Миколаївський окружний адміністративний суд
м. Миколаїв.
25 листопада 2013 року Справа № 814/4533/13-а
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Зіньковського О.А., секретаря судового засідання Ополинського О.В., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Агропримослова компанія "Аріана-М", вул.Шевченка 59, м.Миколаїв, 54001;
доДПІ у Центральному районі м.Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській обл., вул.Потьомкінська 24/2, м.Миколаїв, 54030;
проскасування податкових повідомлень - рішень від 14.10.13р. №0005032208 та №0005022208;
За участю представників:
Від позивача: Шередека С.М., довіреність від 31.05.13р.;
Від відповідача: Масюк А.М., довіреність №26/9/10/013 від 08.04.05р.;
Товариство з обмеженою відповідальністю "Агропримослова компанія "Аріана-М" (позивач) звернулось з позовом до ДПІ у Центральному районі м.Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області (відповідач) з вимогами визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 14.10.13р.:
- №0005032208 про збільшення суми грошового зобов'язання позивачу по податку на прибуток на суму 254956грн. 50коп., в т.ч. за основним платежем - 169971грн. 00коп., за штрафними санкціями - 84985грн. 50коп.;
- №0005022208 про збільшення грошового зобов'язання позивачу по ПДВ на 174114грн., в т.ч. за основним платежем - 116076грн. 00коп., за штрафними санкціями - 58038грн. 00коп.
У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали повністю з підстав зазначених у позові (т.1, а.с.4-10) та додаткових поясненнях (т.3, а.с.2-7).
Відповідач, позовні вимоги не визнав, зазначив що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнято у відповідності до чинного законодавства (т.2, а.с.174-175).
Заслухав пояснення представників сторін, дослідив матеріали справи суд, -
встановив:
В період з 10.09.13р. по 18.09.13р. відповідачем проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, результати якої оформлені актом від 25.09.13р. №232/22-08/31497631 (т.1, а.с.15-79).
За результатами перевірки відповідачем зроблено висновок про: порушення позивачем п.44.1 ст.44, п.134.1 ст.134, п.138.1, п.п.138.2, п.138.6, п.138.8, п.п.138.8.1 п.138.8, п.149 ПКУ, внаслідок чого занижено податок на прибуток на суму 169971грн.; порушення п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, п.198.1, п.198.3 ст.198, п.200.1 ст.200 ПКУ, внаслідок чого занижено ПДВ на суму 116076грн.
На підставі акту перевірки відповідачем були прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення (т.1, а.с.11-14).
За результатами перевірки відповідачем збільшено грошові зобов'язання з податку на прибуток в сумі 169971грн. у зв'язку із завищенням валових витрат на суму 809388грн. за 2012р., та ПДВ в сумі 116076грн. за травень, серпень, грудень 2012р., по здійсненим правовим відносинам з постачальниками послуг ТОВ "Фокус Зона", ТОВ "Сройкомплект-Нік", ТОВ "Венера Інвест" та ТОВ "Нептун Інвест".
В акті перевірки відповідач також дійшов висновків, що у позивача та у його контрагентів (ТОВ "Фокус Зона", ТОВ "Сройкомплект-Нік", ТОВ "Венера Інвест" та ТОВ "Нептун Інвест") була відсутня можливість виконувати господарські операції, всі вони (операції) мають ознаки нереальних, фіктивних та безтоварних, бухгалтерські та фінансові документи складались без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків, в зв'язку із чим дії позивача призвели до втрат дохідної частини Державного бюджету.
Крім того, контрагенти позивача мали взаємовідносини із іншими підприємствами (у ланцюгу постачання), які також не довели реальність своїх господарських операцій, що на думку відповідача підтверджується актами перевірок інших податкових органів України (т.1, а.с.30, 37, 51, 58., т.4, а.с.59-63).
В той же час, позивач зазначив, що відповідачем не прийняті до уваги первинні бухгалтерські, податкові та інші документи, що підтверджують реальність здійснення господарських операцій з контрагентами (ТОВ "Фокус Зона", ТОВ "Сройкомплект-Нік", ТОВ "Венера Інвест" та ТОВ "Нептун Інвест"). Відповідачем протиправно (на думку позивача) взято до уваги отримані від інших контролюючих органів акти про неможливість проведення зустрічних звірок.
