсії у зазначений період згідно розрахунків пенсійних виплат, наявних у пенсійній справі становила 6482,55 грн.
Протоколом засідання Комісії зі спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС від 07.12.2012 р. №55, факт виконання робіт у зоні відчуження ОСОБА_7 не підтверджено, а також визнано видачу йому посвідчення (серії НОМЕР_1) учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорії 2 безпідставною.
Відповідно до розпорядження управління пенсійного забезпечення військовослужбовців та деяких інших категорій громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, проведено утримання переплати додаткової пенсії потерпілим внаслідок Чорнобильської катастрофи, 2 категорія в сумі 289,24 грн., виплаченої за період з 07.12.2012 р. по 31.01.2013 р.
На позабалансовому обліку в Головному управління заборгованість за ОСОБА_7 станом на 01.02.2013 р. обліковуються в сумі 289,24 грн., станом на 01.03.2013 р., 01.04.2013 р., 01.05.2013 р., 01.06.2013 р., 01.07.2013 р. та на 01.08.2013 р.- відсутня.
Кошти в сумі 289,24 грн., згідно вищезазначеного розпорядження утримано одноразово у лютому 2013 р.
Заходи щодо повернення переплати пенсії в сумі 6193,31 грн. (6482,55 грн. - 289,24 грн.), виплаченої гр. ОСОБА_7 Головним управлінням не здійснювалися, а саме не проводилось утримання надміру виплаченої додаткової пенсії внаслідок зловживань з боку пенсіонера, а також не здійснювалась претензійно-позовна робота щодо стягнення коштів у судовому порядку.
Як вбачається із матеріалів справи, не погоджуючись з висновками викладеними в акті перевірки, позивачем було подано заперечення до акту ревізії.
За наслідками розгляду заперечення, Державною фінансовою інспекцією в Чернівецькій області 20.11.2013 р. надано висновки на заперечення до акту ревізії, якими заперечення позивача не були прийняті (а.с. 22- 29).
З урахуванням виявлених порушень та висновків на заперечення до акту ревізії, 22.11.2013 р. Державна фінансова інспекція в Чернівецькій області надіслала позивачу лист за № 24-04-14-14/8726 «Про усунення виявлених ревізією порушень законодавства» з вимогою, якою позивача зобов'язували відобразити по бухгалтерському обліку (на позабалансовому обліку) переплату пенсії ОСОБА_7 в сумі 6193,31 грн., а також забезпечити повернення на рахунок Головного управління зайво виплаченої додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю ОСОБА_7 в сумі 6193,31, в тому числі шляхом проведення претензійно-позовної роботи (а.с. 10-11).
Письмову інформацію про вжиті заходи та виконання цих вимог відповідач мав подати до Державної фінансової інспекції в Чернівецькій області в термін до 23.01.2013 р. разом із копіями завірених первинних, розпорядчих та інших документів (а.с. 11).
Проте, не погоджуючись із вимогою від 22.11.2013 р. № 24-04-14-14/8726, позивач звернувся до суду із вказаним позовом.
Розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти позову, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що адміністративний позов необхідно задовольнити повністю з наступних підстав.
Правові та організаційні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні визначає Закон України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» від 26.01.1993 р. № 2939-XII (далі - Закон № 2939-XII).
Відповідно до ст. 2 Закону № 2939-XII головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов'язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб'єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно, за дотриманням законодавства на всіх стадіях бюджетного процесу щодо державного і місцевих бюджетів, дотриманням законодавства про державні закупівлі, діяльністю суб'єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за рішенням суду, винесеним на підставі подання прокурора або слідчого для забезпечення розслідування кримінальної справи.
Державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення державного фінансового аудиту, перевірки державних закупівель та інспектування.
Пунктом 35 Порядку проведення інспектування Державною фінансовою інспекцією, її територіальними органами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2006 р. № 550 (далі - Порядок) визначено, що виявлені допущені об'єктом контролю порушення законодавства, контроль за дотриманням якого віднесено до компетенції контролюючого органу, фіксуються в констатуючій частині акта ревізії з обов'язковим посиланням на норми законів чи інших нормативно-правових актів, які порушено, та зазначенням винних у їх допущенні осіб.
Відповідно до п. 46 Порядку якщо вжитими в період ревізії заходами не забезпечено повне усунення виявлених порушень, контролюючим органом у строк не пізніше ніж 10 робочих днів після реєстрації акта ревізії, а у разі надходження заперечень (зауважень) до нього - не пізніше ніж 3 робочих дні після надіслання висновків на такі заперечення (зауваження) надсилається об'єкту контролю письмова вимога щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства із зазначенням строку зворотного інформування.
Згідно із п. 49 Порядку у разі коли діями чи бездіяльністю працівників об'єкта контролю державі або підконтрольній установі заподіяна матеріальна шкода, контролюючий орган ставить вимоги перед керівником об'єкта контролю та органом його управління щодо пред'явлення цивільних позовів до винних осіб.
