73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90
25 грудня 2013 р. Справа № 821/4385/13-а
Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Пекного А.С., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Державної екологічної інспекції Північно-Західного регіону Чорного моря до ОСОБА_1 про зупинення господарської діяльності відповідача в частині утворення відходів до отримання відповідного дозволу,
встановив:
Державна екологічна інспекція Північно-західного регіону Чорного моря (далі - Держекоінспекція, позивач) звернулась до суду із позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі-відповідач, ФОП ОСОБА_1), в якому просить зупинити господарську діяльність відповідача у частині утворення відходів, до отримання відповідного дозволу.
Позовні вимоги мотивовані тим, що Держекоінспекцією, в ході проведення планової перевірки дотримання ФОП ОСОБА_1 вимог природоохоронного законодавства України, було складено акт від 05.11.2013 р. до 06.11.2013 р., яким встановлено факт провадження господарської діяльності, пов'язаної з промисловим виловом риби, без одержання дозволу на розміщення відходів, що є порушення відповідачем вимог п. "а" ч.1 ст. 32, ч.1 ст. 17 Закону України "Про відходи".
Посилаючись на те, що вказаними правовими нормами передбачена заборона господарської діяльності, яка здійснюється без отримання дозволу та на положення ст.ст. 4,7 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", відповідно до яких повне або часткове зупинення виробництва (виготовлення) або реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг допускається за постановою адміністративного суду, ухваленою за результатами розгляду позову органу державного нагляду (контролю) щодо застосування заходів реагування, позивач просить застосувати вказані заходи реагування до відповідача.
Позивач в судове засідання не з'явився, проте надав клопотання про розгляд справи без його участі, на задоволенні позову наполягав.
Від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження та заперечення на адміністративний позов.
Враховуючи викладене та положення ст.ст. 122, 128 КАС України, суд приходить до висновку про можливість розгляду даної справи у порядку письмового провадження.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши наявні докази у їх сукупності, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судом встановлено, що на підставі наказу від 01.11.2013 р. № 603 та направлення від 01.11.2013 №100815 позивачем в період з 05.11.2013 р. по 06.11.2013 р. проведено планову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства України ФОП ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1. За результатом, перевірки відповідно до п. 6, ст. 7 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", складено акт перевірки з 05 листопада 2013 року до 06 листопада 2013 року.
Згідно вищезазначеного акту, позивачем встановлено порушення ФОП ОСОБА_1 вимог п. "а" ч.1 ст. 32, ч.1 ст. 17 Закону України "Про відходи", яке полягало у тому, що відповідачем не отримано дозвіл на розміщення відходів та ліміт на утворення і розміщення відходів на 2013 рік.
Центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у сфері охорони навколишнього природного середовищ відповідно до Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого Указом Президента України від 13 квітня 2011 року №454/2011 є Державна екологічна інспекція України, діяльність якої спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра екології та природних ресурсів.
Відповідно 4 Положення, Держекоінспекція України відповідно до покладених завдань, зокрема, здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням центральними органами виконавчої влади та їх територіальними органами, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства про поводження з відходами (підп. "м" п. 2 ч. 4 Положення).
Відповідно до п. 7 Положення Держекоінспекція України здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, морські екологічні інспекції (Азовська, Азово-Чорноморська, Північно-Західного регіону Чорного моря).
Відповідно до приписів пп. Л, п. 4.2 Положення "Про морські екологічні інспекції", затвердженого наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 04.11.2011 № 429, пп. Л, п. 4.2 Положення "Про державну екологічну інспекцію Північно-Західного регіону Чорного моря" затвердженого наказом Державної екологічної інспекції України від 12 грудня 2011 № 136 позивач уповноважений здійснювати державний нагляд (контроль) за додержанням територіальними органами центральних органів виконавчої влади, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства про поводження з відходами.
Пунктом 4.4 Порядку організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10 вересня 2008 р. № 464 передбачено, що під час проведення перевірки перевіряються наявність та чинність дозвільних документів, які підтверджують право на здійснення господарської діяльності, пов'язаної з використанням природних ресурсів (розміщення відходів, поводження з відходами (крім поводження з радіоактивними відходами), небезпечними хімічними речовинами, викиди в атмосферне повітря з стаціонарних джерел, спеціальне використання природних ресурсів), транскордонним переміщенням об'єктів рослинного й тваринного світу, та інших документів, необхідних для здійснення перевірки. Цим же порядком передбачено обов'язок державного інспектора повно, об'єктивно та неупереджено здійснювати державний контроль у межах повноважень, передбачених законом.