Таким чином, позивач дійшов висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення відповідача ґрунтуються на безпідставних висновках Акту перевірки, а отже прийняті відповідачем без достатніх правових підстав та підлягають скасуванню (т.1, а.с.4-10, т.3, а.с.2-7).
Розглянув матеріали справи, заслухав пояснення представників сторін, з'ясував фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінив докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог з наступних підстав:
Відповідно до п.п.21.1.1 п.21.1 ст.21 Податкового кодексу України, посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.
Згідно зі ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.
Тобто, факт вчинення певних господарських операцій, та правомірність подальшого відображення їх в обліку, можливо досліджувати лише на підставі вивчення первинних документів платника податків та результатів його безпосередньої господарської діяльності.
В той же час, судом встановлено, що відповідач дійшов певних висновків без достатньої мотивації, без дослідження всіх первинних документів позивача, а також із застосуванням припущень. Так, в Акті перевірки робиться посилання на відомості відображені: (т.1, а.с.30, 37, 51, 58., т.4, а.с.59-63):
- в акті ДПІ у Печерському районі м.Києва від 11.04.13р. №7408/7/22.5-11 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Венера Інвест" з питань правильності обчислення податкових зобов'язань та податкового кредиту при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з контрагентами за вересень, жовтень, листопад, грудень 2012р. та січень 2013р.;
- в акті ДПІ у Печерському районі м.Києва ДПС від 05.04.13р. №1279/22.10/38292039 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Нептун Інвест" щодо підтвердження господарських відносин за вересень 2012 - лютий 2013р.";
- в акті ДПІ у Оболонському районі м.Києва ДПС від 14.12.12р. №416/22-7/34613872 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Фокус Зона" щодо підтвердження господарських операцій із платником податків ПП ВКФ "Універсал-Центр".
Крім того, більшість висновків відповідача базується на посиланнях в акті перевірки на аналіз взаємовідносин та господарської діяльності третіх осіб, які не є безпосередніми контрагентами позивача (так звані "ланцюги").
Суд також звертає увагу, що вказані акти інших податкових органів підтверджують лише факти неможливості проведення перевірок податковими органами контрагентів позивача із різних підстав та містять безпідставні висновки про безтоварність (нереальність, недійсність та нікчемність) правочинів контрагентів позивача та інших суб'єктів (по "ланцюгах") господарювання з яким у позивача відсутні будь - які господарські правовідносини.
У зв'язку із цим, суд зазначає, що відповідно до листа ДПА України від 03.02.09р. (п.2.1.2) податковим органам при проведенні перевірок слід врахувати, що не може бути доказом безтоварності посилання в акті перевірки на відсутність інформації щодо підтвердження чи спростування будь-яких фактів переміщення товарів, наявності транспортних засобів, тощо.
В той же час, судом встановлено, що матеріали справи містять достатні докази для спростування висновків Акту перевірки.
Так, судом було досліджено наступні докази надані позивачем:
- договори перевезення між позивачем та його контрагентами, акти здачі - прийняття робіт (надання послуг), податкові накладні, квитанції до прибуткових касових ордерів, акти приймання - передачі товарів на перевезення, товарно - транспортні накладні (т.1, а.с.80-199; т.2, 1-168);
- податкові накладні, товарно - транспортні накладні, видаткові накладні, рахунки - фактури, довіреності, договори подальшого постачання зернової продукції (т.3, а.с.73-250, т.4, а.с.1-58);
- реєстраційні, установчі документи та документи податкової звітності контрагентів позивача, посвідчення про відрядження працівників (т.3, а.с.8-23; 24-37, 38-57, 58-72).
На підставі наданих позивачем доказів та пояснень сторін у судовому засіданні, суд дійшов висновку, що господарські правовідносини позивача та його безпосередніх контрагентів були реальними, товарними, направленими на досягнення економічного ефекту та на отримання прибутку. Правочини не мають ознак нікчемності або фіктивності, не суперечать інтересам держави, оскільки були укладені та реалізовані в рамках законної господарської діяльності суб'єктів господарювання та підтверджені первинними документами.