Із змісту вказаних положень законодавства вбачається, що відповідач здійснює фінансовий контроль за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяття зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності. Відповідний контроль здійснюється шляхом проведення ревізії. У випадку встановлення порушень законодавства, відповідач має право пред'являти письмову вимогу щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства. Між тим, зміст вимоги відповідача повинен узгоджуватися з приписами чинного законодавства, що, зокрема, означає те, що вимога повинна містити вичерпну вказівку підконтрольному суб'єкту щодо вчинення дій, які відповідно до норм законодавства будуть направлені на усунення порушених вимог закону.
Як вбачається із матеріалів справи, спеціалістами Державної фінансової інспекції в Чернівецькій області проведено ревізію позивача, результати якої зафіксовані в акті перевірки від 22.10.2013 р. № 04-40/23 (а.с. 12-17).
Судом встановлено, що не погоджуючись з висновками, викладеними в акті перевірки, позивачем подано заперечення до акту ревізії. За наслідками розгляду заперечення, Державною фінансовою інспекцією в Чернівецькій області 20.11.2013 р. надано висновки на заперечення до акту ревізії, якими заперечення позивача не були прийняті (а.с. 22-29).
22.11.2013 р. Державна фінансова інспекція в Чернівецькій області надіслала позивачу лист за № 24-04-14-14/8726 «Про усунення виявлених ревізією порушень законодавства» з вимогами, з вимогою, якою позивача зобов'язували відобразити по бухгалтерському обліку (на позабалансовому обліку) переплату пенсії ОСОБА_7 в сумі 6193,31 грн., а також забезпечити повернення на рахунок Головного управління зайво виплаченої додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю ОСОБА_7 в сумі 6193,31, в тому числі шляхом проведення претензійно-позовної роботи (а.с. 10-11).
Статус осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, їх соціальний захист та гарантії, визначені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 р. № 796-XII ( далі - Закон № 796-XII).
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 9 Закону № 796-XII особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, є: учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків; потерпілі від Чорнобильської катастрофи - громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Згідно ст. 10 Закону № 796-XII законодавцем зазначено, що учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України.
Статтею 14 вказаного Закону передбачено, що для встановлення пільг і компенсацій визначається 4 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. До 2 категорії віднесено учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали у зоні відчуження:
- з моменту аварії до 1 липня 1986 року - незалежно від кількості робочих днів;
- з 1 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року - не менше 5 календарних днів;
- у 1987 році - не менше 14 календарних днів, а також потерпілі від Чорнобильської катастрофи;
- евакуйовані у 1986 році із зони відчуження (в тому числі особи, які на момент евакуації перебували у стані внутрішньоутробного розвитку, після досягнення ними повноліття);
- особи, які постійно проживали у зоні безумовного (обов'язкового) відселення з моменту аварії до прийняття постанови про відселення.
Відповідно ст. 51 Закону № 796-XII особам, віднесеним до категорії 2, щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається в розмірі 15 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Як вбачається із матеріалів справи, гр. ОСОБА_7 призначено додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю особам, віднесеним до категорії 2, яку він отримував у період з 15.03.2005 р. по 31.01.2013 р.
Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно п. 10 ст. 10 Закону № 2939-XII орган державного фінансового контролю має право пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства.
Відповідно до вимог ст. 15 Закону № 2939-XII законні вимоги службових осіб органу державного фінансового контролю є обов'язковими для виконання службовими особами об'єктів, що контролюються.
Отже, вимоги органу державного фінансового контролю є обов'язковими для виконання службовими особами об'єктів, що контролюються, у випадку, якщо вони є обґрунтованими та законними.
Дослідивши оскаржувану вимогу, пред'явлену позивачу, суд дійшов висновку, що вона прийнятий з порушенням вимог законодавства.
Так, судом встановлено, що відповідно до Протокольного рішення Комісії зі спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС при Міністерстві соціальної політики соціальної України від 07.12.2012 р. № 55, видачу посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС гр-ну ОСОБА_7 визнано безпідставною та прийнято рішення про його вилучення.
За період з призначення додаткової пенсії до прийняття вказаного рішення даній особі виплачено додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю в сумі 6193,31 грн. Порушення, на думку відповідача, полягає у тому, що Головним управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області не здійснено заходи щодо повернення переплаченої додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю в сумі 6193,31 грн.
Відповідач ставить питання перед позивачем про відображення по бухгалтерському обліку переплаченої пенсії ОСОБА_7 в сумі 6193,31 грн. та забезпечення повернення на рахунок Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області зайво виплаченої додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю ОСОБА_7 в сумі 6193,31 грн., в т.ч. шляхом проведення претензійно-позовної роботи. Проте, відповідач не зазначає, які правові підстави відображення по бухгалтерському обліку переплаченої пенсії та стягнення з ОСОБА_7 цих коштів, з урахуванням відсутності порушень з боку останнього. Крім того, позивач не зазначив, якою нормою закону (підзаконного акту) передбачено відновлення порушених вимог законодавства саме в такий спосіб.