Відповідно до п.п. "в", "и" п. 4 затвердженого чинною на даний час постановою Верховної Ради України від 29 жовтня 1992 року №2751-XII "Порядку обмеження, тимчасової заборони (зупинення) чи припинення діяльності підприємств, установ, організацій і об'єктів у разі порушення ними законодавства про охорону навколишнього природного середовища", діяльність підприємств обмежується або тимчасово забороняється (зупиняється) у разі перевищення ними лімітів використання природних ресурсів, порушення екологічних нормативів, екологічних стандартів, а також вимог екологічної безпеки, зокрема: використання природних ресурсів, викидів і скидів забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище, складування, захоронення, зберігання або розміщення виробничих, побутових та інших відходів без відповідних дозволів; порушення інших вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
Відповідно до ч.5 ст.4 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" повне або часткове зупинення виробництва (виготовлення) або реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг допускається за постановою адміністративного суду, ухваленою за результатами розгляду позову органу державного нагляду (контролю) щодо застосування заходів реагування. Вжиття інших заходів реагування, передбачених законом, допускається за вмотивованим письмовим рішенням керівника органу державного нагляду (контролю) чи його заступника, а у випадках, передбачених законом, - із наступним підтвердженням обґрунтованості вжиття таких заходів адміністративним судом.
Нормами ст. 55 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" встановлено, що суб'єкти права власності на відходи повинні вживати ефективних заходів для зменшення обсягів утворення відходів, а також для їх утилізації, знешкодження або розміщення. Розміщення відходів дозволяється лише за наявності спеціального дозволу на визначених місцевими радами територіях у межах установлених лімітів з додержанням санітарних і екологічних норм способом, що забезпечує можливість їх подальшого використання як вторинної сировини і безпеку для навколишнього природного середовища та здоров'я людей.
Статтею 1 Закону України "Про відходи" визначено терміни:
- відходи - будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворилися у процесі виробництва чи споживання, а також товари (продукція), що повністю або частково втратили свої споживчі властивості і не мають подальшого використання за місцем їх утворення чи виявлення і від яких їх власник позбувається, має намір або повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення;
- виробник відходів - фізична або юридична особа, діяльність якої призводить до утворення відходів;
- розміщення відходів - зберігання та захоронення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи об'єктах;
- зберігання відходів - тимчасове розміщення відходів у спеціально відведених місцях чи об'єктах (до їх утилізації чи видалення);
- відведені місця чи об'єкти - місця чи об'єкти (місця розміщення відходів, сховища, полігони, комплекси, споруди, ділянки надр тощо), на використання яких отримано дозвіл уповноважених органів на видалення відходів чи здійснення інших операцій з відходами.
Відповідно до пункту "а" ч.1 ст.32 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", з метою обмеження та запобігання негативному впливу відходів на навколишнє природне середовище та здоров'я людини забороняється вести будь-яку господарську діяльність, пов'язану з утворенням відходів, без одержання від уповноважених органів виконавчої влади у сфері поводження з відходами лімітів на обсяги утворення та розміщення відходів.
Заборона вести будь-яку господарську діяльність, пов'язану з утворенням відходів, без одержання від уповноважених органів виконавчої влади у сфері поводження з відходами лімітів на обсяги утворення та розміщення відходів, встановлена ст. 32 Закону України "Про відходи".
Згідно із ч.2 ст. 31 Закону України "Про відходи", порядок розроблення, затвердження і перегляду лімітів на утворення та розміщення відходів встановлює Кабінет Міністрів України.
Пунктами 10-15 Порядку розроблення, затвердження і перегляду лімітів на утворення та розміщення відходів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 1998 р. №1218 (у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) передбачається такий алгоритм отримання лімітів на утворення та розміщення відходів:
місцеві державні адміністрації за погодженням з органами Мінекоресурсів на місцях до 1 лютого поточного року визначають перелік власників відходів, яким необхідно одержати ліміти на утворення та розміщення відходів на наступний рік (крім власників, які звільняються від одержання таких лімітів);
органи Мінекоресурсів на місцях до 1 березня поточного року надсилають на адреси власників відходів повідомлення про необхідність подання на погодження проектів лімітів на утворення та розміщення відходів на наступний рік;
власники відходів, які здійснюють лише їх розміщення, до 1 квітня, а власники відходів, які утворюють та розміщують їх на своїй території, до 1 червня поточного року подають до органів Мінекоресурсів на місцях заяви на одержання дозволу на розміщення відходів у наступному році… До заяви додається, зокрема, проект ліміту на утворення та розміщення відходів;
органи Мінекоресурсів на місцях розглядають заяви і до 1 липня видають дозволи на розміщення відходів (додаток 1 цього Порядку) або надсилають власникам відходів повідомлення з викладенням причин відмови у видачі дозволів, встановлюючи термін повторного подання необхідних документів;
на підставі одержаних дозволів власники відходів готують скориговані проекти лімітів на утворення та розміщення відходів і до 1 вересня поточного року подають їх на погодження органам Мінекоресурсів на місцях (додаток 2 цього Порядку);
дозвіл набирає чинності після затвердження лімітів на утворення та розміщення відходів. Він може бути скоригований за клопотанням власника відходів щодо перегляду ліміту на утворення та розміщення відходів.