Судом також встановлено, що позивач та його безпосередні контрагенти, які виписали податкові накладні, були зареєстровані як юридичні особи на момент вчинення відповідних господарських операцій. Вказані обставини не спростовані відповідачем.
Безпідставним та необґрунтованим також є посилання відповідача на господарську діяльність контрагентів (у ланцюгах) безпосередніх партнерів позивача. Суд приймає до уваги та досліджує господарські взаємовідносини тільки між позивачем та його безпосередніми контрагентами.
Відповідачем не надано суду будь - яких доказів застосування до контрагентів позивача фінансових санкцій, наявності вироків судів по закінченим кримінальним справам та інших допустимих та достатніх доказів на підтвердження наявності безтоварності (нереальності, нікчемності або недійсності) господарських операцій або порушення публічного порядку з боку контрагентів або позивача.
Слід також зазначити, що відповідно до Порядку оформлення результатів перевірок з питань дотримання податкового та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 10.08.05р. №327, зареєстрованому в МЮ України 25.08.05р. за №25/11205 (надалі - Порядок), а саме пп.2.4.1, 2.4.2 п.2.4, висновок акту перевірки повинен відображати узагальнений опис виявлених перевіркою порушень податкового, та іншого законодавства з посиланням на підпункти, пункти, статті нормативно-правових актів. Аналогічні вимоги до формування висновків акту перевірки містяться у п.4 Методичних рекомендацій щодо оформлення матеріалів документальних перевірок суб'єктів господарювання, затверджених наказом ДПА України від 11.09.08р. №584.
При розгляді справи, судом встановлено, що висновки Акта перевірки не відповідають вимогам чинного законодавства, викладені в ньому обставини ґрунтуються на припущеннях та на неперевірених даних, без зазначення первинних документів та без системного викладення порушень вимог чинного податкового законодавства з боку позивача.
Крім того, суд звертає увагу на таке.
В обґрунтування безтоварності (нереальності) правочинів відповідач посилається на акти інших податкових органів про неможливість проведення зустрічних звірок контрагентів позивача.
В той же час, при складанні актів про неможливість проведення зустрічних звірок контрагентів, податковими інспекторами не досліджувались первинні документи. У зв'язку з чим, було порушено вимоги Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.10р. №984. Висновки про укладення безтоварних (нереальних, нікчемних, недійсних) правочинів є суб'єктивними припущеннями перевіряючих і не підтверджуються достатніми та необхідними доказами, в тому числі первинними документами.
Крім того, згідно Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затвердженого Постановою КМУ від 27.12.10р. №1232, зустрічна звірка полягає у зіставленні даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби, з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій і розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.
Як вбачається з вимог Порядку №1232 за результатами проведеної зустрічної звірки складається довідка.
Надані відповідачем акти про неможливість проведення зустрічних звірок та перевірок суб'єкта господарювання є різновидом податкової інформації, необхідної для виконання органами державної податкової служби покладених на них функцій та завдань, право на збір якої передбачено ст.72 Податкового кодексу України.
Але, оскільки зустрічні звірки не є перевірками, то за їх результатами не може складатись акт перевірки, тобто наслідками зустрічної звірки не можуть бути висновки про порушення податкового чи цивільного законодавства платником податків та прийматись податкові повідомлення-рішення про визначення грошових зобов'язань.
В адміністративних справах суб'єкт владних повноважень повинен надати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Відповідач, доказів наявності певних обставин, які свідчать про те, що позивач порушив вимоги чинного законодавства, укладаючи спірні правочини, завідомо діяв з умислом, спрямованим на досягнення такої мети, що суперечить інтересам держави та суспільства, не надав (ч.4 ст.71 КАС України).
Обґрунтованим, на думку суду, є також посилання позивача на відповідну судову практику. Так, в Постанові ВАСУ від 14.11.2012 року по справі №К/9991/50772/12 зазначено, що навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.
Інший підхід потенційно надасть можливість посадовим особам державних органів на власний розсуд оголошувати будь-який правочин недійсним (нікчемним) без звернення до суду, що не є правильним виходячи із загальних засад судочинства.