Окрім того, пред'являючи оскаржувану вимогу, відповідач не врахував положення вимог ст. 103 Закону України «Про пенсійне забезпечення», ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», ст. 50 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та ст. 1215 Цивільного кодексу України.
Так, відповідно до ст. 103 Закону України «Про пенсійне забезпечення» суми пенсії, надміру виплачені пенсіонерові внаслідок зловживань з його боку (в результаті подання документів з явно неправильними відомостями, неподання відомостей про зміни у складі членів сім'ї тощо), стягуються на підставі рішень органу, що призначає пенсії.
Як зазначено в п. 3 Порядку відшкодування коштів, надміру виплачених за призначеними пенсіями, та списання сум переплат пенсій та грошової допомоги, що є безнадійними до стягнення, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 21.03.2003 р. № 6-4, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.05.2003 р. за № 374/7695, повернення коштів, надміру виплачених за призначеними пенсіями, проводиться відповідно до статті 103 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у випадках виявлення подання громадянами недостовірних відомостей про заробітну плату чи інший дохід, стаж роботи, несвоєчасного подання відомостей про зміни у складі сім'ї тощо. Суми пенсії, надміру виплачені пенсіонерові внаслідок зловживань з його боку, стягуються на підставі рішень органу, що призначає пенсії. Відрахування на підставі рішень органу, що призначає пенсії провадиться в розмірі не більше 20 процентів пенсії понад відрахування з інших підстав. В усіх випадках звернення стягнень на пенсію за пенсіонером зберігається не менш як 50 процентів належної пенсії. У разі припинення виплати пенсії (внаслідок відновлення здоров'я тощо) до повного погашення заборгованості решта заборгованості стягується в судовому порядку.
Відповідно до ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» пенсіонери зобов'язані повідомляти органам пенсійного забезпечення про обставини, що спричиняють зміну розміру пенсії або припинення її виплати.
В разі невиконання цього обов'язку і одержання у зв'язку з цим зайвих сум пенсії пенсіонери повинні відшкодувати органу пенсійного забезпечення заподіяну шкоду.
Суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера (подання документів із свідомо неправдивими відомостями, неподання відомостей про зміни у складі його сім'ї тощо), можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень органу, який призначає пенсію, чи суду.
Аналогічні положення містяться і в ст. 50 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", відповідно до яких суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.
Як вбачається із змісту наведених норм, умовою їхнього застосування є наявність надміру виплаченої пенсії (тобто переплати), встановлення факту зловживання з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних.
Суд зазначає, що зловживання - це умисні протиправні дії пенсіонера, що вчиняються у будь-якій формі, спрямовані на безпідставне отримання пенсії, або її отримання у більшому, ніж визначено законом, розмірі.
Системний аналіз наведених вище норм права свідчить про те, що необхідною умовою для повернення надміру виплачених коштів у формі пенсії є підтвердження факту недобросовісності особи, що отримує пенсію, наприклад зловживання при призначенні пенсії чи приховування відомостей, що впливають на прийняття рішення про припинення виплати пенсії тощо.
Відповідно до ст. 1215 Цивільного кодексу України не підлягає поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.
Як вбачається із матеріалів справи, а також не заперечувалося сторонами в судовому засіданні, підставою для прийняття оскаржуваної вимоги, послужило визнання посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС безпідставним, у зв'язку з відсутність первинних документів, що могли слугувати підставою для підтвердження участі третьої особи у роботах по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в особовій справі.
Проте жодних доказів того, що дані первинні документи відсутні з вини третьої особи відповідач до суду не надав.
Окрім того, під час судового розгляду справи відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів, що третя особа зловживала при призначенні їй додаткової пенсії, чи приховала певні відомостей, що впливали або могли вплинути на прийняття рішення про припинення їй виплати даної пенсії.
Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Оцінюючи правомірність дій та рішень відповідача, суд керується критеріями, закріпленими у ч. 3 ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, яких повинні дотримуватися суб'єкти владних повноважень при реалізації дискреційних повноважень.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Судовим розглядом встановлено порушення зазначених критеріїв відповідачем під час прийняття вимоги від 22.11.2013 р. №24-04-14-14/8726 «Про усунення виявлених ревізією порушень законодавства», а тому вона є протиправною та підлягає скасуванню.
Відповідно до положень, закріплених ст. 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Під час судового розгляду справи відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірність свого рішення (вимоги).
У процесі розгляду справи не виявлено інших фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 11, 129 Конституції України, ст. ст. 2, 70-72, 86, 94, 158, 160 - 167 КАС України, суд,-
1. Адміністративний позов задовольнити повністю
2. Визнати протиправною та скасувати вимогу Державної фінансової інспекції в Чернівецькій області від 22.11.2013 р. за №24-04-14/8726.
Порядок та строки набрання постановою законної сили та оскарження.
Відповідно до ч. 1 та 3 ст. 254 КАС України постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова, згідно ст. 186 КАС України, може бути оскаржена в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в десятиденний строк з дня її проголошення апеляційної скарги. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови складено та підписано судом 25 грудня 2013 р.
Суддя Левицький В.К.