Таким чином, отримання дозволу на розміщення відходів та затвердження лімітів на утворення і розміщення відходів не є обов'язковими для всіх без виключення суб'єктів господарювання, їх наданню передує обов'язок, як місцевих державних адміністрацій, так і органів Міністерства охорони навколишнього природного середовища України вчинити певні дії.
Узагальнюючи вищевикладене слід зауважити, що під час проведення перевірки державні інспектори мали з'ясувати факт включення відповідача до переліку власників відходів, яким необхідно одержати ліміти на утворення та розміщення відходів, скориставшись своїм правом на одержання в установленому законом порядку інформації, документів і матеріалів від державних органів та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій усіх форм власності та їх посадових осіб, передбаченим п.6.2 "Про морські екологічні інспекції", затвердженого наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 04.11.2011 № 429. Натомість у матеріалах справи відсутні будь-які докази таких дій позивача.
В свою чергу, з матеріалів справи не вбачається та позивачем не надано доказів того, що відповідач здійснює господарську діяльність, пов'язану з виробництвом відходів, тобто в розумінні вище наведених норм є виробником відходів (особа, діяльність якої призводить до утворення відходів).
Позивачем не надано до матеріалів справи доказів того, що відповідач отримував повідомлення про необхідність подання на погодження лімітів та доказів, які б свідчили про включення позивача до переліку власників відходів, яким необхідно одержати ліміти на утворення та розміщення відходів.
Натомість, відповідачем надано докази, які спростовують доводи позивача, покладені в основу позовних вимог.
Так, відповідно до наданої відповідачем відповіді управління Агропромислового розвитку Скадовської районної державної адміністрації від 24.12.2013 р. № 03-18-467 ФОП ОСОБА_2 не включено до переліку власників відходів, яким необхідно одержати дозволи на розміщення відходів та ліміти на утворення і розміщення відходів на 2013 р. у Скадовському районі. Також зазначено, що відповідач не включений до переліку власників відходів, яким необхідно одержати дозволи на розміщення відходів та ліміти на утворення і розміщення відходів на 2014 р.
Крім того, згідно з Постановою Скадовоського районного суду Херсонської області від 04.12.2013 р. по справі про адміністративне правопорушення №663/3472/13-п у відношенні ОСОБА_1 закрито провадження у справі про адміністративне правопорушення у зв'язку з відсутністю в діях останнього складу адміністративного правопорушення.
Також відповідачем надано копію договору №00045/12 від 03.09.2012 р., який укладено між ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_3 про надання послуг з вивезення спецавтотранспортом відходів на міський полігон згідно графіку вивозу. Термін дії вказаного договору з 03.09.2012 р. по 31.12.2013 р.
Відповідно, за таких умов безпідставними є твердження позивача про порушення відповідачем положень ст.ст. 17, 32 Закону України "Про відходи", а відтак і про необхідність застосування до нього заходів реагування у вигляді зупинення господарської діяльності до отримання відповідного дозволу.
Відповідно до пункту 8 Порядку розроблення, затвердження і перегляду лімітів на утворення та розміщення відходів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.1998 року №1218, до категорій власників, які звільняються від одержання лімітів на утворення та розміщення відходів, належать: власники відходів, які не підлягають включенню до реєстру об'єктів утворення, оброблення та утилізації відходів відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 31 серпня 1998 року № 1360 "Про затвердження Порядку ведення реєстру об'єктів утворення, оброблення та утилізації відходів".
Позивачем не надано суду належних доказів того, що відповідач включений до реєстру об'єктів утворення, оброблення та утилізації відходів відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 31 серпня 1998 р. № 1360.
Частина друга статті 19 Конституції України зобов'язує органи державної влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.
В силу ч. 1 статті 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до положень, закріплених статтею 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 КАС України.
З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку про недоведеність позивачем обставин, якими він обґрунтовує позовні вимоги, оскільки відповідач звільнений від обов'язку одержання лімітів на утворення та розміщення відходів, а також від одержання відповідного дозволу.
З огляду на викладене, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги не обґрунтовані та задоволенню не підлягають.
Керуючись ст. ст. 158-163, 167 КАС України, суд, -
постановив:
У задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення. В разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя Пекний А.С.
кат. 5.1.2