Крім того, в Ухвалі ВАСУ від 19.02.2013р. по справі №К/9991/56274/12 було зазначено, що лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісним постачальником з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями контрагента може слугувати підставою для висновку про неправомірне формування податкового кредиту з ПДВ.
Відтак, не можуть бути безумовним свідченням правомірності висновків податкового органу результати зустрічних перевірок контрагента та результати автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України. (Ухвала ВАСУ від 22.08.12р. К/9991/42289/12).
Відповідачем не було надано суду доказів наявності фактів узгодженості дій позивача з недобросовісним постачальником або інших неправомірних дій з боку позивача.
Крім того, Вищий адміністративний суд України зазначав (постанови від 14.11.2012 року у справі №2а-9864/11/2670, від 19.02.13р. у справі №2а-6067/11/1470 та інші), що податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентами податку до бюджету, від перебування постачальників за юридичною адресою, а також від їх господарських та виробничих можливостей.
Судження відповідача про відсутність у контрагентів позивача достатніх трудових ресурсів, матеріальних ресурсів, умов для здійснення господарських операцій, не підтверджено достатніми та допустимими доказами, як і не доведена відповідачем неможливість залучення до виконання господарських зобов'язань третіх осіб за цивільно-правовими угодами. Крім того, відсутність трудових ресурсів, устаткування тощо не можуть бути доказом неспроможності контрагентів виконати операції із надання послуг, поставки певного товару з огляду на відсутність законодавчого обмеження на здійснення посередницької діяльності та щодо використання у господарській діяльності лише власних основних засобів, транспортних засобів, як і найманої праці шляхом укладення трудових, а не цивільно-правових договорів.
Суд також зазначає, що вищенаведені висновки узгоджуються із правовими позиціями ВСУ при вирішенні спорів цієї категорії. Так, у постановах від 09.09.08р. у справі №21-500во08, від 01.06.10р. у справі №21-573во10 та від 31.01.11р. у справі №21-47а10 Верховний Суд України дійшов висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.
Крім того, зазначена позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява №3991/03) Європейський Суд у своєму рішенні від 22.01.09р. в п.71 зазначив, що платник податку не повинен нести відповідальності за наслідки невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також пеню. На думку суду, такі вимоги стали б надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.
Згідно із ст.17 Закону "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" №3477-IV від 23.02.06р. українські суди мають застосовувати при розгляді справ практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.
Суд також бере до уваги що, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони у відповідності до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
З огляду на зазначену норму, під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суди, незалежно від підстав, наведених у позовній заяві, перевіряють їх відповідність усім зазначеним вимогам статті 2 КАС України.
В адміністративних справах суб'єкт владних повноважень повинен надати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Відповідач, доказів наявності певних обставин, які свідчать про те, що позивач порушив вимоги чинного податкового законодавства, не надав та, відповідно, не довів суду законність прийнятих податкових повідомлень - рішень.
За таких обставин, позовні вимоги є обґрунтованими, підкріплені належними та достатніми доказами, та, у зв'язку з цим, підлягають задоволенню в повному обсязі.
Керуючись статтями 11, 158, 160-163 КАС України, адміністративний суд, -
1. Позов задовольнити.
2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 14.10.2013 року №0005032208, прийняте Державною податковою інспекцією у Центральному районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на суму 254956грн. 50коп., в т.ч. за основним платежем - 169971грн. 00коп., за штрафними санкціями - 84985грн. 50коп.
3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 14.10.2013 року №0005022208, прийняте Державною податковою інспекцією у Центральному районі м.Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 174114грн., в т.ч. за основним платежем - 116076грн. 00коп., за штрафними санкціями - 58038грн. 00коп.
4. Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропримослова компанія "АРІАНА-М" судовий збір в розмірі 458грн. 81коп.
Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому статтею 254 КАС України.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанову може бути оскаржено в порядку передбаченому статтями 185, 186 КАС України.
Апеляційна скарга подається до Одеського адміністративного апеляційного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Зіньковський О.А.
Повний текст постанови
підписано 29.11.13р.